Глава 1355 Проста тычок.
Ближче, крок за кроком. Почуття стадіону в цей момент були прив'язані до переміщенням кольорового фонаря. На великому екрані показали гру, як її бачить Лі Сюнь. З кожним новим кроком контури Віттреного створення ставали більш помітними.
Ближче, ще ближче.
Ризикуючи життям удар!
Майже кожен, хто знає стиль Лі Сюня людей, мав думку про ризикований спосіб життя. Якщо ризикуючи життям, можна було використовувати удари, він використовував їх.
Але чи зможе він використати його в цьому матчі?
Над цим питанням варто було добре подумати. Виходячи з рівнів здоров'я двох персонажів, кольоровий Фокрар повинен буде вбити Ветрене створення за допомогою небезпечного життям удару. Проте існувала ймовірність, що ефекти спорядження Ветреного створення зіграють свою роль у цьому питанні.
Можна було проігнорувати показ броні. Ризикуючи життям, він обмінював своє здоров’я на власне благополуччя. З іншого боку, якщо броня Ветреного Творіння мала ефект поглинання урона, це було зовсім інше діло. Ефект поглинання може зменшити ризик, що життя завдасть шкоди здоров’ю. Якщо кількість поглинання буде досить високою, то ризикуючим життям удар не зможе вбити Ветрене створення.
На жаль, Пустота не мала такої інформації про обладнання Вітряного Створювання. Лі Сюнь міг розраховувати лише на свій суд.
Загалом, Фонтар Примару мав на 12% більше здоров'я ніж Ветрене створення. Ассасини мали середній рівень здоров'я. На деякому обладнанні кольорового Фонера було додаткове здоров'я: любителі небезпечних життям ударів підвищили своє здоров"я, щоб підвищити це вміння. Однак фонари з квітами не були зосереджені лише на поліпшенні здоров’я. Пустота не хотіла, щоб він покладався лише на те, що могло б завдати йому шкоди.
На даний момент його рівень здоров'я на 12% перевищував норму здоров"я Ветреного Творіння. Це означало, що Ветрене створення виживе, якщо воно має на собі ефект поглинання урожаю буде більше 12%. В іншому випадку ризикуючим життям удар швидко його вб'є.
Може спочатку провести кілька атак і зробити розрахунки?
Але така можливість неможлива. Вей Чен грав у брудному стилі. Всі про-ігроки знали, як важко було влаштувати успішну засідку на брудних гравців. Лі Сюнь не хотів упускати можливість, яка була піддана.
Ризикнути?
Лі Сюнь замислився. 12% поглинання не було великим. Однак Чорнкнижники носили ткану броню, яка захищала їх. Це стосувалося не тільки основних цінностей броні, але й інших захисних характеристик, як - от цінності бронів і цін поглинання уро́ни. Серед усіх типів броні тканини були найгірші в рамках захисту.
Всього 12%. Ось тільки, щоб цей ефект з'явився на тканині, персонаж повинен пожертвувати іншими корисними характеристиками. Чи Вей Чень жертвував корисними характеристиками заради додаткової виживання?
На це запитання було важко відповісти. Зрештою, виживання було корисним для будь - якого класу, тому не можна сказати, що той, хто ставив наголос на розвитку виживеності, поводився безглуздо. Так збільшив Вей Чень свою виживання чи ні?
Фонтар кольорів сповільнився. Не зумівши прийти до певного висновку, Лі Сюнь зупинився. Якщо він продовжуватиме просуватися вперед, йому доведеться діяти.
Снаряд, обраний любителем брудної гри. Чи має він ефект поглинання урона?
Лі Сюнь намагався відповісти на це питання з точки зору ігрового стилю оппоненту. Тим не менш, перш ніж він прийшов до якогось висновку, він згадав ще одну важливу деталь.
Далекість каста!
Найбільшою характерною рисою Ветреного творіння була безглузда велика дальність касти.
Завдяки великій дальності касти Віттрене творіння було збільшено захисну зону. Чи потрібні Чернетки, які мають перевагу в такому ж аспекті, додаткові захисні заходи? Потрібні чи ні?
Ні!
Лі Сюнь прийняв рішення. У прийнятті рішень йому допоміг не стиль гри його опонента, а характер персонажа. Вперед!
Фонар знову почав просуватися вперед. Безшумно зістрибнувши з даху, він сів на котточки.
"Терпеливий виродок, я позаду тебе!" - сказав про себе Лі Сюнь коли терпеливо чекає його появи Ветреного творіння. Фокранний фонар продовжував наближатися до нього.
У цей момент кольоровий Фокрар повністю вийшов з-під прикриття. Щоб підібратися до спини Ветреного Творіння, йому потрібно було зробити лише кілька кроків. З кожним новим кроком Лі Сюнь почав дедалі нервувати. Якщо його опонент раптово обернеться, то всі приготування будуть даремними.
« Приблизитися за допомогою сяючого розрізу чи продовжити повільно підходити?»
Два варіанти з'явилися в голові Лі Сюня. В результаті він за долю секунди прийняв рішення.
Лі Сюнь вирішив вибрати швидкість. Він не хотів, щоб його підготовча праця покрилася небуттям.
Сяючий розріз!
Те холодне світло, що з’являється на вітрі затремтіло. Фонарський фонар ковзав за спиною Ветреному Створинні.
Ризикуючи життям удар!
Як і очікувалося, Лі Сюнь сміливо використав цю здатність, щоб вирішити результат матчу.
Почувши звук активації блискучого розрізу, Вей Чен швидко розгорнувся, але було вже пізно. Кінжалі кольорового Фонера прибув. Вміння, що палить здоров’я, вражало тіло Віттреного створіння. Швидка реакція Вей Ченя була марною. Він тільки підштовхнув груди на ворожий удар.
З швидкістю вітру кинджал кольорового Фонераря глибоко встромився у груди Ветреного створення. Проте в той момент у серці Лі Сюня з'явилося зловісне передчуття.
Щось не так!
Здоров’я Ветреного створіння почало швидко зникати. Лише Лі Сюнь відчув жахливу помилку. Його інтуїція підказувала йому, що він не повинен залишатися на місці. Усередині нього все кричала, щоб він розгорнувся і втік.
Однак... Вітрене творіння вже підняв руку. Рука смерті викрала в випадкове місце на тілі кольорового тла.
У результаті він впав...
Фонтар кольорів впав.
Ризикуючи життям, Асасина залишала в собі лише один удар. Це означало, що палиця Чорнокнижника навіть була достатньою для того, щоб вбити кольорового Фонора. Це також означало, що Ветрене створення не вбило життя від удару.
Прорахунок.
Лі Сюнь шкодував про своє рішення, але вже нічого не можна було змінити. Його оппоненту вистачило одного тичка, щоб впоратися з ним.
Як безглуздо.
За всю гру Ветрене створення не використав жодного уміння і переміг за допомогою одного тичка. Лі Сунь приніс себе на блюдечку Вей Ченю...
Раптом Лі Сюню все стало зрозуміло. Вей Чень спеціально дав йому можливість використовувати ризикуючий життям удар. Лі Сюнь відчував, що щось було не так, і тепер він зрозумів що так його стривожило. Це була реакція його опонента.
Вони билися в про-лизі. Хлопці мали багатий суперництво. Навіть досвід новачків проліги перевищував досвід звичайних гравців.
Коли Вей Чень почув звук активації сяючого розрізу, що він зробив? Він розгорнувся.
Він просто розвернувся!
Це була реакція новачка. Будь-який гравець, який має якийсь досвід бою, почувши позаду себе певний звук, спробував би ухилитися. Він би не обертався!
Курок, стрибок, ривок: підійшов би будь-який навик. Навіщо було розвертатися? Що це дало б? Якщо опонент побачить бліде обличчя оппонента, він жалкує і не буде атакувати? Так чи що?
Старий гравець з десятирічним досвідом вирішив розгорнутися в цій ситуації.
У цей момент Лі Сюнь відчув себе ідіотом.
Розворот Вей Ченя означав, що він був готовий до його небезпечного життя. Він не втікав і не крутився. Вітрене створення просто розвернувся і ткнув в кольорового фонаря палицею.
« Мене затикали до смерті! » Лі Сюнь стиснув голову. У цей момент йому хотілося пробити їй монітор.
"Мене переграли, повністю перемогли!"
Якби він здогадався про все на півсекунди раніше, то зміг би скасувати навички, але не міг. У момент удару Лі Сюнь вже впивався своєю перемогою.
У результаті матч насправді завершився перемогою, але не його, а його опонента.
Чернетки. Зняла палицю. І тикнув. Згадавши про це, Лі Сюню знову захотів побити головою монітор.
Таким чином завершилося третій матч індивідуальних змагань.
Глядачі ще не встигли нічого зрозуміти. Навіть суддя нічим від них не відрізнявся. Зі своєї кабінки вийшов Вей Чень з розтягнутою від вуха до вуха посмішкою і помахав рукою глядачам.
Це не був домашній стадіончая!
У глядачів навіть не було часу, щоб похитнутися над поразкам Лі Сюня.
Своєю хвастливою поведінкою Вей Чень, безумовно, хотів витріщатися над фанатами пусти. Унаслідок цього на його махання рукою глядачі розлютилися невдоволеним гуднем. Вей Чен з щасливою посмішкою зійшов зі сцени і повернувся до своєї команди.
По дорозі він дивився на стадіон, повний людей. Ну і що, що люди гудять? Заклик невільного гула був спеціальною здатністю, якою володіли гравці у своїх виїзних іграх. Я прийшов, я переміг. Незадоволений гул - доказ моєї перемоги.
Вей Чень повернувся на лаву Счасть. Подивившись на загубленого Лі Сюня, що стояв позаду Дикого поля, він почав насміхатися. Піднявши мізинець, він вимовив:
- Я можу впоратися з цією рибкою за допомогою одного мізинця. Сподіваюся, наступного разу ви покажете щось більше.
Гравці Счасть розсміялися. Навіть вона не могла стриматися від посмішок.
Зправився мізинцем? Це був жарт.
Вей Чен дуже ретельно підготувався до матчу проти Пустоти. Лі Сюнь мав з'явитися в індивідуальному раунді, тому що його стиль гри не підходить для групи арени. В результаті він став одним з трьох потенційних опонентів Вей Ченья. Кожен з трьох гравців Вей Чень добре вивчив.
На щастя, йому попався Лі Сюнь і все пройшло згідно з його планом. Саме тому він зміг потопити Лі Сюня мізинцем.
Маленькі трюки. Це був один з таких вузькоглядних трюків, який вже навряд чи спрацює вдруге. Проблема полягала в тому, що Вей Чень був гравцем з десятилітнім досвідом. У його рукаві було ще багато подібних трюків! Ви недооціните його, якщо будете чекати, що він двічі використовує один і той же трюк.