Глава 1515 Невероятний колапс.
Що трапилося?
Усі були приголомшені. Багато людей вставали на ноги і зазиралися у паніці.
Сцена була оповита димом і пилюкою. Реалістична проекція ввела багатьох глядачів у оману. Вони думали, що це було насправді на стадіоні. Лише через деякий час переляканий натовп зрозумів, що сталося. Уважніше придивившись до сцени, вони побачили, що та не пошкоджена. Справжня розруха панувала в грі, і ця картина передавала проекційну технологію.
Здавалося, що чудовий казковий ліс зіткнувся з апокаліпсисом.
Все було знищено. Будинки і мости розвалилися, лишившись без опорних точок.
На груповій арені глядачі спостерігали за руйнуванням пометь. Проте, їхній шок під час цієї сцени був подібний до вибуху атомної бомби в порівнянні з тим, що руйнування помети було звичайним гранатом.
Що трапилося?
Усі хотіли знати відповідь на це запитання. У цей момент люди з добрим зіром побачили, як посеред апокаліптичної сцени засунулась фігура персонажа.
Хто це був?
Вони не могли чітко роздивитися персонажів. На щастя камера дала наближення, показавши картину гри на великому екрані.
Темний Лорд!
Темний Лорд продовжував рухатися. Хто ще? Вогонь, на іншому кінці був вогонь! Камера переключилася на іншу область. Танцюючий дощ, це була танець дощу. Об'єкти, що обкрутили її, повалилися, але вона продовжувала стояти на ногах і стріляла з гармати.
Куди вона стріляла?
Камера простежила за напрямом її артилерійських снарядів і виявила там Ослепливу Сотню квітів. Той не виглядав таким спокійним, як Танцюючий дощ. Здавалося, що він був героєм фільму-катастрофи, з усіх сил намагався вижити. Артилерійські снаряди Танцюючого Дощу впали на нього. Чжан Сінцзе не помітив цю атаку. У нього не залишилося енергії.
Щастя продовжувало атакувати!
З неба за землю опустився супутниковий промінь, проходячи через Тиранію.
Хто ще?
Схований Світло!
Глядачі знайшли Скритого Світла. Він був схожий на Танцюючого Дощя. Зруйновані об’єкти були для нього заднім фоном. Здавалося, ніби він нічого цього не бачить. Він спокійно помахнув палицею і створив два символи на землі.
Громовий вир!
Юна віверна!
Летючі істоти мали велику перевагу в цій ситуації. Ло Цзі почав ними керувати. Йому не потрібно було змушувати їх долати перешкоди на землі. Їхні атаки не були направлені на персонажів Тиранії. Вогняні кулі і стріли блискавок проникли по лісі, посилюючи руйнування.
Чи ця апокаліптична сцена була створена новачком Ло Цзі?
Коли люди подумали про це, їм спало на думку одне слово: стратегія.
Всі ці події були частиною стратегії щастя?
Вони випадково досліджували наслідки цієї стратегії. Як їх можна було дослідити? Подивитися на здоров'я героїв Тіранії!
Опустишний вигляд.
Тиранія перебувала у жахливому становищі.
Спочатку Тиранія мала перевагу за здоров'ям, але після одного ходу земля і небо змінили місцями. Усі п'ятеро героїв Тіранії втратили багато здоров'я. І це ще не все: гравці Счасть продовжували атакувати посеред розвернутого хаосу. На шляху Счасть була добре продуманою і ритмічною. Су Мученг прокладала шлях, по якому йшли Е Сю, Танг Ро і покликані істоти Ло Цзі.
Тиранія?
Всі гравці були схожі на Чжена Цзяле. Вони не могли приймати рішення в цьому хаосі. Хоча багато з них були давніми генералами, вони ніколи раніше не потрапили в пастку зруйнованого лісу. Вони не могли налагодити зв’язок між собою. Кожен гравець зіткнувся зі своїми труднощами. Вони спробували підвестися, але це не задовольняло їх. Щастя захопило ініціативу, використовуючи зруйнований ліс, щоб знищити Тиранію.
Було неважливо хто загинув першим. Імена персонажів Тіранії один за іншим посерді. У них був ще шостий гравець, але яке це мало значення? Щаслива команда була в повному складі!
- Лі... Тренер Лі... Тільки коли я побачив четвертого персонажа Тіранія Пан Лінн, він прокинувся. Протягом усього цього часу вони з Лі Бо не вимовили ні слова. Вони мало чим відрізнялися від обшарпаних глядачів. Ніхто з команди трансляції не став їм нічого говорити. Всі з подивом дивилися на сцену, що розгорнулася.
- Ээ... це... це... - Лі бо теж прийшов в себе, але він не знав, що тут можна було сказати.
Елементаліст Рота Бай Яньфея рішуче попрямував у напрямку поля бою. Яка б не була ситуація, молоді герої Тіранії не відступали. Тим не менш, всі знали, що він нічого не міг зробити. Навіть чудо не могло врятувати Тіранію.
Матч закінчився. Тепер їм потрібно було розглянути фінальну приголомшливу сцену.
Що сталося?
Хоча Пан Ліні звернувся до нього, він не поставив йому це запитання, бо знав, що не тільки Лі, але й ніхто у світі Слави раніше не був свідком такого великого руйнування.
- Це... Мені здається... Що щастя має намір все підлаштувало, - вимовив Лі Бо. Хоча йому було важко повірити в можливість створення такої страхітливої сцени, він не міг дійти іншого висновку, коли побачив непошкоджених і зібраних персонажів Стахаю.
- Як вони це зробили? — запитав Пан Линь. Він нарешті озвучив це питання. Зараз лише це питання крутилося у нього в голові.
Як вони це зробили?
Лі бо сухо розсміявся. Звідки йому було знати! Повернувшись до матчу, він раптово зосередився на одному персонажі. Схований Світ.
Ло Цзі, Скрине світло...
Він приєднався до битви через 13 хвилин і 32 секунди. Що він робив протягом усього цього часу?
Зрозумівши дещо, Лі Бо попросив режисера знайти ще раз ігри від обличчя Скритого Світла.
Ло Цзі, це насправді був він!
Він приєднався до битви через 13 хвилин і 32 секунди. Спочатку він переховувався разом зі своїми товаришами в лісі, але більшість часу був неймовірно зайнятий. Саме він спричинив лихо.
- Це Ло Цзі... - Промовив Лі Бо. На трансляції почали показувати виконані Скриним Світом дії. - Тільки не питай у мене, як він це зробив. Я теж не знаю...
Ло Цзі був лише однією людиною, але його персонаж був Заклиначем, здатним кликати безліч слуг. Це нагадувало будівельний майданчик, що розірвалася перед усіма сценами. Різні істоти під Скритем Світлом люто атакували об’єкти в лісі.
- Це... він руйнує опори будинків? - Промовив Пан Линь.
- Він зруйнував їх усі? Крім того, якось він створив ланцюгову реакцію - вимовив Лі Боє.
- Це... - Пан Лінь хотів запитати, як йому вдалося це зробити, але Лі бо заздалегідь сказав йому не ставити цього питання. У результаті незадане запитання пан Ліна зітхнув, бо на нього міг відповісти тільки Ло Цзі.
- Мені б дуже хотілося бути присутнім на післяматовій прес-конференції, — вимовив Лі Бо.
Це питання, поза всяким сумнівом, стане головним питанням післяматкової прес-конференції. Блискавка арени і захоплюючі сутички в командних змаганнях були забуті. Всіх цікавило лише одне питання...
Матч офіційно завершився. Щастя завершило командні змагання з перевагою в п'ять окулярів. Коли Рота загинув, об'єкти в лісі ще не повністю впали. Ще декілька місць продовжували падати. Окрім несподіваного повороту подій, всі захоплювалися внутрішньою механікою Слави.
Це був кінець. Щастя перемогло. Для фанатів Счасть це була добра новина. Фанати Тіраниани мовчали. Як вони могли радіти такій поразці?
Дві команди вишикувалися на сцені. Коли шість гравців Тіранія вийшли на сцену, вони першими підняли голови, щоб подивитися на великий екран стадіону. Там завжди показували найбільш яскраві моменти матчів. Як вони могли забути про те, що сталося? Вони також хотіли знати відповідь на головне запитання: що сталося?
Коли гравці вийшли на сцену, шість гравців Тіранія втупилися у Ло Цзі, що стояв під кінець ладу Страта. Е Сю? Су Мученг? Фан Жуй? Хоч би якими великими були ці зірки, зараз вони мало чим відрізнялися від повітря.
Усміхнувшись, І Сю виступив вперед, щоб потиснути руку Хань Венцину.
- Ти там від страху не наклав в штани? - Він запитав.
- Навіть ти не зміг би цього зробити, - вимовив Хань Венцин.
- Хаха, - розсміявся Е Сю, не ставши нічого пояснювати. Потиснувши руку Сіньцзе, Чжану запитав у нього. - Ти теж не зміг його розкусити, чи не так?
Чжен Сінцзе чесно похитав головою. Так, він тільки знав, що все це було справою рук Ло Цзі. Він не знав, як це йому вдалося. Якби хтось попросив його повторити щось подібне, то він би не зміг цього зробити.
- Шкода твоєму програшу, - вимовив Е Сю, потискаючи руку Чжену Цзяле.
- Зжальє моя дупа, - вирубався той.
- Що за хлопці грають у твоїй команді? - Коли прийшла його черга, запитав Лін Цзінь.