Глава 192 Сотня трюків.
На відміну від інших класів, ніндзято Ніндзя могли дертися по скелях. Тому в теорії за допомогою ніндзято вони могли б піднятися на гірський качес.
Інші класи просто спостерігали, як Ніндзя з різних гільдій обнажає свої ніндзято, щоб впоратись на утёс.
Технологія ніндзя вимагала техніки. Хоча звичайні гравці могли використовувати кілька трюків, вони не змогли допомогти їм зловити свою ціль. У цій ситуації потрібна була швидкість і ефективність. У результаті всі стали свідками кумедної картини — трохи піднявшись на скелю, Ніндзя почали падати вниз як пельмені в каструлю. Після того як вони висіли на скелі, можна було перерахувати по пальцях однієї руки.
Серед Ніндзя, які могли залишатися на скелі, було кілька учасників, особливо найшвидший з них. Його рух був плавний, як вода. Це був перший Ніндзя Слави, Лі Хуа з Туманного Додя.
Всі з нетерпінням дивилися на його персонажа. Гравці сподівалися, що він зможе щось зробити. Однак невдовзі на них з’явилися нові води, і вони не мали такої слабкої надії.
Хтось атакував з вершини утёса. Вниз кинувся лазерний промінь. Хоча Лі Хуа зміг відступити від нього, це був тільки перший тест. З вершини вітьоса посипався цілий зливок різних атак.
Товариші Лі Хуа заплющили очі. Їм було важко спостерігати за цією картиною. Лі Хуа був здатний спритно вилазити на скелі, але вони не могли вимагати від нього неможливого. Потрібно було просто про це забути...
Так, просто забути.
Коли Лі Хуа повернувся від декількох атак, він зітхнув і вирішив повернутися разом з іншими Ніндзями на скелі.
- Дякую!
У глобальній чаті з’явилося єдине слово від Маркового Лорда.
- Як підло!
- Безладність!
- Виродок!
- Безжалісний!
- Наступного разу ти побачиш!
Після вдячності Марного Лорда, інші гравці віднесли відповіді. Реакція та швидкість рук про-ігроків заслуговували своєї репутації.
Розмова в глобальному чаті підняв шум у рядах звичайних гравців. Всі знали, ким був Марковий Лорд, але хто відповідав йому? Ніхто їх не знав, але всі вони були настільки сміливі, щоб кинути йому виклик? Невже ці ідіоти не знають, хто такий похмурий Лорд?
- Чорт, звідки ці ідіоти підвищили? - У глобальному чаті з'явилося презирливе повідомлення від одного гравця.
- Так! Хлопці, ви знаєте хто такий Марковий Лорд?
- Якби вони знали, то вже б напружили в штани.
- Хаха, тупі нубяри. Вони навіть не знають, хто такий Темний Лорд. Повертайте назад до школи!
Світовий чавун наповнився треш балакучою. Звичайні гравці не могли порівнятися з про-ігротами у битві, але в грі було багато талановитих трэш-токерів. Про-ігроки не знали, плакати їм або сміятися. На короткий час вони втратили дар мови.
- Хлопці, ви не знаєте ситуації, але вже бомбардуйте екран. Хто не знає, що Марчний Лорд це Е Цю? Ви повинні спиратися на факти! Ви знаєте, скільки людей ви образили своєю треш балакучою? Добре, що не знаєте. Дізнайся про це, і сльози почали б виливати по ваших щоках! - Між про-ігроками тільки Хуан Шаотян не поступався звичайним гравцям в треш болтівні. Так, його повідомлення не були гострими або злими, але однією їх довжини було достатньо, щоб поставити його в виграшне становище.
Проте це не була ревна сцена. Це була Небесна Сфера. Хуан Шаотян бився не проти п'яти гравців. Мільйони людей противилися йому. Коли гравці виявили, що хтось насмілювався їм відповісти, вони повалили силу своєї трэш chat. Світовий чат перетворився на поле бою. Багато гравців почали ображати Майстра мечника Хуана Шаотяна.
Найпоширенішою зброєю Хуан Шаотяна була довжина його повідомлень, але він не міг витримати багато оппонентів. В результаті він програв, причому це було дуже жалюгідна поразка. Сама гра була не на його боці: відправка повідомлень у глобальний чат мала великий кулдаун.
- Вони мене бісять!
Через кулдаун Хуан Шаотян міг лише дивитися на те, як люди його ображають. Для нього навряд чи можна було придумати тортури гірше цієї.
- Ви всі сміливі! Хто один зі мною? Кому вистачить сміливості? Давайте перейдём на Арену! Я один знищу сотню вас! - Коли Хуан Шаотян зрозумів, що в глобальному чаті йому не світить успіх, він спробував перевести битву на Арену.
Хіба могли гравці відступити? Вони відразу відповіли. Хтось навіть побіг створити кімнату на Арені, щоб Хуан Шаонт ворухнувся перед ними.
- Досить. Ти хочеш з'явитися в заголовках газет? - Побачивши, що Хуан Шаотян вирішив піти на Арену, щоб звести рахунки зі звичайними гравцями, Юй Венчжоу вирішив втрутитися.
Зрештою Хуан Шаотян не пішов на Арену. Гравці, що створили кімнату бездарно його чекали. Як вони могли не почати звинувачувати його в боягузтві? На щастя, всі про-ігрокі Блакитного Дождя, включаючи Хуан Шаотян, вже вийшли з гри.
Тенневий командувач Шаан дістався щасливої гільдії. Якби гільдії хотіли забрати боса назад, їм б довелося обходитися по колу гору. Вони б все одно не встигли, тому ними було прийнято рішення здатися.
Дракон мечник, після цього Теновий Командир Шаан.
Щаслива Гільдія двічі з упевненістю перемогла Синій дощ і Грому Удар. З першою поразка ще можна було змиритися. Він показав їм, що мав більший досвід у великих битвах. Удруге Гільдії першими прибули до боса. Але з неба впав Е Сю і за допомогою безсоромності свого персонажа без спеціалізації забрав боса в них із-під носа. Це розлютило їх.
Синій Дощ, Грімова Удар та інші команди зробили оголошення своїм гравцям: під час полювання на диких босів їм потрібно буде в першу чергу захиститися від Е Сю. Цей хлопець був великою загрозою, ніж усі інші гільдії разом взяті. Здавалося, що з цим нічого не можна було зробити. Сьогоднішня безтурботність більше не могла повторитись.
Незабаром з’явилася можливість протестувати гільдію. Обидві сторони знову зустрілися. Це був дикий бос Серого Угла, Хуліган Вбивця Динлун.
При погляді на ім'я боса можна було подумати, що він був Бойцем, але в дійсності він был Стрелком. Цього разу новини про його появу отримали велику кількість гільдій. Самсар і Тіранія. Так вийшло, що вони не знали про появу двох попередніх босів. Але вони не збиралися упускати цього боса. Також були гільдії Блакитного Руча і Грому Удару. Після зустрічі вони довго нічого не вимовляли. Цього тижня їхні розвідники працювали найкраще. Вони не пропустили жодного дикого боса, який з'явився в грі. Ну і що? Навіть якщо вони не пропустили їх появи, жоден з босів не дістався їм. Вони тільки витратили енергію і час даремно.
Це був третій раз. Вони не хотіли йти з порожніми руками. Тим не менш, на цей раз конкуренція за боса обіцяли бути ще гарячішим. Крім них були гільдії сотень кольорів, Туманного Дощу і Пустоти. Ніхто не прийшов сюди, щоб побалакати за інших.
Битви за диких босів нагадували боротьбу за чемпіонський титул. У кожній стороні були великі армії, що складалися з тисячі гравців, але перемогти міг лише один.
У Сером Вглу з'явився Хуліган Вбивця Динлун. Оскільки це був вуличний ринок, то бій можна було назвати вуличним звалищем. Гільдії поки не стали нападати на боса, але в таємниці від своїх опонентів вони почали надсилати своїх людей на міські узвишші. Більшості могли розкрити потенціал класового бою на максимум. Дуже швидко дахи навколо боса і павільйонів стали оглядовими точками гільдій. Змішуючись, багато гільдії переглянулися. Ніхто не говорив ні слова. Усі стежили за босом та іншими гільдіями. Щоб захистити своїх персонажів від сильного бою, на даху почали збиватися персонажі війни. Сірий ринок наповнився шумом.
- О, чому на цей раз тут так багато людей?
Гільдія обговорювала, як їм було провести бій. У цей момент прийшло зло, від якого всім потрібно було захиститися. Вони не бачили його відмінності, але вони чули його голос.
Щастя прийшло!
Ці новини були подібні до новин про смерть важливої людини. Вони почали поширюватися по всіх гільдіях.
Але коли вони придивилися до Счасти, то побачили, що це не було щастя!
Небесне правосуддя, Лютезарні, Парад, Покорники Хлаків... Ця група... Гільдіям був відомий цей алянс. У реальності щастя протягом довгого часу не боролося самотужки. Разом з цими гільдіями вони билися за диких босів.
У минулі два рази щастя діяло сам по собі. Тепер сюди прийшли чотири гільдії альянса. Щастя вже дуже ображалося, щоб діяти самотужки. Невже їм досі був потрібен альянс?
Один з цих гільдій не міг зрівнятися із великими клубними ґільдіями, але разом їх сила була очевидна. Багато проривів з різних гільдій були готові впасти в непритомність. Цей Е Сю. Коли людей було мало, він використовував тактику. Коли місцевість була нещаслива для битв, він безсоромно використовував перевагу свого класу. Цього разу тут зібралися численні гільдії. Перегони були напружені, тому тепер він вирішив зіграти карту кількості... Хоч би яким був сценарій, він був підготовлений до нього!
Великі гільдії мали у своїх складах велику кількість гравців, але в таких відповідальних справах, як битви за диких босів, не могли брати участь звичайні фанати. Елітні гравці повинні були бути організованими і дисциплінованими. Гільдії повинні були бути впевнені, що в будь-який момент вони зможуть створити від двох до трьох повних груп. Звичайні гравці іноді були готові брати участь у гільдейських активах, тому що це було весело, але якщо вони хотіли стати елітними гравцями, тоді їм потрібно було приготуватися приймати десять дзвінків на тиждень. Як багато людей погодяться на це?
Звичайні гравці грали в гру заради задоволення. Елітні гравці грали в гру, ніби вона була їх роботою.
Тому, незважаючи на те що у великих гільдіях було багато гравців, вони не могли по десять разів на тиждень приводити всіх своїх гравців для битви з дикими босівами. Числена перевага альянса Е Сю була серйозною проблемою. Нелегко було зібрати більше елітних помічників, щоб протистояти цьому альянсу. Якщо гравці альянса побачать, що справи приймають непристойний оберт, вони просто підуть геть. Але гільдейські елітні групи були офіційним підрозділом. Вони не могли просто так взяти і піти. Це завдасть шкоди їхній репутації!