Після дивного світла наступні, що я помітив, була прохолода. Снаружі був серпень у центральному Іллінойсі - іншими словами, під 32 градуси, душно і волого. Але всередині сарая - ні. Тут було градусів 16, прохолодний і сухе повітря.
Це викликало у мене першу посмішку. Принаймні в цьому дивному місці був кондиціонер. Я оглянувся. Їздова газонокосарка, ручна кісила, триммер для кромос, кущоріз - одна стіна була повністю заправлена електроінструментами для догляду за газоном. Вздовж задньої стіни тягнувся великий версттак з такими ручними інструментами, що позаздрив би будь - який будівельний магазин.
Зліва від входу, у кутку, стояли граблі, дві лопати, ямбур і стопка п'ятдесятфунтових мішків для газонної трави. Розсіяно оглядаючи все це, я простягнув руку і взяв граблі.
Я зітхнув. Всередині сарай був п'ятнадцять на двадцять футів, так що навіть з інструментомрієм уздовж стін залишалося місце для мого ліжка, телевізора, приставки і навіть тумбочки. Я помітив кілька розеток в стіні, так що зовсім по-похідному жити не доведеться, але ось туалету я не побачив.
Я помітив місце, де світло з-під сексуальниць був яскравішим, ніж в інших, і крокнув туди. Доля іноді подобається дурням, тому що, в той час як я почав рухатися, граблі все ще були у мене в руці.
Мене розчулив шум, і я швидко обернувся. Кричати було колись. Хотілося б мені провернути якийсь геройський трюк з кіно, але єдине, що я встиг - виставити перед собою граблі в той самий момент, коли воно стрибнуло на мене.
Це було неможливо, але факт залишався фактом. Тепер він намагався прорватися крізь граблі. Я б назвав це білою, але це було б приблизно те ж саме, що назвати динозавра ігуанію. Зрістом створіння було в три фути і стояло на двох задніх лапах.
Його передні лапи тягнулися до мене. Коли довгі кігті роздерли джинси, ліве стегно прошила гострий біль. Морда його була справжнім кошмаром. Зображальні обриси та пухнастий хвіст могли бути білими, як Скрата з « Лідникового періоду», але морда була наче нічний кошмар.
Шкіра була натягнута до краю. Пасть відкривалася в сторони і була повна рядів зубів, які мені не хотілося перевіряти. Чорнка граблей стримувала його після першого стрибку.
Батько наполягав, щоб ми всі навчилися самозахисту. Експертом я не був, але спрацювала м'язова пам"ять, і я врізав прямої пінок у груди цього твору. Мене відкинуло назад. Ну, типу того.
Виявилося, що головною причиною, через яку воно мене ще не розірвало, була та ж сама, по якій мій пінок не міг його відштовхнути. Одна з його великих задніх лап нанизалась на зубі граблею, коли він стрибнув на мене. Мене буквально врятувало, нехай і тимчасово, щось з старого мультика.
Не знаю, що на мене найшло, я просто діяв. Я не закричав про допомогу навіть після першого шоку. Я не хотів, щоб мама чи Сісі прибігли до нього і теж потрапили під цю тварюку.
Я використав чорницю як важіль, щоб збити створіння з ніг, а потім швидко схопив одну з лопат з кута. Тварь взгнула, впала на спину, і я побачив, як з її лапи сочиться фіолетова кров. Здавалося, вона була одночасно в люті і шалено голодна.
Я не знав, що роблю, тому заніс лопату на голову. Вона була настільки божевільною, що навіть не намагалася захищати себе. Мене ще пару разів полоснули і порвали, але з кожним ударом лопати по голові створіння рухалося все повільніше.
Я продовжував несамовито бити. Удар за ударом обрушався на її голову, я стиснув зуби, щоб не кричати. Незабаром вона тільки потрималась, але я не зупинявся. Частина мене розуміла, що вона мертва. Черепашки розтрощені. Але вона все ще рухалася, тому я не зупинявся. Мене забризкали фіолетова кров і мозок, але страх та інстинкт змусили мене йти вперед, поки не залишилося жодного шансу, що створіння живе.
Було б круто сказати, що це була епічна битва, в якій я ухилявся від атак потворної звірини і врешті-решт переміг завдяки майстерності, але це було б неправдою. Я все зігнав кігтями - в основному по животу і стегнам - і вбив я злобну білку парою садових інструментів. Принаймні, мені не довелося пускати в хід злісний совок.
У цей момент болю я не відчував, але це лише питання часу, коли адреналін впаде. Я переміг тільки тому, що граблі прокололи її і сповільнили настільки, щоб я зміг розмозити їй голову лопатою. А далі була просто груба сила. Я бив і бавив, а вона лагодила мене кігтями.
Нічого красивого в цьому не було: моя червона кров змішалася з її фіолетовою. Голова творіння була розмозжена. Зуби або тріснули, або розсипалися, посіявши підлогу кривавим слідом зі слини, крові та кісток. Очі перетворилися на місиво. І все ж я не міг відвести погляд. Це було жахливо мерзко, але при цьому дивно зачарувало.
Ця істота не могла бути природною істотою. Придивившись ближче, я помітив, що у створіння все ж була нижня щелепа, яка відкидалася вниз, але верхня частина пащі розходилася в сторони. Може, через дивний досвід з адвокатом, а може, тому що цей страшний монстр переді мною, але першою моєю думкою було: чи не був мій дядько якимось божевільним вченим?
Але всі мої думки вилетіли з голови, коли перед моїми очима спалахнув синій екран. Я інстинктивно помахнув рукою, намагаючись його смахнути, перш ніж зрозумів, що він у мене в голові. Замість того щоб панікувати, я прочитав його. Це було дуже схоже на гру. Мій внутрішній ботанік захвилювався від захоплення, тоді як навколо панувала сюрреалістична атмосфера. Мені хотілося розгулюватися і потім тіло почало трястися - адреналін почав спадати. У світі, де я щойно вбив білку-мутанта, я вхопився за синій екран перед очима як на якір. Загадку, яку я міг аналізувати і розгадати. Те, що схвалював геймер в мені.
** Від Комітету з інтеграції нових світів. ***
** Привітаємо тебе, людина. Ти став першою людиною, яка вбила монстра, набитого маною, поза підземелля. Вітаємо! Ти мав досвід.*
*** Помилка... Ти не можеш отримати досвід, бо ще не пройшов повну інтеграцію в систему. Враховуються альтернативні нагороди.*
*** Вимагати.*
Сказати, що я був схвильований в цей момент - нічого не сказати. Я перечитав купу книжок і натрапив на мультиків про людей, яких затягнуло в новий світ. Деколи це було подібне до апокаліпсиса, тоді як на Землю приходила система.
Від цього серце забилося частіше. Комітет з інтеграції нових світів. Так то сталось як апокаліпсис. Проклятье... Чи це означає, що моя сестра і мама зараз переживають те саме? А може, і весь світ? Серце тряслось, кров бурлила. Може, я і був до цього готовий, але вони - ні. А я, чорт візьми, з нетерпінням чекав.
Страх за них змусив мене відсунути синій екран. Він зреагував, все ще блимаючи в кутці очі, показуючи, що є ще повідомлення. І я рушив до дверей, але вона зачинилася за мною, і я не зміг її відкрити.
https://literna.net/uk/books/308-laskavo-prosimo-do-multivelnoi