Розділ 317

Минув рівно день і знову настала ніч.

Три силуета з’явилися в невеличкому лісі поряд із Деревнею Скритого Ліста. Всі вони були одягнені в однакові плащі чорного кольору і маски з зображенням вогню на них.

Вони виглядали однаково, але кожен вдавався до себе.

Таємничого шінобі з волоссям, зібраних у хвіст і клинком на стегні виходило спокій. Він мовчки спирався на дерево поруч, і його аура ледве була відмінною від спокою лісу.

Шинобі з коротким волоссям і в чорних рукавичках, теж з клинком, але вже на спині, стояв, схрестивши руки та вистоюючи благородство.

Останній був без клинка, по росту був нижче інших, але на стегон у нього була сумка з знаряддями шінобі.

Це були Учиха Ітачі, Вчаха Шисуї та Х'юга Курото в тілі клона стихії вогню.

Як тільки вони зібралися разом, Курото наказав.

- Хо, Кагуцучі, виступаємо!

Вжух...

Курото віддав наказ і змив у небо в тілі клона стихії вогню.

Шісуї нічого не відповів, замінивши техніку фізичного мерехтіння і зникнувши слідом.

Ітачи подивився в сторону Деревні, туди де лежали землі його клана.

У мить ліс спорожнів, наче не було тут трьох силуетів секунду тому.

.......... ......

Країна гарячого Джерела.

Шино розглядав різні креслення всередині намету.

Скарб Деревні Сукритого Неба, фортеця Анкор Вантіан, була неактивною. Вона лежала на землі з тих пір, як у війні з Конохою її підстрелили і вона впала. Шинно був зайнятий тим, що хотів повністю відремонтувати її і змусити знову літати.

- Супер-пушка майже готова. Залишилося тільки відремонтувати систему живлення. Тоді Анкор Вантіан знову злетить!

Шино дихав, розглядаючи малюнки з невимовною радістю.

Роками він блукав по світу шінобі, збираючи матеріали і техніки, прикидаючись ніндзя-медиком, щоб в один день відродити Деревню Скритого Неба, повернути їй колишню славу Великої Девні Шиноги!

Раптом синобі Неба зайшов у намет до Шинно і сказав.

- Шинно-сама.... Хтось напав на наші аванпости. Ми втратили зв'язок з 14 постами навколо фортеці!

- Що? - розгубився Шинно.

Шінобі Неба не такі вже й сильні, але все ж добре навчені хлопці. Вони не бояться нікого, якщо звичайно це не шенобі однієї з п'яти великих Деревень.

Звичайні шінобі-відступники і гірські бандити їм не рівня.

Але ворог напав на 14 аванпостів шінобі Неба відразу, отже він дуже сильний.

У цей час інший шінобі Скритого Неба забіг у намет і сказав.

- Шинно-сама, який нападав одні, але...

Шинно квапно запитав.

- Але що?

Шинобі неба сказав.

- Він одягнений в чорний плащ і маску з малюнком вогню на ній. Здається, це Хо Мусубі з Аматсуками!

- Аматсуками?

Шинно різко понік.

Найбільше він боявся когось з Акатсуки або Амтацуків. Чим більше він жив у світі шінобі, тим глибше дізнавався про таємничість таких установ, як Акатсукі та Амацуками.

Акатсукі знали про Аматуків, що члени тієї організації всі ранги Каґе не нижче. Саме ця інформація була підтверджена щодо Мусубі. Також було відомо, що Мангек’є Шарінґен має Манґеке - Шаліна, який нічим не поступається з Акатсуки.

Шино схопив шинобі Скритого неба за комір.

- Скільки ти говориш ворогів?

Шіноб відповів.

- Всього.... Лише один!

- Вони прийшли за мною. Здається, вони хочуть розповісти мені все про Акатсукі. - Ні, я не дозволю Аматукам впіймати себе!

Шинно тут же віддав приказ.

- Ви зберігайте їх тут!

Два шiнобі подивились один на одного.

- Так!

Шинно зібрав всі креслення і поспішаючи вийшов з намету.

Він хотів спершу дочекатися, поки прибудуть всі матеріали, які йому потрібні, щоб перенести їх в Анкор Вантіан, відремонтувати систему живлення і підняти фортецю у повітря.

Але тепер все пішло не за планом.

Йому потрібно було терміново змусити фортецю літати. До того, як Хо Мусубі з Аматсуками добереться до нього. Ця летюча фортеця захистить його.

Шинно біг, і невдовзі прибув до фортеці.

Ці руїни, вкриті ліанами і виноградною лозою, були скарбом країни Скритого Неба. Це була фортеця Анкор Вантіан. Тільки мала частина міста-хребет стирчала з-під землі, решта було глибоко під землею.

Шинно вже збирався увійти в нього, як перед ним з'явилася тінь, яка зупинила його.

- Як ти знайшов мене тут?

Це було легко для Курото, який був в тілі клона стихії вогню. Він тримав клинок за рукоят, другою рукою щупаючи стіни літаючої фортеці, посміхаючись Шинно.

- Ти поспішаєш. Занят чимось? Що ти задумав?

Шинно помаранчел, втративши колишню впевненість і посміхнувся у відповідь.

- Що тобі треба? Ми можемо домовитися, тому що я вже не в Акатсуки!

Х'юга Курото засміявся і його маска свисала на його обличчі.

- Тобі повинно бути чудово відомо, чого я хочу!

- Я вже здогадався, що ти прийшов за забороненою технікою Хімери, яку створив Хіруко!

Хьюга Курото кивнув у відповідь.

- Прошу за мною!

Шинно пройшов повз Курото, зайшов всередину фортеці.

Курото постояльець і потім пішов за ним.

Х'юга Курото ніколи не бачив фортеця Деревні Скритого Неба зсередини. Якщо він зможе заповнити її у свої руки, то зробить з неї гігантську лабораторію.

Але Курото не квапився, тому що треба спочатку переконатися, чи він летить. В оригінальній історії фортеця злетіла, але це було лише через десять років. Зараз він не міг з точністю сказати, чи зможе Шинно підняти її в повітря.

Невдовзі Курото вже повільно йшов слідом за Шинно у форті.

Шинно підійшов до каменя і постукав по ній. Відчинилися двері в величезний зал з високими стелами.

У центрі стояла темна воронка. Шинно засунув руку в неї і витягнув сувій, кинувши його Курото.

- Ось техніка Хімери. Беріть її, нам немає чого конфліктувати між собою!

https://literna.net/uk/books/309-pererodzhenii-u-svit-naruto-z-tensei-hanom