Розділ 570 Заклятий ворог.
Битва з фінальним босом продовжувалася.
Ставши свідками потужності трьох лопатних атак Імсета, гравці команди щасливого Барана більше не дозволяли собі відволікатися. Окрім думок про битву, у їхніх головах крутилася ще одна думка. Після проходу підземелля будь-хто, хто скаже їм що дев'ятий бос Небесної Гробиниці є найскладнішим босом, отримає від них хорошу трипку.
Дев'ятий бос підземелля не йшов ні в яке порівняння навіть з однією атакою лопати Імсета!
У цей час щасливий Барран з тривогою чекав результатів битви біля телепортаційного пристрою Небесної Гробниці.
Він сподівався, що битва з фінальним босом виявиться не такою простою, але в результаті так вийшло що він виявився першим вбитом. Щасливий Байран ніколи б не подумав, що таке може статися з ним. Через те, що команда дійшла до фінального боса без всяких втрат, він захотів поділитися своєю радістю з іншими. Коли почалася битва, щасливий Баран все ще друкував повідомлення і тому трохи відстав від решти гравців. Звідки йому було знати, що бос швидко завалить перед собою залізну лопату?
Щасливий Барран відчував тривогу! Битва з босом тільки почалася. Вони ще не пройшли підземелля. Тож з чого б він міг радіти?
Після смерті в підземеллі гравці не могли втратити спорядження, тим не менш, вони все одно втратили певний відсоток досвіду. Через вороже середовище Небесної Сфери після свого воскресіння гравці мали повний запас здоров'я, більше того, їх характеристики також залишалися незмінними.
Небесна Гробниця лежала в повітрі. Щоб потрапити до Небесної Сфери, існувало кілька телепортаційних пристроїв. Після свого воскресіння щасливий Барран був перенесений до пристрою, через який вони потрапили в підземелля. І, коли він обнажив себе серед групи гравців, щасливий Баран відразу зайняв оборонну позицію. Це був базовий навички виживання в Небесній Сфері. Втрутитися в середовище незнайомих гравців було настільки ж небезпечно, як потрапити у товариство монстрів.
Через кілька хвилин щасливий Баран дозволив собі розслабитися, роздивившись значки гільдій навколо гравців.
Ці гравці були частиною команди п'ятого відгалуження Амбіцій Тірана. У цей момент вони стояли або сиділи поруч з телепортаційним пристроєм. При цьому хлопці зберігали мовчання. Вони не виглядали надзвичайно енергійними.
Щасливий Баран був членом четвертого відгалуження Амбіцій Тірна. Можна сказати, що він разом з цими гравцями був частиною однієї великої сім’ї. Тому він не повинен був хвилюватися, що ті хочуть його вбити заради крадіжки. Проте щасливий Баран не відчував особливої радості, коли бачив гравців. Його обличчя затремтіло, коли він побачив псевдонім одного з командних Рицарів. Коли цей Рицар побачив, що серед їхньої групи з'явився щасливий Баран, він відразу піднявся на ноги. Після цього він кілька разів обійшовся навколо щасливого Барана.
- Що ти робиш? - Щасливий Баран. За тону його голосу можна було сказати, що він намагався звучати грізно, при цьому випробовуючи внутрішню слабкість.
- Мене що, підводять очі? - Барана Рицар, який кружляв навколо свого щасливого міста раптово зупинився на місці після того, як почув слова останнього. - Хіба це не капітан команди, щасливий Баран? Я чув, що ви дісталися до фінального боса без найменших втрат? Але чому я бачу тебе тут? Дай подумати... Як давно ти зі мною спілкувався? Чорт, адже з того моменту минуло лише півхвилини! Невже бос миттєво вбив великого щасливого Барана?
Щасливому Барану хотілося розридатися! Ось чому він не відчував радості. Адже саме з цим хлопцем він недавно « поділився своєю радістю». Це був капітан команди п'ятої відповіді Амбіцій Тирану, Воля Голову.
Можливо, система поділяла четверте і п’яту відповідь на окремі гільдії, але обидва відгалуження були під одним крилом Амбіцій Тирана. Будучи фанатами Тіранії, гравці цих відгалужень сприймали один одного так, ніби вони були вихідцями з однієї гільдії. Однак така ситуація не змінила факту, що команди всіх відгалужувань любили конкурувати між собою. Їхні стосунки нагадували суперництво між членами однієї компанії. Прогрес проходу був одним з речей їхньої конкуренції.
Від самого початку руху Небесної Гробиниці команди Барана і Волчій Голови мали приблизно однаковий прогрес. Тож чи слід дивуватися, що вони вважали одні одних запеклими суперниками? Сьогодні, завдяки Незрівнянному Супер Красавчику команда щасливого Барана змогла дійти до фінального босів і при цьому не втратити жодного свого гравця. Щасливий Баран відчув, що вони досягли неймовірних результатів і тому охоче ділилися своєю радістю зі своїм запеклим суперником. Хто б міг подумати, що сьогодні був день завершення історії? Капітан команди щасливий Баран був першим, хто загинув у своїй групі. Крім того, він воскрес і опинився в лапах команди Волчої Голови.
Щасливий Баран не мав жодного уявлення, чи той закінчив читати його хвастливе повідомлення перед тим як опинився в їхніх лапах? З одного боку він хотів вийти з гри, але його цікавило те, що відбувається всередині підземного підземелля. У результаті він збив зуби і вирішив дочекатися результатів!
У той час як обличчя блаженного Барана виражало сумну рішучість, віщувало цікавість. - Що ви тут робите? Тільки збираєтеся в підземеллі або вже з нього виходите?
Очевидно, своїми словами він намагався потрапити в хворого на місце Волчої Голови. Сьогодні був останній день, перед оновленням Небесної Гробиниці. Вже завтра весь прогрес проходів буде онулений. Якщо група гравців зібралася перед входом у підземелля, то це могло означати лише одне: що вони померли всередині цього самого підземного поля як щасливий Баран. Команда « Голови » вже багато років була суперником команди щасливого Барана, тому той добре розумів їхній стиль.
- Хмфп, на твоєму місці я б не став так радіти. Якщо ти загинув, то скоро твоя команда піде за тобою, чи не так? Кажи, без втрат дійшло до фінального боса? Пфф... - Голову зацитувала отримана йому щаслива інформація.
- Тц, здається, ви вже досить давно тут перебуваєте, я правий? Крім мене, ви бачили ще когось з моєї команди? - Щасливий Барран розсміявся.
Його слова були правдивими. Загинули гравці, які поверталися з підземного підземелля. Судячи з усього, Голови вже досить довго тут розташовувалися. У них не було іншого виходу з неба, тому вони перебували в поганому настрої. За таких обставин Волчій Голуме приходить дуже горде повідомлення від щасливого Барана. Голова Воля хотів уже почати його проклинати, коли той раптово сам з'явився серед його групи. Спочатку він був дуже здивований. Але коли він почав трохи думати, його настрій швидко покращився.
У цей момент щасливий Баран підняв дуже справедливе питання. Голова Воля нічого не міг відповісти йому на це, але ще не встигли віршнути останні слова щасливого Барана, як в повітрі матеріалізувалися шість гравців з його команди!
- О! - Він вигукнув Воля Голову, і відразу ж привітався з ними. - І ви тут?
Після свого воскресіння шість гравців були дещо втрачені. Почувши запитання Волчої Голови, вони на автоматі безглуздо відповіли: - Тут.
Щасливому Барану знову захотілося розридатися. Що сьогодні таке? Усе відбувалося в його найбільш невідповідний час! Він почав думати, що всі збіги сьогодні були не для нього корисними! Що за жахлива удача. Мабуть, сьогодні він опинився на стороні біса.
Після відповіді Голові, шість гравців нарешті помітили свого капітана. Вони відразу помахали йому рукою. Щасливий Баран перестав звертати увагу на Голову Волчію і поспішив запитати: « Як там справи?
- Які ще можуть у них бути справи? Ти що не бачиш, вони померли! - Замість гравців відповів Волча Голова.
Щасливий Барран, який вчинив глибокий вдих, нехтував його словами. Шість гравців за кивнули, після чого сказали: - Ми померли.
- Досить дуріти... - Щасливий Баран був явно не в настрої жартувати. - Я і сам бачу, що ви померли. Я питаю вас про боса. Чи ситуація стабілізувалася?
- Вони померли. Як вона могла стабілізуватися? - І знову в розмову втрутився Волча Голова.
- Тому, хто навіть не може вбити дев'ятого боса не варто заважати під ногами! - Пикнув щасливий Баран. Він би не міг вимовити такого минулого тижня, але міг зробити це зараз.
Голова вовняка нічого не міг відповісти на це. Вони насправді застрягли на дев'ятому босі. Це проходження для них закінчилося ще більш жалюгідним чином. Вони померли, при цьому, навіть не діставши до дев'ятого боса.
- Тц, ти кажеш, що ви кращі за нас? Вам лише один раз вдалося вбити дев'ятого боса і ти став таким пихатим? Вас все одно чекає провал на фінальному босі. Я стверджую, що дев'ятий бос важче фіналального боса! Ось тільки ніхто з вас не помер на ньому, проте коштувало вам до фінального боса, як капітан команди першим відкинув коньки! Тут щось не сходиться, не знаходиш? Перевір своє повідомлення. Може ти десь помилився? Ти точно мав на увазі дев'ятого боса? Може ти переплутав його з восьмим босом? - Пробурмотів Волчия Голова.
Щасливий Баран був готовий померти від гніву, ось тільки реальність абсолютно не збиралася йому допомагати! Він дійсно виявив пихатість, а потім бах і був уже мертвий. Щасливий Баран довів, що він був єдиним мертвим і раптом - бах бих бках баг, померли ще шість гравців з його команди. Якщо він знову почне сперечатися і в цей момент уся його команда помре, тоді вона точно не зможе зберегти своє обличчя.
Отже, щасливий Барран вирішив зайняти осторогу. Він більше не наважувався відкривати рот. Команда Волчової Голови була дуже нечемною. Після смерті в підземеллі вони втратили трохи досвіду. За нормальних обставин вони б вже пішли вбивати монстрів для відновлення втраченого досвіду, але коли побачили своїх загиблих конкурентів, над якими можна було посміятися, то вирішили залишитися. Таким чином, вони мовчки почали спостерігати за виставою.
У результаті вони не розчарувалися. Невдовзі в повітрі матеріалізувалася наступна група гравців з групи Щасливого Барана. Гучно розсміявшись, Волча Голова вимовив: - Я просто сміюся. Не хвилюйся, я більше нічого не буду говорити.
Щасливий Баран зблід. Він намагався не звертати на його слова уваги, натомість звернувся до з’явлених гравців: - Як там всередині?
Щасливий Барран міг запитати про це в підземелля гравців, але він боявся відволікти їх і тому звертався тільки до тих, хто вже помер.
- Якщо всі будуть слідувати командам цього хлопця, тоді не буде ніяких проблем, - відповів один з тих, що народилися гравців. Він вважав свою відповідь дуже розумною, але почувши її, щасливий Баран та інші шість гравців тільки закотили очі. Вони не зрозуміли, що він насміхається з них. Звідки їм було знати, що з'явилися гравці померли саме через те що не стали слухатися команд Незрівнянний Супер Красавчика, а натомість вирішили погеройувати?
- Ми пройдемо тут ще дві хвилини. Ви не зможете нас утримати! - розсміявся Волчися Голова.
Щасливий Баран був простим Клериком. Якби це було не так, тоді б він точно викликав Волчу Голову на дуель за володіння спотом.
- Велика Башка, твоя команда тільки що померла. Як же вам бути такими зарозумілими? Вживайте вже швидше відновлювати свій втрачений досвід! - Відповів замість блаженного Барана один з гравців його команди.
- Нам немає куди поспішати. Як тільки помруть інші з вашої команди, ми разом відправимося на прокачку і зміцнимо нашу дружбу. Ха ха ха!
Щасливому Барану набридли його жарти. Йому хотілося закашлюватися кров'ю. І знову реальність повстала проти нього. У повітрі з'явилися ще два гравці. Щасливий Баран зітхнув. Він більше не хотів ні про що питати у загиблих гравців. Але ті самі підійшли до нього і радісно вигукнули: "У хлопців все чудово! Кінець кінцем ситуація стабілізувалася!
Така відповідь дуже потішила щасливого Барана.