Едвард Кран - Маг З рангу, який спеціалізується на магії переброєння. Складається в темної гільдії "Перо ворона". 27 років, неодружений. Характер спокійний і миролюбний... Аж доки не вип'є. Прийнявши на груди, стає буйним сильним і веселішим. У Гільдії працює посильним-навантажувачем. Переносить крадені коштовності і біжутерію в просторій кишені.
Під час роботи охороняється двоє магів у рангу. У вільний від роботи час, любить посидіти в барі з друзями або почитати прив'язаний роман. Тренування як магічними, так і фізичними розладами нехтує. В бою помічено не, але ходять чутки, що він майстер у використанні магічної вогнепальної зброї.
Це все, що мені вдалося накопати по цілій меті за останні два тижні. Страхи мети не виявлені, що сумно, у минулої цілі вони знайшли досить легко. Наступних три дні біля цілі вихідні, сьогодні ж Едвард піде в бар з двома своїми друзями-согільцями.
Висновок: Сьогодні ввечері ідеальний час для викрадення мети. Підготовка до операції вже давно завершена, і я не можу протримати цілі ще як мінімум два дні. Є ймовірність, що мою стеження виявили і це все пастка, але шанс цього малий... Але я маю декілька шляхів відходу.
Я подумав, що ціль дійшла до бару в цілісності і я попрямував до її дому. П'ять днів тому, я вже проникав туди, знайшовши десяток книжок з магії, в тому числі магічне переброєння. Це правда, що без знань основ мені не вдасться зрозуміти ці книги, але варто їх забрати. Окрім того, забрати їх варто до початку операції. Ще невідомо, чим вона обернеться. Краще не ризикувати.
Відчинивши двері двома сенбонами і ввійшовши всередину, я прогулювався в зал, саме там зберігає книги моя мета. П'ять хвилин на збори і 17 книг заховані у мене в рюкзаку. Обвихаюся, виходжу з дому, зачиняю двері, напружую свої скромні сенсорні здібності, нікого не виявивши, йду в сторону вже готового схрона.
Заховавши книжки на горищі одного з житлових будинків, я повертаюся до дому. Протягом наступних декількох годин мені потрібно обшукати навколишній дім цілі території, де можна було б спостерігати за тим, як вона виглядає. Я не можу помітити години спостереження, але ось стеження обов'язково відчую.
Через чотири години мета повернулася додому. На своїх двох він пересувався так собі. На обличчі сильно п’яніє алкоголь.
- Час діяти. - Подумав я, стрибаючи з даху двоповерхового будинку. Безшумне посадження і різкий ривок в напрямку мети. Удар у висок і тіло падає на піщану дорогу. Я пролетів ще п'ять метрів, перш ніж приземлитися на ноги.
- Тріщина в променевій кістки. - Розчаровано подумав я. Тіло все ще занадто крихке.
Направивши більшу прану в праве передпліччі, я лівою рукою схопив за комір несвідоме тіло і перекинув його через плече, побіг до одноповерхових будинків.
З огляду на мій зріст і статуру, впевнений, що з боку це виглядало сюрреалістично. А мені було просто незручно нести такий великий і важкий об'єкт. Вклавши всю силу в один стрибок, я застрибнув на дах будинку піднявши з собою і тіло.
- Эх.. Як би все було простіше, якби тут асфальтована дорога. - Сумно подумав я, розуміючи, що деякі м'язи ніг падали після цього стрибка. Відчувши біль у руках і ногах, я побіг далі: на буксирі товпився за собою тіло цілої мети. Спускатися на дорогу було неможливо, через що і довелося виганятись з стрибками по дахах.
Дві години мені потрібно було притягнути тіло в будинок, який продовжився біля однієї копальні. Ноги вже підкаялись, а в очах все пливло. Стрибки по дахах з 80 кілограмовим важелем - занадто великий навантаження для мого організму.
- Так і надертися можна. - Хриплим голосом пробурнив я.
Відтягнувши тіло в погреб, де я недавно прибрався до кухні. Де, вдосталь напившись і перекусивши, сів медитувати, активно ганячи прану по тілу. Треба встигнути відновитися перед допитом.
Сім годин, щоб відпочити, зафіксувати Едварда на металевому стільці в погребі, вивчити тіло цілі та підготуватись до допиту, мені вистачило. Після того, ціль нагадала ж про себе, жалібно просто кажучи.
- О! Едвард-кун. Я ж бачу, що ви прокинулися? - Дуже зміненим голосом, в якому так і плювалася радість, запитав я мету. Ніякої магії, звичайний контроль голосових зв'язок.
- Гуру! - Він намагався щось крикнути Едвард, але клап не дозволив йому псувати акустику такого чудового місця.
- Ой-ой. Похмілля замучило? Не хвилюйся! У мене є відмінний засіб від похмілля! - Веслим голосом кричав я, пробиваючи долоню мети ножем. Той, болісно взріваючи, широко розкрив очі, але мене так і не побачив. Я вже стояв у нього за спиною, на невисокому стільці, і притискав до його горла інший ніж.
- А тепер слухай маг-кун. Спробуєш використовувати магію - здохнеш. Ти будеш кричати або ставити дурні запитання — здохнеш. Ти не захочеш відповідати на мої запитання, здохнеш. Будеш мене бісити - здохнеш. Спробуєш брехати чи грати своїми словами відповідаючи на мої запитання, ти втратиш палець на руці. Якщо ти зможеш чесно відповісти на всі мої запитання, то помреш. А прокинувшись у ліжку завтра, ти подумаєш, що все це лише страшний сон. Кивни головой, якщо все зрозумів. - Крижаним тоном пояснив я полоненому умови. І після того, як він обережно кивнув головою, додав.
- У тебе три хвилини на те щоб привести свої думки в порядок. - Даючи полоннику в повній мірі зрозуміти ситуацію і відчути біль від ножа у своїй плоті, сказав я. Потекли хвилини.
Едвард було спробував застосувати магію, але я відразу відчув рухи магічної енергії в тілі полоненого і мовчки надаив клиною на горло. Кров почала поволі плисти по ніжгу, а полонений так і замер, не сміяючи навіть дихати. Після кількох секунд я дозволив Едуарду вдихнути подих, відсуваючи на кілька міліметрів клинок від горла.
- Перша мета досягнуто. Я показав йому серйозність своїх намірів і готовність діяти. Залишилося тільки відрубати йому пару пальців і він буде як шовковий. - Досить подумав я.
- І так, Едвард-кун. Перше питання! Де знаходиться гільдія « Перо ворона»? - Веслам і люб'язним голосом запитав я.
- Є багато місць збору. Найбільшими з них є бар « Пивна кружка » і таверна "Світлий терм". Є кілька баз в інших містах і за містом. Вони постійно змінюються, і про них я нічого не знаю. - Чесно відповів мені полонений.
- Це погано. Мені ще треба тобі пальці розрубати, а ти ось так відразу... -Розважно подумав я.
- Молодчина Эдвард-кун! Ні слова брехні! Друге питання! Яке число активних членів твоєї гільдії? - Продовжував рухатися лінію веселого маніяка я.
- О-коло двохсот. Я не можу сказати точніше. - Нервово дивлячись на ніж, що знаходився біля його шиї, відповів Едвард.
- І знову ні слова брехні! Ти не перестаєш мене тішити, Едвард-кун! І так, третє питання... - Продовжував я засипати Едварда питаннями. На сьомому питанні цей нехороший чоловік намагався приховати частину відомої йому інформації, але втратив мізинця на правій руці і більше так не робив.
Поступово почали з’являтися питання про магію, на які він не зважав. Мабуть біль, і відчуття близької смерті, змушують викинути марні думки з голови будь-якої людини, чи він маг або простий селянин. Загалом, я був задоволений.
Правда, було трохи образливо, коли Едвард не міг відповісти на те чи інше питання про свою ж магію. Все-таки він був практика з мінімальною теоретичною базою, а не вченим. Ось така ложка дьогтя в бочці меду.
Через п'ять годин і три відрубаних пальця, я ж дізнався все, що хотів. Ну або майже все... Загалом, закінчивши з допитом, я вбив Едварда, а будинок, в якому допит і відбувалося, підпалив. Було трохи соречево позбавляти житло чесної людини, але того вимагали обставини, так що я швидко забив на це противне почуття.
Закінчивши роботу, я зрозумів, наскільки втомлений. Майже добу, за які я встиг встати і фізично, і морально без сну, мене вимотали. Хотілося завалитися спати прямо тут, на полянці біля будинку, що скоро повинен почати горіти, але не можна. Потрібно було забрати книги по магії, заховані ще вчора і відправлятися в один з будинків, чий господар зараз знаходиться у місцевому госпіталі, бідолаха зламав ногу працюючи в шахтах.
- Эх... Добре хоч місце ночило раніше приготувався. - Подумав я, втікаючи з місця злочину.
***
Наступного ранку все місто стояло на вухах. А як же? Цілий квартал житлових будинків згорів у пожежі. Півсотні загинуло в полум’ї, а сотні людей втратили своє майно і дах над головою. Влада міста у паніці, народ бунтується і вимагає компенсації, не кажучи вже про тимчасове житло та речі першої необхідності.
Але я лише подумав, що мені в певному сенсі пощастило з такою сумотою на одного пропавшого не бог звістки куди мага ніхто не зверне увагу. З мешканцями міста, звичайно, незручно вийшло, але я вже нічого не міг зробити. Так що і не парився з цього приводу особливо. Ніхто не застрахований від пожежі. А те що я цей самий пожежа і почав ... Це так, дрібниці.
https://literna.net/uk/books/268-khvost-fei-staovlennya-maha