Меразофіс
------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--
Світ не справедливий.
Відносини статусу, сила чи слабкість навичок - це те саме, що і різниця між расами - рівноправність ніде не існує.
Слабому перемогти сильного дуже важко.
Якщо ви нападете на когось неймовірно сильного - шанси на перемогу нікчемні.
На цьому полі бою, найсильнішими є Королева Таратектів і два стародавніх дракони, які з нею боролися.
З поразкою Королеви і обидва давні дракони пішли на нове поле бою, а отже, й колишньої битви тут більше немає.
Якби ці два стародавні дракони залишилися, і нам довелося валити їх - наші втрати були б просто катастрофічними.
І те, що цього не сталося, дуже мені на руку.
Якщо йде бій з кимось, хто шалено сильний, то скасувати прийдешній результат битви - перемога чи поразка - дуже важко.
І неважливо, намагаєтеся ви забити ворога числом, чи ні.
Якщо 10 осіб, кожен з 1000 показників, кине виклик противнику зі статусом у районі 10 000, то перемога буде дуже кривавою і надзвичайно важкою.
А швидше, їх просто всіх винесуть з одного удару.
Коли на полі бою є сильний боєць, ключ до перемоги - його знищення.
Але якщо він дуже сильний, то нічого з ним не вийде. Принаймні, у більшості випадків.
На цьому полі бою більше не залишилось таких надсильних боїв.
І все ж, нерівність в особистій бойовій силі - існує і далі.
Ось питання, як затиснути найкрутіших противників, постає ребрам.
І в результаті, природно, сильні починають воювати один з одним.
Це тому, що навіть якщо слабкий боєць і потрапляє своїм ударом в сильного - якогось серйозного урону завдати він не може, а ось його вбивають миттєво.
Звичайно, не слід недооцінювати силу натовпу.
Навіть якщо урон, якого завдали лише одній людині, то найприбутковіші наслідки можуть бути і неефективні.
І в питанні кількості ми вже програємо.
Більшість Таратектів мертві, і покривають це поле тільки у вигляді трупів.
На ногах залишились лише сильні особини, як - от Великих Таратектів чи Арх Таратів.
І навіть їх починають тиснути на людей, що борються з відчайдушними боями і завалюють трупами.
Великого Таратекта оточили люди, і потім починають, мало-помалу, знімати його хіти. Арх Таратект у свою чергу бореться проти сильних людей і демонів, які працюють разом.
Серед них я бачу знайомі обличчя. І що трохи дивує - Балто один з них, а крім того я помітив ще й Кого.
Недавно ми разом були командирами армії демонів, а тепер вороги.
Насправді, це мене не особливо хвилює. Адже я присягнувся йти тільки за своєю панікою. Нехай вони і старі знайомі, я не збираюся через цього когось щадити.
І неважливо, чи вони реінкарували. Немає різниці.
- Це вже третій раз, коли ми стикаємося з вами в бою.
- Верно.
Навпаки, мене стоїть хлопчик і дівчинка, пара реінкарнованих.
Тагава Куніхіко і Кушітані Асака.
Я бачив їх лише три рази. Перший раз, коли я знищив село, де вони жили. Вони тоді були малими дітьми, і оскільки вони були реінкаровані, я залишив їх живими. Другим разом ми зустрілися під час великої війни. Тоді вони вже підросли і ми з ними схрестили мечі.
І ось тепер, наша третя зустріч.
З огляду на кількість людей, що залишилися у двох арміях, моя присутність вже просто не можна ігнорувати.
Це буде жахливо, але найбільш потужним з обох армій, хто залишився на полі бою.
Отже, ця парочка реінкарних з'явилася зупинити мене.
- Цього разу пощади не чекайте.
Я зробив попередження.
До цього часу я намагався не вбивати їх, оскільки вони були реінкарновані.
Але в цій битві, цього не станеться.
Раніше, у більшості випадків, реінкарнатори нічого про цей світ не знали і просто пливли за течією.
Але зараз все інакше.
Немає потреби стримувати себе у війні проти ворога, якщо вороги самі вирішили воювати. По-перше, я не настільки ловець, щоб боротися в повну силу, але не вбити при цьому.
Якщо ви вийшли битися, то я вб'ю вас.
Куніхіко виступив вперед:
- Давай! Якщо може.... *
Крута фраза обірвалася на півслові.
І тіло Куніхіко повільно впало на землю.
- Вибач, Куніхіко.
Извинилась перед хлопцем Адка, яка і вирубила його ззаду.
- ... І що ти збираєшся робити?
- Здатися.
Асака спокійно зробила заяву.
- Я не хочу вмирати, і не бажаю щоб Куніхіко помер.
Асака взивала упного Куніхіко на плечі, розвернулася до мене спиною і пішла.
Гідний спосіб дезертирства, прямо перед лицем ворога.
Вона змогла вразити мене. На деякий час я навіть в стукоту впав.
Але Асакі рішення було правильним.
Я не маю нічого проти них особисто. Нехай інша сторона і має до мене якісь претензії, але я не хочу брати на себе ініціативу вбивати їх.
Усвідомлюючи це, Асака гордо повернулася до мене спиною.
І потім, якщо ми будемо з ними битися то без сумніву я їх вб'ю.
Та й дозволити собі зберегти їм життя, я теж не можу.
Як тільки я знаходжу можливість, я зараз же убиваю своїх ворогів. А з огляду на різницю в наших показниках бій закінчився б миттєво.
Я вбиваю всіх.
Отже, її рішення здатися перед початком бою було правильним.
Ще кращим рішенням було б не приходити на поле бою взагалі, але судження по поведінці Куніхіко, це просто неможливо.
Я дивлюся в спину Асахі.
Я вважаю, що відмова від бою теж хороша.
Я не можу сказати, що був право знищити їх рідне село, але ... Я сподіваюся, що їхнє майбутнє буде щасливим.
Переклад зроблено командою Kraken
Автор: Долява схопарка Асакі і Куніхіко проти Мегразофісу
Результат: Мерозофіс здобуває перемогу навіть без бою Description
1. У оригіналі є слово he, яке означає стандартну відповідь на провокації на початку бійки. У грубому варіанті - "А ху-ху не хо-хо?"