Глава 671 коректний спосіб крадіжки боса.
- Є різниця! — На здивування Чен Ґо, їй відповів не Е Сю, а Рубака Лоулан. На думку Е Сю, він мав дуже посередні тактичні навички, але його здатність до управи була досить доброю. Наприклад, він використав кілька можливостей для розширення популярності своєї команди. Завдяки цьому Рубака Лоулань зміг спровокувати інші гільдії і переманити на свій бік перших фанатів.
З іншого боку в питанні крадіжки дикого боса він раптово порозумівся свою зарозумілість, яку він продемонстрував у всій красі,пуляризуючи свою команду. Замість цього він почав чинити опір. Рубака Лоулан ставився до того типу людей, які любили робити все правильно.
Крада дикого боса не могла порівнятися з словесними битвами. Випадки з диких босів були ключовими матеріалами для виготовлення ручної роботи, яка безпосередньо визначала силу ігрових персонажів. Сила ж окремих осіб впливала на силу команд. А сила команд була фундаментальною причиною існування клубів.
Таким чином, потручаючи чужого дикого боса, хлопці бояться чиєїсь причини на існування.
Саме тому Рубака Лоулан протистояв ідеї Е Сю. Він добре знав, що участь у вербальній битві з клубами і обливання їх помоями було абсолютно різними речами.
У битвах за босів потрібно було дотримуватися правильної поведінки.
Все вірно, правильно поведінки.
Чень Ґо не змогла виявити різниці в прикладах Е Сю, але Рубака Лоулан негайно зрозумів, що один з них був набагато більш правильним.
Вичекати осторонь і в останній момент напасти на бос гравців та вступ у битву після запізнення прибуття. Може на перший погляд ці речі здаються однаковими, але в першому випадку їх запізнювальне поява буде свідомим і у другому немає.
При свідомому з'явленні вони виявляться в ролі якихось бандитів із великою дорогою.
З іншого боку, запізнення буде вкладатися у рамки загальноприйнятих норм.
І тут вже не було важливо, чи насправді вони прибули пізно або ні, їм потрібно було йти другим шляхом. Саме це і пропонував Е Сю.
Рубака Лоулань не потребувала пояснення, ніж Чен Ґо. Вона мала багато часу пояснювати дівчині різницю між двома подібними методами.
Отже, хлопці домовилися діяти за сценарієм пізнього прибуття.
Це була двостороння гра. Обидві сторони добре розуміли її правила, тому якщо одна із сторін хотіла зобразити пізніше прибуття, то друга сторона не збиралася так просто дозволити їй це зробити.
У разі пізнього прибуття хлопці повинні були знати про положення їхнього противника, але що якщо у них не було ніякої інформації?
Досвідчені гільдії перед початком битви з босом переконувалися в безпеці сусідніх територій. Вони навіть могли організувати фальшиві групи, щоб ті збивали їх на манівці.
Основний скрипт пізнього прибуття був точним. У Небесного Правосуддя, звичайно, були свої спостерігачі, але після початку битви з босом вони безумовно будуть вбиті.
Щоб боротися з диким босом, потрібно було подбати про багато речей. Якби все було вирішено лише за допомогою сили, тоді досвід, який людство накопичено протягом тисячоліть боротьби, був би даремно витрачений.
Малі деталі також були частиною гри. На жаль, Рубака Лоулан не міг нічого придумати і тому вирішив чекати пропозиції від Е Сю.
- Я піду! - Зітхнув той.
У даній ситуації тільки експерт міг залишатися неайманним, ну а хто тут був найддосвідчечим фахівцям?
- Але... Ти занадто в очі кидаєшся! – вигукнула Чень Ґо.
- Неважливо хто піде, - відповів Е Су, після чого звернувся до Рубаке Лоуланю. - Слідкуй за гільдіями, що прибувають. Навряд чи тільки Покорники Хмари вирішили скористатися цією ситуацією.
- Не турбуйся про це! - Рубака Лоулан подумав про початок такої можливості і вже встиг зробити деякі приготування. Йому було дуже соромно діяти тільки за постановкою Е Сю. Однак, незважаючи на те що він намагався уникати таких ситуацій, вона знову дала йому урок... Рубака Лоулан не знав, чи настане коли-небудь такий день, коли Е Сю не потрібно буде його навчати.
У цей момент йому прийшло повідомлення від спостерігачів в авангарді. Покорники Облаків зібралися разом і, судячи з усього, повинні були ось-ось напасти на боса.
Тим не менш, навіть при відсутності ворогів вони не збиралися розслаблятися. Їхні групи продовжували патрулювати прилеглу до боса місцевість.
При виявлення сторінних гравців, вони їх не вбивали. Замість цього, вони попереджали їх про те, що їхня гільдія зараз почне вбивати дикого боса і їм краще триматися від нього подалі, тому що тут було дуже небезпечно. Звичайно, гравці могли не захотіти йти. І навіть тоді патрулі не вбивали їх. Будучи гільдією, вони мусили стежити за своєю репутацією, особливо тепер, коли над їхніми головами фарбували значки Покорників Хлаків. Тоді що ж вони робили, коли грали у впертість? Вони говорили їм про небезпеку диких босів Слави і складність їх вбивства. Ніхто не знає, що може статися під час битви. Тому сторонні гравці повинні бути обережними.
Деколи вони виражали свою очевидність щодо хаотичної природи боїв. Не тільки атаки боса, але і їх власні атаки могли зачепити сторонних гравців, тому в разі смерті ті не повинні були їх звинувачувати. На жаль, вони не могли додати їх до своєї групи.
Якщо сторони не були безглуздими, то вони розуміли, що повинні робити. Якщо ж хтось з них все одно вирішував спостерігати за битвою, то їх безумовно чекатиме невидима доля. Покорники Облаків не хотіли допустити до битви чужинців. Звичайно, після "випадкового" вбивства вони принесуть свої вибачення. Ввічливі групи гравців можуть навіть сказати: « Ми підберемо спорядження після твоєї смерті. Зв'яжися з нами пізніше, і ми повернемо його тобі." Але ліниві групи могли й зовсім не заморочуватися. У всякому разі, вони займалися вбивством дикого боса. Якщо при цьому вони не підібрали чиєсь спорядження, у них була на це вагома причина, чи не так?
Щоб уникнути зайвих неприємностей, спостерігачі з Небесного Правосуддя сховали свої об’єкти гільдії. Навіть попри те, що такі низькорівневі клубні гільдії рідко діставалися дикі боси, Покорники Облаків все одно дотримувалися неписаним правилам.
Знаючи, що скоро прибувають свої загони, спостерігачі наполягли на своїй присутності перед Небесним судом. Покорники Облаків вже були готові провести їх до місця битви і там абсолютно « випадково » вбити. У цей момент спостерігачам прийшов наказ про відставку.
- Що? Ми не будемо вбивати боса? - Спостерігачі були збиті з пантелику.
- Ми змінили наш план, - відповів їм Рубака Лоулан. - Повертайтеся! Координати: 48711, 49128. Ми вас чекаємо!
Не заперечуючи наказу керівництва, спостерігачі відступили. У цей час Марчний Лорд направлявся в локацію, де останній раз бачили дикого боса.
Зазвичай, коли вони обходили локацію, то знаходили укриття, куди потім і приводили боса.
Слава — це великий світ, відкритий для всіх. Незважаючи на велику кількість людей, які грали в неї, не всі вони були одночасно у грі, тому знайти приховане місце було не так вже й складно. Що ж стосується прихованого відводу боса, то тут все залежало від можливостей кожної окремої гільдії.
Коли Марчний Лорд прибув на місце, Покорники Облаків не тільки не забрали боса, але й ще не закінчили розчищати собі шлях!
Маленька гільдія теж мала свої проблеми!
Хоча Покорники Хеллаков були клубною гільдією, слабші команди використовували набагато менше підтримки, ніж їхні успішніше складання. Однак навіть слабка гільдія на Голову перевищувала звичайні Гільдії. Слабкі команди були слабкі тільки на про-сцені. На жаль, звичайні гравці вважали команду сміттям, що постійно програвали, навіть якщо її учасники були набагато нижчими від самих гравців.
Якщо я дивлюся на тебе звисока, тоді ти не зможеш стати для мене авторитетом. Незважаючи на те, що я знаю про можливі наслідки, я не будуть йти тільки через те що ти мені сказав це зробити. Я просто поріжу тут ще трохи і потім піду. Окей?
Перед лицем слабких клубних гільдій навіть звичайні гравці починали розмовляти про збереження свого обличчя.
У результаті лише третина з цих сторін вирішила піти геть. Лідер Покорників Хмари був у депресії! Їх команда була недостатньо сильна! Це було навіть у грі. Нещодавно їх подавала правосуддя Небесне, і тепер навіть звичайні гравці почали зневажати них.
Лідер Гільдії справді хотів, щоб його люди знищили цих проходців, аби вони відчули на собі всю силу Покорників Хмари. На жаль, він знав, що не зможе цього зробити. Було дуже важко бути лідером маленької клубної гільдії!
Якщо б тільки декілька гравців залишилися, то для прихильників Хмари не було би важко їх позбутися. Але пішла тільки третина, а 2/3 залишилися. Якщо всі вони будуть вбиті, це буде занадто очевидно. Лідер Покорників Хманів був у складній ситуації. Він не знав, що йому робити. У цей момент йому доклали про наближення когось ще.
- Чорт, хто ще там скаржився? - Підірвався лідер Покорників Хлаков. Це була зона для прокачки. У її околицях бродило багато гравців. Крім того, у той час бушувала світова війна і багато з них вступали в бій.
- Це Марчний Лорд, - відповів йому, що побачив його гравець.
- Чёрт! - У лідера Покорників Хмари в грудях. Цей хлопець був винен в їх сьогодні невдачі. Провідники Хмара добре розуміли, що якби не він, вони б так жаліли Небесному Правосуддю. Взаємодія гравців Небесного Правосуддя відобразилася в розумі лідера Покорителів Хмар. Вони повинні були керувати якимось експертом і, скоріше за все, це був Марний Лорд.
Це погано! Це мати його дуже погано! Якщо тут з'явився цей хлопець, то чи не означає це, що незабаром сюди посадять загони Небесного правосуддя?
Лідер Покорників Облаків наказав своїм людям розширити зону патрулювання. Незабаром він зміг особисто побачити Маркового Лорда. Той мав дуже химерний вигляд. Він був одягнений у спорядження як важкого, так і легкого класу. Що цей Бог задумав?
Лідер Покорників Облаков побачив, як той підійшов до його гравця і запитав у нього, чому вони ще не почали атакувати боса.
Від люті у лідера зачісався ніс. Хто взагалі вигадує цю інформацію таким чином? Це було занадто зневажливо.
Очевидно, що гравець, який шукав Мрець Лорда, не був готовий до такого питання. Не знаючи, що йому відповісти, він подивився на лідера своєї гільдії.
Е Сю простежив за його поглядом і виявив гравця з титулом лідера гільдії. Темний Лорд відразу ж виступив вперед.
- Ти лідер цієї гільдії? Чому ви ще не почали атакувати боса? - Вона не стала дрібничкою і звернулася безпосередньо до лідера гільдії.