Глава 401 Тимчасовий гість.
- Ну ти і нахабний! - Е Цю потягнув за комір брата, але цим він нічого не зміг домогтися. Йому залишалось лише стиснути зуби від гніву. У цей момент Чень Ґо відчула до нього симпатію, бо добре розуміла, як вона себе почуває.
- Здається тебе недостатньо добре виховали, - спокійно вимовив Е Сю.
- Повертайся зі мною додому! - Через зуби процідив Е Цю.
- Неа.
У погляді Е Цю переглядалася якась глибина, ніби він збирався зробити щось особливе. Чень Ґо продовжувала спостерігати за братами, чекаючи на розв’язання конфлікту. Але сцена наче застигла, плівка сповільнилася свій хід...
- Ти не втомився? Давай вже відпускай. Прояви повагу до старшого, - сказав Е Сю, після чого скинув руки брата. Сю, з якою легко було звільнитись від його тяги, здавалося, що в руках Е Ця не вистачало сили.
- Обманливий паличок! - продовжував він, дивлячись на пальто брата перекинуте через його руку.
- Навіть не думай! - поспішно сказав Е Цю і сховав пальто за спину.
- Як егоїстично, - зневажливо сказав Е Сю.
- Коли ти збираєшся повернути мої речі? - запитав Е Цю.
- Хіба я вже не повернув твоє посвідчення особи?
Е Цю несподівано запнувся. Він зовсім про це забув.
- Можете розповісти точніше? Історія з посвідченням особи, - перервавши розмову братів запитала Чен Ґо.
- А... це... У той час я тільки збирався приєднатися до професійного Альянсу, тому мені треба було подати документ, який би перевіряв мою особистість. Проте незважаючи на те, що я вже був достатньо дорослим, втікши з дому я не взяв із собою жодних документів, - почав свою розповідь Е Сю.
Коли ця ганьба сім'ї повернулася додому, він не зміг вкрасти домашні регістри і тому вирішив забрати моє посвідчення особи, підхопив розповідь Е Цю.
- Мені було нудно. Та й потім, хіба я не повернув його тобі? - запитав Е Сю.
- Ти мені нічого про це не казав, так що твої дії можна розглядати як крадіжку!
- Але я сказав тобі пізніше.
- Так от як все було! - Чень Го раптово зрозуміла. Це пояснювало чому Е Сю використав ім'я брата на про-сцені.
- Так, не те щоб я зміг використовувати підроблене посвідчення особи! - Сю підтвердив.
Чень Ґо почала пітніти. Чи не те саме, як використання підробленого. Ці хлопці були близнюками, тому важко було судити про це.
- Тобі пощастило, дивися яким популярним стало твоє ім'я, - вимовив Е Сю.
- Тц, - холодно фикнув Е Цю.
- Ти використовував ім'я брата. Не боявся, що сім'я легко знайде тебе? – запитала Чень Го.
- Якби я використовував своє ім'я, тоді це було б проблематично. Але через те, що я використовував таке поширене вуличне ім'я як Е Цю, мені не про що було турбуватися - відповів вона.
- Бред! Ніхто не міг собі уявити, що ти втечеш з дому для гри в ігри. Це ти слабка ланка! - Викрикнув Е Цю.
- Да? Тоді в той раз, коли ти планував втекти з дому, чим ти збирався зайнятися? - запитав Е Сю.
- Ну... Я... - намагався з усіх сил відповісти Е Цю.
- Або може у тебе була мрія, яку ти хотів втілити? - Далі домагався Е Сю.
- У той час... Моя мрія був вихід з сім'ї... - Нарешті відповів Е Цю.
... Чень Го мало не подалася соком. Несподівано їй стало шкода батьків цих двох братів. Що за атмосфера повинна була панувати в родині, щоб обидва брати хотіли втекти з неї? Чень Ґо було дуже цікаво дізнатися відповідь на це запитання.
- У цьому і полягає наша відмінність, - сказав Е Сю.
- Тц.
- Насправді я вже давно не ховаюся. Сім'я могла легко змусити мене повернутися, але вона цього не зробила, знаєш чому? - запитав Е Сю.
- Чому? - Я не міг стримати інтересу Е Цю.
- Тому що моєю мрією були ігри, тільки і всього, - відповів Е Сю.
- Що? - одночасно вигукували Чень Ґо та Е Цю.
- У кіберспорті кар'єра сприяє молодій людині. Я ж вже можу вважатися занадто старим для про-ігрока. Навіть якщо я відмовляюся здаватися, то все одно не зможу довго протриматися. Тому моя мрія закінчиться у досить ранньому віці. Коли це станеться, я повернуся додому, тому що яким би він не був, будинок завжди буде домом. У моєму віці ще не пізно буде зробити поворотний крок у житті. Ось чому сім'я залишила мене в спокої, - сказав Е Сю.
- Що ж до тебе? Ти інший. Твоя мрія полягала лише в факті догляду. Насправді з нас двох ти більш бунтівний брат. Я принаймні знав, що я буду робити після того як втечу. А ты? Ти хотів втекти просто для того, щоб утекти. Якщо б ви зробили це, то чи думали б про повернення? З моєї точки зору ти не зробив би цього, тому для тебе краще залишатися в сім'ї як слухняному дитині. Втеча з дому... що це буде дуже весело? - запитав Е Сю.
Її слова розгнівались. Він навіть забув про підтримку свого звичайного зневажливого слова. Чень Ґо також була здивована. Вона була справжнім братом. Він був набагато чутливіший від свого брата і значно глибше вникав у суть проблеми.
- Тому я не збираюся повертатися додому для святкування Нового року. Коли прийде час, я повернуся сам.
Почувши це, Чень Ґо подумала: « Чи слова Ісуса виправдували його небажання вертатися додому? »
Що ж до неї? Після короткої паузи він раптом посміхнувся і сказав:
- Не буде занадто пізно, якщо я повернуся додому завтра.
Потім він змінив погляд на Чень Ґо.
- Босе, можна я залишуся в кафе на ніч? - Він запитав.
- Можеш навіть залишитися на кілька ночей, - кивнувши, відповіла Чень Го.
- Ти можеш не шукати неприємностей? - відразу ж зупинив її Е Сю. - Подивися, наскільки коврен цей хлопець.
- Тц! - Пикнув Е Цю. Після цього він пройшовся по першому поверху кафе.
- Можна піднятися на верх? - Він запитав, вставши на сходинку.
- Звичайно. Я покажу тобі все, - вимовила Чень Ґо і пішла в напрямку до нього.
- Дякую, - ввічливо кивнув Е Цю. Поки він не спілкувався з нею, його вчинки та слова були ввічливими і правильними.
- Чень Ґо помахала рукою вказуючи вгору сходами. Я нічого не сказав Сю. Побачивши, як двоє йдуть на другий поверх, він закурив цигарку і переглянув свій погляд на комп’ютер, явно бажаючи зайти в Славу.
- Тут ми спимо, - вимовила Чень Го відкривши двері в свою спальню.
- Тут досить затишно! - Входячи в кімнату вигукнув Е Цю.
- Правда? - З радістю запитала Чень Ґо. Як власник кімнати, звичайно ж, їй були приємні такі слова.
- А де живе Е Сю? - запитав Е Цю.
- Це... - Чень Ґо почала плескати вії. Їй було дуже незручно говорити про кімнату в якій жив Є Сю перед його родичем. Однак вона була господинею і жила за таких умов.
- Сюди, - хоча Чен Го було дуже незручно, вона не стала нічого приховувати. Вона відкрила комору і в кінці, не затримуючись, додала:
- Це лише тимчасово.
Вона не брехала. На початку Чен Ґо лише тимчасово переселила сюди Е Сю. Тим не менш, з боку здавалося, що Е Сю повністю влаштовує ця комора, тому Чен Го і не поспішає щось міняти.
- Чудово, чудово! - Відповідав Е Цю. Він уважно оглянув нутрощі комори. На його обличчі не було видно жодних ознак огиди, як спочатку уявляла собі Чень Го. Навпаки, Е Цю виглядав дуже радісним. Він навіть повернувся до Чень Ґо і щиро сказав:
- Це дуже гарна кімната.
- Да? - Здивовано запитала Чен Ґо, але вона швидко розібралася. Цей хлопець бачив, в якому середовищі живе його нікчемний брат і тому дуже зрадів.
- Де я буду спати? - запитав Е Цю.
- О... Ти можеш спати в моїй кімнаті! - Чень Ґо кивнула на сусідні двері.
- А як же ти?
- Я спатиму в сусідній кімнаті. Сетриця, яка живе в ній, ще кілька днів пробуде вдома святкування Нового Рік, - Чень Го очевидно говорила про кімнату Танг Ро.
- Ви всі... Живе разом? – Е Цю обвів поглядом три кімнати.
- Угу!
- У вас немає ніяких проблем? Я маю на увазі, жити поруч з моїм безсердечним братом? Ви повинні бути дуже обережні! – вимовив Е Цю.
- Не хвилюйся так, у нас все добре, - розсміялася Чень Го. Хоча іноді Е Цю виводив з себе, в інтимній області за ним не було жодних грешок. (прим. Багато читачів, судячи з коментарь, зараз зітхали жалібно, так?) Він вже досить довго жив по сусідству з двома червоними фарбами і все ж жодного разу не був помічений в жодних непристойності.
Але якби цей хлопець вчинив щось непристойне, він би зміг викрутитися у своїй звичайній безсоромній манері. Такі були думки Чень Ґо.
- Мені буде не дуже зручно жити в кімнаті дівчини. Можна я посплю на дивані? – Е Цю вказав на диван у кімнаті відпочинку.
- Нет проблем!
- Чудово, тоді я буду спати тут!
- Я кажу, що немає ніяких проблем щоб ти спав в моїй кімнаті, - пояснила Чень Го.
- Не хвилюйся, не переживай. Я спатиму тут! - З рішучих слів, Е Цю не збирався здаватися.
- Ну добре... - Чень Го не збиралася більше з ним сваритися. - У тебе є якісь речі з собою?
- Ні.
- Хочеш трохи відпочити?
- Ні, ні. Я планую спуститися вниз і подивитися, чим зайнятий цей хлопець! - Я сказав Е Цю, після чого розгорнувся і відкрив двері. Як справжній джентльмен він очікував поки дама першого залишить кімнату.
Унизу вони побачили Е Сю, який зосереджувався на грі.
- Ти тільки й знаєш, як грати! Не хочеш розподілити всі ті речі, що ми купили? - Призначила його Чень Го.
- Так. Він лише вміє грати в ігри. Позоревище, - сказав Е Цю, мужньо стоячи поруч з Чен Ґо.
- Що ти хочеш з ними зробити? - безпорадно запитав Е Сю.
- Сам придумай! — Несуттєво відповіла Чен Ґо.
- Ти взагалі знаєш скільки з куплених тобою речей дійсно корисні? - запитав Е Сю.
Чень Го була збита з пантелику. Вона просто купила те, що їй сподобалося. Вона не знала точно, що саме вона купила і зараз важко відповіла на це.
- Заткнись! Босе, відріж йому зарплату! - Він збуджено вигукнув до неї Цю.
- Може ти спершу визначишся з тим, що тобі купила? - запитав Ю Сю проігнорував брата.
- Навіть з безглуздими речами потрібно щось зробити! — Відповіла Чень Ґо, після чого вирушила розбирати пакети.
- Е Цю, допоможи їй, — сказав вона.
- Чому б тобі самому цього не зробити?
- Я працюю.
- Ти просто граєш в гру... - Пробурмотів Е Цю, але пішов допомагати Чен Го. Він не був тим типом людини, яка відсиджувалася в стороні говорить іншим, що треба робити.