Розділ 524 Повніший хаос.
У груповому чаті знову запанувала тиша. Всі з нетерпінням чекали фінального детального звіту. У той же час керівники гільдій послали кількох своїх гравців, щоб ті простежили за діями Маркового Лорда і найбільш тлумачих його підчинених. Завдяки своїм шпигунам вони добре знали їх.
Розлучення пройшло гладко. Після цього загальний настрій групи змінився з настороженістю на радість. Лідери гільдій виглядали так, ніби кожен з них тримав у рукаві кози.
- З усього видно все вже в курсі? – запитав Зорно Подоріжника.
- Алмаршан, - вимовив холодною Ніч.
- Так, виходить, що його метою є Мисливець Заходячого сонця, - додав Одинокій Глоток.
- Думаю, ми можемо дати йому невеликий сюрприз, посміхнувся Зорно Подожника.
- Цього разу нам потрібно зламати його дух.
- Згоден. Ми не просто вкрали у нього боса, ми повністю розправимося з цілою його групою!
У захваті гільдії почали готувати. Вони не наважилися недооцінювати елітну команду Мертвого Лорда і тому залучати всі свої добірні групи до боротьби з нею. Скільки гравців буде достатньо? Клубні гільдії стільки разів програвали, що зараз не могли визначитися з необхідною кількістю гравців в акції. У всякому разі, вони нічого не втратять, якщо залучають більше гравців.
- Коли з'явиться Мисливець заходу сонця? Не дочекаюся цього моменту! - Провідники Гільдій вже з нетерпінням чекали моменту свого тріумфу. Той факт, що вони були здатні макнути Маркового Лорда обличчям в лайно, викликав у них неймовірно приємні почуття.
- Якщо... Його метою насправді є Аквамариновий Рицар, що тоді? - Коли Лазуровий Потік був у захваті від всього, що було в ньому.
- Хм... Цього не можна виключати, - часто перетинався з нею Сю Холодна ніч також мав певне передчуття. - З одного боку ми пошлемо свою еліту проти його еліти, а з іншого звичайним гравцем його гільдії будуть протистояти наші звичайні гравці. Пропоную послати наших людей до Західної Пустині. Зрештою, це лише одна гільдія. Якщо кожен з нас відправить туди трохи своїх людей, цього буде достатньо. Там все одно немає ніяких сильних персонажів. Навіть якщо нас буде стільки ж, скільки їх, перевага буде за нами.
- Згоден. Так ми зможемо закрити всі свої діри - підтримав його Самотній Глоток.
Західна пустиня, зона прокачки 50 рівня.
На десятому сервері було досить багато гравців 50 — 55 рівнів. Гравці клубних гільдій, будь то елітні або звичайні гравці, по швидкості своєї прокачки досить сильно випереджували гравців звичайних гірльдій. Більшість з них переступила межі 55 рівня. Елітні гравці вже взяли 60 рівні.
У результаті раптової появи армії високорівневих гравців у Західній пустелі відразу привернуло до себе увагу багатьох гравців. Кожен персонаж цієї армії мав біля свого псевдоніма піктограму однієї з топових гільдії. Будь-який, хто має великою проникливістю міг сказати, що затівалося щось масштабне.
Вся ця армія високорівневих гравців отримала чіткі інструкції від свого командування. Вони повинні були розстежитися по Західній пустелі і стежити за появою дикого боса та діями гравців щасливої гільдії.
На іншому кінці карти відбувалися дзеркальна ситуація. Тільки замість Аквамаринового Рыцаря очікувалося появи Алмаршана і брали участь у всьому цьому ще більше людей.
Хоча чекання продовжувалося, боси так і не з’являлися. Гравці клубних гільдій починали поступово втрачати терпіння. На жаль, вони не могли діяти так, як їм би хотілося, особливо в зоні для прокачки, де за ними спостерігали багато звичайних гравців.
Пориви вітру віщуни пролітали через вікна порожніх башт, і тоді спалахнула буря. Вітер надто довго не вщухав. На жаль, час появи боса не міг зрівнятися з прогнозом погоди. Гравці клубних гільдій почали відчувати занепокоєння.
У порівнянні з ними гравці щасливої гільдії були зараз дуже зайняті, тому що вони не були високорівними гравцями. Західна пустиня була чудовим місцем для їхніх прокачок, тому паралельно з оглядом околиці вони вмовлялися вбивати монстрів.
Це був ранок.
На той час очі лідерів гільдій покрились мережею капілярів, через те що вони протягом довгого часу п'ялися у своїх моніторах. Вони нічого не могли з цим вдіяти. Всі вони були нічними працівниками і зранку завалювалися спати. Вони навіть не могли припустити, що на сервер раптово повернеться диявол Марковий Лорд і змусить їх працювати понаднормово. Лідери Гільдій були повністю виснажені. Побачивши, що боси досі не з'явилися, вони сказали всім, хто пішов спати і що якщо щось трапиться, їх повинні розбудити.
У 15:07 гільдійські лідери були жорстоко вирвані з обіймів морфея.
Прокинувшись, вони відразу дізналися про ситуацію і вирушили до своїх комп’ютерів. Ще не діставшись до них, вони вже знали, що з'явився Аквамариновий Рицар.
- Що роблять гравці Зачастья? - Майже в унісон поставили одне й те саме питання лідери гільдій.
- Поки що вони не роблять ніяких дій, - відповіли їм їх підчинені.
Ха ха га, як і очікувалось, - з хорошим настрійом лідери гільдій вирушили в групову чати, щоб все обговорити між собою. Але незабаром вони зіткнулися з певним різновидом суперечності. Чи вони хотіли вкрасти один у одного Аквамаринового лицаря? У цій операції було багато людей, які задіяли крайні гільдії. Тому керівники Гільдії не могли робити поспішних рішень, коли все вирішували наперед. Згідно зі звітами, зараз з Аквамариновим Ріцарем билася якась група, що складалася із випадково обраних гравців. І виходячи з тих самих звітів, справи у них були неважливі.
Дикого боса не можна було вбити силами якоїсь випадкової команди, що вже говорити про групу, яка складалася з випадкових гравців, набраних в зони прокачки. Зрештою жоден з лідерів Гільдій не був стурбований цією ситуацією. Вони обговорювали лише одне добре знане ім’я.
*Кашель*
- Там збирається досить багато людей. Якщо всі вони почнуть атакувати боса, то це призведе до абсолютного хаосу... - Це зробив Зорно Подорожника.
Ніхто йому нічого на це не відповів. Вони реагували на Зорно Подоріжника і зрозуміли, що ці виродки вже щось задумали. Жоден з них не збирався обговорювати свої плани. Таким чином, груповий чат знову занурився у повну тишу. У той час гільдій зв’язувався зі своїми людьми у Західній пустелі, щоб вточнити ситуацію.
Невдовзі 13 груп, кожна з яких складалася приблизно зі ста гравців у Західній пустелі, зібралися під керівництвом гільдійців.
Неподалік від них був Аквамарин, а також кавалерія. У цей момент бос убив наступну випадкову групу гравців. Її місце відразу ж зайняв інша аналогічна група. Тринадцять гільдій не звертали на них уваги. Їхня позиція була прикута до їхніх справжніх опонентів.
Шатальна рівновага не могла тривати вічно. Гільдія не могла стояти всі вихідні і п'ястися один на одного. Той, хто першим почне діяти не обов'язково програє, бо ніхто не знав, що задумали інші. Усі гільдії повинні були пристосовуватися до ситуації, маючи в розумі кінцеву мету — вбивство боса. Сила, стратегія, удача. Всі ці речі впливали на результат.
У Західній пустелі невеличка заварка з босом поступово приймала вид великогомасового конфлікту. Невдовзі навіть ті, хто спочатку планував відсидітися в боях і чекати на силу інших, приєдналися до хаосу. Тим, хто хотів убити боса, довелося почати вбивати один одного. На одній застиглій стоп-кадрі дві групи могли битися один з одним, а на одному вони вже разом оборонялися проти інших груп гравців. Черговий помах маятника і ось колишні союзники знову готові вчепитися один одному у горлянки.
З кожним спадаючим рівнем здоров'я боса, загинуло все більше гравців. Захоплені розумніші гравці, що входять до складу випадково зібраних груп вже давно втекли. Основний брудний стиль гри залишився для підбору залишків. Тим не менш, бізнес збору залишків не був так розвинений на звичайних серверах, як це відбувалося в Небесній Сфері, тому що ймовірність випадання речей тут була дуже мала.
Серед цього хаосу лідери гільдій отримали несподівані повідомлення від своїх шпигунів. Темний Лорд наказав своїм людям відправлятися до Аквамаринованого Рицаря.
- Що? Зараз? - Гильдійські лідери були збиті з пантелику.
- Богомол переслідує цикаду, не підозрюючи, що його переслідують іволга?
Побачивши повідомлення Маркового Лорда, гравці Страстія вирушили до місця народження Аквамаринового Ріцарю. До місця хаотичної битви почали тягнутися персонажі, поруч з псевдонімами яких можна було чітко побачити піктограми щасливої гільдії. Один, два, десять, двадцять, сто, двісті...
Вони не були високорівними гравцями. Деякі з них навіть не досягли 50 рівня. Іншими словами, вони не могли зрівнятися зі своїми гравцями великих гільдій. Ось тільки їх було набагато більше, і з'явилися вони саме в той момент, коли тринадцять гільдій билися між собою.
- Стоп стоп, зупиніться. Не можна дозволити Марному Лорду з легкістю забрати боса, - вигукнув у груповому чаті один із лідерів.
- Може його метою насправді був Аквамариновий Рицар?
- Чорт, треба швидше привести сюди наших людей з Алмаршана.
- Вони не встигнуть вчасно. Тим більше, раптом, це його чергова хитрість?
Лідери гільдій у суперечливих почуттях схопилися за голову. Незважаючи на всі їхні протиріччя, вони чітко зрозуміли одну річ: якщо хаос бою не вщухне, щаслива гільдія стане такою іврочкою.
- Послухайте, ми всі націлені на крадіжку боса. До біса ввічливість. Давайте спочатку вб'ємо гравців Страта, а потім розберемося один з одним! – запропонував хтось.
- Здається у нас просто немає іншого виходу!
Усі погодилися. Буквально в одну мить тринадцять гільдейських груп перестали воювати один з одним. Коли вони встали пліч - о - пліч, то розвернулись у бік гравців Страта і раптом різко кинулися на них.
- УБОМОГАЕМ! - У цей момент у чаті щасливої Гільдії з'явився новий наказ.
Після цього гравці Спокуси розгорнулися і, підтиснувши хвости, почали втікати. Гільдейські групи великих гільдій були ще далеко і тому не змогли їх атакувати.
- Чорт, що відбувається? - Ватажки Гільдій в черговий раз люто почали копати свої макушки. Незабаром Аквамариновий Рицар відіслав свою кавалерію до найбільшої агри гравця.
Група, до якої входив цей гравець, не збиралася стояти на місці і нічого не робити. Вона почала атакувати боса в відповідь. Все це відбувалося на очах великих гільдій. Погано! Якщо все і далі так триватиме, тоді Аквамариновий Рицар буде цією групою гравців. Отже, гільдії знову почали воювати між собою. У цей момент свої колишні позиції зайняли гравці щасливої гільдії.
Вони не намагалися приховувати своїх вчинків. Темний Лорд виконував накази за допомогою гільдейського чату, тому його керівники були добре обізнані з цими наказами.
Він запитав, що їм робити? Знову розвернутися і спробувати їх атакувати? Якщо ті раптом знову почнуть втікати, нічого не зміниться, а боса в цей час продовжуватиме атакувати інші гравці.
- Розділимо наші сили! – запропонував хтось.
- Це вихід! - Прийшли з ним інші. Вони могли відправити половину своїх сил у погоню за гравцями щасливої гільдії, а решта продовжуватиме бити боса.
На тому і порешили. Половина гільдейських гравців попрямувала в сторону азартних ігор щасливої Гільдії. Ті у свою чергу знову почали втікати, але на цей раз їхні гравці не збиралися зупинятися. Навіть якщо гільдейські гравці і не зможуть їх вбити, вони принаймні відганять їх подалі від боса.
Невдовзі гільдій отримав повідомлення від шпигунів, в якому говорилося, що похмурий Лорд наказав своїм гравцям зібратися до однієї групи.
- Це погано! Якщо ми зіллємо свої сили, тоді... - раптово лідери гільдій зрозуміли, що ситуація приймала для них дуже огидний оборуд.
- Не гоніться за ними зламаючи голову. Зберігайте побудову. Не розходьтеся! - Провідники Гільдій відразу поспішили попередити гравців, що відправляються в погоню.
Ті ще не встигли нічого їм відповісти, коли від босів групи прийшло повідомлення: - Ми не справляємося!
- З чим ви не справляєтеся? - Гильдійські лідери були збиті з пантелику.
- З босом! Ми не можемо його утримати!