Розділ 1019

У Камуї Курото накоїла хвиля незрозумілої самотності.

Його очі бігали верх і вниз по кам'яних платформах. Він прирівняв їх до перепад настрою Обіто, а темне небо нагорі з жорстокою реальністю, від якої він ніколи не міг позбутися.

- І в цьому Богом забутому місці Обіто вирішив врятуватися від справжнього світу?

Курото займався ще тим, що намагався повернути в почуття свої руки-ноги і намагатися уловити зв'язок зі зовнішнім світом.

Пересування всередину простору Камуї сильно розірвалося на ньому. Його буквально стиснуло в тиски, перш ніж викинути сюди. Його очі ще погано бачили вдаль, його тіло випробовувало оніміння і поколювання. Клітини тіла постраждали в різній мірі.

Загалом, цей стан відповідав на питання чому і навіщо Обіто постійно затягує своїх ворогів у Камуї.

Більшість шінобі цього світу не можуть витримати такого тиску і навіть протистояти йому.

Багато хто затонув тут і навіть жодного разу не воював з ними після. Після того, як вони рухалися, всі безпорадно падали на кам'яну платформу. Він міг легко розділитися з ними, як пастух зі пов’язаною овечкою.

Курото був тим рідкісним шинобі, якому вдалося так швидко прийти в себе.

Кумомаракуре прирівняв це до техніки, що на небі переноситься Деревні Скритого Хлака, яка втратила свою цінність після смерті третього Райкаґе. Ця техніка, нагадувала нам про те, що блискавиця переміщала живі й неживі об’єкти зі швидкістю світла і тільки сильне шинобі виживало. Третій Райкаґе був єдиним, кого не розірвало в клочику, а потім до цього списку додано ще й Четвертий райкаге з Тсунаде. Переміщення в Камуї нагадувало той самий процес.

Напевно тому так мало шінобі, які мали дзикукан ніндзюцу, бо фізична вправа могла вбити 99% шинобі.

Курото поступово звикав до дискомфорту в тілі, хмурившись при кожній спробі відчути світ зовні.

- Прямо як в...

Він не відчував абсолютно нічого. Ні слідів чакри своїх товаришів поруч з Обіто, ні чашка величезного Тенсейгана, яка могла передавати чайко по повітряному повітрі.

Іншими словами, він був ув’язнений в Камуї без здібностей свого Тенсейгана.

Найважливішим висновоком для нього стало те, що Камуї це дійсно зовсім інший простір, ніяк не пов'язаний зі світом шінобі.

Він озирався навколо, роздумуючи про себе.

“ Не видно ні кінця, ані краю. Навіть мій Бьякуган не може дотягнутися до межі. Ніколи не думав, що цей простір такий величезний!

Курото справді колись сумнівався.

Він вважав, що Доудзюцу Камуї Мангек’є Шарінган Обіто або створив окремий простір, а також зв'язок з іншим простором, який існував саме по собі.

Тепер, коли він дивився на Камуї, то схилявся до другого варіанта.

Сила Мангек’є Шарінга велика, але навіть вона не може створити такий великий порожній простір. Навіть шість років тому ми б попітніли, щоб створити щось подібне.

“ Це покинуте місце було до нього. Обіто тільки відчув, коли розбудив Мангек’є Шарінгун і підказав йому очі як потрапити сюди. Його очі це ключ до простору Камуї...

Це наштовхнули Курото на думку, яка могла допомогти йому з втечу звідси.

“ Але чому Обіто полює за мною? Це через гроші, як сказав Суйгецу, або може він здогадався, хто я такий? А може це через Ягури?

Він не розумів, чому Обіто викрав його. Всі його думки та припущення розбилися про його власну логіку і інші варіанти.

Курото стояв, замислившись і крутячи в руці кунай з точністю Хірайшина але дзюцу, який дав йому Какаші...

Світ шiнобі.

Карін закричала, коли побачила Обіто, а потім отримала пінок від Курото і полетіла назад.

Кірін не зміг врятувати себе, бо хотів визволити її, і тепер його затягло в Камуї. Вона бачила на власні очі, що Кірін встигав врятувати себе, але він вибрав її.

“Він такий же швидкий, як мій покійний сенсей...

У цей час Суйгецу лаявся з ним.

- Скажу тобі коротко: поверни мені мого капітана і ніхто не постраждає!

“ Як він сказав, чим ти талановитий, тим швидше помреш? Невже це правда? Що ж, подивимося зараз!

Карин швидко встала з землі. На її обличчі був справжній жах.

Вона весь час проводила в літаючій фортеці і знала про Акатсуки зовсім трохи. Вона знала про відмінний плащ з червоними хмарами, який зараз був на шинобі, котрий викрав Курото.

Обито дивився на Суйгецу і Карін.

- А щоб Мізукаґе нічого не дізнався, я замучу вас замовкнути. Назавжди!

Суйгецу зрозумів, що обіто хоче вбити їх. Він швидко крикнув до Карін.

- Розділяємося, біжи!

Він точно знав про Акатсукі більше, знаючи, що навпроти них стоїть один з найсильніших її членів. У такому бою краще відразу бігти в різні сторони і спробувати розповісти комусь про те, що сталося.

Але Карін не відмовлялася.

- Ти не вбив його, але ти переніс його кудись. Відпусти його, поки я не вбила тебе!

Обіто застиг на секунду і потім голосно розсміявся. Він запитав її, не стримуючи свого сміху.

- А ти можеш?

- Карін, прийди в себе. Капітан намагається врятувати тебе. У нас немає шансів, біжи!

Суйгецу не розумів, що вона робить. В його очах вона завжди була ніндзя-медіком і сенсором. Вона дуже сильна в цьому, але у бою це не допомагає.

- Я не хочу тебе вбивати, мені доведеться!

Карін не хвилювалася словами Суйгецу. Її очі в’янулися на Обіто, а її тіло буквально дихала спрага крові.

Курото був для неї найважливішою людиною після її матері. Її не хвилює ні мир, ні війна, а тільки його безпека. Його викрадення було для неї подібне до кінця світу.

Обито знущався над нею.

- Гей, а ти настроєна серйозно. Що ж, подивимося, як ти зможеш убити мене якщо навіть не можеш доторкнутися до мене!

Обіто негайно застосував на її тілі спіральну воронку, іскруючи тіло в просторі, ось тільки Карін не жартувала. Вона була в справжньому гніві зараз.

- Шинра Тензей!

https://literna.net/uk/books/309-pererodzhenii-u-svit-naruto-z-tensei-hanom