Глава 1605 Незаслужена плата.
- Ду Мін сьогодні в чудовій формі. Будь обережним, - звернувся Е Сю до Фан Жую.
- У кращій, ніж я? - Хмикнув той.
- Хаха, - розсміявся Е Сю.
- Що означає цей сміх? - Фан Жуй зміг відчути сміх Е Сю презирство.
- Серед усіх нас тобі платять найбільше. Будь ласка, - вимовив Е Сю.
- Пфф! - Фан Жуй не збирався потрапити в його пастку. Він обернувся на сцену.
Однак його дії не узгоджувалися з тим, що він думав. Е Сю був правий. Він отримував найвищу платню в щасті. Інші навіть не могли наблизитися до нього. Ось тільки після початку плей-оффа, що він зробив заради перемоги команди?
Звичайно, його не можна було назвати зовсім непотрібним, але гравець, який показує середню гру, не отримує найвищої зарплати в команді.
Зазвичай найвищу платню отримують ядра команд. Фан Жуй знав, що він не був ядром. Проте, йому потрібно було бути вирішальним фактором у грі, щоб відповідати цій.
Але що він зміг зробити?
У плей-оффі від нього було зовсім небагато користі. Вей Чень, який був вмираючим дідусем на про-сцені, і він мав більше яскравих моментів ніж він. Також не слід забувати про Ло Цзі, студента університету, який лише кілька разів з’являвся у матчах регулярного сезону. Обидва хлопці продемонстрували гру, яка допомогла Счасті здобути перемогу.
А він?
Добре, він не міг порівнятися з нею, але на практиці робив висновок, що він навіть поступається молодій новачці і старому діду! Що відбувається?
Фан Жуй поставив собі це запитання. Зокрема в третій фінальній грі проти Тіранії команда без нього здобула перемогу. Фан Жуй був дуже незадоволений своєю грою. Він сподівався реабілітуватися у зустрічі з Самсарою. У першій грі проти Самсари він став третім гравцем на груповій арені. У результаті він програв Сан Сяну, який також був третім гравцем. У командних змаганнях він продовжив грати так, ніби просто займає місце в команді. Найбільше враження справив на людей момент з його смертю.
« Що я роблю?»
Фан Жуй раз за разом показував неважливу гру в плей-оффе. Йому здавалося, що він повинен був уже втратити свою позицію. Проте Е Сю продовжував відправляти його на сцену. Команда продовжувала вірити в нього, що тільки збільшувало тиск.
« Я мушу змінитися! Але що мені робити?» Фан Жуй продовжував копатися в собі. У цей момент він пройшов повз Су Мученг.
- Будь обережний. Він сьогодні в чудовій формі, - сказала йому Су Мученг.
- Чорт, ви двоє зговорились? - Фан Жуй відповів.
- Що? - Су Мученг була збита з пантелику, але вона швидко усвідомила, що, ймовірно, хтось сказав подібні слова Фан Жую, і вона знала, хто це міг бути.
- І без змови все зрозуміло, хіба ні? - Хмикнув Су Мученг.
Фан Жуй втратив дар мови.
Верно. Усі бачили, що Ду Мін сьогодні показує чудову гру. Чи могли вона та Су Мученг не побачити цього? Вони просто турбувалися про Фан Жуа і тому нагадали йому бути обережним.
- Розслабся, - посміхнувся Фан Жуй. - Я, Фан Жуй стою свого імені!
- Хаха, - посміхнулася Су Мученг.
- Хаха, що хаха? Ти знаєш, що стаєш все більше на нього схожа? - Вирубався Фан Жуй.
- Удачі! - Су Мученг не збиралася і далі сваритися з ним.
- Не принесеш мені води? Я захочу випити після того, як я покінчу з ним - махнув рукою Фан Жуй. Потім він розгорнувся і продовжив йти на сцену.
Фан Жуй, ввійшовши в дитячу кабінку, зробив глибокий вдих і вставив у картоплину карту та зайшов до гри.
Сьомий раунд групової арени. Четвертий гравець Счасть, Фан Жуй проти четвертого гравця Самсари, Ду Міна.
- Не блокуй мені дорогу! - З'явивсяши на карті, Фан Жуй одразу відправив повідомлення в чат.
- Не блокуй мені дорогу! - Ду Мін не збирався йому поступатися. Лунно-заманливий Мороз схотів вперед.
- Йди сюди! - Фан Жуй вигукнув. Декілька разів обійшовши місцевість по колу, без кордонів Море сховався за найближчим сталагмітом.
На стадіоні здійнявся шум.
Це був Фан Жуй, якого все добре знали. Виступити з такою праведною мовою і зробити все навпаки: таке не кожному було під силу.
Цього разу під час свого пересування Ду Мін не почав використовувати місцевість карти. Він відразу попрямував до центру карти. З іншого боку Безмежна Море продовжував сидіти за сталагмітом. Час від часу він посилав у чат - кімнати такі повідомлення: « Де ти є? Чому ти такий повільний?»
До цієї зустрічі глядачі спостерігали напружені матчи, але після появи лінивого Фан Жуя матч став нагадувати в’янучий на морозі баклажани. Фанати Самсари відчували, що їх енергія висмоктована. Фан Жуй повністю зруйнував напряжену атмосферу. Високорівневий матч раптово перетворився в дуель двох гравців на Арене Слави.
- Я тут. Ти де? - написав Ду Мін після того, як його персонаж дістався центру карти. Здавалося, що він був добре знайомий з Фан Жаєм. Ніколи не можна вірити словам цього хлопця. Оглянувшись по боках, Лунно-заманливий Мороз продовжував йти в сторону місця появи гравців Счастья.
- Я занадто втомився, щоб рухатися. Я почекаю тебе на точці появи! - Фан Жуй відповів.
- Нікуди не йди, щоб я зміг швидко все закінчити, - написав Ду Мін. Лунно-заманливий Мороз продовжував бігти вперед. Тим не менш, на цей раз він не став рухатися по прямій. Натомість він вчинив так само, як і в грі з Су Мученг. Він скористався місцевістю, щоб непомітно просуватися вперед.
- Якщо ти так поспішаєш, то чому не напишеш GG? - Фан Жуй запитав.
Натовп знову зашумував стадіон. Досить цього лайна. Ти можеш бути більш серйозним? Неморальна поведінка Фан Жуя не подобалась багатьом людям. Самсари, які були першими в грі з щастям, почали мимовільно гуляти.
Фан Жуй їх не чув. Він продовжував молоти нісенітницю. З іншого боку Лунно-заманливий Мороз продовжував наближатися до нього. Через те, що Фан Жуй нічого не зробив з самого початку матчу, Ду Мін не знав, де той знаходиться. Безмежна Море ховається за одним із сталагмітів?
Дум Мін не став поспішати. Гравці домашньої команди набагато краще, ніж гравці приїжджайї команди знали, як використовувати карту. Лунно-заманливий Мороз тихо попрямував в сторону сталагміту. Він не відкидав ймовірності того, що за ним ховається Безмежна Море. Зрештою, коли наближався до сталагміту, він підвищив свою охорону.
Але там нікого не було.
Його світловий меч вразив лише повітря. Не знеохочувалось серце Мін. Зайшовши за сталагміт, він раптово підскочив.
Один стрибок, два стрибка, три стриба, чотири стрибини.
Йому потрібно було зробити чотири стрибки, щоб піднятися на верхівку сталагміту.
Однак сталагміт не був надто високим. Якщо він до цього нікого не бачив, то не зміг побачити і після вилазіння на сталагміт.
Ду Мін навіть не оглянувся по краях. Він втупився на наступний найближчий сталагміт.
Стрибок!
Лунно-заманливий Мороз стрибнув у бік цього сталагміта.