Глава 361 Нехопарка персонажем.
Той факт, що вони перемогли Охоронця другого рівня означав, ніби гільдія також отримувала благословення другого рівні. Гравці, які були присутні в цій грі, почали відзначати цю подію.
Лазуровий Поток був одним з гравців, які брали участь у битві зі Сховником. Коли він побачив, як радіють гравці в чаті, то відчув себе повністю завершеною. Він уже давно не відчував цього, перебуваючи в Сінем Руччі. Там він лише виконував свою роботу. Радість гравців у Гільдії та їхнє задоволення були чудовим показником добре організованої роботи. Він не поділяв таких простих почуттів з членами гільдії вже довгий час. Лазуровий Потік постійно подорожував з топовими гравцями і щодня атакував рекорди підземних підземель. Всі ці топові гравці очевидно були старими пташками в грі. Для цих птахів забава перетворилася на монотонну працю.
Хороша робота, - Е Сю звернувся до всіх гравців які брали участь у бою з охоронцем.
Гравці також ввічливо відповіли.
Хтось з них міг бути шпигуном великих гільдій... Такі думки крутилися в голові Лазурного Потока. Хоча за останні п’ять днів він не часто з’являвся на своєму головному аккаунті, проте добре знав, що відбувається в Сінем Ручє. У нього були вірні друзі в рідній гільдії. Хоча вони не розуміли, чим він займався, але ніколи не ставили жодних запитань. За ці п'ять днів не сталося нічого особливого. Чи потрібно лідерам гільдій відправити ще більше шпигунів у щастя? Змінена Весна особисто займався цим питанням. Цього разу ніхто не питав думки Лазурного Потока.
Персонаж, на якому зараз грав Лазуровий Поток, мав в щасливої гільдії дуже високий статус. Після надзвичайно відомого Марічного Лорда, він був другим найбільш обізнаним персонажем у Гільдії.
Лазуровий Потік керував гільдією, і це можна було визначити двома словами: точність та охайність. Якщо прокачка в дикій місцевості, перебування підземелля або виконання квістів, то скрізь щаслива гільдія носила відбиток його керівництва.
Навіть у нього виникли проблеми з семимильним розвитком Счасті. Після кожного рівня гільдії до неї приєднувалася наступна сотня гравців.
Гільдії, за спинами яких стояли клуби, були популярні у старих гравців, які любили спортивну сцену Слав. Вони підтримували не лише гравців та їхніх команд, але й ігрові гільдії.
Гільдіям, які підтримували клуби, також доводилося дотримуватися правил гри. Насправді в місцях збору старих гравців, таких як Небесна Сфера, у Синього Ручі були свої гілки. Вони використовували підтримку фанатів команди Блакитного Дощя. У грі це було підхоже місце для збирання фанатів. Їхня єдність залежала від існування команди, а успіхи гри не були обов’язковими.
Щастя було поки що звичайною гільдією. Хоча їхній провідник був Богом Е Цю, про це знав лише обмежене коло гравців. Насправді, на новому сервері його слава була дуже схожа до популярних клубів. Його ім’я не принесло б великої користі новим гравцям.
Новобранці тільки доторкнулися до слави. Команди? Про-ігроки? Вони тільки почали розуміти все це, тому повинно було пройти якийсь час щоб їм стало цікаво.
Причина, чому щаслива гільдія могла так швидко розвиватися, полягала в славі Маркового Лорда, яка прийшла до нього після того як він розчавив топові Гільдії. Однак така слава не могла принести такої відданості азартним гравцям гільдії, яку отримували професійні команди. Хоча на чолі гільдії стояв відомий гравець, Лазуровий Поток не був впевнений, що щаслива Гільдія і далі зможе продовжувати своє розширення.
Лазуровий Потік хотів нагадати Марному Лорду про труднощі, які виникають внаслідок того, що гравці потрапляють у гільдію надто великої кількості гравців. Але він помітив, як після досягнення гірдного лорда значно знизився рівень азартних ігор. А коли гільдія досягла 12-го рівня і прийняла наступну групу гравців, то Марчний Лорд не дозволив новим гравцям стати його членом.
Лазуровий Поток почухав затилиць. Йому не потрібно було пояснювати подібні речі.
Деякі аспекти розвитку гільдії були передані Лазурному Потоку, тому що Мрачний Лорд просто не мав часу на них. Але з десятирічним досвідом, який був таким досвідченим Богом, він не збирався робити помилок і повністю переписувати контроль.
Минуло п'ять днів. Лазурному Потоку більше не слід було залишатися в щасливої гільдії або може бути вартою...
Коли він все це обдумував, йому прийшло повідомлення від Марного Лорда.
- Старина Потік!
- Я молодший за тебе! - Лазуровий Потік « закашлювався кров'ю». Усі знали вік Е Цю. Лазуровий Поток був молодший за нього, тоді чому він кличе його "старовиною"?
- О, малюк Потік! - Її син відразу виправився. Але навіть так, дивне відчуття не залишило Лазурного Потока. Він не сперечався про це.
- Дозволь представити тобі цих хлопців, - сказав Е Сю, після чого перелічив йому ніки Сьомого Поля, Спряючого місяця, Дрейфучого Потоку, Хмарного Заката, а також людей, які прийшли з ними із гільдії Полового Місяця.
- Для чого це? — запитав лазуровий Поток.
- Ці хлопці не новачки. Але їхні рівні не надто великі, таким чином вони можуть грати разом з новачками. Як ти думаєш, як їх організувати? - запитав Е Сю.
- Я... Мене чекає купа роботи в Сінем Руччі! - Хоча останнім часом у його гільдії не відбувалося нічого особливого, як він міг дозволити їм так просто помити цього старшого брата! Зрештою він був шпигуном! Шпионом!
- Ну, ти можеш зайняти цим після того, як владнаєш свої справи - сказав Е Сю.
Лазуровий Поток мало не впав з крісла. Він не знав, що на це відповісти коли Мричний Лорд продовжив:
- Я б запропонував тобі використовувати кілька комп'ютерів з двома відкритими акаунтами. А як щодо цього? Чи це буде занадто важко?
- ... - Лазуровий Потік втратив дар мови бачачи таку нахабність.
Раптом перед ним з'явилося кілька системних повідомлень. Відкривши їх, Лазуровий Поток побачив, що це були вісім запитів в друзі від гравців, які нещодавно перелічили Марковий Лорд. Е Сю сказав цим хлопцям привітати його.
Лазурному Потоку не залишалося нічого, крім як прийняти їх. Усі вони були старими гравцями, тож їм не потрібно було чітко пояснювати чіткі істини. Після того як хлопці привітали його, вони відразу ж перейшли до справи.
Лазуровий Потік керував щастям протягом останніх п'яти днів, тому ніхто краще не знав, що робити з цими хлопцями. Коли він дізнався про кожен з них, то швидко поставив кожну гру на своєму місці.
Ці вісім гравців були такими ж важливими, як Лазуровий Потік або Е Сю. Всі вони були няньками для новачків. Якби щаслива гільдія була меншою, то з цим міг би впоратися будь-який ветеран. Але через жахливий темп розвитку Счасть, Лазурному Потоку доводилося самому важко працювати. Тепер, коли в гільдії з’явилися вісім гравців зі схожого на рівні гри, Лазуровий Поток міг полегшувати біль.
- Вони ж не можуть бути єдиними старичками, які приєдналися до гільдії, вірно? - Лазуровий Потік міг сказати, що думав Е Сю. Після того як вона досягла 10 - го рівня, їй вдалося вкласти заявку на вступ. Але він продовжував приймати гравців з поточного списку заявок. З огляду на це Лазуровий Потік міг впевнено сказати, що Е Сю готувався прийняти партію гравців, які покинули свої гільдії. Ця нова партія мала набагато більші рівні, ніж більшість гравців гільдії. Лазуровий Поток, пробігши очима по списку гравців, побачив кількох знайомих йому псевдонімів. Спочатку вони входили у гільдію Синьо - Руча, але вирішили залишити її заради щастя. Лазуровий Потік не знав, що він відчував до цих гравців.
- Так, їх повинно бути досить багато. Мало - помалу ти їх визначаєш! - Відповідав Е Сю.
- ... - Слухайте поради від того, хто сам не працював, а змушував до цього інших, очевидно не робили Лазурного Потоку щасливим.
- Ти плануєш змагатися в постанові рекордів підземелля? - Лазуровий Потік вирішив змінити тему. Насправді це була головна причина, чому топові гільдії відчували ворожість до щасливої Гільдії. Здоровий глузд не мав причини конкурувати з іншими гільдіями у створенні рекордів підземель. Однак, поспостерігавши за гільдією протягом п’яти днів, Лазуровий Потік виявив, що щастя не відповідає умовам змагання з встановлення рекордів.
Рівень! Це була їхня основна проблема.
По всій Гільдії лише Темний Лорд, який очищає Мґла і м’яка Мела могла порівнятися зі своїми топовими гравцями великих гільдій.
Але крім них у Счасті не було нікого.
Спочатку в групі Мертвого Лорда був вторгнення Парної Булочки, але зараз він залишав бажати кращого. Що ж до цього Примарного мечника — одного Дюйма Пепла, то Лазуровий Потік не міг знайти його в списку гільдії.
Не важливо, наскільки добрим був Бог Е Цю, він не мав можливості конкурувати з великими гільдіями у постанові рекордів маючи в своїй групі тільки трьох осіб. Крім того, вони не мали можливості знайти вільний акаунт одного з них рівня на новому сервері. Лазуровий Потік міг точно назвати число гравців, що мали рівні — 99! У місті гріхів діяли разом так багато гравців. Крім того, якщо дати Лазурному Потоку достатньо часу, він міг написати псевдонім кожного гравця, який об'єднався з Марним Лордом під час новорічного івента. Всі ці гравці були елітою топових гільдій. Тому вони, безперечно, не будуть допомагати щасливій Гільдії.
- У нас недостатньо гравців, які для цього підходять. Наші рівні не досить високі, - відповів вона.
- Може Синій Ручі на деякий час виділить мені кілька акаунтів? - Він запитав.
- Навіть не думай про це! - Бути нянькою в щасливої гільдії було досить дивно. Лазуровий Поток і подумати не міг про те, як йому було пояснюватися за передачу двох акаунтів. Його друзі вважали, що він лише розважається виступаючи в ролі шпигуна Стягтя. Вони не знали, чим він насправді займався.
- Твій акаунт з Лазурним Потоком не був у грі кілька днів, чи не так? - запитав Е Сю.
- Так...
- Яка втрата. Як щодо того, щоб я використовував його?
- Іди в дупу! Це акаунт лідер гільдії! Аккаунт лідер гільдії! - Лазуровий Поток більше не міг цього виносити. У минулому він був дуже ввічливий, знаючи про те, хто переховувався за особою Маричного Лорда. Але чим більше він навчався, тим глибше зрозумів, що його пошана не мала жодного змісту.
Не було причини, чому його слід поважати... Лазуровий Потік накричав на Бога, і він почувався просто чудово.