- Братик!
У голосі, який я почув, було стільки щастя, що я майже побачив значок сердечка в кінці фрази. Вона бігла до мене, все її обличчя сяяло радістю, як квіточок під сонцем. Так вона поводиться тільки зі мною, коли спілкується з усіма іншими. Вона говорить до них без будь - якого інтересу і дає їм лише ту інформацію, яку потребує. Донедавна саме так вона себе і поводила.
Ось правда, є невелика різниця між тим, що було раніше і що є зараз. І ця різниця полягає в тому, що зараз у неї в руках зброю, і вона несеться до мене з однією метою - вбити мене.
- Угх!
- Брааатик! Брааатик!
Я відніс її мечем. Чому? Як все так повернулося?
---- -----...----- -- -- - ...--..."
Ми розійшлися в різні сторони у поганому настрої. Всі однокласники, які зібралися в ельфійському селі. Тагава і Кушітані, які були авантюристами. Вчитель. Юрі, якою промив мізки Юго і яка прийшла до ельфійського села разом з Імперською Армією. І нарешті, Катіа і я.
Ми не маємо жодного уявлення про те, що з нами буде далі. Все залежить від того, що з нашого приводу вирішить Вакаба. Ми ж полонені, тому наша доля знаходиться повністю в її руках. Якщо вірити всьому тому, що говорилося трохи раніше, то поводитися з нами буде нормально... У будь-якому випадку, зупинити я чомусь тут не зможу ...
До цього моменту, я завжди намагався робити так, як буде краще. І ось до чого я прийшов. Я не зміг зупинити Юго і він помер, я хотів захистити село ельфів, але всі ельфи були знищені Вакабобою, а усі реінкарували тепер залежать від її рішення. Я завжди намагався робити все так, як правильно. Але все ставало ще гірше. Ні, враховуючи те, що я зараз знаю про зміст Табу, я розумію, як ситуація могла погіршитися. Оскільки ті самі ельфи, яких я намагався захистити, виявилися джерелом зла і хотіли знищити весь цей світ.
Але навіть якщо я все це і розумію, то просто. Факт того, що я нічого не можу змінити, не змінюється. Я лише звичайний лепесток, який потрапив у ураган, що змінює світ. А я ще й думав, що хоч на щось можу вплинути. Так убого, що хочеться сміятися з себе.
Мабуть, я став занадто пихатим. Ні, не напевно. Я став пихатим. Після того, як став Героєм, я вирішив, що тільки я здатний зупинити Юуго. Я вірив, що зі своєю силою зможу досягти будь-чого. Як і Джуліус, я був упевнений, що зможу своїми діями впливати на світ. На відміну від Джуліуса, який був Героєм з самого дитинства і саме тому він став настільки великою людиною, я отримав статус Ґерої успадковувачі та чомусь вирішив, що я йому рівнявся.
Моя зарозумілість розбилася, як скло щойно. Коли Софія змусила мене зрозуміти, наскільки ж я слабкий, я просто чую, як вона каже мені "І це все, на що ти здатний?". Я нічого не можу зробити. Я не можу нічого змінити. Я навіть не можу їй відповісти. Навіть якщо я спробую її в чомусь переконати, Софія не стане мене слухати. Вона просто посміється над моїми спробами, і на цьому все закінчиться. І це... Все, на що я здатний.
Я ніяк не можу вплинути на цей світ. У мене немає ні влади, ні впливу. Я нічого не маю. Я і був просто інструментом, який використовували ті, хто по-справжньому контролює цей світ, мене просто використали, хоча ні, швидше, просто проігнорували? Потимас хотів мене використати, а ось з боку Вакаби, мене просто не помічали. Вони дивилися на мене як на звичайного моба, чи є я, немає мене, нічого не поміняється. Та, хто впливає на долю цього світу, не я, це Вакаба.
Само собою це може і не погано. Я з самого початку і не хотів якось міняти цей світ. Я просто хотів допомагати людям, як це робив Джуліус. А потім Джуліус помер, а я став Героєм і все пішло навперекосяк. Тоді я вирішив, що маю щось зробити з Юго і кинувся вперед очорницю голову, а мені б варто було посидіти та добре подумати про те, чого треба досягти. Подумати про те, що в моїх силах... А що більше за мене. Є так багато, на що я не здатний. Але якщо я зможу прийняти те, що я не всесильний, то тоді я можу знайти щось таке, як це зробити. А зараз я навіть не знаю, що я можу зробити. І все одно, я повинен робити те, що повинно. Я не хочу, щоб люди помирали так як Джуліус.
- Катіа...
- Хм?
- Я б хотів з тобою дещо поговорити, можна?
- Так, звичайно.
Я вирішив, що Катя і я повинні обговорити один з одним, як робити далі. Ми повернулися в ту кімнату, де я спав до цього, і сіли.
- З Ханною і Хірінфом все гаразд?
Перше, що я запитав, це була інформація про моїх компаньйонів, яких я жодного разу не бачив з того моменту, як я прокинувся. Анна померла під час бою. Завдяки моїй здатності милосердя я зміг витягнути її з того світла, або точніше, я воскресив її, але не знаю, що сталося далі після втрати свідомості в результаті отримання Табу.
- Вони обидва в порядку. Їх просто тримають в іншому місці. Ми розмовляли з Хірінфом телепатічно, якщо хочеш, ти можеш зв'язатися з ним так само і переконаєшся в цьому.
Зрозуміло. Хіринф має здатність телепатії. Тому, навіть якщо нас розділює велика відстань, ми все одно можемо спілкуватися один з одним.
- Виходить, Хірінф теж знає про ситуацію?
- Ага. Я повідомила йому всю інформацію, яку могла. І хоча їх тримають у неволі, здається, що до них ставляться добре і належно. Він також сказав, що Анна прокинулася і з нею все добре.
Це чудово. Є правда ще одна людина, про яку я турбуюся...
- Катіа, а ти нічого не чула про Суя?
Юго промив мізки моїй маленькій сестричці і забрав її з собою. Коли я востаннє бачив її, вона під контролем Юго вбила нашого батька. Я чув, що після цього Юго забрав її в імперію, а ось що було з нею далі, я не знаю. Під час битви я її теж не бачив.
- Щодо неї нічого не знаю. Інформації поки що ні.
- Зрозуміло. Але оскільки Юго помер, то чи ж не повинен бути висновок, що вона знову знайшла свою волю?
- Все можливо.
- Чи зможе вона пережити те, що сталося?
Мій голос сповнений тривогою, бо я сам ні в чому не впевнений. Будучи під контролем Юго, вона вбила свого батька. Навіть якщо думати, що вона була під контролем, але ж вона своїми власними руками його вбила. І навіть після того, як Юго спав, пам'ять про скоєні дії залишається. Саме через це Юрі здається так себе веде. Вона також перебувала під контролем у Юго. Я чув про те, що в момент, коли контроль Юго з неї спав, вона спробувала вчинити самогубство. Її навіть довелося приспати, щоб припинити ці спроби, думаю, в майбутньому їй знадобляться послуги хорошого психолога. Якщо у Суї все точно так само, то мені дуже неспокійно - що з нею буде...
І крім того, навіть якщо вона зуміє справитися з цим, я не впевнений, що наші стосунки з нею не зміняться. Занадто багато всього сталося з того моменту, як їй промили мізки. Не думаю, що ми знову зможемо поводитися один з одним як брат і сестра.
- Тут я мало що можу сказати. Це справи між тобою і Суе, Шун. Що ти хочеш? Як Суе поведеться? Все залежить від цього.
Я кивнув у відповідь на слова Катіа. Можливо, час такий, але як же приємно мати людину, з якою можна обговорити ситуацію і вислухати її думку.
- Дякую.
- Та не за що.
Коли Катя почула слова вдячності від мене, на губах у неї з’явилася дуже слабка усмішка.
- Побачимо. Я б хотів, щоб ми знову стали як раніше, братом і сестрою. Хоча, я вважаю, що повністю повернути те що було, ми вже не зможемо. Але хоча б спробувати, буде вже непогано. Я вважаю, що в найкращому варіанті вона перестане сприймати мене як свого брата. У будь-якому випадку, думаю ми не дізнаємося, що станеться поки не зустрінемося з нею.
- Перестане сприймати як брата...
Катіа, почувши мої слова щодо Суї, навіть злегка відпряла. На її обличчі великими літерами написано "Не може такого бути?". Так, я теж думаю, що це малоймовірно. У Суї дуже серйозний "комплекс братика". Вона бачить у мені не брата, а чоловіка. Я ж у відповідь дивлюся на неї, як на свою Сестру, на частину своєї сім'ї. Я не можу відповісти взаємністю на її почуття. Думаю, якщо вона не перестане вважати мене братом, то навряд чи з її "комплексом братика" щось можна буде вдіяти.
Я не вру, коли говорю про те, щоб вона перестала мене сприймати своїм братом. І все одно, я б хотів, щоб ми повернулися до тих відносин, що були у нас перед цим інцидентом. Хоча я не сприйму її як дівчину, але люблю її, як свою сестру і члена сім’ї.
У цей момент у двері постукали. Я дозволив зайти і всередину кімнати увійшла Вакаба.
- Ти хочеш зустрітися зі своєю сестрою?
Її питання ніби відповідали на мої власні думки.
- А я можу!
- Можеш.
- Звичайно ж я хочу з нею зустрінеться. Прошу, дозвольте мені її побачити!
У відповідь на мій радісний вереск, Вакаба простягнула мені свою руку. Вона не пояснювала, що робити, напевно, треба взяти її за руку? Хоч це трохи і вибило мене з колії, але я взявся за її руку. Наступного разу, світ навколо мене змінився.
- Де це ми?
- Брааатик!
Після того, як я поставив своє запитання, першим, що я почув, був не відповідь Вакаби, а крик Суе. Коли я обернувся на голос, Суе стояла там. На її обличчі не було страху або бажання уникати мене. Вона кинулася до мене з посмішкою на обличчі.
- Брааатик!
З цим радісним криком вона обкрила свій меч.
- Що?
Я не міг повірити, що знайшов відповідь на це запитання. Лише завдяки своїм щоденним тренуванням я встиг учасно зреагувати. Оскільки меч Суї був спрямований мені в серце, вона без сумніву нанесла його і я обнажив свого меча.
- Суе! Хіба ти все ще під контролем?
- Ні! Я себе повністю контролюю!
Суе не припиняє атакувати мене. Захистаючись від її атаки, я все ще намагаюся зрозуміти, що сталося. Вона каже, що контролює себе, але не думаю, ніби в когось з'являться сумніви у тому, чи вона не в собі! Це м'яко кажучи.
- Суе! Негайно припини!
- Я нарешті зрозуміла! Це єдиний спосіб отримати братика!
Всі удари Суе спрямовані в такі місця, щоб убити мене одним ударом. Вона навіть не намагається зупинити свій удар. Вона дійсно намагається мене вбити.
- Використовуючи цю здатність [Звоювання], я зможу отримати все, що є у брата! Навіть серце брата стане моїм! Не хвилюйся, після того як твоя душа стане моєю, я і тіло твоє збережу!
По спині у мене побігли мурашки. Я не можу повірити в те, що вона несе. Я не хочу в це вірити. Я відчуваю в ній божевілля, якого у неї раніше не було. У будь-якому випадку, схоже, коли Юго промивав їй мізки то щось пошкодив всередині неї.
У будь-якому випадку, мене турбує ця здатність [Звоювання]. Коли я використав Оценку на Суї, то побачив, що вона тепер має і здатність [Жадність]. Це один з Семи Смертних гріхів, який був у Юго.
- Суе, звідки у тебе ця здатність?
- Я вже відповідала вимогам цієї здатності, ще до промивання мозку. Але оскільки Юго вже була зайнята, я не могла отримати її. А в той момент, коли він помер, я не тільки звільнилася від його контролю, але й отримала здатність жадібності!
Суе продовжує атакувати мене, навіть під час розмови. Я також перевірив, який ефект має [Завчення] у Суї.
[Завоювання: Коли пожадливість активна, забирає все що є у душі мішені]
І що це має значити? Жадібність може залучати людину до здібностей і статусу у переможеного противника. Чи це вміння [Звоювання] дозволяє нам забирати всі здібності, які має ворог? От тільки, якщо це можливо, то я зовсім не розумію чому Юго її не використовував.
А, це влада Правителя. Вона дає можливість брати участь у системі, яка доступна лише для тих, хто має одну з можливостей Семи Смертних гріхів або Сімома Добродійців. Не вдалося активувати цю здатність, поки не активовано Права Правителя. І хоча Юго мав здатність володаря, але оскільки він не зміг активувати Права Правителя, то не міг активізувати і спроможність [Звоювання]. Отже, виходить, що Суї змогла отримати Правителя? Ні, у Суї все ще немає 10 рівня Табу. А без нього неможливо отримати Права Правителя. Отже, вона не повинна вміти використовувати [Звоювання].
- Суе! Те, що ти робиш, безглуздо!
- Брааатик! Це єдиний доступний для мене шлях!
Не допомагає. Вона просто не слухає мене. Що ж мені робити?
- Відчепися від Шуна!
Вогонь вилетів з рук Катіа в сторону Суї.
- Кетіа!
- Ну ж, Суе, дістань мене, якщо зможеш.
Суе миттєво переключилася на Катіа і почала атакувати її.
Як же все так вийшло? І що ж мені тепер робити?