313. Принцеса робить все по своєму
Коли ми повернулися, то побачили, що Кусама і Огівар знову пов’язані між собою. Те, що їх постійно зв’язують один з одним, починає дещо нервувати. Минулого разу, коли я проходила повз Огівара стояв на колінах, але чому їх з Кусамою знову зв'язали...? Так, просто проігноруємо це. Вампірник, що мене чекає попереду, так само нехтувала ними.
Вампірчик повернулася до свого стільця, де вона раніше сиділа. Але замість того, щоб сісти, вона застигла на місці зі скрегоченими руками. Правда, схоже, вона хоче, щоб я сіла хоча б мовчить про це, тому я засілася на стілець.
- Итак. Пора вже продовжити. Все на місці? Якщо когось не вистачає, будь ласка, покличте їх.
Вампірщик плескла в долоні і голосно, так щоб всі хто її почули, сказала ці слова. Хоч вона і говорить гучним голосом, але як це не дивно, вона умудряється при цьому зберігати королівську гідність. Хм? І коли вона встигла стати такою владною і впевненою?
Почувши голос Вампірника, які раніше спілкувалися між собою, замовчали. Потім Кудоу піднялася зі стільця і попрямувала на другий поверх. Ямада та інші ще не повернулися, тому вона пішла покликати їх. Абсолютно впевнена в цьому Вампірник все ще стоїть на місці з скрегоченими руками.
І знову ж таки, бачимо це на обличчі здивовано - насмішливим виразом. Ага. Я повністю розумію його стан. До цього моменту, Вампірчик завжди пливла за течією. Крім того, зазвичай, коли Вампірчик починає чимось займатися, то нічим хорошим це не закінчується. І знову я запитав себе: Але я й сама не знаю, що йому сказати!
Через деякий час Кудоу повернулася, привівши групу Ямади та інших. Кожен з них зайняв свій стілець.
- Що ж, продовжимо.
Можливо тому, що роль головуючого збору на себе взяла Вампірчик атмосфера трохи змінилася. На відміну від дуже напруженої атмосфери, яка була раніше, коли я була не впевнена, що відбудеться далі і постійно відчувала занепокоєння від наявності великої кількості малозначних людей навколо, зараз аура Вампірчика просто придушувала всіх своєю силою. Хм...? Мені здається, що до мене ставляться гірше, ніж до неї? Незбагненна.
Почавши з простим, Ви повинні розуміти, що ми врятували вас від смерті і в даний момент, саме ми вирішуємо, жити Вам далі або померти.
Чег...!? З самого початку вона взяла дуже різкий старт.
- Почекай хвилинку!
- Заткнутися і мовчати.
Ямада схопився, збираючись стати на захист оточуючих але Вампірник його заткнула. До того ж у фізичному розумінні.
- Гх!
Думаю, що з усіх тут присутніх - єдині, хто зрозумів що тільки-но сталося, були ми з Вратхом. Навіть Оошіма і Тагава, у яких серед реінкарованих, найбільше бойового досвіду, навряд чи щось змогли побачити. Вампір зробив наступне, вона просто підбігла до Ямади і вдарила його по ногах змусила його впасти назад. Питання було лише в тому, на якій швидкості і з якою силою все це здійснилося, і вони були просто нереалістичні.
Ямада звалився на свій стілець. Схоже, вона все-таки стримувала себе, оскільки ноги у нього начебто не зламані. Якби вона не стримувалась, то там одними зламаними ногами було б важко вирватися. Мабуть, її удар просто відірвав би йому нижню частину тіла.
- Ми Вам все це розповідаємо по доброті душевній, або швидше з ввічливості. Це Ви розумієте? Мы. Вам. Допомагаємо.
Стоячи перед Ямадою, який стогне від болю, Вампірник акцентує свої слова, наче пояснює щось маленькому дитині.
- Просто кажучи, ваше спасіння було всього - лише побічним ефектом знищення Деревні Ельфів. Ми б могли Вас просто кинути там, нічого не пояснюючи. Але, керуючись добротою і розумінням того що було в минулому житті, ми вирішили Вам все пояснити. Чи ви думаєте, що ми - сама доброта?
Не думаю, що хороша людина, буде ні з того, ні с сього, бити з ніг іншого. Або ж було б мудро почати розмову з люб’язної особи, яка не буде казати, що вона вирішуватиме, кому жити, а кому померти. Це більше схоже на загрозу.
- Эй.
- Вормер, ти так само замовкни. У тому, що все пішло саме так, є і твоя вина, отже прошу тебе, не лежай і не ускладнюй ще більше, добре?
Зрозумівши її слова до відома, Вратх замовк. Важко сприймати такі слова від того, хто щойно всіх поставив на вуха!
- Ви думаєте, що у вас є якісь права? Нічого подібного. Зараз ви полонені під час воєнних дій. Крім того, ви бродки, у яких навіть свого дому немає. Отже, ваше життя або смерть залежить від того, яким буде наш настрій. Це зрозуміло?
На відміну від обличчя Вампірника, на якому блукає усмішка, вираз облич у реінкарнованих помаранчело. Раніше, все більше нагадувало класний збір, але коли їм повідомили про те, що хтось за них буде вирішувати, кому жити, а хто померти, вони почали розуміти небезпеку. Ага. Хоча метод, яким до них було додано цю інформацію, був надто суворим! Побудова у всіх в кімнаті явно нижче рівня плінтуса!
- Хіба можна так...
- Та заткнись ти вже.
Ямада знову збирався щось сказати, але Вампірчик відразу ж вражала свій кулак йому в обличчя.
- Припини!
- Досить мене переривати.
Коли Оошіма кинулася до неї, щоб її зупинити, Вампірчик хлестнула рукою по її обличчю, збивши її на підлогу. Як ти можеш бити дівчину по обличчю? Правда тут ще питання, чи Оошіму вважати дівчину чи ні. Гаразд, не важливо.
- Якщо комусь не цікаво те, що ми говоримо, то прошу - на вихід. Ми не зобов'язані Вам все розжовувати і пояснювати. Якщо ви не хочете слухати, вас тут ніхто не тримає. Якщо хочете дізнатися, що вам хочуть сказати, то слухайте це мовчки. Немає сенсу марнувати час на розмови.
У кімнаті було тихо, як у могилі. Ямада, мовчки, попрямував до Оошіму і єдине, що він зробив, це наклав на неї Лечебну Магію. Схоже, вони всі навіть дихати стали через раз.
- Чудово. Слухайте всі мовчки. Питання не задавати. Після того, як дослухаєте до кінця, я дозволю Вам поставити свої запитання. До цього моменту, всім мовчати. Зрозуміло?
Ніхто не спробував заперечити Вампірнику. Та вона тут справжній терор влаштувала! Зрозуміло, що пояснити все так буде простіше, але чи ж у такому випадку думка про нас може бути негативною? І як все так повернулося-то? Ну і добре, я вмию руки.