Я сидів і просто охренував.
- Всемогутній...
- Так, Мідорія?
- Ви це серйозно? - Я обвів поглядом другий збір.
Нараду в академіці скінчилося всього за півгодини.
А потім...
Ми попрямували в штаб поліції, для координації спільних дій. І тепер ми вже другу годину обговорюємо план. Планується напад на дві бази ворога. Ця адреса, яку я дав Всемогутньому, а також злодійський бар, який поліція знайшла сама. До речі, тут Олмайт мене прикрив і сказав, що знайшов одну з баз противника по якимось своїм каналам. Нікому і в голову не прийшло звинувачувати першого героя у чомусь, всі прийняли це як належне. А мені не довелося давати неправдиві свідчення.
- Здається, я вже не впевнений, що хочу бути героєм. - Вітхнув я.
- Чому? - Заспокоївся Олмайт.
- Все це... Ми ж просто витрачаємо час. З нашими силами, ви і я могли б все вирішити за пару хвилин. У нас є адреси. Я сам би з усім закінчив, але вся ця бюрократія, дотримання закону для всіх... це просто зв'язує нам руки.
- Хлопчику. - Пренебровано фиркнув поліцейський з головою горобця. - Нам потрібно не просто захопити злочинців, це масштабна операція. Ми повинні вирахувати всі їхні зв'язки, хто їх підтримує, а також вивчити справи самих злочинців.
На планшети всім присутнім прислали все це. Всі ті негідники з лігги злочинців. Тепер можна було подивитися, хто це такі взагалі, біографію цих особистостей. А також результати обстеження забраних на ніч. У файлах з результатами спостережень були такі ж фотографії і скорочені характеристики людей, яких і перетворили на цих монстрів.
- І поки ми плануємо ... Викрадена дівчина вже може бути мертва. - Марно відповів я поліцейському.
- Ми не маємо права нічого пропустити.
Щоб виконати завдання порятунку, було зібрано декілька великих героїв.
- Якщо тебе щось не влаштовує, то забирайся звідси. – Зло гризнув Стартель.
Він був одним із запрошених героїв. Як і ще кілька. Крім того, Всемогутній покликав якогось пенсіонера, який зараз дав стіл своїм обличчям і хропів. Було очевидно, що всі ці люди мають намір покарати злочинців. Для когось витівки ліги стали ударом по гордості. Але нікого з них не хвилює доля Реґдолл. Вони вже прикинули ймовірність її виживання і ... Залишили це питання. Добре буде її врятувати, але навіть якщо вона зазна́є лиха, не страшно — головне схопити злочинців. Це не говорили вголос. На словах життя героїні перш за все, але на ділі... Очевидно, якщо злодії хотіли щось зробити з Ширтетоко, то вони вже все зробили. Ми дали їм достатньо часу. На думку цих мужів, Томока сама вибрала професію з небезпеками і мав бути готовою до такого результату.
Мені стає нудно від усього цього.
- Вибач, Мідорія. Іноді бути героєм дуже важко. - Вітхнув Олмайт.
І, напевно, він єдиний, після мене, хто намагався прискорити етап планування і швидше приступити до дій.
В кінці-кінців, початок операції було призначено на десять годин вечора.
Я просто охреневал.
Але, однак, у мене були причини зберігати самовладання. Інакше я б кинув цю мову і сам рвав би рятувати Реґдолл. І все ж, я залишався з професіоналами.
- Щось тут не так... - Нахмурився Олмайт, коли ми підійшли до однієї з баз злочинців.
Саме тому я був весь час у них на виду. Мені потрібно було, скажімо так, алібі.
- Мідорія, починаємо! - Голосно проголосив Всемогутній.
Потім ми з ним увірвалися в будинок. Я вже знав, що ми тут побачимо. Адже, як тільки я зрозумів, що нарада затягнеться і ніхто особливо не поспішає рятувати дівчину в біді, то я просто пішов у туалет. І в той час як один я повернувся з вбиральні, і слухав, як герої переливають з порожнього у порогу, інший я прибув на місце.
- Так, Тога. - Дзвоню дівчині.
- Громчик. - Майже шепоче щаслива дівчинка.
- Сьогодні можна буде покінчити з грами в шпигунів.
- Нарешті! Як же вони мене дістали. Добре, я тут швидко закінчу і все, посилаю тобі повітряний мінетик.
Що вона посилає?
Я ще секунду здивовано дивився на трубку, коли Хіміко вже перервала дзвінок.
Стріпнувши головою, обвертаю свій погляд на будівлю перед собою. Глибоко вдихаю і, одягнувши маску, вбігаючи по стіні, прямо до маленького вікна. Вибивши скло лужбаном, проридаюсь всередину. Перше, що впадає в очі - це кілька ванн у яких плавали ному. До слова, кілька ванн були порожні. А поруч знайшовся стіл, на якому лежала Широто. Якийсь старий в білому халаті снорво знімав з неї одяг. Але ні, не схоже, що б він хотів зґвалтувати дівчину, швидше, помістити в одну з ванн для носа...
- Що? - Озирнувся він, почувши дзвін розбитого скла.
І відразу ж впав. Тіло повалилося поруч зі мною, а голова відлетіла в сторону. Шия негідності була рівно розрізнена досить довгим ножем. Цього разу я не збирався залишати злочинців живими. Новий одяг і маска дозволяли мені приховати свою особистість, а ножа змінювала мій стиль бою. Мені звична бити ворога кулаками, але якщо всі злі будуть обрізані, то вже не так просто буде зв'язати їх загибель зі мною. Єдине слабке місце в цьому плані - Регдолл. Зараз вона була непритомна, але якщо жінка очнеться і побачить мене, то легко дізнається за допомогою своєї примхи. Так і взагалі, навіть з такою маскуванням, думаю, знайомі все ще можуть мене дізнатися. Але, їх тут і ні, а вся ця зміна імміджа потрібна тільки на той випадок, якщо мене помітять випадкові спостерігачі. Отже, за своє щасливе майбутнє я міг не хвилюватися.
Наступного разу голови втратили німу. Мутанти, які купалися в ваннах, були наче вимкнені. Але навіть так, на відсіченні голови я не зупинився. Клинок рухався на близькозвукову швидкість, розрубуючи монстрів на багато дрібних шматочків. Це було дуже неприємне видовище, але я не зупинявся. Якісь моральні страждання з приводу вбивства я не відчував, відраза викликала сам вид полублених в фарш істот. що я такий спокійний. Може, після всіх цих побиття злочинців до напівсмерті я вже звик до різких рішень. Або ж я сам колись помирав. Або ж я був занадто зосереджений, щоб не дати ворогові і шансу. Треба все зробити швидко.
Ще не пройшло навіть секунди з того часу, як я вдерся до будинку.
Після мутантів я пройшовся по приміщеннях, шукаючи злочинців.
І зовсім поруч була ціла лабораторія, яку я хотів поламати. Тут же знайшовся дивний чоловік, що потопає в кріслі. До нього були підключені різні апарати, а його голова була обеззброєна застарими опіками. Верхня частина обличчя просто зморщена плоть, без очей, і дві дірки ніздрі замість носа. Трубка дихального апарата врізається у його горло. Загалом, виглядав він моторошно.
Але головне, прямо перед ним був монітор, на який виходила запис з камер, здається, того самого бару, про якого говорила Тога. Здається, цей чоловік розмовляв з Фейспаламом. Але, я був занадто швидкий, якраз між словами голови зловісного каліки злетіла з плечей ...
Цей чоловік справді був схожий на цього злого генія. Напевно, вважав себе хитрим маніпулятором, складав тут плани і зовсім не очікував, що в один прекрасний момент з нього слетить голова швидше, ніж він встигне зрозуміти що гра закінчилася. У мене не було сумнівів на його рахунок. Цей хлопець тут, він пов'язаний з різаниною злочинців, а значить - треба зарізати. Але, на диво, рани його тіла та шиї почали пузируватись і рости. Рот відрубаної голови відчинився в беззвучному крикі. Важко кричати без легких і голосових зв'язок. Тільки якийсь хрипкий свист. Загалом, на всяк випадок я іскромал голову та тулуб, хоча, навряд чи він зміг би відновитися. Те, що цей чоловік жив на спеціальному апараті вже говорить про те, наскільки ця його дивна регенерація далеко не досконала.
І, поки я рубав вже мертвого злочину ...
- СЕНСЕЙ! — Істерично взгнув Фейспалм.
Я замер на пару митей. На моніторі була веб-камера. Моє золотце.
- Ти чуєш мене, Шігаракі? Я йду до тебе...
- Що... Хто ти такий? - Ще голосніше закричав хлопець.
Але замість відповіді я просто перерубив монітор, а слідом знищив і решту апаратуру.
Продовживши обхід будівлі, я більше нікого не знайшов. Схоже, тут спочатку було тільки двоє, ну ще нічому і моя кішка. Але я перевірив її пульс. Схоже, вона просто спить. І, не ставши будити її, я прийнявся за нагнітання пафоса.
Вонзивши клинок в тіло обезголовленого старого, я вирізав на ньому зображення черепа з гострим зубцями на місці щелепи. Я малював кров'ю на сусідній стіні. І, ні, я не хотів випендатися, ну, хіба що небагато. Це було ще одне завдання — заплутати слідчих, які прийдуть сюди пізніше.
Після того я знайшов простирадло, в яке обернув Реґдолл і, взявши її на руки, залишив базу злочинців.
Дівчина так і не встала до тями, коли я приніс її прямо у лікарню, залишивши поруч з Мандалай. Рухався я занадто швидко, що б мене можна було помітити. Шино, мабуть, навіть не відразу зрозуміла, що біля неї з’явилася подруга. Тим часом, я вже рушив далі. Хіба що, відправивши їй повідомлення, мовляв, сиджу на зібранні в академії, обговорюємо операцію по порятунку Томоко.
- Тога. - Дзвоню своїй шпигунці. - Мені потрібна адреса вашого злодійського бару.
- Ой, зараз пришлю, коханий! Хи-хи, а я тобі тут подарунок приготувала!
Вона відключилася і незабаром надіслала повідомлення з адресою.
Через п’ять хвилин я вже був на новому місці. Незрозуміле заведення, влаштоване в підвальному приміщенні. Такого і заходити не хочеться. І, фраза Хіміко про подарунок мене трохи нагальмувала, так що, вдивляючись у цей бар, я був дуже обережним. Саме в цей момент мені назустріч вибіг Дабі, власною персоною. Точніше, він вийшов з бару спиною назад, зосереджений на чомусь перед собою.
- Ой, незручно вийшло. - Я випікався під маскою, поставивши ніж.
Хлопець сам напоронувся на вістрі, а я тільки трохи натиснув вперед і заштовхнув клинок у грудну клітку злочинців, протиснувши метал між правою лопаткою та хребцем. Дабі в шоці витріщився на обстріку тесака, який вийшов з його грудей. У нього було кілька хвилин, що б спробувати осмислити подію, а після клинок різко смикнувся вгору, розрубуючи хлопця. Пінком ноги відсилаю його всередину бару і сам затамую слідом. От тільки, всупереч моїм сподіванням нікого тут різати вже спеціально і не треба ...
- Громчик! - Щасливо посміхнулася мені Тога. - Це тобі.
І вказала закривавленим ножем на зрізані тіла.
Прямо перед нею лежали чотири тіла. Курогір’я, яке було згустоком навіть після смерті. Його тіло розтікалося чорною жижею, хоча більшість її складала. Друге тіло належало чоловікові у фраці, поруч з ним валявся циліндр, а сама його голова була прихована чорною маскою, які носять бійці спецназу. У нього було порізано горло, а також в спині було багато колітних ран. Третє тіло було в чорному костюмі, чимось невловимим нагадував Дід-пула. Як і всі інші, він був виколот ножем. Ну і останнє тіло, власне, сам Фейспалм. У нього був пробитий висок, мабуть, тим же ножем, яким дівчина тикала зараз у трупи.
Навіть якось дивно, злодії були переможені без будь-якої боротьби.
- Пфф... - Не витримав я, дивлячись на щасливу мордочку Хіміко.
Зрозумівши, що все закінчилося так само, як і затока, я розсміявся. Ці хлопці будували тут свої далекі плани. Напевно вже продумували створити свою темною кримінальну імперію, а тут хоп і все. Це було не смішно, взагалі-то, просто у мене було щось на зразок відходька.
- Ого! - З радістю написала Тога. - Тобі справді подобається, так? Це мій подарунок!
Від Дабі тут натягнулося багато крові, все ж, зарубав я його дуже криваво, навіть мене залило. І, саме його кров'ю я намалював свій знак на стіні бару.
- І як ти їх усіх вбила? - Запитав я, злегка заспокоївшись.
- Вони нічого не зрозуміли. Підкралася до кожного по одному і пустила дахи. — Дівчинка відповіла, що облизала її лезом. - Тільки палиця-кун з'явився невдало. Але ти мене знову захистив, Громчик! Я тепер люблю тебе ще сильніше, правда-правда!
Та вже, з боку ми мабуть виглядаємо як заправські маньяки. Відверто кажучи, це не так вже й далеко від правди. Тобто, це правда. Я навіть не впевнений, чи можу сам відімститися від цього почесного титулу. І, начебто, мені варто було б добити і Хіміко. Мало того, що вона сама маніякка, так ще й знає про мене занадто багато. Але, в той час як ця авантюри з знищенням ліги злочинців я якось проникнув до цієї дівчинки. Та й трахатися з нею кайфово.
- Охх, скільки крові... - Збудливо прошепотіла Тога. - Так багато, я прямо вся горю.
Прогулюючись до барної стійки, вона застрибнула на неї і розсунувши ніжки, почала терти себе ножем між ніг. Замість того щоб відрізати собі щось, а лише лайку свої геніталії через трусики теплим обгорнутим металом.
Ками... Що вона робить?
- Тога, припини, нам потрібно йти. Тільки, тут більше нікого немає?
- Неа... - Похитала вона головою. - Ну, Громчик, будь ласка візьми мене тута?
Тільки, особисто мені не дуже-то хотілося займатися подібним тут, серед трупів. Мені було дуже погано від виду декого, але вигляд дівчини змусив мого бійця зміцніти. Що за божевільний підліток? Навіть у такій ситуації він може збуджуватись на самичку!
- Громчик! - Змовилася дівчина, відтявши трусики, щоб я міг побачити її сосаюче киску.
Сковтнувши, я попрямував до неї.
- Мені це не подобається. Но... Ти заслуговуєш на винагороду, так... - Протягнув я.
- Так, так! - Закивала дівчинка. - Я заслужила! Нагороди мене, Громчик!
Просто жалюгідні виправдання.
Після короткого спаду моя кров бурила енергією. А насправді добре попастися мені дуже складно, не так вже й багато противників для мене знайдеться, які можуть мене зачепити. Але весь цей дикий коктейль вимагав дій. А я сам недавно заявив, що секс - це один з найкращих способів зменшити напруження.
- І, Тога... Будь ласка, не клич мене Грімом... коли я намагаюся приховати свою особистість.
- О! Так от навіщо маска! Ти в ній такий класний, кривавий вони! Тоді, я буду звати тебе Черт.
- Ну, хоч так.
Ось же, коли я і в свої нові штани поклав пачку презервативів, навіть не думав, що використовую їх так скоро. Просто звик уже завжди їх при собі тримати. Але, придалися ж. Коли я підійшов до Хіміко, то вже встиг трохи приспустити свої штани і снарядити свого напарника до бою.
Просто кошмар.
Наступного ранку я б і в голову не стала чинити статевої неморальності за таких обставин. І що найгірше, мені це здається починає навіть подобатися...
- Ммм... Дідько, дивись, я ж вся теку.
Дівчина просто зніяковіла від збудження і мало не звивалася на стоянках. І як же вона була щаслива, коли я прицілився до її скрині свою магічну палицю. Його переповняла мана, а закляття було майже готове.
Тога стискала мене сильніше, ніж будь-коли раніше.
Я ж згадав ще одну нагороду. Дівчинка дійсно заслуговує.
Витеривши про її сорочку свій тесак, я з усіх сил встромив його собі у руку. З моєю силою і активним умінням нападу цього вистачило для того, щоб трохи проткнути шкіру. На моїй долоні з'явилася крапелька крові, побачивши яку Хіміко висунула мова, немов послушна собачка, дивлячись на мене із великим захопленням. Ранка закрилася миттєво, але на моїй долоні залишилася кілька крапель алого нектару.
Прокинувши дівчину на стійку, я затиснув їй рот тією самою рукою, яку вона відразу взяла в екстезі облизувати.
-Ммм! – Застовала дівчина.
Чи смак крові, чи оргазм.
Її ніжки здавали мене, а кіска затремтіла від задоволення. Мій магічний жезл закінчив закляття і випустив потік енергії життя прямо в щілину Хіміко. Дівчина закочувала очі і продовжувала займатися тим, що їй подобалося.
Так, прямо на стоянці я трахнув Тогу ще пару разів, поки презерватив зовсім не роздувся.
- Так, ну не залишати ж це, відкрий ротик, мила.
Балдельна дівчинка не відразу зрозуміла, що я до неї взагалі звертаюся. Але, коли я сам потягнув її зі сталі і поставив на коліна, вона зрозуміла, чого я хочу, і відкрила рот, склавши поруч з ним ладани в чодочку. Видавши вміст гумки прямо туди, я милувався, як дівчина з жадібним чавуннем смакує мою сперму, після чого досить її ковтає. Від такого виду я збудився тільки сильніше і слідом в рот дівчинки відправився мій член.
З хлюпанням дівчина почала незграбно відсмоктувати. І знову, пробурить мого бійця на зуб. Довелося мені знову схопитися за її волосся і гарненько поводити її голову, перш ніж накінчити в її горлянку.
- Тепер точно йдемо.
Нескладно тільки, що довелося з використаним презервативом тягатися. Я навіть не думав про таке.
- Охх... Чорт забирай, від тебе так солодко пахне. Кров... Ти весь у крові... - Досить шепотіла дівчина, йдучи за мною.
-Ками... - Встав я. - Тога, ти погано на мене впливаєш. Ми ж наче відморозки.
- Ха-ха! Весело ж!
Це зовсім не весело. Але усмішка Хіміко була дуже заразливою.
Отже, тепер було зрозуміло, яку картину ми з героями бачили на базі злочинців. Поки ми з Оллмайтом входили до старого заводу, де зберігалися ноти, поліція та інші герої брали на штурм злодійський бар. Але, сталося це вже через пів дня з того часу як я розібрався зі злочинцями. Це був не найкращий мій вчинок. Але я все одно вважаю, що зробив правильно. Мандалай прислала мені повідомлення, в якому говорила, що з Реґдолан все гаразд.
- О боже... Що тут сталося? - Поспішав Всемогутній.
- Схоже, ми запізнилися. – Протягнув я з почуттям. - А я казав, що потрібно діяти швидше!
- Ти був правий. - Марно кивнув герой.
Але поліцейські та інші герої, які прийшли з нами, були дуже напружені й обережно оглядалися. Оллмайт йшов попереду, а я трохи позаду. І, разом ми пройшли в ту саму кімнату.
- Все за одного. - Якось шокований сказав він, дивлячись на останки зла.
Калека, що і так був на останньому видиханні перш ніж я його зарубив. Взагалі-то, було б погано бити інвалідів, але я не знаю, яка у нього була примха, так що, не став ризикувати. Той самий Фейспалм, теоретично, навіть міг би мене вбити, дай я йому доторкнутись до мене.
- Ви знаєте, хто це?
- Це... Дуже погано. Він повинен бути вже давно мертвий...
- Ну, я, звичайно, не лікар, але, по-моєму, він дійсно мертвий.
- Ні, в сенсі... - Тошиорі розгубився. - Я вбив його кілька років тому!
Мені навіть завидно трохи стало. Такі могутні герої, як Олмайт або Старач, та будь-який з перших десятків можуть без проблем вбити жорстокого злочинця. Це не лише погіршить їхню репутацію, але й може зробити їх більш популярними. Той же Енджі багато злочинців спепелив. Але в очах суспільства я дитина, для якої таке просто не можна.
- У будь-якому випадку, схоже, вбили ви його не до кінця.
- І це погано. Я навіть не уявляю, хто міг убити його тепер.
- Він був такий сильний?
Всемогутній вже не йшов кудись ще, продовжуючи розглядати залишки старого ворога.
- Його примха « всього за одного», він міг забирати причуди інших людей і привласнити їх собі. Або передавати іншим.
Мене пробрало.
Цей чоловік міг забрати і мою причуду. І що тоді? Чи я б позбувся усіх сил? Чи сили залишилися б при мені, але я втратив би можливість прокачатися далі? На щастя, я вже цього не знатиму.
- На іншій базі те ж саме! - Крикнув нам один з поліцейських.
- Що?
- Група, спрямована на іншу базу злочинців знайшла тільки трупи. Їх усіх зарізали. Кажуть, це робота Тога Хіміко.
- Хмм... Не думаю, що вона змогла б вбити все за одного. - Похитав головою Олмайт.
- Вона може бути дуже прихованою. - Потиснув плечима. - Їй легко вдалося втекти від поліції. Гадаю, вона могла вбивати їх по одному вдалий момент. Але, хіба вона не з ними.
- Хмм... Минулого разу лиходіїв її кинула. - Помітив Олмайт. - Можливо це помста? Але, ні, їй б не вистачило сили так іскримати тіла. Злодія використовував холодні ножиці і атакував інших злочинців. Схоже на роботу Клейма. Можливо, його послідовник...
Я просто здурів із таких ув'язнених.
Щоправда, це трохи ускладнило можливість Хіміко повернутися до суспільства. Та і мені було якось ніяково валити все на неї. Хоча половина злочинців справді була поранена, так що я навіть і не збрехав ніде. Просто вона робила це не заради помсти, а щоб догодити мені. Її подарунок, який вона має, повинен сказати.