Розділ 49.
Після того як Хуроя залишила, двоє партнерів змогли уникнути переслідування лицарів. Вона не мусила блукати по нескінченному лабіринту коридорів, а через десять хвилин вилізла назовні.
Смачне сонце! Блакитне небо! Зелена галявина!
Грид був в захваті від яскравого, освітленого променями сонця, пейзажу, який був абсолютною протилежністю похмурому підземеллї, де він провів останні пів дня.
- Уха-Ха-хо! Ми вибралися!
Вхід у темницю, з якої вони вийшли, знаходився між вежами на східному стіні. Нагорі були помітні пункти, і тому Єфеміни мали серйозні побоювання щодо того, що гучний хохот Гріда буде почутий.
- Тихіше, ми все ще знаходимося в самому серці ворожого лігва.
Єфеміна спробувала заспокоїти Гріда, але той був настільки схвильований, що просто не слухав її.
– Ува-а-ах! Яке ж чисте повітря тут! Не те, що є в темряві зловіє! Я думав, що мої легені просто згниють! Повітря дуже важливе! Нарешті я зрозумів, чому жителі міста так захоплюються свіжістю повітря, коли приїжджають на дачу!
З цими словами Грід просто-напросто улігся на лужейку і почав кататися по ній, від чого Єфеміна хмуро похитала головою.
Більшість солдатів були переможені, але лорд все ще мав особисту гвардію. Звичайно, вартових не можна було замаскувати в собі справжніх лицарів. Але їхні вміння були набагато вищими від звичайних солдатів. Саме тому Єфеміне найбільше хотів бачитися з ними.
- Гей, Грід, нам потрібно залишити це місце якомога швидше і тихіше, так що не міг би ти, будь ласка, заспокоїтися і ...
- Ха-ха, запах трави просто п'є! А цей аромат соснових голок!
– ...
Ефеміна знову похитала головою, відчуваючи, як її терпіння починає лопатитися.
– ...
Зрештою, дівчина не витримала і підійшовши до обнюхуючого калюжі Гріду, схопила його за комір. А потім вона присунулася впритул до лівого вуха Гріда і що є сечі прокричала:
- Я кому говорю заспокоїтися! Ти що, зовсім дурень? Ми всередині ворожого замку! Ми повинні якомога швидше вибратися звідси, а ти катаєшся по землі і ореш всяку нісенітницю! Прийди, нарешті, в себе!
– Ква-а-ах!
Грід відчув, що ще трохи, і його барабанна перетинка просто-навпросте розірветься. Віддихнувшись і з усіх сил намагаючись позбутися мертвої боби Єфеміни, він намагався було щось сказати, але ...
- Досить поводитись, як умить! Хіба ти не хочеш покинути це прокляте місце? Зберися! Викинеш ще якусь дурницю, і я тебе вб'ю!
Єфеміна знала, що клас Гріда вище її власного. Грид був далеко не слабким людиною. Тим не менш, дещо вона просто не розуміла. Цей молодий чоловік дійсно злякався можливості того, що вона вб'є його. Але, не встигла довести свою думку до логічного кінця, як тут...
- Там... Здається, це вороги.
Ефеміна повільно повернулася в заданому напрямку, відчуваючи, як її хребет починає поволі зковувати холодом. І ось, системне вікно дійсно сповістило про наближення шістнадцяти вартових у повне озброєння.
Дух! Дух! Дух!
Їх 16 мечів блищать на сонці, відбиває промені світла по всьому периметру замку.
- Подивися, що ти накоїла... Ти так голосно кричала, що з’явилися вороги — нахмурившись і проговорив Ґрид.
- Я кричала? Це ти приніс тут оді свіжої трави і соснових голок! - Ефемін відразу обурився.
З цими словами в її очах знову спалахнуло вбивство, від чого Грід мимовільно затремтів і вибачився:
- Вибач, я помилявся. Чорт за мову потягнув ...
« Що ж то за людина така? Чому він продовжує боятися мене? »
Ґрід один на один переміг Зірку Півночі. Крім того, він сам став на сторону чотирьох лицарів. І нехай у Єфеміни не було ніяких ідентифікуючих навичок, вона з точністю могла сказати, що Грід був дуже сильним гравцем. Він ставився до людей, які зовсім нічого не боялися.
Тим то ні з сього нї в Єфеміни почали тремтіти руки.
"Цей хлопець грає зі мною..."
Грід не сподобався їй з самого початку. І ще в їхній першій зустрічі він зовсім не оцінив її зовнішність. І тільки цей факт був настільки принизливим для Єфеміни, що можна було навіть не брати до уваги всі ті образи, які вона почула в свою сторону.
Тепер же він звинувачував її в тому, що вона попросила його не шуміти! Який наглец! Це було щось, про що Єфеміна хотіла якомога швидше забути і більше ніколи не згадувати.
А в наступний момент вперед вийшов чоловік середніх років, одягнений у священні срібно-золоти. Це був барон Лоу, лорд Уїнстон, який уклав угоду з Компанієм Меро і видавець місцевих жителів влаштувати жалюгідне існування.
- Щоб тільки двоє людей змогли позбутися всіх моїх солдатів і лицарів... Ха... Ха-ха-хо! Я просто не можу в це повірити! - Барон Лоу розсміявся, наче збожеволів.
Однак мало хто зміг би зберегти здоровий глузд, втративши велику частину своєї армії лише одну злодумку та одного втікача.
– ... Без армії я більше не зможу тримати сільських жителів у страху... Значить, я не зможу зупинити їх від поїздки в Рубічний. Таким чином, незабаром граф Стейм дізнається про мої дії, і ... Моє правління закінчиться, - пробурмотів барон.
Він добре розумів, що його чекає. Тому він не міг пробачити Єфеміну і Гріда, які відняли в нього абсолютно все.
- Схопити їх! Відірвати їм кінцівки і виколоти очі!
Не ставши мчати, охоронці відразу почали виконувати останній наказ свого лорда. Вони стали пліч - о - пліч, створюючи захисне формування, яке може витримати навіть добре навченого лицаря.
Але їхнім противником був не лицар, а дублікатор, у якого все ще залишалося деяка зброя.
– Хвост Короля Демонов.
- А-а-ак! - одночасно застали всі шістнадцять вартових. Обладу почали нагріватися, а потім сталося щось дуже дивовижне.
Фжу-у-вух!
Тіла воїнів спалахнули, наче свічки.
- Ай-а-А- а-ак!
- Що...?
За кілька секунд захисна споруда залишилась лише на кількох попелух.
– Капец...
- Е-це просто безглуздо...
Магія, в мить ока знищила шістнадцять охоронців лорда. Ні Грід, ні барон просто не могли повірити своїм очам, хоча були прямими свідками того, що сталося. Тільки Єфеміна стояла з яскравою посмішкою на устах, дивлячись на поблудилі обличчя двох чоловіків. Знищивши вартових, їй вдалося зняти стрес через безглузді дії Гріда.
- У лорда справді дуже сильна сторожа. За них давалося багато досвіду.
« Я мушу уникати будь - яких контактів з цією злою жінкою...».
« Демон. Вона демон..."
Після цього барона схопили Ефеміном і зв’язали з ним, наче полісмену сусідського собаки.
« Я не повинен вести з нею жодних справ. Ніколи. Ні під яким приводом." - знову присягнувся собі Грід.
Тим часом не слід було забувати про чотирьох лицарів, які в будь-який момент могли закінчити бій з Хуроєм і кинутися за ними. Отже, Єфеміна з Грідом поспішили вибратися назовні і незабаром опинилися за межами замку.
І ось, як тільки це сталося, вони зустрілися з абсолютно несподіваним людиною. Це був другий за величиною чоловік в Компанії Меро, Кролик. Він стояв з десятьма відданими людьми, ніби навмисно очікував їх.
- Ох! Ви ж Кролик, чи не так? Мабуть, Ви почули ці погані новини і прийшли врятувати мене! - Перенісшись духом, вигукнув лорд.
« Це... Це ж люди Компанії Меро?
Тим не менш, поки Грід вибирав, в яку сторону йому найкраще кинутися навтьоки, Єфеміна крокнула вперед і запитала:
- Це ті люди, про які Ви згадували?
- Верно. Усі вони були під командуванням Вальмонта, але з часом він розчарувався в його жорстокості. Вони Вас не обтяжують, — кивнувши, відповів Кролик.
- Що ж, вони виглядають сильними. Чудово. Я можу розраховувати на них.
Ефеміна і Кролик розмовляли так, ніби були запеклими друзями!
« Чому вони такі близькі? Зачекайте, це ж Кролик найняв Єфеміну для участі в змаганнях? Отже... Отже, все це могло бути заздалегідь спланованою пасткою!», відчуваючи зростаюче занепокоєння, подумав Грид.
Якщо ви встановили послідовність послідовностей, вам вдалося зробити наступне:
1. Лорд Уїнстон і Компанія Меро вступили у зговор.
2. Ефеміна, наймаючи Компанію Меро, стала непрямим союзником лорда.
3. Отже, вона була його ворогом!
Проте, якби вона дійсно прислужувала лорду, то не вбила б його солдатів. Більше того, навряд чи вона стала б тягати лорда по землі, як сільський пес. До того ж, навіщо Єфеміні рятувати Гріда, якщо вона була ворогом? А повернення унікального кинджала і аж ніяк не мало всячного сенсу.
Проте Грід був настільки збентежений, що його голова просто не працювала. Усе, що він міг зробити, це дійти до найпростішого висновку: Ефеміна — його ворог!
« Це кінець... Як тільки я довірився такій хитрому тварині, як вона! Я виявив свою добру волю тільки для того, щоб мене обманули! » — подумав Ґрид, після чого вирішив: « Що ж, без бою я не здамся. Нехай я і пообіцяв собі розподілити характеристики максимально обережно, але тут вже нічого не поробиш. Вікно стану.
Ім’я: Грид.
Рівень: 45 (3,400/238,000).
Клас: наступник Пагми.
* Збільшена ймовірність додавання додаткових ефектів при створенні речей.
* Збільшена ймовірність підсилення речей.
* Ви можете беззаперечно екіпувати всі типи артефактів. Тим не менш, в залежності від рейтингу предмета ви отримаєте визначений штраф.
Титул: « Ті, хто став легендою ».
Додатковий опір аномальним умовам.
* Якщо рівень здоров'я падає до мінімуму, Ви виживете.
Швидке визнання.
Титул: « Перший, хто створив унікальний предмет»
* Проворство: +200.
Титул: « Убивця Рицарів».
* Виносливість: +100.
Сила: +30.
Титул: « Апостол Правосуддя»
* Всі характеристики: +10.
Сила: +30.
* Апостола Правосуддя немає рівних.
Здоров'я: 2,964/2, 964.
Мана: 243/243.
Сила: 166.
Виносливість: 244.
Пастка: 118.
Інтеллект: 91.
Проворство: 391.
Самовладання: 66.
Впертість: 82.
Експозиція: 74.
Переваги: 66.
Різниця: 66.
Мужність: 66.
Рахунок: 240.
Вага: 842/4,960.