Розділ 268.
Прямо з тіні на Ворона щось бачило.
І цим чимось була Ной.
Її маленький пухнастий хвостик похитався з боку в сторону, а короткі лапки притискали до самої підлоги. Найкращий демонічний звір тихо кружляв вперед, підбираючись до своєї здобичі все ближче і ближче.
« Це не тільки красива, але й наукова охота поза! Мур-р!»
Сам же Крук зовсім не відчував присутності Ної. Хоча він вважався одним з найліпших убивць, його вміння було недостатньо для виявлення кращого демонічного звіра.
Ворон пробрався тихо на третій поверх, де була кімната Ізабель.
"Я майже на місці..."
Вбивця вже уявляв, як переріже горлянку Премника Пагми, але в наступній миті...
- Мг-р!
Раптом у темряві блиснули маленькі, але дуже гострі ікла. Ной перейшов в атаку.
- ...!
І Крук був у справжньому шокі. Він ніколи б не подумав, що одного дня прийде той день, коли на нього нападе кіт. Але що ще гірше...
« Невже я не помітив, що вона спостерігає за мною?»
Це був найбільший сором за все його життя.
Проте вже через мить його емоції вщухли, і він заспокоївся. Він був професіоналом. Він пройшов через величезну кількість критичних ситуацій, відправивши на той світ понад сто людей. І в результаті всього цього він дещо зрозумів: якими б не були обставини, він завжди повинен зберігати абсолютний спокій. Накопичений досвід підказував Воронові, що йому не варто хвилюватися через несподіваний прихід кота.
Отже, вкинувши кинджал, Ворон заблокував кошівку лапу і потім, намагаючись зробити контратаку, він на мгновці захистився, оскільки після зіткнення з кішкою його зап'ястя трохи оніміли.
« Чому ця кішка така сильна?»
Це явно було не звичайна тварина... І ось, вже через кілька хвилин Ворон роздивлявся на спині Ної невеликі крила, а на лобі - ріг. А раз так... Це напевно був висококласний демонічний звір.
« Але звідки він міг тут взятися? »
Вони були в самому серці Ватикану — місці, переповненому божественною силою. Жоден монстр не міг просто підійти до Ватикану, нічого вже й не кажучи про те, щоб вільно розгулювати його центральними вулицями. Демонічний звір повинен був просто розірвати на шматки від одного лише кроку у спочинку Ребекки.
На жаль, Ной піддався негативному впливу божественної сили. Звичайно, вона не померла, але тепер майже нічого не вдієш.
Господар наказав їй, щоб вона була готова до відбиття будь-якого противника поки сам господар працює над списом. Він також наголосив, що вона не соромиться повідомити його про найменшу небезпеку.
Однак виникла непередбачена проблема. Ной вважав себе надумливим, але насправді він був занадто молодим і часто керувався лише своїми інстинктами.
Таким чином, коли в будинку з'явився темноволосий чоловік, вона машинально атакувала його. Це було зроблено ненавмисно, але в результаті... Унаслідок цього вона з запізненням зрозуміла, що їй просто не вистачає навичок для того, щоб здолати його. І це була жахлива божественна сила Ватикану.
Але хіба міг кращий демонічний звір програти звичайній людині?
З цими думками Ной знову пішов на вбивцю. Її гострі кігті були націлені пряміком на шию Крука, і той, ледве зумівши уникнути смертельного удару, відчув, як вздовж його хребта пробігнула хвиля холоду.
"Слишком швидка...!"
Кішка явно була демонічною звіриною, яка з часом могла вирости в щось надзвичайно небезпечне. Можливо, у неї навіть були навички середньокаргового демоноїда, бо інакше вона не змогла б протриматися в Ватикані і кілька хвилин.
« Я повинен серйозно реагувати на цю битву»
Не мало значення, чому сюди закинув демонічний звір. Так чи інакше, він був лише іншою метою, яку Ворон повинен був ліквідувати.
Тож Ворон, який до цих пір боровся лише за допомогою одного кинджала, дістав короткий меч. Саме такий, дворучний стиль фехтування з використанням двох різних типів зброї, і був характерний для відомого Крука.
– Мр-р...
Відразивши серію блискавичних атак, Ної, убивця завдав діагонального удару і залишив на грудях кішки невелику рану.
Тим не менш, вираз обличчя Крука був надзвичайно кислим.
« Вона встигла повернутися...».
Але Ной обнажив і знову нападав. Кожен її удар ставав дедалі сильнішим і міцнішим, а тому Ворон мусив захищатися одразу двома клинками.
- Мгр-р!
Фжух-фжах!
Тільки тепер вбивця зрозумів справжню силу Ної.
« Вона ж не слабша за високопоставленого демоноїда!»
Невже таке взагалі було можливо? Чи ж демонічні звіри не були підданими демонів і демоноїдів? Отже, приголомшений Ворон змушений був скористатися козиром, який припасував на крайній випадок: стіни, підлогу і навіть тіні почали тремтіти, символізуючи початок дії тіньової техніки.
У відповідь Ноя здивовано дивувалася з боку, а Ворон задоволений посміхнувся і вимовив:
- Повертайся до пекла.
Це були перші слова, промовлені їм за час їхнього призначення. І ось з кількох боків у пухнасте тіло Ної насилося шість тіньових шипів.
Чорна кішка відразу відчула, наскільки небезпечна ця атака і активувала Флюїдізацію.
Флюїдізація... Завдяки цьому можна було уникнути будь - якого фізичного впливу, яке могло б призвести до того, що весь вхідний урон. Однак через вплив божественної сили Ной не зміг нормально використовувати свої навички, зокрема Флюїдізація.
Один з шести шипів проник у тіло Ної, від чого та видала болюче м'якування і впала на землю.
- Мур-рк... Чому? Это несправедливо, мур-р...
Найважче було те, що Ной не міг використати Поглинання Душі. Тому його серце почало ненавидіти Ватикан і все інше з ним пов'язане.
Тим часом вбивця злегка притиснув ногою повалену кішку, поставивши її видати черговий болючий стогін і сказав:
- Що ж, ось тобі і кінець.
А потім, коли Ворон збирався встромити у неї свій клинок, пролунав чийсь голос:
- Досить.
- ...!
Здивований вбивця поспішно розгорнувся, але... нікого не побачив. Навколо нього була лише темрява.
"Галлюцинація?"
Ворон не мав іншого вибору, окрім того, що відчував деякі сумніви. Ні праворуч, ні ліворуч, ані ззаду не було жодних ознак чиєїсь присутності. Іншими словами, або тут нікого не було або маскувальні здібності цієї людини переважали його власні.
- Е-е?
Потім вбивця ненавмисно здригнувся. Щось відбирала у нього контроль над тінями.
І ось, вже в наступній миті тіні піднялися, наче справжнє цунамі. Ворон намагався уникнути їх, але це виявилося просто неможливо. Їх швидкість була занадто високою.
Вбивця відчував себе так, ніби тіні планують розчавити кожну клітину його тіла. Чи технічна техніка може розвинутись до такої міри? Він просто не міг в це повірити. І ось, поки Вон відчував справжнє замішання, тіні продовжували роздирати його тіло. Більш того, чим більше він намагався чинити опір цьому процесу, тим сильніше ставало. Хто б міг так легко перемогти грізного вбивцю сьогодні?
І як тільки Ворон поставився цим питанням, вийшов з темряви чоловік.
- Т-ти ...!
Це був чорношкірий сухопровідний чоловік з аномально довгими руками. І світ мав лише одну людину, яка відповідала критерію.
« Пане Тіней! » — зрозумів Крук.
Той, чий контроль над тінями виходив за межі людських здібностей. Той, хто міг створити цілу теневу армію. І звали його...
"Касім!"
Але що цей монстр робив у Ватикані? Кількість питань лише зростала, але відповідь на них була тільки одна — смерть. Тіні зжали Крука так, що той не зміг навіть закричати, і ... На цьому його життя закінчилось.
А потім Касим зачистив місце боїв, не залишивши від бездиханного тіла Ворона і сліду. Навіть плями крові зникли.
Після цього Король Теней уважно подивився на Ною, що лежав без свідомості і тихо пробурмотів:
- Чим більше я на неї дивлюся, тим привабливішою вона мені здається.
***
Чік-чирік! Чік-чирік!
За вікном співали птахи, а легкий вітерець, зігрілий променями осіннього сонечка, почав ласувати її м'яку шорстку.
- Міа-ау, позіхнула Ноя, прокинувшись від спокійного сну.
Після цього звірок подивився по сторонах і мимовільно вигукнув:
- Мр-р! Що сталося?
На світанку Ноя вступила у битву з якимось зловмисником і програла, отримавши важке поранення однією з його паршивих технік. І коли Ной подумав про це, то опустив руки на абсолютну абсурдність. Як міг найкраща демонічна звірина програти людині?
- Яка ганьба! Мг-р!
Це було неприйнятним, навіть з урахуванням того, що відбувалося на території Ватикану. Чому її велике тіло, лапи якого могли замолотити будь-якого жалюгідного людяника, вимушено було так страждати?
Але ось, тремтячи від гніву Ноя з запізненням дещо зрозуміла:
- Але чому я тоді жива, мур-р? Це був сон! Містере Стр-р!
Насправді все, що сталося цього ранку, просто не могло бути реальністю.
- Мур-мур-морс! Так! Чи може людина здолати таке велике створіння, як я? Мур-мха-маху! - Ной розсміявся, переконавшись у тому, що це розсудливо.
Насправді, у неї просто не було іншого вибору, окрім як подумати саме так. В іншому випадку, як ще пояснити, що вона залишилася жива? Завдяки її величезній витривалості рани повністю затягнулися, і Ной зовсім заспокоївся.
Навіть її статус з розчарованого на самовдоволеній. Все ж таки, Грід був дуже зайнятий вивченням Копія Ліфаеля, щоб бачити зміни в його розпліднику.
***
- Таке відчуття, ніби мене хтось прокляв — порядком нервуючий, пробурмотів Грид.
Хоча він уже два дні не спускав очей з Копія Ліфаеля, йому так і не вдалося зрозуміти, як його запечатати.
- Невже я був занадто самовпевнений?
Чи недавні перемоги і досягнення зробили його надто легковажним?
- Я досі не розумію, що саме зв'язує частини списа.
Ця частина дерева, де вона переходила в наконечника, була зроблена надто чисто. Янґу не міг зрозуміти навіть те, як це було зроблено.
- Це явно не звичайна квочка...
Якби він розібрав і зібрав копію, то зміг би розгадати приховану в ньому таємницю. Але через Ізабель це було просто неможливо, а тому Грід продовжував спостерігати за копією, намагаючись зрозуміти його структурою логічним шляхом.
Наступного дня до нього прийшов непроханий гість. Паскаль.
- Як я й казав, у мене є для тебе подарунок — зробив священнослужитель і розтягнув мішок з мільйоном золотих монет. Це було майже вдвічі більше, ніж винагороду Даміану, і при конвертації становило трохи більше мільйона доларів.
Ви погоджуєтеся прийняти подарунок Паскаля?
Приймаючи його, Ви повинні будете беззастережно виконати одну з просьб священнослужителя.
- І ти називаєш це подарунком? Загубися.
Грід був не настільки безтямним, щоб чіплятися за найменшу можливість підзаробити. Він намагався думати наперьод і не збирався дозволити імперії поглинути церкву Ребекки всього за мільйон золотих монет.
Отже, прогнавши Паскаля і провів ще два дні в безплідних спробах розібратися у пристрої Коп'я Ліфаеля, Янґу вирішив дещо змінити свій підхід.
- Можливо, секрет не в тому, як воно влаштоване, а у використаних матеріалах?
Основним складником Копія Ліфаеля був адамантій. Однак, хоча цей мінерал був срібним кольором, саме копія виштовхувала легкий синонова світло.
- Ніяких інших металів, окрім адамантія, не використовували... Здається, його просто змішували з чимось іншим.
Пагма явно використовував щось ще.
- І це щось... Можливо...
У цей момент в голові Гріда промайнула одна думка.