Глава 296 - Можу я викупити?
Амбіції Тірана написали свій гайд. Вона не була здивована. Коли вони вивчали останній гайд, то змогли скеровувати свої роздуми в правильне русло. З такими підказками кожен хотів би спробувати, не важливо, наскільки він був хороший. Врешті - решт дослідження не заборонялося.
Не тільки Амбіції Тірана - Туманний Замок займався тим самим. Коли вона підійшла до Мгліста Тумана, той з збентеженим сміхом відповів, що йому нічого не потрібно.
Вона не стала тиснути. Навіть якщо парочка гільдій напише власні гайди, це просто трохи зменшить кількість його клієнтів. Гільдії не поділяться такими таємницями з іншими, хто може стати конкурентом.
Отже, дві гільдії, які раніше купалися в неї гайд, цього разу відмовилися. Е Сю вибрав іншу гільдію.
- Ще один? - запитав лазуровий Потік у відповідь на отримане повідомлення.
- Так! Минулого разу у вас не вийшло. Але цього разу у вас є шанс!
- Минулого разу було Пряме Ущельє. Туманний Замок використовував твій гайд? - запитав лазуровий Поток.
- Звичайно.
- Яка ціна? - запитав лазуровий Поток.
Перед ним з'явився список матеріалів.
Лазуровий Поток швидко переглянув його і відповів: - Це... Не тільки я, боюся, ніхто з десятого сервера не зможе задовольнити твої потреби.
У списку були всі рідкісні матеріали з вогню. Проте, вони тільки почали проходити Огнений Ліс два або три дні тому і, по-правді, не мали достатньо матеріалів.
- Можеш не поспішати. Ми з тобою не вперше працюємо. Ми ще довіряємо один одному, вірно? - сказав Е Сю. Він мав на увазі: "Ти можеш віддати їх мені, коли вони у тебе з'являться."
Минулого разу, коли Е Сю продавав свій гайд, Лазуровий потім відмовився від нього, оскільки домовився з Амбіціями Тірана, що не буде претендувати на рекорд Прямого Ущелия. Він, дійсно, тримав слово. Навіть коли гільдія була вкрай потрібна, щоб укласти камбэк, він не відмовився від угоди. Така людина заслуговує довір’я.
- Добре, якщо ти на це згоден, то немає проблем. Коли у нас будуть матеріали, ми їх віддамо тобі. Давай мені гайд. - відповів лазуровий Потік.
- Дай мені свою пошту. Я відправлю його тобі.
Лазуровий Поток дав йому свою пошту і після цього написав: - Можу я запитати тебе про що? Скільки гайдів ти вже продав?
Лазуровий Поток був розумною людиною. Він не був наївним. Він повністю усвідомлював цінність і призначення свого минулого гайда. Гайд не був гарантією рекорду. Він був лише квиток на змагання. Не було сенсу продавати лише одну копію. Простіше кажучи, рекорди десятого сервера були знову під контролем Марічного Лорда. Однак, знаючи справжню особистість Мертвого Лорда, Лазуровий Потік розумів, що нічого не може з цим вдіяти.
- Тільки тобі поки що.
- О? Тоді... Чи можливо викупити гайд? - Хоч лазуровий Поток і знав, що ймовірність невисока, він не міг не запитати. Якби він продавав цей гайд, його б купили приблизно 10 гільдій. Викупити? Це означало б, що ціна повинна бути приблизно в десять разів більшою. Стільки він не зміг би заплатити.
- Ха ха... викупити...
- Перевірю пошту, - Лазуровий Потік бачив, що Е Су уникає теми, тому він сказав щось, щоб перевести розмову в інше русло.
Несподівано, Лорд прислав йому інший список: - Якщо хочеш викупити, то це ціна.
Лазуровий Потік був вражений. Він виявив, що викуп був неможливий і поблажливий. До попереднього списку додано лише декілька матеріалів. Ціна зросла не в десять разів, а лише у два.
Лазуровий Потік не очікував такої низької ціни. "Не може бути," - пробурмотів він і прокрутив вгору і вниз. Це все. Більше нічого не було.
"Можливо, є ще одне повідомлення?" - подумав Лазуровий Потік. І воно незабаром вискочило. - Що думаєш?
- Тільки це? - Не зміг втриматися Лазуровий Поток
- Так.
Лазуровий Потік вагався. Не тому що ціна була занадто висока, а тому, що вона була надто низькою... Як складно! Якби ціна була високою, він би не зміг купити. Але вона була занадто низькою, і він вагався, тому що це було схоже на пастку. Інша сторона довіряла йому, і Лазуровий Потік хотів відповісти тим же. Але як лідер гільдії, він був відповідальний за десятий сервер і не міг діяти імпульсивно.
- Можу я... Обдумати це? - запитав лазуровий Поток.
- Ох? Скільки часу?
- Протягом дня, добре?
- Добре! - розсміявся Е Сю у відповідь.
Як він міг не знати, про що думав Лазуровий Потік? Якби він хотів викупити гайд, то побачив би його цінність. Лазуровий Потік, мабуть, протестує гайд, особливо після півночі. На той час гільдія Блакитного Руча вступить у змагання за рекорди на десятому сервері. Якщо вони справді зможуть досягти неймовірних успіхів, то викуп гайда буде рівнозначний викупу рекорду.
Чи міг гайд допомогти гільдії Блакитного Річка? Е Сю не знав. Зрештою, Амбіції Тірана і Туманний замок вже створили власні гайди так само. Вона не знала, наскільки добрими були ці гайди. Проте він був твердо переконаний лише в одному: гайди Амбіції Тірана і Туманного Замка не можуть бути кращі, ніж його власні.
У боротьбі між гравцями неможливо було досягти досконалості, оскільки люди мінялися і розвивалися. Однак данини були незмінні. Досягнення варіювали у визначеному діапазоні. Існував деякий межа. Коли він буде досягнений, його вже не можна перевершити.
Я поміркував над нею і продовжив грати.
Він вже закінчив проходити данини в місті гріхів. У результаті Е Су робив те ж саме, що і Танґ Ро. Продивляючись гайди, він виконував квісти на 31-38 рівнях. Він знову просидів цілий день на одному місці, відвчався тільки поїсти.
Вночі Цяо Іфан взяв одного Дюйма Пепла і увійшов у гру. Коли він подивився на рівень Бога, то також закашлював кров’ю. Вона запитала його, як справи, і дізналася, що Мала Трава мала свій Новий верб. Оскільки Іфан не був помітною фігурою в команді, то він не міг бути так вільний, як Су Мученг, тому і не виходив у онлайн ці два дні.
Цяо Іфан знав про нагороди за різдвяний івент. Він знав, що впаде в рівнях, але не міг і уявити що так. Бог уже був 38 рівнях. Їм двом буде важко гратися. Тепер він шкодував про все. Якби він знав раніше, то передав би аккаунт, щоб вирівняти рівень.
Цяо Іфан зітхнув, але був безпорадний. Не було ніякої можливості самостійно наздогнати їх - йому потрібен був хтось, хто підніме рівні за нього.
Внаслідок цього Цяо Іфан не став грати в цю ніч. Він поздоровив Бога і розложився. Він відразу зв’язався з людиною, яка проколювала його аккаунт, і передав йому карту.
У мить оку знову настала північ. Гравці топилися біля входу в данжі.
Е Сю був на своєму місці під час зміни. Танг Ро, як завжди, була на своєму. Чень Ґо пішла спати рано.
- Ми підемо в підземелля? - запитала Танг Ро. Цілий день вона виконувала наречені. Її мізки кипелі.
- Пошли! - сказав Е Сю.
Су Мученг вже була онлайн. Вони об'єдналися в групу. Нині лише елітні команди з великих гірдій були в місті гріха. Випадкові команди все ще не досягли потрібного рівня. На вході він побачив багато знайомих ніків; тут були всі гравці, з якими він був у команді під час Різдвяного івенту.
Вони байдуже вітали один одного і увійшли в підземелля.
Троє з них не могли зрівнятися з п'ятьма, але це не означало, що підземелля було складним. Трійця висунулась вперед. Час наближався до 00:30. І Сю почав звертати увагу на системні повідомлення. До 00:40 не було новин про рекорд підземного підземелля. Е Сю вже почав думати, що в перший захід всі гільдії зробили помилки, коли почув оголошення: Амбіції Тіранів побили рекорд трав'яного Саду до данж міста Гріхів.