Я був морально задоволений.
Ще одна перемога в особистому житті. Групу з трьома дівчатами можна відразу додати десять тисяч уявних балів на шкалу мого підліткового успіху. Та й дівчата виглядали досить задоволеними, коли прокинулися і відчули пряний аромат з кухні. Випили вони небагато. Навіть якщо й багато, вони ще молоді і можуть не боятися похмілля.
І, це був ранок понеділка.
До слова, ці два дні я прокидався в одному ліжку з трьома красунями. Це були найбільш приємні пробудження в моєму новому житті. Якби не нещодавній інцидент з Інко, я б вже точно почав благати матір про те, що мені потрібно перейти ближче до академії. Звичайно, щоб завжди прокидатися в обіймах дівчат. У будь-якому випадку, залишок фільмів про чужого ми все ж доглянули і потрахалися гарненько, звичайно ж.
- Це просто божевілля. - Весело прокоментувала Ашідо, нашу ситуацію.
Ми сиділи за столом. Щаслива усміхалась, розкута від смаку. Вона не просто їла, а змакувала кожен шматочок. І ця картина сповнювала мене радістю і гордістю за свої навички приготування. Не даремно намагався. Асуї теж любила, але вона не так яскраво це демонструвала. Але мені було приємно спостерігати, як жаба вплітає мою стряпню.
- До речі, Тсу-чан, ти будеш з нами готуватися до спортивного фестивалі? - Запитав я.
- Я збиралася тренуватися у воді, ква...
- У вас вдома є басейн? - Я зрадив.
Звичайно, не всі встановлюють басейни для себе, навіть малі, але це вже не питання комфорту чи розкоші, а життєва необхідність. Я так думаю.
- Є озеро поруч і ставок на задньому дворі. - Пояснила жабу.
- Ясно.
- Без води я швидко перегріваюся і втомлююся. - Повідомила дівчину. - Тому не можу довго тренуватися разом з іншими.
- Гей, а як щодо походу в басейн? – Продала Міно. - Тут недалеко один.
- Ти ж хотіла тренуватися весь тиждень після вихідних? - Хмикнув я.
- Ага. Плавання розвиває всі групи м’язів! - Гордовично видала демонетка.
Але мене тішило те, що мої дівчата не відлучаються від чарівної жаби. Це дає можливість розвинути міцніші стосунки. Хоча, як тільки що сказала Міно - це безумство. Але поки все йде, начебто непогано. Отже, варто спробувати. А потім через десять років журналісти будуть знімати про нас сюжети, як про того індуса з півсотнею дружин. Хоча, щодо кількості, мені важко таке уявити, але є куди прагнути.
- Про що думаєш Ізуку? - Буденнично так запитала демонета.
- Чи багато п'ятдесят дружин чи в самий раз? - Я відповів.
- Хрпфф.... – Хрюкнув Ашідо.
- Ізуку! - Очако захиталася.
Тільки сміх в очах її видає.
- Якщо ти так в собі впевнений. - Безстрашно вимовила Тсу-чан.
- Ні, це вже занадто. - Посміхнулася Міно.
Чудово, вони вирішили, що це був просто жарт. Я не буду їх переконувати в тому, що вони помиляються.
- Тсую-чан, ти тепер з нами? - Продовжуючи посміхатися, поцікавилася демонетка.
- Напевно... - Не дуже впевнено відповіла жаба.
- Мої дружини прийняли тебе в гаремі, але участь у цьому клубі сугубно добровільна, якщо вирішиш, що це не для вас, силою тримати тебе не будемо.
- Як це! – Змутилась Ашидо. - Та щоб ми її відпустили? Ніколи! І це не твій гарем!
- Я й не казав, що він мій. - Я посміхнувся.
- І правильно, тому що ви мій гарем. - Кивнула вона.
- Ми ще поки не одружені... - Очако, що тремтила, помітила. - У сенсі, гарем? Ми ж не араби і поки просто ... леви-любовники...
Мило, звичайно, але соромитися вже після того що вона навичила в ліжку?
- Та це просто жарт. - Махнув я рукою. - Для питання про створення сім'ї ще рано, як на мене. Ми просто підлітки, нам ще вчитися, будувати кар'єру. Достатньо часу, щоб зрозуміти, влаштовує нас такі відносини або краще шукати чогось більш традиційного.
Висказався.
Дівчата дивляться на мене якось дивно.
- Ізоку, а хто тобі з нас більше...
- Ви всі класні. - Відповів я, навіть не дослуховуючи питання.
Ашидо весело хмикнув.
До цього моменту все вже якраз поїли, і нам потрібно було поспішати в академію.
Справді, спортивний спорт вже дуже близько і дівчатам треба готуватися. Деякі заняття врізали через підготовку, а фундаментальні вчення героїв і зовсім вилучили з розкладу. Крім того, професійні полігони академії також були закриті з тієї самої причини. Учні мусили шукати способи. Хтось бігав у парк і по місту, хтось тренувався будинки, в міських спортзалах, на природі. Хтось бив баклуші...
Ми теж займалися по-своєму.
Як запропонувала демонетка, ми відвідували басейн. А втім, дівчата часто бігали. Асуі також тренувалася і вдома. Я ж мав моральну підтримку. Але я почав щодня повторювати свій читерський набір, щоб підбирати фізичні характеристики. Здавалося, що секс зник. Насправді, ми вже не так довго усамітнюємось, але частіше. Після кожного тренування і іноді під час нього. Один раз порізалися в душовій басейні. Увечері в парку їздили на свіжому повітрі. І на озері, під час купання. У той же час наші стосунки з Інко почали повертатись у звичайне русло. Тобто, я знову роблю їй масаж по вечорах. Але тепер я час від часу підколюю її непристойними жартами. І все ж, відчувається, що тепер я зможу зайти далі, нехай не відразу, але я можу бути терпеливим.
Наприклад, час фестивалю наближувався поступово. У новинах чимраз більше людей обговорюють події, які мали відбутися. Незадовго до того я дізнався, що на фестивалі не можна буде виступати у своєму костюмі геройському стилі, тільки спортивна форма академії. Так-то, здається, це було і під час минулих фестивалей, просто я не звертав особливої уваги на даний нюанс. Як і багато моїх однокласників, так і ті, що знехтували цією справою. У будь - якому разі, час підготовки наближався до кінця.
І, нарешті...
- Постарайся, я вірю в тебе! - Досить позитивно напутувала Інко, поки я збирався.
Настав день, якого чекали майже всі мої однокласники.
- А як же натхненний поцілунок? Щоб я краще старався!
Мама почала соромитися мене і поцілувала. В лобик. Але я вже зібрався, тому...
- Ні, ну це нікуди не годиться! Тоді, принаймні, заспокійливий приз. - Вдихнувши, я опустив руку.
- Ізуку! - Знущалася Інко.
Просто потискав м'яку задку дівчини. Її обурення було радше вигаданим. Або я зовсім нічого не розумію, або вона вже звикла до моїх подібних витівок і з нетерпінням чекає нових загравань.
- Я люблю тебе мам! - Кинуся в втечу.
- Я теж...
І вона так і не може вимовити це. "Любов" з тих пір, як я її застукав, стало для Інко надто бентежним. Нічого, рано чи пізно цей етап ми пройдемо. А поки що ліпше зосередитися на змаганнях. Я зітхнув і поспішив до академії. Я вже давно перестав користуватися електричкою. Якщо для когось іншої відстані між містами занадто велика для піхньої прогулянки, то для мене це як в магазині сходити за хлібом. Головне не бігти надто швидко, інакше можна зіпсувати одяг. А то бували в мене випадки, коли мій одяг підгоряла через тертя об повітря.
Мушу визнати, що моя поява біля воріт академії була досить ефектною.
Я одного стрибка перемахнув цілий квартал і підняв хмара пилу з асфальту під час свого посадки. Не тільки учні академії, але й деякі гості прийшли до мене заради фестивалі. Я відразу помітив кількох героїв-новників, Древесний Камуї та Леді Гора. В їхніх компанії так само був ще один знайомий мені персонаж. Десутеро. Колись він сказав, що я можу стати чудовим героєм якщо пройду навчання. І додав, що до того як отримаю ліцензію краще залишити злочинців поліції. Я не вважав це зібрання чимось надзвичайно важливим у моєму житті. Загалом, вітатися з ним я вважав недоречним. Мабуть, він навіть не пам’ятає про зустріч.
- О! Це ж Зелений Гоблін! - Радісно вигукнула жінка в суворому костюмі.
Незважаючи на стиль ділової особи, вираз обличчя в неї був трохи легковажним і алчним. Крихітні мікрофони в руці і фамільєра-оператора позаду, ніби натякали на її професію.
- Ксо... - Тихо прошипів я.
Дамочка з преси поспішила прямо до мене, явно бажаючи поставити кілька запитань. І, я б навіть поспілкувався з нею чисто з любові до струнких жіночих ніжок у колготках. Але ця згадка про те, що я ганебно ставився до інших людей, повністю зіпсувала мій склад розуму. Я просто поспішив сховатися на території академії. Це не було проблемою з моїми здібностями.
- Ізуку! - Окликнула мене Очако.
Швидко знайшовши подругу поглядом, я пішов прямо до неї. Від репортерів, слава великому макаронівному монстру, мені вдалося відірватися. З Урарою, як і завжди, була Міно. Я не могла підійти ближче, як дівчата відразу полізли обіймати себе. Нічого такого, просто скромні дружні обійми.
- Привіт, дивлюся, тут все вже збунтовані майбутнім подіям.
- Ага, я так хвилююся. Я б швидко розпочав фестиваль.
- Давайте знайдемо Тсу-чан.
- Ізо-кун, ти ж стара. Куди нам треба йти?
- Оу, точно. Так, щось таке я чув... - Слегка присоромлено відповів я, діставши з кишені телефон.
- Ти з ким там листуєшся?
- Зі своєю секретаркою.
- Якби Яорозу це почула, то образилася б.
- Так, дарма я так, вона хороша.
У будь-якому разі, у своєї заступники я дізнався, що треба нам прийти в кімнату очікування.
Однак не було потреби блукати в незнанні. Від академії ми прослідкували на спортивний стадіон. Його використовують щороку, так що академія постаралася влаштувати тут все як слід. Далеко не кожен стадіон професійного спорту може похвалитися такими розмірами. Я бачив повідомлення чемпіонату світу з футболу, де площа майданчика була меншою і місцем для глядачів лише в половину від нашого шкільного стадіону.
- Дивись, нам туди!
Вже всередині приміщення для учасників ми знайшли кімнату очікування нашого класу. Так, у кожного класу своя кімната.
- Потрібно серйозніше ставитися до своїх обов'язків. — Трохи невдоволено заявила Яойоразу, затримувала мене в кімнату.
- Вибач. - Вітхнув я. - Думаю, зараз варто надіслати повідомлення іншим. Напевно не тільки для нас було проблемою знайти місце збору.
- Я вже зробила. - Посміхнулася краешком губ Момо.
І було в цій напівусмішки стільки самовдоволеності, що здавалося, ніби дівчина от-ось роздуться від гордості. Ага, я знаю про що вона думає. Що будучи заступником, виконує роботу старіші за мене. Зате я популярніше.
- Ти молодець.
Похвала була, очевидно, приємною дівчині.
Пізніше інші учні підтягнулися до кімнати очікування. У тому числі Асуя, яка принесла пляшку води. Ми спокійно розмовляли один з одним, поки не з'явився Аізава-сенсей. Він тільки кинув коротко, що незабаром наш вихід, і пішов повояс.
- Мідорія. - Саме в цей момент до мене підійшов Зузу.
- Тодорики?
- Якщо дивитися неупереджено, ти найсильніший противник на цьому випробуванні.
- Ммм? Да? Я теж так думаю.
- Але сила це ще не все. І я доведу це, коли обійду тебе на змагання.
- Ой, круто, постарайся суперник! - Вирішив я підтримати його.
Дзеркало раптом збудилося.
- Битва між чоловіками покаже, чиї ідеали сильніші!
- Очако, це ж не... - Замилася Ашидо.
Схоже, демонетка щось знає про специфічні смаки своєї подруги. Боюся, у уяві Ураракі ми з Тодорики робимо різні погані речі. Не хочу це знати.
Але що ще цікавіше, після цієї сценки на мене почав дивитися Бакугоу з такою ревнивістю у погляді. Тодорікі оголосив мене, а не його головним ворогом. Кошмар, пристрасть-то які тут розцвітають. А ще, мені чомусь стало трохи страшно, що в силу наших більш вільних стосунків дівчата можуть спробувати включити до групи ще хлопців на додаток мене. Хоча це не така вже й проблема, в сенсі, нехай спершу спробує зі мною одним впоратися, я їх так залагоджую, що жодних сил не залишиться на інших хлопчиків.
- Схоже, нам пора. Решта вже виходять. - Помітила Яорозу.
Переглянувшись зі своєю заступником, я кивнув.
- Ну що, покажемо їм, чий клас найсильніший! - Бодро вигукнув я. - Якщо дивитися неупереджено, найсильніші це ми! Залишилося вийти і показати іншим прогалину, яка розділяє наш клас від решти.
Може, через те, що я сам був трохи схвильований, моя промова захиталася. Я відчувала, що у всьому тілі є якась можливість активувати мого героїчного покликання. І воно має здатність впливати на емоції інших людей. У цьому випадку мої однокласники були дуже вражені і впевнені.
- Так! Порвемо їх! - Воїнно вигукнув коротун Мінета.
І вся ця юрба вирушила на стадіон слідом за мною.
Вже чути противний голос Сущого Міка.
- І це РАУНД ПЕРВОКУРСНИКІВ! УЧЕНІ ТРАПЛЯТЬ НА ПОЛІ!
Світло злегка засліплює, коли ми виходимо на стадіон. Скільки ж тут людей. У мене, напевно, стільки фанів немає в групі, безумовно ні. Трибуни повністю забиті. Серед звичайних людей, які виділяються, хіба що химерною зовнішністю через мутацій, потрапляють професійні герої, котрі прийшли в якості глядачів. Їх небагато, але паруочку я помітив. Особливо мене здивувала одна сім’я. Знайомі обличчя.
Це було несподівано приємно.
Морські коники, ті герої, яких я врятував від Мускула. Я помітив їх завдяки плакату великих розмірів. Синя блискавка на чорному тлі. А разом з ними був ще карапуз у фантській футболці. Вони явно прийшли боліти за мене. І вони напевно мене дізналися. Хоча, я не те щоб особливо переховувався. А вчитель все розпався.
- СПОРТІВНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ЮЙ! ПЕРЕД НАМ БАЖУТЬ ГЕРОЇ СВІТА! ВОНИ ГОТОВІ ІДТИ ЗГОЛОВАТИ, ЩОБ ПОРОЖИТИ ДО СЛУЖАХ! ЦЕ НАШЕ СПРАВЖНЄ ЗАПЕРЕЧЕННЯ! ЩО ВИ ДУМАЄТЕ, ПОДИВИСЯ НА ТРИВОГА! ЮНИХ ГЕРЕВ, ЩО СОРВАЛИ АТАКУ ОГРОМНОЇ КУЧІ ЗЛОДЄЮ НЕПРЕОДОЛІМИ ВОЛЮ!
Це явно був жест в нас сторону.
Через інші ходи стадіону на поле виходили учні інших класів та курсів. Маленька дівчина Хатсуме, здається дуже скептичною, хоча її однокласники не виявляють ревності. Не схоже, щоб учні факультету підтримки розраховували на перші місця.
- І ЦЕ КЛАС 1-А! – Мик явно нас виділяв.
І глядачі розлютилися криками.
Мої однокласники, мабуть, почали мандраживувати.
- Чи зможемо ми викластися на повну, коли на нас зосереджено стільки поглядів? - Протягнув Ііда.
- Ха! Вони просто дивляться. Це краще ніж натовп негідників, які намагаються нас вбити. - Заявив я. - Якщо вам страшно, то нехай страх додасть вам сили, зробить вас швидшими, хитріше, в кінці-кінців.
- Заткнись. – Пробурчав Кацуки. - Ми найкращі, це і так всім ясно.
- Точно підмічено Каччан. Дивись не відставай занадто сильно.
Дивно, але Бакуго відповів мені спокійно. Я був ошаранений. Що сталося? Невже він настільки виріс за минулий тиждень, що перестав реагувати на дитячі підначки? Це точно той самий Кацукі, не попаданець, але він наче виріс морально і перестав бути примхливою дитиною. а варто так відразу відкидати ідею з попададанцем? Та ні, марення якесь.
- І ЗА НІМИ ВИДУТЬ КЛАС "В", А ВАЖЛИВІ « С», «D. і «E" З ФАКУЛЬТЯ ПРОБРАЗУВАННЯ!
Від грюких криків нашого вчителя англійської я посміщився, прикрив вуха. Учні інших шкіл були явно незадоволені тим, що Мік так чітко відокремив наш клас. І якщо в цілому до геройського факультету ставилися як до сильних конкурентів, то на нас дивилися з особливою ревнивістю. Тим часом учитель також представив класи підтримки.
Зрештою, коли експресивна промова Міка перервала свистом бичування, вона звернула увагу на панель суддів.
- Так, так, угамувалися, дітки! - Виснував глибокий владний голос.
Вау! Моя улюблена шкільна вчителька. Каяма Німрі. Молода дівчина в латексному костюмі, у високих чоботях, наручниках, з кошийником. Героїня 18+, Повночь.
- Це ж Повноч! Героїня для дорослих!
- Куди директор дивиться?
- Ми ж тільки перший курс, ми ще неповнолітні.
- Эй! - Щиро обурився я. - Припиніть там, вона хороша!
- Пфф... - Моя демонетка зафиркала.
Як же члестіла Йому хуртовина, що всі ученики встромляли голови у плечі.
- Я тут на законній підставі! - Зрадила дівчину. - І зараз виступить представник перших курсів. Ізоку Мідорія з класу 1-А!
Хлист свиснув у мою сторону, від чого в мене всередині розтікалося солодке тотування. Немрі — найкращий викладач, про який я міг тільки мріяти. Але, стоп, що вона сказала? Як старий клас, я безпорадно подивився на свого заступника. Яороза винна. Очевидно, вона знала про того, кого вибрали речником, але забула повідомити свого представника! Или не схотіла...
Зітхнувши, я зібрався з думками і вийшов до платформи.
- Мідорія наш представник?
- Ага, ну, це і не дивно.
- Він зайняв перше місце на іспиті.
Усе це бентежило мене дедалі сильніше. Голова кругом не йшла, але все одно мені було якось не по собі. У мене немає спеціальної промови, отже доведеться імпровізувати. Начебто підбагатити однокласників виходило, тут можна робити так само. Тільки слухачі набагато більше. А навколо стало раптом якось тихо. Навіть глядачі вже не так голосно шуміли, очікуючи моєї промови.
Так, спокійно, одягаємо маску героя Гріма. Я відчуваю, що мене це взагалі не хвилює.
- Ммм... Схоже особливої формальності тут не потрібно. - Протягнув я, демонструючи оглянув суддю.
Нейрі кілька обурено вдерлася носик, схрестивши руки на своїй великій грудях, обтягнутій облямованою тканиною.
- Нічого не маю проти, ви добре виглядаєте Німрі-сан, і звертаюся я так формально тільки із поваги. Мені трохи важко бути такою офіційною з такою молодою дівчиною.
Несподівано, коли мої дівчата реагували на це, я зрозумів, що фліртую. З учителем, на очах мільйонів людей. Ашидо просто заливається беззвучним сміхом, не в силах вдихнути ні толики кисню. Урарака розинула рот в подиві. Яороза, хоч і не моя дівчина, також виявила красномовну реакцію, прикривши обличчя рукою, та присоромившись похитаною головою. Їй соромно за те, що в неї такий старост.
- Гхм! - Час змінити тему. - Загалом. Для мене, як і для всього першого курсу, ну або майже взагалі - це перший спортивний фестиваль ЮЕЙ. Мій клас вже встиг заявити про себе, це вірно. І тепер за всіма нами спостерігають більш пильно. Але це лише можливість! Покажіть себе! Продемонструйте всім цим людям на що ви здатні! Хоча це, звичайно ж, не означає, що у вас є хоч якісь шанси наздогнати клас 1-А, адже ми кращі, просто сподіваюся, ви будете відстати не занадто сильно. До речі, це ж пряма трансляція.
Мене вже просто понесло. Мені було соромно, я хвилювався і продовжував свою промову. Правда, Полноч усміхалась і показала мені великий палець, тому я вважав, що моя промова була не настільки поганою, як могла б бути, особливо враховуючи мою непридатність.
- Так, твоя мова бачить вся країна. - Підтвердила Негорі.
- Ха! Тоді! Мам! Я тебе люблю! Ти найкрутіша мама у світі, хочу, щоб всі про це знали!
Уявляю, яке у неї зараз має бути обличчя.
- Але, так-так, повернемося до фестивалі. Власне, я вже все сказав. Просто постарайтесь, викладіться на повну, хлопці!
Мені було не так погано, як на початку промови. Навик героїзма піднімав бойовий дух. Гадаю, частково завдяки цьому навичку учні першого курсу не свистили мене, а підтримали схваленими викриками. Навіть ті, кого я, типу як, піднавчав. Хоч вони і обгризалися, але робили це весело, без образи. А глядачі ж ревели, кричали, кормили, гуделi, звенелі, трубіли, визжали, свистели, клаксонували, загалом, виражав свої почуття різними і несподіваними способами. Прямо футбольні фанати. Хоча їхня реакція викликана швидше, ніж моя мова, а не думка про фестиваль.
- Чудово, тоді ми можемо приступити до першого етапу. - Взяла слово Йомурі.
Нарешті мені треба спускатися звідси.