Усі четверо були охоплені вогнем, аж поки Какаші не використовував воду.
"Суйтон: Стіна води!"
......пшшшушка...
Звільнена вода накрилася полум’ям, і в результаті здійнявся пар навколо густого туману.
Курото відчув вібрацію під ногами, крикнувши: "Все, розбігайтеся!"
Як тільки він це сказав з-під землі почали підніматися шипи, які грозили проткнути всіх чотирьох.
Добре, після слів Курото всі четверо вже встигли стрибнути на гілку дерева.
Гай подивився навколо: "Де ворог!???"
Бам... бам.... бам!
Відповідь на запитання Гая була ще жорстокішою.
Коменда-11 довелось відступити ще раз, уникаючи вибухів, розриваючи відстань між ними.
Хоч цей щільний туман і не був проблемою для Курото з його Тенсейганом, вибухи відняли його в протилежну від команди сторони.
Курото розумів, хто був його ворогом.
І правда, незабаром фігура вийшла з тіні і встала перед Курото.
"Ну, я повинен сказати тобі спасибі за те, що вирішив стати власною персоною?!!? Тому що вже почав ламати голову, як би тебе знайти!!" Курото говорив гнівно. Він більше не хотів приховувати свою жагу до крові. Шінобі зазвичай не дозволяють собі цього, але проти нього все одно.
Поки Курото говорив, шінобі в одязі села Скритого Каменя повільно вийшов з вогню. Курото вже знав, що це капітан загін-наїмників Скритого Кам'яного каменя, той самий, який був з ним в одній команді в місії попечатуванні Демона Морю.
На початку Курото хотів убити його і всю команду, але тепер ця думка вже покинула його голову. Помста лише введе його у порожній передрягу, який затягне час.
Він знав, що якщо вб'є цього покидька, то інші не захочуть з ним зв"язуватися.
Капітан посміхався: "Поглянь на себе! Це було передбачувано?"
Курото не відповідав: "Хот мені і трохи цікаво, як ти зміг вгадати, яким шляхом ми будемо повертатися, я був впевнений, що за нами ніхто не стежить!"
Постійні вибухи від самого початку засідки чітко показали, що захований камінь добре знав наперед, інакше не можна було б створити такий ідеальний сад.
Він впевнений у своїй команді-11. Вони дуже уважно і обережно вибрали маршрут. Він весь час дивився з боків, не кажучи вже про Шісуї, який отримав завдання переконатися, що за ними немає погоні.
"*писк *...!!"
Маленька голівка з’явилася на шиї капітана Скритого каменю. Що, звичайна білка?
Курото гойдав головою, намагаючись повірити в це марення. "Ні, це не просто білка. Це заклик!"
У цьому світі так багато тварин, яких можна покликати, і їм може стати навіть звичайна білка, але тільки якщо у неї є хоч трохи чакри. І здається, у цій вона була.
"Ну хіба він не прекрасний!? Він здається маленьким, але може відстежити будь-який запах за милю!" посміхаючись, він продовжив: "Я знаю, що ти з клану Х'юга, я б не став гнатися за тобою особисто!"
Курото вже не здивувався його словами: "Так ти пам'ятаєш мене?!"
З його манери мови було легко здогадатися, що він добре знає його. У тій битві Курото не тільки чудом вижив, але й запам’ятав їх, а ворог пам'ятає його.
Тепер капітан помив посмішку з обличчя: "В останній раз ти був лише чуніном, не очікував, що ти станеш таким сильним за такий час. Коноху не дарма називають "кузницею геніїв"!
Курото тільки холодно відповів: "Каже, ти цим розчарований?"
Капітан стиснув зуби: "Так, я не зміг вбити тебе минулого разу! Тому я тут, щоб виправити помилки минулого. Цього разу він не зможе тебе врятувати. Я не дозволю ще одному шинобі стати жовтою Молнією Конохи! Якщо я дозволю стати тобі ще сильніше, ти станеш загрозою для Деревні Скритого Камня, і вина за це ляже на мене, тому що я дозволив тобі вижити!"
Х'юга Курото у свої 15 років вже міг брати участь на рівних битву проти монстрів з силою Xвоста. Важко уявити його силу через 10 років. Залишившись живим, він обов’язково стане жовтою блискавкою, що не можна було б назвати Деревні Скритого Камня!
Схований Камінь ніколи не забуде приниження, якого їх піддала Залізна Блискавка Конохі!
Бам....
Вдалеку почувся останній вибух.
"Коменда-11 вже вступила у війну з ворогами" - рассеано подумав Курото.
Побачивши абстрактний погляд Курото, капітан Скритого Кам'яня прошепотів: "Не хвилюйся за них! Ці діти приєднаються до тебе в Раю! Запам'ятай лише моє ім'я, ім"я людини, яка вб'є тебе. Я - Івамодо!"
"Дотон: можурагакуре але дзюцу!" (Стихія Землі: Техніка Сокритія Крота)
Як тільки Івамодо стрибнув на землю, Курото вискочив на високе дерево і уважно оглядав край.
Але раптом почувся шум води, який вдарив прямо з-під землі.
Курото повернувся: "Це техніка водоспаду?"
На високому дереві ця техніка не становила для нього загрози. Краще не ризикувати, все-таки його противник джонін, до того ж капітан загону-наємників. Це точно не буде даремно витрачати свою чакру!
Через водний потік земля була вологою і в'язкою.
Курото чомусь подумав, що це не зовсім добре для нього, хоча він і не міг сказати чому. Він мало знав про стихійні лиха.
......шшшай....
......шшшай....
......шшшай....
Як раптом гострі голки полетіли з цього бруду прямо на нього. Вони нагадували гострі кунаї і цілувалися лише в Курото на високому дереві.
Курото вже знав, як він захиститися від цих кам'яних голок.
"Вісім Триграм: небесне обертання!"
Небесне обертання зможе захистити його, але не дерево під ним.
Невдовзі дерево покрилося дірками і впало на землю.
Курото вже стояв на дереві недалеко. Ось тільки кілька хлистів, зроблені з вологої багнюки, зануривши його ноги і стягуючи його вниз.
"Бам!!" Курото оглушливо впав вниз.
Курото виплюнув трохи крові.
Голова кружляла від сильного падіння. Його дихання збилось, здається, він зламав пару ребер!
Як тільки Курото впав, Івамодо показав себе, але лише наполовину: "Здається, я тебе перебільшив, і твій Бьякуган не такий вже й сильний, як я очікував!"
Тепер він усміхнувся вже Курото, ніби тільки чекав на це.
Івамодо розумів, що усмішка не віщує нічого доброго. Він вирішив повернутися сховатися в землю, як раптом невидима сила витягла його з гризлі ...
Reborn intoto World with Tenseigan / Переродився у світі Наруто з Тенсейганом: Глава 47 - Кінець
https://literna.net/uk/books/309-pererodzhenii-u-svit-naruto-z-tensei-hanom