— І в чому причина? — Чжоу Чоу нахмурився.
— Мілорд, старійшина Ву набагато вищий за мене у силі та військовому досвіді і розумінні суті військової справи! Я вважаю себе набагато нижчим за старійшин Ву у справах керівництва військами в бою. Продовжувати сидіти на місці генерала означає затримувати розвиток нашої території. Крім того, це було б безвідповідально ставитися до інших братів і сестер у Легорі. Ось чому я звернулася до вас з цією просьбою. — Байя І.
- А ти що думаєш з цього приводу, Ву Сін? — Чжоу Чоу посміхнувся, але він міг зрозуміти думки Бай І. Але він не сказав, що думає, а подивився на Ву Сіня.
— Я вважаю, що буде краще, якщо Бай і залишиться командувачем, вона в повному порядку, а я залишуся як заступника. — Сказав Ву Синь з посмішкою.
- Чому? Завдяки вашим здібностям ви краще керуватимете Легіоном Пилуючого Сонця і приведете у славетне майбутнє. — Бэй И не погодилася.
- Я був солдатом на 50 років довше, ніж ти, коли я був у твоєму віці, я навіть не міг подумати, що стану Героєм. А ти вже двадцять років Герой, не думай про себе погано. Інакше що думають наші противники? Я старий і майбутнє моє обмежене, а ти ще молода, у тебе все попереду. Ти єдина людина, яка дійсно може вести Легіон Пильного Сонця вперед! Посада командуючого дозволить тобі розвиватися швидше. Я не хочу забирати у тебе цю можливість. — Серйозно сказав Ву Синь.
Бай І на мить втратила дар мови.
« Які ж чудові мотивуючі слова! » — Чжоу Чоу, який стояв поруч з ними вже слухав із переконанням, не міг не думати у своєму серці.
- Що стосується тих здібностей, яких у тебе немає якщо ти хочеш вчитися я можу навчити тебе. — Ву Синь з усмішкою подивився на Бай І.
Бай І оцепеніла.
— Чому б тобі не стати його ученицею? - Чжоу Чоу нагадав.
Тільки після слів Чжоу Чоу Бай І схопився і відразу вклонилася Ву Сіню, шанобливо вітаючи вчителя. Побачивши це, Ву Сіню відчула полегшення.
« Тепер я Герой і маю 20-літнього учениця Ґерой! Боюся, що це досягнення не має собі рівних в історії людської раси, чи не так? Я повинен розповісти про це старина Чженну, коли повернемось. — подумал Ву Синь.
Цей старий завжди хвалився перед своїм старим другом Чженом Юаньці. Ву Сіні вже прикидали в уяві, як йому пофарбуватися перед Чжен Юаньці.
— Ву Сінь, старійшина Бай Юцзін, колишній Лікар Королівства Аврора, також прибув сьогодні до нашого міста Пиління сонця і став моїм підданим. Чи може він вилікувати твої рани? — Побачивши, що проблема вирішена, Чжоу Чоу поставив запитання.
"І цей старий тепер тут ...." — Він здивувався Ву Сінь і похитав головою.
— Ми з ним старі знайомі, але він може тільки полегшити травми на моєму тілі, та не в змозі повністю вилікувати. Мої травми можуть бути зцілені тільки Лекарем легендарного рівня або Героєм. Ніхто нижче цього рівня нічого не зможе зробити з моїми травмами. - Він сказав Ву Сін.
— А що з вами сталося, старійшина? — Чжоу Чоу не міг не запитати.
- Це сталося через одного з Героїв Алого Королівства Тахан. - Він сказав Ву Сін.
Чжоу Чоу мовчав.
***
Через годину армія з 10 000 солдатів закінчила збиратися біля воріт міста Золотого Песка.
— Сьогодні ми обов’язково виграємо битву! — Чжен Кай кричав з міських стін.
Інші солдати, які розквартирували в місті, також зарев’ялись і насміхалися з нього.
Чжоу Чоу посміхнувся і вирушив у подорож з солдатами.
А тим часом у Тернистих Піщаних Дюнах на території одного з лордів Лазурної планети — Лорда Термінового міста...
Його звали Чжан Юде, він сидів у шезлонзі і спостерігав за розмовами в чаті союзу Руйнувачів Сонця.
У той же час він писав повідомлення, в яких заохочував інших Лордів об’єднатися для знищення лорда Пилуючого Сонця
Але коли інші лорди бачили ці повідомлення, вони або робили вигляд, що не помічали їх, і просто потішали його.
***
[Лорд Тернового міста, не турбуйся про це, завтра почнеться Поля бою Лордів десять тисяч рас, і лорду Пилкого сонця не буде до тебе справи.]
[Правильно, старий, не хвилюйся, ти в безпеці.]
[Чого ти боїшся, братишка, коли почнеться випробування, ми обов'язково допоможемо тобі знищити Лорда Пиляючого сонця, якщо звільнимося.]
***
Після того як Чжен Юде прочитав повідомлення, він негайно закрив чат.
« Так, звичайно! Ви ж не найближче до території Лорда Пилячого Сонця! Коли ми тільки створили угоду Руйнівників Сонця, ми домовилися, що будемо допомагати один одному. Але коли ви дізналися, я найближче до території Лорда Пилого сонця, ніхто з вас тепер не хоче прийти і допомогти мені". — Чжен Юде знову відкрив чат - кімнати і хотів вийти.
Він подивився на параметр виходу з групового чату і довго вагався, перш ніж нарешті не натиснув на неї. Через деякий час він виключив екран групового чату перед собою і зігнорував довгий подих.
"Буду сподіватися, що Лорд Пилого Сонця дійсно не прийде".
Більше трьох годин потому.
— Мілорд, там зовні легіон солдат, який оточив наше місто! Їх приблизно 10 000, і людина на чолі називає себе Лордом Пилуючого Сонця. Мілорд, що нам робити? Ми загинемо, так? — Розвідник у паніці підбіг до Чжан Юде, який спав в своєму шезлонзі.
При цих словах Чжан Юде з сонними очима відразу піднявся і широко розкритими очима подивився на розвідник, який стояв перед ним.
- Що?
Непереможний принц
Камар-Тадж
Марвел: Я таксист і що?
Шлях смертного
https://literna.net/uk/books/267-hlobalnii-lord-100-shans-vipadannya