Відновивши подих, Рійта нарешті спробував встати.
Зараз у нього не було рук, на тілі було сотні ран через тортури. Крім того, було багато опіків. Судячи з ран, він уже давно повинен був бути мертвий.
Навіть будучи елітним Джоніном, він не міг би все це витримати, але терпів!
Він налякався, як шлагбаум над трупом Єми.
Як тільки він її зняв і побачив це обличчя, його особа витягнулася від подиву.
- Ха, це... це ж друг Шісуі з Абу... Як його звали... Курото? Хьюга Курото? Ха-ха-Ха-хо... Хьюга Курото, ти вже мертвий, але це ще не все, я поверну тобі все в стократому розмірі!
Погляд Рійти впав на короткий клинок в руках Курото.
- Який хороший клинок, мерцю такий точно не потрібен!
Вбивши Яму, і дізнаючись хто він, Рюта бажав лише одного. Він повинен знайти Шалінга свого брата і втекти звідси.
Вона встала і потягнув своє виснажене тіло, кульгава геть з тюремної клітини.
Від самого початку і до кінця всього цього він не дивився на свою руку, яка горіла так само, як труп Курото.
Пройшовши кам’яний прохід, Рітта зрештою прийшов до кімнати, яку висвітлювали свічки.
Тут були стільці, столи, пара лавок, кілька книжок і різноманітні матеріали для навчання.
Безсумнівно, це був робочий кабінет.
Вставивши посередині стола, погляд Рьоти впав на дві записні книги, які мали однакову літеру на обкладинці.
[Учиха Хидеки]
[Учиха Рьома]
Він відкрив записну книжку, на якій було його ім'я.
Усередині були записи пекла, який він випробував тут, всі експерименти з емоціями, тортури, які він ставив на ньому і його браті із власними записами, зміни та результати. Все в точних подробицях.
Учиха, дивлячись на записну книжку, описувала як лабораторні щури з якими гралися. Це переповнило гнів.
Свисток.... свист... Свисти.
Одержимий неконтрольованим гнівом, Рійта своєї єдиною цілою рукою розрубав записну книжку на тисячі маленьких шматочків, і це був ще не кінець, тому що він в щіпки розбив столи, стільці та весь кабінет!
Важко дихаючи, Реєта пробурмотів.
- Ці покидьки дійсно хотіли Мангек'є Шарінгун, ось чому вони не вбили мене, а лише намагалися весь цей час, щоб дістати мій Манґеке Шалінген, але не просто Шарлот!
Ріфета підтвердив свою здогадку, підозрюючи про мету ворогів. Але він усе ще сумнівався. Навіть будучи Учихою, у Рюти не так багато знань про Мангек'є Шарінгана. Але тепер, прочитавши всі проекти Мангек’є Шарінга, він дізнався набагато більше.
- Хидеки-нія-сан, я клянусь тобі, Я знайду всіх людей, які причетні до твоїх тортур і до твого вбивства, а я власними руками відімщу за твою смерть і встановлю справедливість! - Рійта вийшов з кімнати.
Він розумів, що в його стані те, як він був живий, було справжнім чудом. Йому потрібно було швидше знайти притулок, щоб відновитися і вилікувати рани, але Рьюта не міг заспокоїтись поки не знайде Шалінінга свого брата.
Рійта шлявся за темними проходами, його кроки були важкими, але тверді. Після кількох хвилин, Рєта нарешті прийшов до кінця коридору і помітив двері, на яких був намальований гунбай Учиха, гребінь клана Вчаха.
- Чому на цьому двері намальовані гунбай-учва? - Рійта був загублений, думаючи.
- Можливо, цей склад, на якому сховали всі Шарінгани шінобі клана Учиха?
Рійта поквапився, його серце билося частіше. Він вже стояв навпроти дверей, освітленої світлом свічки.
Він тільки збирався штовхнути двері, як Рійта відступив і дістав клинок.
Рійта був у крокі від смерті, йому потрібно було бути обережніше, хто знає, яка зараза ховається за цими дверима.
Підготувавши свої психологічні здібності, Рієта підійшов до дверей і приклався вухом до стіни.
Він почув слабке дихання і переривчастий подих по ту сторону стіни.
Це, безсумнівно, означає, що всередині хтось був, Рійте щось підскакувала, ніби дихання йому знайоме. Але схоже, що з'єднана із холодом і байдужістю, тому йому трохи не по собі.
Реєта заспокоївся і пнув двері, забігаючи всередину.
Як тільки він увійшов, яскраве світло вдарив йому в обличчя. Навіть зі своїм Шалінгом, який не бачив світла сонця два місяці, йому довелося рукою прикрити їх.
У кімнаті пролунав холодний тон голосу.
- Мій любий Рієта, ти зміг це зробити, як я і очікував, брате мій, Ти не розчарував мене!
Це не було серйозно, але йому й не треба. Він знав цей голос.
- Ніі. Ніі-сан!
Шок і подив помішалися разом.
Він прибрав руку, напливши на те, що його очі постраждають від світла, бо він хотів побачити свого брата.
Він побачив кам'яний стілець, подібний до трону, бо мав високу спинку.
Голос доносився саме з цього стільця.
Рійта намагався звикнути з сильному світлі, коли чорний стілець повернувся до нього.
Дивлячись на чоловіка, Рєта вразив очі. Клинок з його руки впав на землю.
Вона не могла повірити своїм очам!
Тому що на стільці дійсно сидів його старший брат Учиха Хідекі.
Рійта побачив на ньому чорний плащ Аматсуками, в його руці висіла маска Хо Мусубі. У нього на обличчі була така хитра усмішка, як ніби все пройшло як за планом, по його плану.
Розуміючи, що все означає, Ріта випалив слово.
- Чому?
Його голос був таким тихим, як ніби це було зовсім не питання.
- Мій дурний отуто, ти ще нічого не зрозумів?
Вона опустила голову, його волосся звисали з голови, закривши йому очі, поки він говорив.
- Я питаю тебе, чому?
Його голос тепер був гучнішим, але замішання ще відчувався в ньому.
Хидеки посміхнувся і почав пояснювати.
- Секрет пробудження Мангек'є Шаринена пов'язаний з любов'ю і ненавистю, я знаю, що ти любиш мене, хоч я й розчарований тим, як ти зустрів мою смерть, не пробуривши свій Манґеке Шалін. Я знаю, що ти здатний на це, тому опустимо цей момент. Ти виконаєш моє бажання, дорогий ніі-сан, ти ж поповниш?
Ти даси мені Мангек'є Шарінгун?
Ріта похитав головою.
- Ні! Ти не Хідекі-нія-сан, він так би ніколи зі мною не вчинив!
Ніби відповідаючи на його запитання, Хідекі закрив очі і відкрив їх знову, але тепер його очі вже не були чорними, а багрово-червими, з трьома томое, які повільно сверталися в спіральну кільце...
Reborn intoto World with Tenseigan / Переродився у світі Наруто з Тенсейганом: Глава 226 - Кінецьhttps://literna.net/uk/books/309-pererodzhenii-u-svit-naruto-z-tensei-hanom