- Не варто бути надто суворими до них. Я розумію їх. Життя стало набагато суворішим, ніж до апокаліпсиса. Не знаю, як у вас, але в нас були парові двигуни, які тягли потяги сотень коней і фабрики де ми масово виготовляли різні товари, - сказала Дорі.
- Ну, це не так вже дивно звучить. Мені важко порівняти рівень технологій вашого світу з моїм за кілька хвилин, але це дуже схоже на ранні дні промислової революції в моєму світі. А ви мали магію до приходу системи?
Дорі подивилась на Невіна, той насупився, але відповів: - Не прийнято визнавати, а так, були групи, що вивчали магію. Вона була дуже слабкою в порівнянні з тим, що принесла система, оскільки концентрація мани на планеті була низькою. Тепер ми постійно вчимося про те, на що здатні деякі люди з магією. Кажуть, що деякі з найкращих магів та авантюристів майже досягли межі рівня для рідкісного класу.
Я хотів запитати про рівень, але вирішив, що зараз не час для чергового інформаційного дампа. Потрібно зосередитися на завданні. Інформація прийде з часом. Я все ще навіть близько не розумів, на що здатний мій базовий клас і це тіло з кращими характеристиками.
- Тобто, вони думають, що якщо ігнорувати всі зміни, все повернеться в норму?
Дорі похитала головою.
- Справа не в цьому. Це люди, або швидше нащадки людей, які переїхали сюди в пошуках простішого життя, ніж та, що представляє столиця. Розумієш, я всього лише третє покоління після апокаліпсиса. Чимало батьків, які жили до приходу системи, мають тут дідусів і бабусь. Минуле романтизують, і багато людей втратили близьких коли наш світ змінився. Це їх переслідує.
Крэг хмикнув.
- Гірше того. Вони б закопали голову в пісок, якщо б могли. Вони поводяться так, ніби можуть перечекати монстрів і якщо достатньо прикидатися, все буде добре. Більшість з них навіть не обтяжують себе навчанням. Вони досягають 10-го рівня, обирають професію і задовольняються цим.
Я зрозумів, що слово « професія » в його устах означало більше, ніж просто робота у нас вдома.
- Деякі тільки бонусів до характеристик за досягнення десятого рівня достатньо, щоб полегшити їх роботу. Можливо, вони отримують лише три окуляри за рівень, але без уламків вони самі обирають, куди їх вкладати, - продовжив Крег.
- А 10-й рівень - це межа для людей без класу?
Криг кивнув і продовжив: - Але гірше них - багаті сім'ї, які зуміли втримати якісь ресурси після апокаліпсиса. Вони купують осколки для своїх дітей і з’являються люди, які навіть не виснажують себе навчанням. Вони повільно гойдаються на монстрах, яких тягне атакувати місто і киваються своєю силою перед іншими. Єдине, кого я ненавиджу більше - корпорати.
- Тсс... - Сказав Невін. - Ми занадто близько до міста для таких розмов.
- А корпорації приходять з інших світів?
- Так, у них є люди з Галена, але починали вони не тут. Деякі з них розкидані по десятках планет.
- Отже, немає мегакорпорацій, що охоплюють всю мультивсесвітну?
- Завжди ходять чутки про материнські компанії, але це малоймовірно. Саме відстань і міць, необхідна для переміщення з одного всесвіту до іншого, були б приголомшливими. Просто подорож з однієї галактики до іншої вимагає магів портлів сильніший за всіх, кого я бачив - сказав Невін.
Я кивнув і в той же час зрозумів, що ми майже біля стін міста. Вони були заввишки 30 футів і складені з грубого каменю. Нічого схожого на гладкий бетон. Ці стіни були побудовані з масивних блоків, і досить поспішно.
- Їм далеко до столиці, але тут є маг, який володіє чарами формування каменю. Якби не він, стіни до сих пір були б дерев'яними, - сказала Дорі.
Я побачив групу приблизно з дюжини вартових, які дозмотують возами та візками на вході в ворота. Самі ворота не походили на великі двостулкові двері з фентезі-мультуфільмів. Ні, це був функціональний піднімальний міст, перекинутий через вузький, але дуже глибокий рів, затиканий гострими кільами.
Ворота були не вище десяти футів, і я зрозумів, що їх зробили маленькими, щоб мінімізувати слабке місце в стіні. Незважаючи на односторонній рух, усі просувалися швидко, оскільки більшість прямувала до міста. Взагалі, я не бачив, щоб хтось виходив.
- Чому так багато сторожі? Проблеми контрабанди?
- Ні, є податок на все, що везеться до міста, але це вирішуєся всередині воріт. Варта - це міський вартовий. В основному це хлопці, які роздобули військові уламки і сформували базовий клас. Ніхто з них не підніметься вище 20-го рівня, тому що вони не полюють за межами міста. Більшість буде нижче 15-го рівня, хоча стандарти ростуть з часом. Вони тут в основному для захисту воріт на випадок хвилі монстрів.
Я намагався уявити, як люди на Землі переживуть повну втрату технологій і зітхнув. Легко судити жителів Анвіча за небажання прийняти новий світ, в якому вони опинилися, але я міг уявити собі багато людей на Землі також чинити опір змінам.
Прокляття, люди ніколи не були добрими у прийнятті змін.
- Вони пустять мене?
Криг подивився на мене з подивом.
- А чому б і ні?
- Я інопланетянин.
- Ми не настільки відстали. Дехто з приходьків дивиться на нас, місцевих, зарозуміло, але тут люди судять за вчинками, а не по виду. Хоча всі будуть думати, що ти одна з чотирьох: корпорат, мисливець за головами, вигнанець або, можливо, через те що він рідко подорожує.
Невинн подивився на мене. - Думаю, судячи з його одягу, більшість відкине ідею, що він корпорат або мисливець за головами. Люди будуть вважати його вигнанцем, поки він не доведе протилежне.
- Вигнаний?
- Так. У багатьох країнах немає фізичного покарання. Вони відправляють злочинців у світи-підземелля. В основному вони слабкі, так що це не проблема, але іноді сюди посилають якогось рідкого класу сотого рівня. На щастя, тепер, коли індукуються нові світи, Гален повинен перестати бути пріоритетним місцем для вигнанців. - Обличчя Дорі потемніло. - Пробач, не хотіла, щоб це прозвучало так. Знаю, твоєму світові буде нелегко.
Коли ми підійшли до воріт, вартова трохи підшукувала над Дорі та її командою. Мене запитали, як звати і чи не вигнанець я. Коли я сказав, що ні, вартовий подивився на мене з виразом « Не вірю» але просто сказав: "У нас тут є фізичне покарання, так щоб переконатися, чи дотримуєш місцеві закони. Якщо ти друг Дорі, вона покаже тобі, як не влипати у неприємності.
Нас пропустили і направили до ряду будок. Тут міські чиновники перерахували і перевіряли все, що ми ввезли до міста, та вимагали податок.
Я просто слідував за ними, дивлячись по сторонах з благоговінням. Місто, очевидно, розширювалося і всюди було видно сліди будівництва. Вузькі вулички, не ширше однієї телеги, багато будинків добудовували другий або навіть третій поверх. Одні були кам’яні, інші дерев'яні, і немає ознак централізованого планування забудовки.
https://literna.net/uk/books/308-laskavo-prosimo-do-multivelnoi