Два шінобі, які обидва прикидалися дівчатами, дивилися один на одного з цим незграбним виглядом, відвернувшись одна від одної, щоб не викликати підозр.
Курото лаявся матом:
- Тч, Орочимару і справді сміливий. Він не боїться, що Акатсукі розкусять його? Чи сподівається, що ні за яких обставин не загине?
Орочимару посміхнувся.
- Тск-тськ, ще один Учиха? Якщо не вийшло з Шиничі, тоді Учиха Тсукихи і не такий вже й поганий варіант, якщо звичайно, вона досить сильна.
У обох був наплив раптових думок, які розвіялися при погляді на центр платформи, на якій стояв Хіруко.
......... ... .......
На вершині пагорба вкрита рослинністю.
Людина в масці сидів на краю скелі, одна нога звисала вниз.
Зетсу стояв убік.
- Вони майже всі твердили, що ритуал Хіруко не має для них значення, але тепер, коли обряд нарешті відбудеться, вони все застали. Найбільше я здивований, що Учиха Шиніки вирішив прийти сюди.
Чоловік у масці відповів.
- Якщо Хіруко зможе це зробити, це змінить світ шінобі. Таке не можна пропустити з уваги, це торкнеться всіх.
- Так! - Кивнув Зетсу, навіть самозвеличений Бог, Наґато, тут!
Людина в масці дивився вдале, додавши.
- Якби не загроза в обличчі Аматсуками, я б не попросив Аматуки допомагати у дослідах Хіруко.
Зетсу повернувся до чоловіка в масці і запитав.
- Боїтеся, що Хіруко перестане нас слухатися?
Якщо Хіруко зможе по-справжньому поглинути всі п'ять Кекей Генкаїв, які ми зібрали, ніхто не знає, яким сильним він стане.
Зетсу відповів.
- З Наґато, нам не треба хвилюватися, бо поруч з ним він завжди буде пешкою.
Чоловік не відповів, повернувшись до двох куноїчі. Одна з них стояла біля Учихи Шиніки, яка називається Вчаха Тсукихі.
- Ти перевірив цих двох?
Шиничники сказав, що дівчина поруч з ним була його шпигуном в Конохагакурі. Другу, ту, що біля Шинно, звуть Ото Ю Мі, новий найманий шинобі, якого він тільки найняв. Але я нічого про них не знайшов, відповідно, їх слова неможливо перевірити.
- Учиха Тсухихи....? - Нахмурившись, чоловік в масці призадумався.
- В клані Учиха був шінобі з таким ім'ям?
Людина в масці відрізнявся від Шиніки, тому що час його "смерті" було так давно. Х'юга Курото був ще чуніном, його положення в клані Учиха було хитким. Оскільки Учиха не дозволяв йому приймати багато рішень, він напевно не знав, ким була Вчіга Тсуких.
Тому вона і викликала в нього підозри.
На відміну від Учіхи Шиніки, він не може сказати, що в клані ніколи не було такого шінобі.
Крім того, багато кланів тримають у секретах особистості тих чи інших шінобі з самого народження, тренуючи і навчаючи їх всьому в повній таємниці.
.......... ......
В цей час на платформі.
Хіруко показав скромну виразку на обличчі, дивлячись на небо. Це була суміш очікувань, радості, божевілля, тривоги та нервовості.
У той час Сонце було в зеніті, затьмаре іншим небесним тілом і втратило свою славу. Небо почало затягуватися темрявою, неначе настала ніч.
Хіруко вигукнув від подиву.
- Нарешті, час прийшов!
Коли світло зеленої північного сяйни промайнуло крізь небо, Хіруко почала складати ручні печатки і вдарив кулаком по землі.
Бах.... *Дразка*.... *Дразка*...
З землі вмиґ виросли високі п’ятиконечні зірки, які утворилися на 5 - поверховій платформі. На кожному був розчавлений напівживий шинобі, підвішений металевими ланцюгами.
- Це ті п'ять нещасних шінобі, яких спіймали для Хіруко? - подумала Тсукихі, окидаючи погляд усіх п'ять. Вона помітила тут Учіхи Хіірагі, зітхнувши від горя.
На відміну від сумної Учихи Тсухихи, Ото Ю Мі був переконаний, що так.
У той час світність і яскравість північного сяйва стали яскравішими, наче їх накрила зелена картина світла!
Це зелене покривало зі світла затулило все небо, придаючи йому казкового і благоговійного вигляду.
Як тільки світло досягло всієї яскравості, промені світла і сяючі частинки розбіглися по небу на п’ятиконечній зірці гори.
Велетенські дзеркала, кожна десять метрів завдовжки, вміщали промені зеленого північного сяйва і відбирались у Хіруко — центральну частину цієї споруди з п’ятиконичні зірок.
Щойно промені сяяння впали на Хіруко, всі помітили , Як швидко почала рости його чакра.
Навіть Шахраї та Тсукі швидко пробудили свої Шарінгани, щоб побачити зміни в тілі Хіруко.
Сасорі, який теж давно вийшов зі своєї маріонетки Хіруко стояв з похмурим виглядом.
Якузу зробив крок назад, його інстинкти підказували йому, що краще насоружитися, тому що щось насувається.
Шинно дивився на все підряд, навіть Ю Мі відчувала якесь незрозуміле і суперечливе відчуття страху.
Тендо Пейн був байдужий до всього.
Конан була стурбована.
Огни північне сяяння були такими яскравими і насиченими, що, здавалося, несли в собі толіку життя, але й могли вбити при доторканні.
Огни були живими, стрибали, мерехтіли, чіплялися до Хіруко, спалахували вогники падали з неба як повільний і неповільний дощ.
- Така сильна реакція чакри і таке гарне представлення. Якби не те, що скоро станеться, можна подумати про нас у казці.
Хируко збільшив свою чакру до краю, і це дуже здивувало мене.
Ще більше здивувало те, що слабе й маленьке тіло Хіруко успішно витримало такий жахливий тиск чакри!
Поки Тсухі дивувались, Хіруко не думав зупинятися, починаючи складати ручні печатки, щоб почати наступний крок Рітуала поглинання Кекей Генкая.
Reborn intoto World with Tenseigan / Переродився у світі Наруто з Тенсейганом: Глава 268 - Кінецьhttps://literna.net/uk/books/309-pererodzhenii-u-svit-naruto-z-tensei-hanom