Глава 85.
- Хіба це не Джишука?
- Це ж та найщиріша жінка.
- Але чому члени Гільдії Цедака поводяться, як малі діти?
Коли Джишука слухала ці саркастичні зауваження, їй зшила зуби. Вона вирішила, що рано чи пізно Ґріда зажадає відшкодування через свій зіпсутий образ і репутацію.
Проте сам Грід просто не розумів, що відбувається навколо нього, оскільки дійсно зневірився. Проте, це було цілком природно, оскільки прямо у нього з-під носа були вкрали сотні мільйонів геть. У зв'язку з цим голова Гріда була забита виключно тим, як повернути божественний Щит.
- Будь ласка, дай мені Регаса!
– ... Ха.
Грід навіть не думав відступати, а тому зрештою Джишука була змушена здатися.
— Добре, залишимо право вибору за самим Реґасом, — відпустивши вухо свого підпільника, оголосила Джишука. Ти ж краще знаєш, в якій відчайдушній ситуації зараз знаходиться наша гільдія. Отже, у тебе є час допомагати іншим?
- Ухм-м...
І ось, поки Регас розривався між двома варіантами, Ґрід продовжував благати його:
- Реґас, будь ласка. Ти єдиний, на кого я можу покластися.
Реґас продовжувався недовго. Грід сказав, що втратив все і навіть хотів накласти на себе руки. А тепер він додав, що Реґас - єдиний на кого міг покластися.
- Я допоможу!
Врешті-решт, Реґас схопив Грида за руку і дав свою згоду.
- Дякую, Реґасе! Я буду вважати тебе своїм довічним добродійником!
- Ха-ха, дрібниці. Зрештою, я зобов’язаний захищати справедливість і допомагати нужденним!
Реґас був дуже мотивований. Джишукі найбільше хотіла застосувати насилля, але не могла цього зробити, оскільки поблизу було багато сторонніх очей.
– ... Значить, ти так вирішив... Добре, я зрозуміла. Удачі, - здригнувшись, вимовила Джишука. Ні від кого не прихований той факт, що в її голосі немає ні краплі енергії.
- Вибач! Будь ласка, зрозумій мене! Я розберуся з цим, а потім негайно займуся нашими справами! А тепер підемо, Грид! — Похинувшись у своєму розділі, вигукнув Реґас.
- Так!
Отже, Ґрід і Реґас залишили невелику площу, залишивши Джишуку наодинці зі балаканими гравцями.
- Віддати перевагу незнайомцю, замість подружки, яку знаєш вже кілька років...
- Джишуку проміняли на якогось новачка...
- Причому цей новачок навіть не дівчина...
- Просто вражає...
– ...
Джишука твердо вирішила не слухати цього роздратованого бормоту, а: « Я їх обох поламаю ».
А потім до її вух дійшло щось надзвичайно цікаве:
- Цей хлопець, хіба він не коваль? Ми вже бачили його. Він змагався із цією красунею у промисловому змаганні.
- А-а-ак, точно. Той самий коваля, який разом з Ханом умудрився програти молоду дівчину?
Від подиву очі Джишуки полізли на лоб.
« Це хлопець - учень Хана?»
Гільдія Цедака, окрім Єфеміни, також хотіла знайти ученика Хана. Саме він сперечався з Єфеміною, а тому, мабуть, щось про неї знав.
Проте Хан відмовлявся відкривати свого наступника, і тому пошуки зайшли в глухий кут.
Отже, Джишука поспішно надіслала Регасу особисте повідомлення:
- Реґас! Ця людина, очевидно, і є учнем Хана! Я повинна поговорити з ним прямо зараз! Ви де?
Гравець блокував всі вхідні повідомлення.
- Вот ублюдок.
Побоюючись, що Джишука погрожуватиме йому, Регас відключив усі вхідні повідомлення. Отже, Джишука викликала голографічну клавіатуру і швидко надрукувала:
- Эй, Регас! Реґас! Реґас! Реґас! Реґас! Реґас! Реґас! Реґас! Реґас!
- Повага голова... Не спамь у чаті -_.
- Заткнись. Зараз не час для жартів.
– ...
– Реґас, не прикидайся, що не бачиш гільд-чат. Эй! Ти хочеш померти?
– Якщо він навіть після цього не відповідає, то напевно відключив і гільд-чат? А в чому справа? Реґас знову в щось залежав?
– Реґас разом з учнем Хана! Але він не знає, що цей чоловік - учень Хана!
– А? Учень Хана? ... Як цей хлопець опинився разом з Регасом?
– Та яка вже, до біса, різниця! Захистіть мені Регаса прямо зараз! Якщо цей учень справді є учнем Хана, то він напевно матиме ключ до Єфеміну!
Проте Джішука та інші члени Гільдії Цедаки навіть не могли уявити, що учень Хана і є тим найвідомішим майстром, якого вони так довго й наполегливо шукали.
***
- Хм-м-х...
Тим часом я поділився своєю сумною історією з Регасом. Звичайно, я опустив деякі деталі, оскільки Реґас знав мене як воїна, а не коваля.
- Отже, ти отримав завдання і відправився до Уїнстонського замку, де один з охоронців раптово перетворився на старого та вкрав твій предмет? Потім ти кинувся в погоню, але врешті-решт відстав?
- Так, все вірно. Це сталося зовсім несподівано. Звичайний сторож раптово окутався чорним димом, і ...
- Чорним димом?
- Угу.
- Хіба це не схоже на проробки когось з церкви Ятана?
Наскільки я розумів, фанатики Ятана повинні були відчувати біль і побоюватися перебування поблизу Божествного Щета. Однак цей старий тримав його в руках, наче звичайну миску.
- Не думаю, що це послідовник Ятана... - Я відповів, але Реґас тільки похитав головою:
- Це, безумовно, один з них. Ті, хто має справу з чорною магією, і 90% шансом є послідовниками Ятана. Отже, нам потрібно знайти поблизу схованки цих фанатиків. Знищивши їх один за одним, врешті-решт ми знайдемо і старого, і предмет.
- Ні, насправді вимальований артефакт повинен був завдати великої шкоди послідовникам церкви Ятана, але той старий без проблем торкався його, а тому навряд чи він є одним з них... - Я продовжував наполегливо працювати.
- Якщо це був первосвященик, то завдяки своїй високій Вері він міг чинити опір впливу навіть такого артефакту.
- Так? Хм...
І ось, після деяких коливань я все-таки прийняв рішення:
- Добре, я вірю тобі. Отже, де нам шукати сховку фанатиків Ятана?
- Не знаю... Думаю, нам просто варто обшукати околиці... - Почушавши потилицю, пробурмотів Реґас.
– ...
Реґас був могутньою людиною, яку називали тхеквондо. Його бойова сила просто заскочила. Але коли справа дійшла до того, що їй здавалося розумними, у нього явно виникали певні труднощі.
***
– ... Де це я? - Проговорила Ірен, яка прийшла в себе.
Навколо була суцільна темрява, а тому вона зовсім не розуміла де вона і, що найголовніше, як сюди потрапила. І ось, поки дівчина відчувала справжнє замішання, до її вуха дійшов чийсь дивний голос:
- Не бійся. До темряви легко адаптуватися. Скоро ти все зрозумієш.
Очі Ірен дійсно почали пристосовуватися до темряви, а через кілька хвилин дівчина все зрозуміла.
- Храм Ятана!
- Ні. Це звичайна печера, яку оточують великий натовп. Я просто злегка прикрасив її, щоб вона нагадувала храм.
- Ви...?
Потім Ірен побачила чоловіка, який стояв на колінах перед статуями Бога Ятана.
-Малакус до твоїх послуг, пані перша леді, повернувшись і представився незнайомець.
– ...
Ірен добре знала, хто такий Малакус. Ні, навряд чи можна було знайти таку людину, яка б не чула цього імені.
Малакус.
Це був Божий шостий слуга Ятана, який відповідав за жертвоприношення. Саме Малакус визначав, скільки дівчат щороку приносили в жертву. Одне його слово контролювало долю багатьох невинних дівчат.
- Але чому... Чому я тут?
У відповідь Малакус встав, і повільно підійшов до шокованої Ірен та сказав:
- Уїнстонський Замок отримав можливість створювати божественні Щити. Думаєш, це сталося по чистій випадковості?
– ...
- Світло існує лише для того, щоб закапати в темряві. Знаєш, що станеться, якщо Бог уживає чорну магію? - Малакус розсміявся.
– Доран... Де ж ти, Доран... - Схопивши тремтячими руками своє дорогоцінне кільце, прошепотіла бідна дівчина.
Доран був тінню, яка довгий час захищала сім’ю Стеймів. Щоразу, коли Ірен опинялася в небезпеці, Доран виручав її. Але тепер його більше не було. І це викликало в Ірен неабияке розчарування.
Крім того, вона добре пам’ятала його останні слова: « Якщо ви знайдете людину, яка впізнає цю обручку, покладіться на неї. Саме завдяки йому я зміг врятувати пані ... Звичайно, він буде дуже корисним для вас. Обов'язково тримайте його поруч з собою ...."
Можливо, людина, про яку говорив Доран, з'явиться і цього разу? Ірен щиро сподівалася цього, хоча й розуміла, що такі чудеса просто неможливо.
« Доран... Будь ласка, допоможи мені зустрітися з ним."
***
Тим часом Грід і Реґас прибули до підніжжя гори Рольфа.
- Уф... Уф... Що, якщо все це марно? - Задираючись, пробурмотів Грид.
Минали вже 24 години, за які вони обшукали більшість лісів і гір по периметру Уїнстона. Грид втомився і хотів розбити замертво, в той час як Регас все ще був повний енергії.
- Якщо марно, хіба ми не можемо просто поїхати до іншої Гори? - Дуже посміхнувся, парував Реґас.
– ...
У звичайній ситуації Грід вже давно б плюнув на цю затію, але зараз він був сповнений бажання знайти божественний Щит. Ось чому без будь-яких скарг він продовжував слідувати за Регасом.
А потім, коли вони піднялися до середини гори Рольфа...
Ваша витримка збільшилася на 1.
Поки Грид читав вміст інформаційного віконця, яке з'являлося вже 10 разів підряд, Регас раптово вигукнув:
- Там!
Повертаючись у визначеному напрямку, Ґрид побачив велику печеру, яка охороняла послідовників Ятана.
– ... Здається, там не менше тридцяти фанатиків. Та у них там цілий гарнізон!
Армія Уїнстона вже кілька разів йшла в битву проти Церкви Ятани. Проте, Грід навіть не думав, що віддалену від міста наткнеться на їх повноцінне лігво.
« Як можна програти, будучи на чолі армії і бувши найсильнішим лицарем півночі... Крім того, з мечом Високості. Він справді некомпетентний".
Але ось, поки Грід був зайнятий критикою Фенікса...
- Вам кінець, злі фанатики!
-Кхек...
Грид був у справжньому шокі. Він збирався рухатися якомога тихіше, щоб уникнути уваги ворога, але Реґас ні з того не з цього голосно закричав і стрибнув у саму гущу ворогів.
« Він божевільний!»
- Хіба це не чудово? Штормова Атака!
Я-я-буть!
Реґас, роблячи свій поступ, почав рухатися вперед, наче вітер. Реґас, який знаходився поруч з ним, був миттєво стиснений з ніг. Коли хтось зумів завдати йому удару, він лише задхнувся:
- А ці хлопці не промахи! Що ж, відмінно! Сильний Толчок!
Бу-жу-у-ву-Ух!
Так почалася битва одного проти тридцяти.
– ...
Чим довше Грід був поруч з Регасом, тим важче йому було пристосуватися до його прання.
« Що ж, потрібно використовувати цю можливість», — вирішив Грід, пильно розглядаючи фанатиків. Серед них не було жодного контакту, тому Грид рушив у напрямку печери і сподівався, що в ньому буде щось всередині. На щастя, усі послідовники Ятана були відволікані Регасом і тому ніхто не зупинив його.
Але в той момент, коли він увійшов у печеру...
- Здається, я нікого не запрошував, — пролунав чийсь похмурий голос, створюючи ілюзію того, що говорить відразу дві людини.
А потім з'явилося інформаційне віконце.
Ви зустріли Малакуса, шостого Слугу Бога Ятану.
Могутня сила темряви навіює страх і слабкість.
Легенду так легко не залякати.
Всі негативні ефекти були успішно відображені.
Будьте обережні, Малакус не буде церемонійно ставитися до гостей.
Наступного дня шестий Слуга розв'язав магічну атаку.
Бу-ду-дих!
- ...!
Коли Ґрід побачив чорні леза, що утворюються в повітрі, він кинувся на бік. Однак Реґасу пощастило менше. Хоч він знаходився поза печерою, магічна сила Малакусу таки дістала його.