Інтермедія. Спогади про минуле:
Чим була система відразу після її встановлення? А який сенс про це питати?... Не найкращі спогади, мушу тобі сказати. Все одно хочеш знати? Хмм, ну добре, розповім, але тільки найменшість.
Якщо описати все, що відбувається у світі в той час одним словом, то це слово буде - жести. Саме так. Найжорстокіша кров'я. Наче всі люди вже потрапили в пекло. Я в той момент і зі своїми проблемами з важкою могла розібратися, так що до мене здебільшого досягали тільки чутки. Але думаю, ви і самі можете уявити, що там творилося.
По - перше, усі країни, які існували від виготовлення енергії, опинилися в жалюгідному становищі. Ну, це ж зрозуміло? Уявіть собі, що сталося б з сучасною Японією, якби в ній раптово зникло електрика. А потім уявіть, що і бензин, так само пропав. Точніше сказати, що всі доступні джерела енергії для них просто випарувалися. Зрозуміло, що ситуація в таких країнах почала падати стрімким домкратом.
І потім, було ще питання наслідків атаки драконів, тому вся інфраструктура повністю знищила. Крім того, все зруйновано й немає даху над головою, так само енергію взяти не звідки. Відновлення всього, що було порушено в таких умовах, майже нереальне. Люди і виживали-то насилу, що вже говорити про щось інше.
Що стало для мене найскладнішим, так це ситуація з їжею. Більшість людей і так харчувалися через один раз, а мені з-за стану мого тіла, ще й їжі потрібно було більше, ніж іншим людям. Мої друзі намагалися допомогти мені, але її все одно не вистачало. Діти, які були молодші за мене, голодували, щоб віддати свою порцію їжі мені. Мені було так соромно, я почувалася такою тягарем для всіх і інколи хотіла просто здохнути. Чесно кажучи, кілька разів я серйозно задумувалась над питанням самогубства. Але мене щоразу відмовляли, кажучи: "Госпожа Саїль просила нас жити далі". Щоразу, коли я їла, то плакала. Але мені завжди бракувало їжі, до цих пір пам'ятаю смак землі, яку я їла, щоб хоч якось обдурити голодний шлунок.
Сама не розумію, як я змогла вижити в той час, а незабаром почалися вбивства. І звичайно, причиною була система або ж проблема полягає в обмеженні ресурсів. Як я й казала, з їжею були серйозні проблеми. Тому люди почали вбивати одні одних і кількість смертей збільшувалась. Якщо вони мають силу вбивати, то чому б їм не об'єднатися для розв'язання ситуації іншим способом? Що тут сказати, люди частіше думаю в першу чергу про те, що важливе для них сьогодні, а не про майбутнє. Вони просто намагалися вижити тут і зараз.
Мої друзі і я в притулку для сиріт, продовжували ховатися та уникати бійок. Але, як не ухиляйтеся від них, бувають моменти, коли немає вибору. У такі моменти, я була просто тягарем і в мене зовсім не було сил для битви. Одразу після встановлення системи вона, схоже, розподілила бонуси відповідно до наявних показників, які залежали від того стану, в якому перебували люди на момент установки системи. Оскільки більшість часу я пролежала пластом на ліжку, то мої фізичні показники були набагато менші від звичайної людини. І я мало що могла з цим вдіяти.
Але настав час, коли ситуація стала зовсім безнадійною. У цей день, Гоб-гоб вперше вирушив вбивати людей. Ми змогли пережити шалені експерименти Потімаса. Це не означало, що це гарантує наше подальше виживання. Час життя Гоб-гоба становив всього кілька років. Схоже на нього відчували якісь варіанти по продовженням життя, але він народився зеленою шкірою і зі строком життя багато менше, ніж у людини. Можна сказати, що ми були результатами невдалих експериментів.
- Мені все одно довго не прожити.
Сказав він, виходячи від нас. Але все одно, я віддала йому свою найулюбленішу закладку для книги з зображенням квіточка, і сказала йому.
- Це моя улюблена закладка, тому обов'язково поверни її.
Він пішов від нас з легкою посмішкою на обличчі, але так і не повернувся. Він завжди був боягузкою. Але в кінці вирішив стати героєм. Дурачок він був ... той ще, дурню.
З цього моменту все більше людей втікали від нас, але в якийсь момент усе змінилося замість бойні за їжу, почалася війна між звичайними людьми і еволюціонуючими. Ми не брали участі в цій ситуації, тому я не можу сказати, як все так вийшло. Просто в якийсь момент, все переросло у те, що люди почали атакувати на еволюціонуючих людей. Їх навіть стали називати демонами, і вони спочатку мали вищі фізичні показники, ніж звичайні люди. Ось тільки їх було менше ніж звичайних людей, оскільки на початку еволюціонували люди не об'єднувалися один з одним, і вони завжди зазнавали нападу великого натовпу.
А що щодо голоду? Так, це правда, що кількість людей зменшилась і знизилася відповідно до кількості тих, хто споживає їжу, але вирішення проблеми харчування стало поява монстрів.
Звідки взагалі взялися монстри? Зараз розповім. В даний момент монстри розмножуються як всі, народжуючись. А в ті, перші дні, вони почали з'являтися з нізвідки. Думаю, це було рішення D. У звичайній ситуації це викликало б хаос, до речі, він дійсно перший час виник. До того часу як з'явилися монстри, люди вже досить прокачали свої здібності і фізичні показники. Тому монстри не були такою страшною загрозою. У той час монстри були лише пробою пера, тому вони не дуже сильні. Коли з’являлися монстри, їх не було важко перемогти. У ті часи, найнебезпечнішим монстром був інший чоловік.
І ось, у нас є монстри, яких легко вбити. Зрозуміло, що вони стали джерелом м’яса. Все інше, я думаю, зрозуміло? У ті часи люди їли все підряд, неважливо, наскільки б дивно це м'ясо не виглядало. Як не дивно, але в той час монстри були спасенні. Хоча, мабуть, саме через те, що у людей з'явилися вільні ресурси, боротьба за виживання і стала спробою геноциду еволюціонуючих.
Переслідувані демони були витеснені на північ континенту Касанагара, де вони об’єдналися і контратакували. А далі все пішло по накатеній, ось так почалася глобальна війна між демонами і людьми. Хоча для ескалації потрібні були роки. Або ж, можливо, буде сказано, що затягнена війна стала стандартом.
Я про це вже казала, але перший Король демонів був вампіром. Його називають жахливою Корольом демонів, хоча треба сказати, що він сам був не дуже сильний, але завдяки своїм вампірським здібностям і вмінням говорити, він набрав собі багато послідовників. У той момент, всім здавалося, що війна вирішиться, тим чи іншим способом. Якщо б люди й демони змогли об’єднатися, то все пішло б по - іншому. На жаль, усе це затиснуло нестабільною трибічним балансом. Чи, навпаки, було б ліпше сказати в боротьбі трьох противників? Це була ситуація, де ніхто не міг бути впевнений, хто їм друг, а хто ним ворог.
Навіть мої друзі по притулку для сиріт зрештою розійшлися. Серед них були ті, хто вірив у порятунок людей, які їм повідомили Сарієл. Дехто вважав, що треба вбивати інших і швидше рятувати Сарієл. Я вже говорила раніше, але всі ми були результатами експериментів Потімаса. І не всі з них були такими невдалими як я або Гоб-гоб, були і ті, над ким було частково вдалий експеримент. Ті, у яких були поліпшені фізичні показники, які мали особливі здібності і так далі. Отримавши здібності та фізичні показники від системи, вони почали демонструвати можливості, які перевищували людські. Коли ми, діти, бігали і ховалися, йшли місяцями й роками, то дорослішали.
Че? Що значить, я ні крапельки не подорослішала? Ха-ха-Ха. Подивися на це прекрасне тіло! Ха-ха-Ха.
Кхем!
Повернемося до теми розмови, ми сироти розкололися наполам, кожна половина пішла власним шляхом. До речі, а ти знаєш, що перший Герой і перший Святий, так само були вихідцями із сирітського притулку? У будь - якому разі, вони або померли в бою, або вже давно повмирали від старості і від них не залишилось навіть пороху. Більшість з них принесли себе в жертву. Вони відбилися від реінкарнації і принесли в жертву свою душу та всю енергію, щоб заповнити систему. Всі вони просто зникли. Все. Такі дурні, правда...? Мда, придурки.
З усіх них лишилася тільки я. Зрозуміло, що на відміну від них я не могла боротися. Усі мої сили йшли тільки на те, щоб вижити. Поки я лежала на ліжку, всі інші загинули і зникли. І чому найбагатіша з них, я продовжувала жити? До речі, не знаю вже, що тій причині, але я залишалася вічно молодим.
Можливо, це була система систем або досвіди Потімаса дали такий результат. Або відразу й те і друге? Хоча я не знаю причини, але факт залишається фактом: з моменту встановлення системи я перестала старіти. Через це я досі жива. Крім того, після довгих-довгих років, за допомогою підтримки від Системної системи я змогла перемогти слабкість свого тіла завдяки росту фізичних показників та здібностей. За допомогою здатності обжерливість я могла їсти все, що захочу, тому система початку і отрута всередині мого тіла переробляється. За довгі роки мої фізичні показники поступово зростали, спочатку до рівня звичайної людини, потім стали вищими і далі більшими. Ось таким чином я і перетворилася на ту, ким я є зараз.
Думаю, серце Потімаса обливалася кров'ю, коли він зрозумів, що викинув мене, хоча саме в експерименті зі мною йому вдалося створити вічно молоде створіння. Напевно, він подумав щось на зразок "Якби в той раз я б її не кинув!", або щось подібне. Що на це я можу сказати? Та поделом тобі!
А? Що зробив Потимас після встановлення системи? А хто його знає? Він на довгий час просто зник з виду. Думаю, він ховався? І в той момент, коли я вже почала думати про те, що він нарешті здох, з'явилося нова раса істот під назвою "Ельфи". Чесно кажучи, я не відразу про це дізналася. У нього були просто надзвичайні можливості, коли справа потрапляла до таємниці.
Ну ось, це і є трохи спрощена версія того що відбувалося відразу після того, як система була встановлена. Ну і як тобі? Не дуже весела історія, вірно?