Розділ 134.
Святилище Церкви Юдира було відокремлене від церкви Домініона. За допомогою найкоротшого маршруту можна було добратися всього за три дні. Однак ця дорога майже не використовувалася. Більшість подорожніх і торговців воліли використовувати віконним шляхом, навіть якщо це тривало вдвічі більше часу.
І причина цього була проста. Серед цього маршруту гніздилися грифони, а тому всього один гучний звук доводив до того, що людина в мить оця була оточена десяткам голодних монстрів. Деякі з них навіть створили спеціальний вид покарання: висилка злочинців у середу поширення грифонів. Ну а добровільно в місцевій місцевості майже ніхто не заходив.
Однак сьогодні тут було двоє відвідувачів — молодий чорноволосий і насторожений паладин.
- Тобан, що ти робиш як черепаха? Давай швидше.
– Тс-з-С! - Зашипів паладин, що уважно оглядав кожний куточок землі. Скільки разів я повинен повторювати? Будемо шуміти - сюди злетиться ціла зграя грифонів і спалить нас живцем!
Мінімальний рівень грифонів був 260-им. Маючи могутні крила і витривалість, вони атакували прямо з неба, захоплюючи й витягуючи здобич на одну зі високих скель. Завдяки цьому вони вважалися одним з найліпших хижаків серед усіх польових монстрів. Навіть високорангові гравці не змогли б відбитися, опинившись в оточенні стайні грифонів.
Саме тому Тобан був дуже обережним.
- Будь ласка, заспокойся і йди за мною. Я ходив цим шляхом десятки разів. Якщо ти будеш діяти так, як я кажу, ми спокійно пройдемо через цей каньйон, не побачивши жодного грифону.
– ...
- Намагайся дихати якомога тихіше і рухайся як я, повзком. Добре? - Промовив Тобан, після чого по-пластиунськи повз вперед.
Поспостерігавши якийсь час за своїм компаньйоном, Грид похитав головою і запитав:
- Не зрозумів, ти що, хочеш мене чогось навчити? А-а? Раб не боїться свого пана?
- А-ах, Грид. Не гнівайся. Я просто хотів дати дельну пораду... - Зрозумівши свою помилку, намагався було пояснити Тобан.
- Ти що, здурів? Що, до біса, повзком? Ти що, недостатньо наповзався під час служби в армії?
Південна Корея все ще не об'єдналася з Північною Кореєю. З моменту оголошення перемир’я пройшло вже понад сто років, але час від часу Північна Корея продовжувала провокувати своїх сусідів. Отже, щоб захистити себе від небезпеки, молоді корейці підлещувалися до обов’язкового військового поклику, чого не уникнули й Грід.
Щодо Тобана, то він народився у Сполучених Штатах Америки, де існувала лише військова служба контракту. А оскільки Тобан не дуже цікавився нею, то він також мав небагато досвіду.
- Хлопець, який ніколи не служив в армії змушує мене повзати... Гей, ти, цивільний. Я служив в армії Південної Кореї і все ще залишаюся її резервістом. Знаєш, як я постраждав на службі? Мене досі кидає в холодний піт, коли я згадую ті часи. І тепер ти пропонуєш мені повзати ще й в грі? Та ще й з тим, хто не вміє повзати? - Поцокавши язиком, запитав Грид.
– ...
Тобан був приголомшений словами Гріда, але не міг спростувати їх. Звідки йому було знати, що акт повзанії так розстроить колишнього солдата?
- Людина, нічого не розуміє в переміщення повзком... - Прочинив Грид, після чого дещо витягнув з свого інвентаря. Це був неохайний і дуже потріпаний плащ.
Плащ Малакуса.
– Э-эй, Грид! Ти що, зовсім збожеволів? Чому ти це робиш? Я ж кілька разів повторив, щоб ти тримав його в інвентарі! - Запаникувавши, вигукнув Тобан.
Тобан був одним з тих, хто брав участь у рейди на Малакуса. Запаха крові, який висточав цей плащ, було достатньо, щоб залучити відразу кілька сотень грифонів!
- Ти вчинив самогубство! - Тобан заволав, склавши сцену монстрів, які зліталися на запах!
- Чому, по-твоєму, я обрав короткий шлях? Для того, щоб скоротити час? Ні, все зовсім навпаки. Полювання на грифони — ось моя початкова мета. Я не можу просто так пропустити таку чудову можливість, тому посміхнувся Грид, дивлячись на свого компаньйона.
Кості, шкіра та сухожилля грифонів широко використовувалися у виготовленні речей. До слова, саме сухожилля грифонів були одним з основних матеріалів для створення Штормового Копія? Отже, Грід вирішив похотіти на грифонів, оскільки Пон сказав, що готовий купувати їх поспішно і за дуже великі гроші.
Отже, оскільки в околицях Уїнстона не було мисливських угідь з грифонами, Грид просто не міг пройти повз це місце.
- Сьогодні всі мої грифони!
- Божевільний виродок!
- Що? Що ти щойно сказав? - Хуро поглянувши на Тобана, перепитав Грід. Проте паладін не відступив. Грифони були куди жахливіше, ніж Гріда.
- Тепер я знаю, що Грид неймовірно сильний! Твої здібності можна порівняти до десяти кращих гравців!
- Хе-хе, правда?
Ґрід був настільки задоволений такою похвалою, що від сорому навіть почесав затилок.
Тим не менш, схвильований Тобан підвівся до Гріду і закричав йому прямо в обличчя:
- Але цього недостатньо! Кількість присутніх тут дуже велика! Нас оточують сотні монстрів. Навіть Крюгель, який займає перше місце у рейтингу, не зможе самотужки перебити всіх грифонів. Але ти хочеш полювати на них, одягнувши Плащ Малакуса? Забери його!
- Хмм...
Звичайно, грифони були дуже жорсткими монстрами і мали 260-ий рівень. Отже, слова Тобана насправді містили частку логіки, а тому Грід як слід замислився і зрештою прибрав Плащ Малакуса.
- Гаразд, тоді ми будемо вистежувати їх по одному. Ясно?
Грід був рішуче настроєний розжитися хоч якимись трофеями, а тому Тобан мусив поступитись.
- Ну, якщо по одному... Це займе деякий час, але хоч так ...
По правді, Тобан також був не проти отримати трохи досвіду і здобичі з таких висококласних монстрів. Але в той момент, коли він погодився з планом Гріда...
- Ки-е-Е-ек!
Проблема полягала в тому, що Тобан взагалі забув про свою пораду не шуміти. Отже, коли він почув крики, до двох компаньйонів почали летіти десятки грифонів.
– Ку-о-ох...
Коли Тобан побачив, що наближається зграя грифонів, то з’явився довгий подих і обезголовився на землю.
– Чёрт...! Все скінчено! Нам кінець.
- Припини говорити дурощі. Як я можу померти в такому місці? - Пыркнув Грид.
- Грид...
А потім в мить оця на ньому з'явилися блискучі білі обладунки, рукавички і срібна корона. І ця чудова, багата фігура дала Тобану невелику надію.
« Що ж... Можливо, це ще не кінець."
Грид один переміг Асуку, Чорного Ведмежонка, Ящика і Тобана. І нехай його рівень був дуже низьким, завдяки своєму легендарному класу він був одним з найсильніших гравців. Саме тому Тобан вважав, що у них все ще є деякі шанси.
- Грид! Скажи мені, що робити!
Тобан уже змирився зі своїм рабським становищем, і тому він просто мав виконувати свої обов’язки рабів. Отже, Тобан був повністю готовий дотримуватися вказівок Гріда, але коваль ... Знову дістав Плащ Малакуса і накинув його на паладина.
- Що робити? Втекти!
- ...?
Тобан відмовлявся розуміти, що відбувається. Втекти з Плащом Малакуса? Але хіба він не стане об’єктом грифонів? Навіщо йому одягати Плащ Малакуса, коли пішов наказ « втекти»?
- Чого застиг? Біжи! Ты – приманка! - Сильним голосом вигукнув Грид.
- Приманка! - Перепитав паладин, засумнівався у своєму слуху.
Людина — істота, яка панує над усіма живими організмами, була приманкою для монстрів?
- Ти серйозно?
- По-твоєму, я жартую? Беги, кому сказав, — починаючи втрачати терпіння, сказав Грід.
- Ні в якому разі! Бути приманкою для монстрів - це порушення людських прав! Це неетично!
- Яка етика? Крім того, раб не має прав! Ми зможемо вижити, тільки якщо ти будеш виступати в ролі приманки, а я бігти слідом і по одному вбивати їх.
В принципі, це було єдиним можливим варіантом. Битва з кількома десятками грифонів неминуче призведе до смерті. Тобан відчував, що ось-ось розридається. Кілька днів тому він танцював від щастя, вперше в житті отримав завдання SS-класа, але тепер все змінилося. Це завдання не було божественним благом, але прокляттям диявольським.
– Чёрт!
Останнім часом кількість разів, коли Тобану хотілося розкопатися, стала неадекватною. Але врешті-решт, він екіпував Плащ Малакуса і запах крові миттєво поширився у всіх напрямках, прикувавши увагу грифонів виключно до Тобана.
– Гро-о-ох!
Грифони були не менш лютими і жорстокими, ніж орки. Ось чому вони були в захваті від такого чудового запаху, направивши свої гострі дзьоби акурат у голову Тобана.
- Кхек!
В останньому мигновені Тобан все-таки встиг підняти свій щит, але сила удару була настільки високою, що його відкинуло на кілька кроків назад. У ту ж секунду один з грифонів плескнув своїми широтими крилами і спричинив сильний порив вітру.
- Е-е! Ух-х!
Від сильного пориву вітру Тобан спіткнувся і мало не впав. А потім він мусив захищатися від кігтів грифонів, націлених пряміком у його груди.
« Та що б його! »
Але через вітер Тобан не встиг вчасно підняти свій щит. Отже, це призвело до того, що він пропустив удар і втратив значну частину свого здоров'я. Ні, але чому цей грифон виявився настільки сильним? Коли паладин відчував деякі сумніви, він перевірив статус монстра і не втримався від цього.
- Прокляття! Цей виродок - полевой бос!
Саме так все і було. Грифон, який очолював стаю з 22 штук, був польовим босом 20-го рівня на ім'я "Капітан Грифонів".
- Боги! Чому ви залишили мене? - Заволив Тобан, спустошив зілля здоров'я і активувавши уміння, що підвищує захист. Потім він закрив очі і приготувався до болю. Але прямо в цей момент між ним і капітаном Грифонів з'явився Грід і, ідеально підгадавши час, використав Фехтування Пагми — Вбивство.
Ви нанесли критичний удар.
Активний ефект Перчаток Святого світла, який ви атакували ціль п'ять разів поспіль.
Урон, який вбивав 1-го рівня, складав 1,500% від поточної сили атаки гравця, тоді як на 2-му рівні він вже становив 1,800 %. Крім того, Грід проінвестував у Силу ще 200 балів роздачі після успішного рейди на тата. Ну і не слід забувати про додаткове збільшення сили атаки, що надається поблагословленим павром.
Але це ще не все.
Нині Дайнслейф визнав своїми ворогами відразу 23 об’єкти. Отже, ще більше бонусів до сили атаки, базового урону Убивства і активованої Ярости Кузнецьа було цілком достатньо, щоб поставити під загрозу існування навіть самого боса.
А втім, у довір’ї йому вдалося нанести критичний удар з опцією Перчаток Святого Світу.
Загальна кількість завданих уронів перевершила будь - який здоровий глузд.
Ви нанесли 284,000 урону.
« Хіба у тата не було лише 300,000 здоров'я?», — подумки пробурмотів здивований Грід.
- Угра-а-А-ах!
І ось, всього від одного удару капітан Грифонів отримав важчі пошкодження і впав на землю. Його стан був критичним, і на подальше продовження бою він міг навіть не розраховувати.
- Грид... Що це за сила атаки? Тільки не кажи мені, що ти використовував у битві з групою Ящика не всі свої навички? - З відвислою щелепою запитав Тобан.
Можливо, легендарний клас був чимось більшим, ніж він очікував.
- Це не так. Все добре, - спокійно відповів Ґрід, здивований ще більше, ніж сам Тобан.