Розділ 677 просто вб'ємо більше.
Відставимо боса в сторону...
Навіть якби Парад захотів зупинитися, бос теж повинен був дати свою згоду! На жаль, з босами не можна було просто взяти і поговорити по душах. Під голодними поглядами гравців з трьох гільдій Парад продовжував оборонятися від боса. По спинах гравців гільдії струвся холодний липкий піт. Той, хто знав Воєну, знав, що цього разу вони програли.
Їм не допомогли місцевість. Противник швидко дістався до їхньої основної групи. Той, хто знав Війну, добре розумів, що його гільдія не могла змагатися з альянсом трьох гірдій, який також очолював один із Богів. Що насправді тут відбувається?
- Чого ви хочете? – хрипло прокакав Познайомчий Воєн. У подібній ситуації він мав відступити, але його гордість не дозволила йому зробити цього. Інша сторона була занадто прямолінійна і жорстока. Навряд чи вона дозволить їм безперешкодно покинути ущелину. « Як я вбиваю людей, він хоче сісти і поговорити? Про що тут можна говорити? Гаразд, не схоже, що у мене є інший вибір».
- Будьмо союзниками! А здобич з боса розділимо поровну, - вимовив Е Сю.
- Хм? - Той, хто знав Воєну, думав, що він почувся. Що це за ситуація? Вони могли просто пройтися по трупах гравців його гільдії і забрати боса собі. Чому цей хлопець говорить про підтримку угоди і розділення здобичі?
Може це якийсь трюк? Але хіба в цій ситуації інший бік потрібні якісь трюки? Очевидно ні.
Більше того... Стоячи позаду Мертвого Лорда Гільдії, ми бачили досить дивне видовище. Якщо Бог Е Цю очолює їх... Той, хто знав Воєну, раптом зрозумів, що це не жарт.
- Не тільки зараз. Ми будемо вбивати всіх можливих диких босів, і розділяти між собою здобич, - Е Сю перейшов до суті.
- О? - Той, хто тепер знає Войну зрозумів. Це буде довгостроковий союз. Звучить непогано!
- Швидше вирішуй! Босс помре. Якщо ти не згоден, нам доведеться забрати його у вас, - вимовив Е Сю.
Так прямолінійно і волого... Після демонстрацій сили Е Сю продемонстрував таке ставлення. Чи Той, хто пізнав Войну, мав вибір? Ні. Навіть якщо він не був впевнений, зараз йому треба було погодитися. Майбутнє розставить все по своїх місцях.
- Добре, я згоден, - швидко відповів знайомий Воєну.
- Тоді видобутку з цього боса буде розподілена між п'ятьма учасниками, - вимовив Е Сю.
- П'яті... - Після повторення цього числа знайомий Воєн зрозумів, що Е Сю вважав себе окремим учасником альянса.
- Так. Вам потрібна допомога з вбивством боса? - запитав Е Сю.
- Ні. Додаткові люди сприймуть ще один безлад, - відповів знайомий Воєну. Незважаючи на раптовий напад боса вбила кількох гравців, вони швидко змогли прийти в себе. Поточній групі Парада не буде проблем добити Фехтальника Кайо. Якщо в бій прийдуть додаткові групи, вони мусять слідкувати за тим, щоб не постраждали інші гравці. Декілька груп могли працювати тільки тоді, коли обидві були в гільдії і добре розуміли схему дій.
- Добре, тоді ми просто подивимося, - вимовив Е Сю. Як і слід було сподіватися, три гільдії не почали допомагати групі Парада. Вони також не оточували їх і не перекривали доріг. Вони насправді просто стояли на місці і спостерігали, як ті добивають боса.
"Вони справді дуже самовпевнені," - подумав Воєн. Вони дозволили йому добити боса. Після смерті боса він міг швидко підібрати дроп. Навіть якщо він загине, скільки з тих речей випаде на землю? Той, хто знав Воєну, міг нічого не втратити.
Все було дуже просто, але інша сторона все одно дозволяла існувати подібну можливість. На що вони розраховують?
У цей момент знайомий Воєн відчував змішані почуття. Оскільки бос перебував на останньому видиханні, йому більше не потрібно було керувати групою. Гравці могли впоратися без його указок. Той, хто знав Воєну, швидко зрозумів причину такої поведінки.
Вони хотіли, щоб він показав свою щирість!
Альянс для вбивства босів не був пасткою! Все це було насправді. « Коли бос убивця мені доведеться розділити дроп між іншими учасниками альянса. Якщо я заберу здобич собі, то тим самим втрачу шанс стати частиною цієї прекрасної сцени."
Так, красива сцена. Альянс чотири гільдій під керівництвом Бога Е Цю. Якщо вони приєднаються до гонки по вбивству диких босів, яка це буде сцена? Той, хто знав Воєну, не хотів її побачити. Усім були потрібні дикі боси, проте для маленьких гільдій їх вбивство перетворювалося на браконьєрство!
Не змагання чи чесні битви, але браконьєрство. Зовсім нікчемні крадіжки.
З іншого боку, що їм ще залишалося робити? Вони хотіли конкурувати з великими гільдіями, але вони зовсім їх знищили. Це вже не було суперництвом. Вони просто дарували їм своє спорядження.
Отже, маленьким гільдіям треба було уникати суперництва з великими ґільдією. Швидко вбити ніким не виявленого боса: хіба це було браконьєрство?
Але альянс з чотирьох гільдій вже міг зробити гідний опір всім іншим. Не те що б маленькі гільдії ніколи про це не думали, просто їхні стосунки були настільки заплутані, що створення альянса було дуже складною справою. Вони постійно виношували проти один одного якісь схеми. Хіба ж у такому середовищі можливо співпрацювати хоч якийсь із них? Таким чином, вони не могли конкурувати з великими гільдіями. Прецеденти вже були.
Але цього разу все було по-іншому. Той, хто знав Воєну, обернувся і подивився на того тяжкого хлопця. Цього разу з ними був Бог.
Бог Цю мав незаперечний статус старшого. Може їм це і не подобалося, але вони не могли заперечити факту, що рівень його навиків перевищував такий рівень. Вони могли встати під знамена тільки такої людини. Тільки така людина заслуговує довір’я.
І що важливіше... Дикі боси були монополізовані великими гільдіями. Маленькі гільдії продовжували пичати мертвих коней ліками в спробах зламати цю монополію. Якщо був прийнятний спосіб, вони були готові спробувати втілити його в життя.
Добре подумавши, Воєн знав, що не буде тим, кого пізніше називатимуть недалекоглядною людиною. Він розділює здобич між усіма іншими і його Парад вступає в альянс.
Битва з босом наближалася до кінця. Коли здоров'я Фехтальника Кайо опустилося до 10%, він увійшов у режим шаленства. Через це ситуація трохи змішалася, але Воєн зміг її стабілізувати. Таким чином вони показували, що попри втрати могли власними силами вбити дикого боса.
Зрештою Фехтівальник Кайо загинув. Проте гравці Парада не виявляли радості. За ними спостерігали шість сотень гравців. Чи могли вони радіти в такій атмосфері? Бос загинув, але в будь-який момент вони могли піти за ним слідом.
- Добре, ось речі, що знає Воєну не почав відразу підбирати те що випало з боса. Натомість він покликав Е Сю та інших лідерів гільдій.
Той, хто знав Воєну, був дуже спостережливий. Якби він одразу підібрав дрюк, тоді тільки б він знав, що з нього випало. У такому разі Той, хто знав Войну, міг приховати частину здобичі. З одного і того ж дикого боса кожен раз випадало різну кількість речей. Якщо удача була на стороні гравців, тоді могло випасти більше речей. Погана удача могла призвести до зменшення дропу. Різниця між поганою і гарною вдачою змінювалась у межах десяти речей.
Той, хто знав Воєну, був на певній відстані від дропу. Незважаючи на те, що інші не могли його підняти, вони змогли підрахувати його кількість і прочитати найменші речі. Той, хто знав Воєну, був дуже ввічливий у цьому питанні.
- Добре, - відповіли інші і попрямували до дропу.
- Всього 21 річ, що зробив Позначений Войну.
- Удача на нашому боці! З минулого боса випало тільки 19 речей, - відповів Е Сю.
Лісоносий Бич. Той, хто знав Воєну, знав про якого боса той говорив. Після смерті дикого боса з'являлося системне повідомлення. Той, хто знав Воєну, радів з того, що маленькі гільдії вбивали диких босів доти, доки великі горили були скинуті війною. Він знову і знов відкривав глобальний чат, щоб насолодитися системним повідомленням: « Гильдія Парад вбила Фехтальника Кайо».
- 21 річ буде розподілена на п'ять частин. Парад може взяти додаткову річ. Зрештою, саме вони вбили боса, - вимовив Білий Потік. Його гільдія нічого не отримала з Лісового захисту Віча. Коли бачив, що його все більше і частіше він лежить на землі, то відчував відчуття передчуття.
- За додатковою річ? Тобі не соромно? Вони зробили всю роботу. Ми ж нічого не зробили і при цьому збираємося віддати їм одну додаткову річ? Я вважаю, що це неправильно, - Юе Цзицинь не був жадібною людиною і при цьому він любив відкрито висловлювати свої думки.
Коли вони бачили, як виникла їхня невеличка суперечка, Війну подумав про майбутнє. Після цього він розсміявся і сказав: - Для вас, мабуть, було виснажливо робити весь цей шлях. Не хвилюйтеся. Я згоден з пропозицією лідера Люзарних!
- Що ти про це думаєш? - Рубака Лоулан ще пам'ятав про свою колишню помилку. Тепер він хотів почути думку Е Сю.
- Думаю не треба бути такими прискіпливими. У грі є багато босів. Ми можемо просто піти і вбити ще одну парочку, - відповів Е Сю.
"Як волого!" - подумали лідери чотирьох гільдій.
У Славі успішне вбивство диких босів було нетривіальним завданням, а Е Сю просто запропонував « вбити ще парочку». Це ніби вони сиділи в ресторані, і хтось запропонував "просто є більше". Через такі прості та безперечні слова керівники чотирьох гільдій ще більше заважали Е Сю. Його оточила аура Бога!
- Добре! Тоді ми порівну розділимо здобич, а Парад візьме собі одну додаткову річ! - Підсумував підсумки Рубака Лоулань.
Решта нічого на це не відповіли. Після слів Бога, який пізнав Воєну підняв свої речі. Після цього настала черга інших. Гравці не сперечалися з приводу дрібних деталей. Чому? Тому що слова Е Сю вивели їх із рівноваги. Після вбивства боса не мало сенсу сперечатися про те, кому дісталося більше здобичі або навпаки. Чим більше босів вони вб'ють, тим більшою буде загальна прибуток. В результаті різниця в отриманій добуті буде нівеличена кількістю вбитих босів.