Розділ 283

Хо посміхався під маскою Хо Мусубі.

Переможити Ітачі було для нього просто, але Хо все одно відчував якесь непередбачене досягнення, яке сам не розумів. Він переміг Учигу Ітачі, непереможного шінобі у всій серії Наруто.

Поки Хо насолоджувався цим почуттям, яке тішило його Его, сталося щось, що здивувало Го і його усмішка застила у нього на устах.

- Це...?

Кар.... кар.... кар.... кар.... кар.... кар.... кар.... кар.... кар.... кар.... кар.... кар.... кар.... кар.... кар.... кар....

На тій самій секунду Ітачі, який стояв позаду дерева і глядав на катані спереду, розпався на ворон, які розлетілися по всьому полі бою.

- Техніка воронього клонування? - Викрикнув Хо.

Коли круки розлетілися по полі бою, Хо помітив кутком очей, що на полі битви з’явилися металеві нитки.

Дивлячись на кунаї та сюрикені, які летіли на нього, Хо зрозумів, що потрапив у пастку приготовленої Ітачі.

Одному погляду було зрозуміло, що втеча навіть не вихід.

Сюрікена і кунаї ось-ось повинні були проколоти його. Він посміхнувся і подумав:

"Хм, я навіть не здивований таким результатом. Ось вона, миттєва карма в дії!"

Це була остання думка, перш ніж град сюріцинів і кунаїв проколов його. Найбільше дісталося лівою рукою і ще пара ран на тілі.

Поки куна і сурікена прокололи Хо, Ітачі сидів у тіні й важко дихав. Весь нерв, сподіваючись на успіх.

Ітачі був в шоці, побачивши, що він дійсно поранив Хо.

У Хо був Мангек’є Шарінген, який міг би допомогти справитися з градом кунаїв і сюрецинів.

Ітачі здивувався. що він не тільки не використовував Сусаноо для захисту, але навіть не намагався ухилитися. Ніби тут щось було не так.

Його припущення підтвердилися, коли тіло Хо і його відірвана ліва рука перетворились на ворон.

Кар.... кар.... кар.... кар.... кар.... кар.... кар.... кар.... кар.... кар.... кар.... кар.... кар.... кар.... кар.... кар....

Ітачі був у справжньому шокі.

- Це ж .... Це ж технологія Ворон’єго клонування!

Але Ітачі не мав часу споглядати її. Тепер розпочався бій Воронього клона Хо проти Воронего Клону Ітачі. Ітачі був здивований тим, що кількість круків його суперника постійно зростала. Вони вже зачинили собою все сонячне світло, завдаючи йому нормального вигляду.

Хоч би як Ітачі не намагався вбити всіх круків, вони просто випарувалися в білій димці і з’являлися інші.

- Це не техніка Воронього клонування, - пробурмотів Ітачі, поки ворони продовжували нападати на нього.

Ти правий, Учиха Ітачі - це не просто технологія клонування ворон. Це комбінація техніки крука і технології тисяч кружечків!

Як тільки він почув цей голос біля лівого вуха, всі ворони оточили його, застіляючи огляд. Ітачі застиг на місці.

Він не міг рухатися, тому що тоді його тіло покажають на тисячі шматків.

- Я програв, - сказав Ітачі, опустивши голову вниз.

Він ще дитина, йому бракувало досвіду і навичок для боротьби з Хо. У нього не залишилось навіть сил. Як тільки Хо обрізав усі металеві нитки, Ітачі просто впав на землю.

Дивлячись на розчароване обличчя Ітачі, Хо додав.

- Не треба так себе гнати за поразку. Ти переміг мого Крук'єго клону, що вже дуже добре. Коли твоя тренування закінчиться, ти станеш тільки сильніше, - слова Хо звучали трохи сентиментально.

У порівнянні з Ітачі, коли Курото мав стільки ж років, він не міг навіть воювати з чуніном. А він зміг протриматися проти Хо Мусубі.

Його потенціал просто зашкалював, і він виявить себе в всій красі тому що йому не доведеться проходити через те ж саме, що й у початковій історії.

З сьогоднішнього дня Ітачі вибрав інший шлях.

Ітачі сказав, що відпочинь трохи.

- Ви теж член клану Учиха, так? Але чому тоді я відчуваю, ніби ніколи раніше не зустрічав вас?

Ітачі зрозумів це по бойовому стилю Хо.

- Прийде час і ти все дізнаєшся.

Итачи умолк.

- На сьогодні закінчили. Мені потрібно було зрозуміти твої навички, щоб побудувати план подальших тренувань. З завтрашнього дня починається справжня тренування. Приходь завтра сюди, в той же час тільки ми зустрінемося вже в іншому місці. І будемо постійно міняти місце зустрічі. Так потрібно для безпеки. Чекай, я відправлю тобі місце для зустрічі.

Ітачі кивнув.

- Дуже дякую, Хосан.

Хо кивнув і сказав.

- Я впевнений, що ти розумієш це, але тобі треба переконатися в тому, щоб жодна жива душа не дізнається, куди і навіщо ти ходиш, навіть Шісуі. Інакше доведеться тебе виключити. Просто пам'ятай про це завжди.

Завжди будьте насторожі до Шімури Данзо та Орочимара, що мають велику ймовірність цікавитись вами.

- Данзо-сама і Орочимару? - Подумал Итачи. - Я все зрозумів.

Пояснюючи йому ще кілька ключових моментів, Хо і Ітачі поділилися. Ітачі повернувся в Дернєву, Хо вирушив у свої справи член Аматсуків.

Повернувшись додому, Ітачі почав згадувати бій з Хо та заходи, які йому треба зробити наступного разу. Роздумавши, Ітачі сам не помітив, як опинився вдома.

Увійшовши в будинок Саске відразу ж крикнув йому.

- Ніі-сан, куди ти ходив сьогодні?

Ітачі відповів ввічливою посмішкою.

- Я ходив тренуватися, Саске.

Щітки Ітачі відразу загорілися.

- Ти такий хитрий, ніі-сан. Ти завжди йдеш на тренування один або з Шісуі-саном, ніколи не береш мене із собою!

Саске поклав обидві руки на спину Ітачі і сказав жалібно.

- Мені нудно грати з цими дітьми. Вони навіть наполовину не такі гарні, як я, ніі-сан, наступного разу я піду на тренування з вами. Візьмете мене?

Ітачі вже зняв свої сандалі, викликаючи Саске ближче до себе.

Саске щасливий попрямував до нього.

Як тільки його голова була близько, Ітачі поставив щілина.

- Не зараз, Саске. Якось іншим разом.

Ітачі встав і пішов у двір, ще більш задуманий, ніж раніше. Він ніби над чимось наполегливо думав.

....... .........

Через місяць.

За один місяць Ітачі пройшов через виснажливі тренування. У нього ніколи не було таких напружених тренувань. Найбільше Ітачі досягнув успіху в тайдзюці, навіть якщо він і міг повторити все стилі тайдзюцу завдяки своєму Шаїнгу. Для нього було важливішим, щоб вони були актуальними і зрозумілись. Він отримав більш високий рівень розуміння величезна різниця. Тайдзюцу Ітачі ставало дедалі краще завдяки постійному тренуванням і співпраценню з Хо.

Швидкість, з якою Ітачі набирався досвіду була такою швидкою, що Курото сам був здивований. Але варто було йому уявити, що перед ним Учиха Ітачі, як відразу зрозумів, в цьому немає нічого незвичайного.

Крім того, Курото пильнував за діями Хіруко через страх перед тим, що він зможе зробити.

На здивування Курото Хіруко нічого не робив. Ніби він не планує нападати на Коноху або інші Деревні шінобі. Курото розстроювався через це.

Курото безпорадно хитаючи головою, закінчив роботу в Анбу і йшов додому.

Ще одна спокійна і мирна ніч. Трохи прохолодна.

Сонце давно вже сіло, місяць була прямо над головою. Вже давно на вулиці були загоряні ліхтарі, освітлюючи їх.

Курото поспішав на вулицю і подумав.

- Або Наґато вдалося втихомирити Хіруко, або з Гирку не все гаразд. Можливо через Кеккей Генкав, які він пожер. Або може Обіто планував щось, інакше важко уявити, що Хіруко так давно не дає про себе нічого знати. Курото був готовий поставити все на останній варіант.

Курото інтуїтивно відчував, що наближається щось масштабне, частиною якої точно буде Хіруко, інакше як можна було попросити його не робити нічого.

Коли Курото повернувся додому, то помітив шинобі Енбу разом з двома дітьми, які чекали біля воріт його дому.

Курото насупився, побачивши дітей і хто це.

Підійшовши ближче до будинку, Курото запитав.

- Шион-чан.... ви.... Що ви робите в Конохі?

Шіон побачила Курото і почала плакати.

- Курото-ні... Будь ласка.... Будь ласка, спасіть.... Ока-сан!

https://literna.net/uk/books/309-pererodzhenii-u-svit-naruto-z-tensei-hanom