Розділ 217.
- Чорт, я відчував, що все йде занадто добре!
Після того як Грід став наступником Пагми, його доля змінилася. У минулому він знав лише кілька лих. Однак після того, як він знайшов Регію книжки Пагми, більшість результатів ставала позитивною незалежно від обставин. Але з іншого боку, було цікаво: чому ці проблеми далі виникають всюди, куди він пішов? Чи ж не було неможливо досягти щастя, якщо титанічних зусиль і не втрачаючи волосся?
Отже, насилу подавши свій гнів, Грид оглянувся з боку і запитав:
- Хіба Рейдан не друге за величиною місто в королівстві? Хіба це не означає, що він повинен бути багатим? Тоді чому люди так погано виглядають? А-а? Їх що, пограбували бандити або щось таке?
- Раніше це був найбагатше місто в королівстві. Але десять років тому, коли з'явилися гігантські сороконожки, все змінилося.
- Гігантські сороконожки? Ці монстри що, вторглися в Рейдан?
- Не зовсім. Лауель відповів, що це довга історія, яку ми збирали по шматочках і опитували місцевих жителів.
Десять років тому... Рейдан був другим за величиною містом після Рейнгардта і заслужено називався західною столицею королівства. Але ці гігантські сороконожки з’явилися на його околицях, і вони покінчили із їхнім процвітанням.
Величезні черв’яки, які спустошували землю та врожай, були настільки сильними, що їх не можна було знищити навіть силами регулярної армії. Вони швидко перетворили західну частину королівства на пустелю, що призвело до нестатки ресурсів і води.
Але що ще гірше, з їхнім приходом почали виникати інші типи порожніх монстрів. Отже, незабаром ситуація в Рейдані стала настільки погана, що він опинився ізольованим від решти королівства, а його мешканці почали страждати через нестачу харчів.
- Крупномаштабна підтримка з боку королів стала неможливою, а тому колишній лорд Рейдана зрештою здався. Сотні тисяч людей були змушені покинути свої домівки.
Але деякі люди все-таки залишилися, сподіваючись, що місто знову підніметься з колін.
- Спочатку їх було близько сорока тисяч. Місцевим мешканцям довелося приділяти пріоритетну увагу охороні все ще невисихаючих річок і озер, але їх сили було недостатньо, щоб стримувати куди сильніших монстрів.
Король Вісбадден намагався допомогти Рейдану і довгий час шукав талант, здатний повернути його колишню велич. Але жодної кандидатури, за винятком графа Ашура, він так і не знайшов. А позбавити Патріан свого головного захисника король не захотів.
- Зрештою, люди не змогли отримати допомогу від королівства і звернулися за допомогою до Сахарської Імперії. І імперія охоче погодилася. Вони вважали це нагодою поглинути частину земель Вічного Королівства.
На допомогу бідному Рейдану імперія відіслала своїх Чорнорицарів. Це була спеціальна група, яка посідала друге місце після Червоних Рицарів. Але навіть вони не змогли повністю позбутися всіх створінь, які заповнювали околиці монстрів.
- Отже, імперії потрібно було прийняти рішення. Щоб отримати Рейдан, вони повинні були загородити сюди ще більшу силу. Але це також означало значно більше навантаження на власний бюджет і безпеку.
Зрештою, уряд Сахари в Імперії прийняв сономонове рішення.
- Вони погодилися захищати від монстрів лише Гебенську річку, що безпосередньо пов'язана з постачанням води в Рейдан. У свою чергу мешканці Рейдана мали сплачувати їм щорічну данину. Це була їхня пропозиція.
- Дуже розумне. І людям Рейдана довелося його прийняти?
– Да. Але проблема полягала в тому, що данні, які вимагають імперії за свої послуги, з року на рік ріс.
Завдяки захисту імперії люди Рейдана змогли вирішити проблему голодування. Економіка почала повільно відновлюватися, але... Через те що майже все заробляло імперії, місцеві жителі знову стали бідними і через це з’явилися нові проблеми.
- Кінець кінцем, мешканці Рейдана дійшли до того, що вже не могли виконувати вимоги імперії. У відповідь вони відкликали свої гарнізони, і, як наслідок, в Рейдані залишилося лише 20,000 чоловік. Через голод люди були на межі зникнення. І тут прибули ми.
- Але чому королівство відвернулося від Рейдана? Якщо їм не вдасться позбутися монстрів, то хіба вони принаймні не могли б забезпечити місцевих жителів мінімумом? - запитав Грід, не в силах повірити у почуте.
- Могли. Однак це зутило королівський скарб лише через деякі збитки. Немає жодної користі, щоб підтримувати неплідну землю.
Це було холодне, але правильне рішення. Принаймні, Грід розумів, чим воно було спричинене.
- Так, позиція королівства мені зрозуміла. Отже, врешті-решт у місцевих жителів є реальна проблема і не одна... Але чому вони вирішили залишитися в Рейдані, незважаючи на свої обставини? Чому вони не пішли, як це зробили інші?
- Вони хотіли... Десять років тому лорд зібрав армію, щоб атакувати місце розташування логіки. Більшість людей, які залишилися в Рейдані - це сім'ї загиблих там...
– ...
- Так, все це дуже сумно. Як ви знаєте, світ «Satisfy» відрізняється від сучасного суспільства і міграція роз’єднаних сімей практично неможливо...
Десять років тому відбувся той самий рейд на вампірів, а невдовзі після нього з'явилися і гігантські сороконожки. Отже, всього за п'ять місяців Рейдан почав занепадати. Військова експедиція мала повернутися через півроку після виходу, а тому сім'ї солдатів чекали своїх чоловіків в надії рано чи пізно покинути це прокляте місто...
Вони чекали рік, два, три, чотири... Але військо так і не повернулося. Тим не менш, солдати і діти продовжували залишатися в Рейдані. Внаслідок цього минуло десять років, а майже половина з 40 000 людей впала і загинула.
- Вони прочекали ціле десятиліття і все ще надіються, що їхні рідні повернуться...? Та вже, кровний зв'язок - дійсно сильна штука...
З одного боку Ґрід вважав місцевих жителів безглуздими, але він співчував їм. Тому що його сім’я, ймовірно, зробила б те саме і в тому ж становищі, як люди Рейдана.
- Висновок: колишній лорд – повний кретин. Чому він привів людей до цього вампірського логіка?
- До появи гігантських сорокок вампіри були єдиною загрозою для Рейдана. Насправді, логіків вампірів кілька, і всі вони знаходяться десь на заході від міста. Неважко здогадатися, що вампіри часто використовували мешканців Рейдана як їжу. Отже, рішення колишнього лорда було неминучим.
Герцогиня вампиров, Марі Роуз. Тільки спогад про неї змушували Ґріда роздратовувати.
– ... І що, вампіри все ще активні?
- На щастя, ні. З того часу як на заході з'явилися монстри, вампіри зникли. З огляду на їхню силу, сороконожки та ропухи не загрожують їм. Можливо, їм стало недостатньо людей і вони перейшли на монстрів.
- Хоч з цим пощастило... Э-э... Отже? Що нам тепер робити?
— Зосереджуватися на розчистці полів, — миттєво відповів Лаурель, наче це було очевидно.
– ...
За дев’ять днів відсутність Гріда Озброєні до зубів розгромили погрожованих у Хебенської річки монстрів і майже закінчили з'єднання водних шляхів. Отже, все що їм залишилося - це закінчити первинну прибирання і засіяти поля.
- Ви добре потрудилися. Мені дійсно приємно дивитися на всіх цих людей, які працюють, але... - Виніс Грид, після чого злегка помедлив і додав, — Я герцог, чи не так? Хіба це не занадто, щоб герцог працював у полі?
- Тобі не обов'язково це робити. У тебе інше робоче місце, — знизивши плечима, відповів Лауель.
Отримавши відповідну вказівку від Гріда, Лауель перевіз Хана в Рейдан. Отже, як тільки вони прибули сюди, Лауель доручив допоміжному персоналу Хану побудувати об'єкт. І, звичайно, цим об’єктом була кузниця.
- Як легендарний коваля, тобі потрібно працювати не в полі, а у кузні. На жаль, Хан і його помічники можуть виробляти дуже обмежену кількість сільськогосподарських інструментів, а тому ти повинен їм допомогти.
- Що?
Лігендарний коваль повинен був виробляти якісь лопати і вила!?
- І не треба на мене так дивитися, — Вкорисно вимовив Лауель, - щоб оживити Рейдан, нам потрібні всі сили, включаючи твою. І, знаючи це, ти хочеш відмовитися? Хіба ти не відчуваєш відповідальність за Рейдан, будучи його правителем?
Почувши таку постановку питання, Грід зрозумів, що не має права скаржитися, а тому згідно пробурмотів:
– ... Так, вибач. Мені все ще бракує розсудливості.
« Після того, як мені присвоїли титул герцога, я став занадто високомірним...», — подумав він, усвідомлюючи свою помилку. Якісь лопати і вила? Для справжнього коваля не існує такого поняття, як "якісь."
Отже, відкинувши в бік цю безболісну браваду, Грид закатав рукави, після чого дістав кузнічний молот і заявив:
- Довірся мені.
– ...
Лауель відразу здригнувся, почувши ці зловісні слова. Але потім, трохи поміркувавши над поточною ситуацією, він відчув полегшення.
« На щастя, у нас немає мети зробити високорейтингові інструменти, а тому і турбуватися не про що».
Гравці бойових класів не мали великих навичок, а отже й не потребували надто високої якості. Для них молот був лише молотом, кирка — всього лиш киркою, мотика — молтого тощо.
З огляду на це, більшість проданих інструментів були звичайними рейтингами. У результаті коваля також націлювалась на масове виробництво, тому більшість з них були звичайними.
Проте, у випадку з Грідом все було дещо інакше. Залежно від того, над чим він працював, він вкладав у виріб щонайменше двадцять годин і вже зумів створити легендарний молот та кирку.
- Тоді я пішов.
Грид вирішив, що повинен виробляти кращі сільськогосподарські інструменти, які зможуть з легкістю використовувати навіть висихаючих і виснажених людей!
- До речі, Грід, хто ці дві людини? - Наостанок запитав Лауель.
- Ах, точно... - Пробурмотів Янгу, після чого представив Піаро з Бландом своїм товаришам і додав: - Ну, ви самі все чули, так що деякий час мені доведеться залишатися в кузні. Розберетеся, що робити?
- Що ж, думаю, мені не буде нудно, поки я буду зайнятий оглядом міста і навчанням Бланда.
— Я знаю чудовий спосіб зняти нудьгу, — відповів Грід, зробивши вигляд, що не почув відповіді Піаро, після чого вказав акурат в сторону полів.
Завдяки своїм кореням і талантам Піаро та Бланд завжди використовували загальну повагу й пошану, а отже спершу не розуміли наміру Гріда. Вони ніколи б не подумали, що рано чи пізно зіткнуться з людиною, яка покінчить з ними в полі.
- Допоможіть мені очистити поля. Будь ласка.
– Ч-що?
Бланд був вражений до глибини душі. Він був елітою, а в його жилах текла графська кров! Він був одним з майбутніх стовпів Вічного Королівства, і тепер йому пропонували зайнятися польовими роботами?
Ні, це відношення до своєї персони він ще міг зрозуміти, оскільки був заручником. Але хіба Піаро не був колишнім капітаном елітного лицарського підрозділу, а також одним з найліпших мечників на континенті? І ось, попри великі досягнення він теж був змушений працювати на полях?
Бланд подумав, що Ґрід остаточно виїхав з розуму. Однак...
- Фізична підготовка позитивно впливає на витривалість тіла. Крім того, оскільки я ніколи не мав досвіду в цій сфері, це можливість розвинути м'язи, які я раніше майже не використовував і навчитися новим рухам. Добре, я не проти.
На превелике здивування Бланда, Піаро охоче погодився.
Той, хто підійшов ближче до проекту "Мастер мечника"... дуже схвально оцінив можливість займатися польовими роботами. Тому Бланд почав розтягуватися і відразу замовчав та робити те саме.
- Ти дійсно згоден працювати в полі?
Здивований був і сам Грид. Він не сподівався, що Піаро прийме його прохання.
- Чому ти погодився?
- Провівши з тобою і Бландом протягом останніх дев'яти днів, я відновив частину своєї мотивації. Я не хочу, щоб усе моє життя складалося виключно з помсти і ненависті. Рано чи пізно ти помстишся за мене, тому я повинен позбутися минулого і спробувати жити майбутнім. Крім того, я вже не двірянин, так що це хороша можливість більше дізнатися про життя простих людей — побачивши замішання Премника Пагми, пояснив Піаро, на що Грид глибоко вклонився і вимовив:
– ... Дякую.
Він подякував йому не тільки за згоду допомогти в полі, але й за бажання жити.
« Я зумів якось вплинути на таку людину...».
Як би там не було, Гріда дійсно мав достатньо впливу, щоб змінити чиєсь життя. І, зрозумівши це завдяки Піаро, він глибоко задумався:
« Лард — це людина, яка керує десятками тисяч людей. Крім того, я глава серйозної гільдії... Мої думки та дії можуть змінити долю великої кількості людей, і я ніколи не повинен забувати про це."
Щоразу, коли Грід проходив через певні події, він присягнувся, що повинен стати більш поміркованим і зрілішим. Іноді це не виходило, оскільки людська природа брала верх, а іноді він просто квапився і забув про свої клятви, але... Сьогодні він зрозумів, що повинен ставитися до своїх учинків і думок більш ґрунтовно.
Сьогодні серце Гріда стало ще ширше. А через це були щирі слова Піаро.