Пролиставши кілька сторінок, Курото зупинився на одній місії, яка дуже його зацікавила.
Місія полягала в придушенні блукаючих шінобі країни Огня ...
Битва між шинобі досконалі буденність для місії А-ранга, тому Курото треба завжди тримати в голові три речі при виборі місії:
- Відстань або місце виконання місії не повинно бути занадто далеко. Будь-яке може статися, тому що війна шінобі тільки вщухла, її відгомін можуть донестися до нього у вигляді Сасори Червоного піску або інших шинаб S-класу. Курото не може ризикувати.
- Мета місії, тобто. Ворог, якого треба перемогти не повинен бути занадто сильним.
Останнє: ворог не повинен бути хорошою підтримкою. Курото не хотів наживити собі ворога, який би рано чи пізно вдарив його ножем по спині. Ніякої жорстокої або помсти. Досить і Сасорі.
І раз місія по придушенню блукаючих шінобі країни Oгня ідеально підходить під всі критерії, її то й Курото візьме.
Вибравши Курото дав файл Гаю, якому дуже хотілося подивитися на ціль місії. Курото запитав: "Як щодо цієї місії?"
Гай швидко пробіг очима по опису місії: "Не заперечує"
"Ну раз ти згоден, візьмемося за неї" - підібрав Курото.
"Мхм..." - погодився Гай.
Курото взяв місію і два пани вирушили в дорогу.
По дорозі Курото аналізував всі дані, які дав центр завдань.
Заказчиком був Дайме з народу Огня.
Ті, хто прислуговує шінобі, напали на декілька сіл поблизу кордону країни Оґня. Були також людські та матеріальні втрати. Згідно з повідомленням, їх було близько 5 або 7 шінобі. Мабуть з села Скритого Тумана, сила на рівні Чуніна, а методи розправи дуже жорстокі.
Третьою війною шінобі довела у світ багато блукаючих шин. Це теж не було проблемою. Шинобі-тупники втікали з великих сіл або країн і намагалися більше не привертати їхню увагу до себе. Але не цього разу. Ці самі напади на села народу Огня так роздратували, що це натякає на серйозну проблему.
"Ніхто не наважився б так відкрито грабувати села країни вогню. Отже, вони впевнені у своїх силах. Будь готовий до доброї битви, не дай нерозумної помилки перервати твоє життя!" - Курото давав настанови Гаю.
Гай кивнув йому у відповідь.
Курото помітив, що Гай серйозно нервував. Це було зрозуміло з його відповіді.
"Не нервуй так, я кажу те, що покладено говорити в таких випадках. Це просто шінобі, яким спало на думку атакувати цивільних. Не роби помилок і все буде гаразд".
Гай слухав його і стискав кулаки міцніше: "Я їх не боюся!"
Курото посміхнувся у відповідь на його слова і дії.
....... ... ......... .. ... ...... ...
Через кілька днів.
Курото і Гай пройшли весь шлях до села, на яке напали.
Вона показує, що напали зовсім недавно.
Вся село наповнена трупами, в повітрі стояв щільний запах крові, скрізь були чутні крики і стони вижили.
Курото і Гай були вражені жахливим виглядом села. Вони бачили таке не тільки в перших рядах, але й у кінці війни. Страждання народу від рук шінобі.
Вже в селі Курото підійшов до чоловіка, який вижив і запитав: "Ми шінобі зі Скритого Ліста, ви можете описати нападників?"
Його обличчя було затьмареним, він дивився на Курото, а в очах була бездонна скорбота: "Я не знаю, хто вони такі! Вони просто вбивали, убивали, а потім... А потім... Вони.... Пішли.... коли вбили всіх" Він почав плакати, поки говорив.
Курото хоч і був вражений, але його вигляд села не справився так сильно: "Скільки людей було? Як давно вони пішли? Ви бачили, в якому напрямку?"
Поки Курото питав, хто вижив і сказав рукою: Я.... Я не знаю.... Скільки їх було. Кілька годин тому"
Курото дивився в напрямку, вказаному тим, хто вижив: "Ми відправимося у погоню!"
Гай, що стояв навпроти нього, кивнув, переповнений люттю: "Мхм!!"
Для людей з клану Х'юга стежка за ворогом була однією із основних практик. Кожен член клана на полі битви був чудовим слідопитом.
Курото був серед них. Він швидко напав на ворога, опинившись неподалік болота.
Тут було багато слідів, чоткових. Явно, чому Курото зробив висновок: "Сведення в описі місії майже вірні, ворогів п'ять, і вони не намагаються замістити сліди або приховати свою силу, значить вони просто дуже сильно поспішає".
"То чого ми чекаємо, давай доженемо їх!"
Але Курото похитав головою, вказуючи на високе дерево поблизу: "Не панікуй, подивися на мох на тому дереві!"
Гай озирнувся на прохання Курото і помітив сліди від ніг на корі високого дерева. "Звідки там сліди? Невже ще хтось їх вистежує?"
Ці сліди на болоті відрізнялися від інших дерев. Другий слід явно залишив іншим шінобі.
"Скоріше всього так і є. Ми взялися за цю місію, тому інших виконавців не повинно бути. Залишається тільки один варіант - це село Скритого Тумана" - сказав Курото, думаючи про третій бік, яка могла бути введена у цей конфлікт.
Його здогадки безпідставні. Раз блукаючі шінобі були з села прихованого Тумана, то тільки вони могли відправити погоню за шинабами свого ж селища.
І раз місія стосується всіх п'яти великих сіл шінобі, Гай здається вичерпав варіанти наступних дій: "Тоді що нам робити?"
"Всі, хто стояти на нашому шляху до виконання місії вважаються нашими ворогами!"
"Але...."
"Ніяких але, в погоню"
Курото й Гай не втрачали слідів, але незабаром наздогнали дві групи, які нібито воювали.
Всього чотири шінобі, одягнені в уніформу Абу, тільки у лідера не було маски Анба, замість цього він обмотав нижню частину обличчя пов'язкою. Курото впізнав його, Момочі Забуза.
З іншого боку, були двоє чоловіків з Анбу Конохі, один був молодшим із блідим волоссям. Навіть у масці лисиці Курото легко впізнає шинобі-генія свого покоління. Хатаке Какаші.
Вони повинні були ось-ось почати бій.
Коли Забуза побачив ще більше шінобі Конохі, то підняв свій довгий меч, ніби хотів напасти першим.
Курото з дерева дивився на Анбу Скритого Тумана:
"Заходьте!"
Забуза побачив, як запишено Курото говорив з Анбу: "Ти хочеш померти?"
Курото не потрудився відповісти Забузе, сказавши Гаю: "Гай, навчи їх манерами спілкування з Шинобі Конохі".
Гай вже звик отримувати накази від Курото і виконувати їх беззастережно. Його не турбувало, що ворог йому був Анбу Скритого Тумана. Просто дайте Забузі і Гаю битися один на один.
Як шенобі, що практикує тайдзюцу, Гай домінував у бою з ним, не даючи йому шансу використати ніндзеюцю.
Але Забуза не була такою простою, він був впевнений у собі і своєму мечі.
Вони обмінялися мечами і пінками!
Момочі Забуза, знаменитий шинобі Скритого Тумана. Тепер він ще не став одним із Семи мечників Тумана, але його таланти видавали серед однолітків. Відточені й швидкі рухи були смертельно небезпечними для ворога.
Майто Гай переживав зріст своєї сили, спритності та швидкості. Він уже не той Гай з академії, над яким всі сміялися.
Бій наколювався, їм потрібно було вже більше місця для маневру. Решта з Абу Скритого Тумана навіть відступили, даючи їм можливість маневрувати.
Невдовзі Гай замахнувся ногою, цілуючись у голову Забузи. Від удару обидва відлетіли в різні сторони... І тиша запанувала на полі.
Reborn intoto World with Tenseigan / Переродився у світі Наруто з Тенсейганом: Глава 23 - Кінецьhttps://literna.net/uk/books/309-pererodzhenii-u-svit-naruto-z-tensei-hanom