І ось настав час для суду. Ми маємо справу з правдою, в якій вирішується доля. Це...
- Прийшов час класної години! Всі по місцях! - Голосно вигукнув Іда.
- Ми і так на місцях. Тільки ти не на своєму. - Зітхнув Ханта.
- Тим більше, ти навіть не стара. - Ашідо посміхнулася.
Яророзу ж дивилася на окулярика з якоюсь дитячою образою, яку швидко приховала. Як же, це вона хотіла бути старою. І, хоч вона стала заступником старости, все одно якісь диваки лізуть вперед неї. Не те, щоб вона так сильно любила роботу, але їй подобається допомагати іншим.
У будь-якому випадку, Ііду зігнило з п'єдестал появи вчителя.
- Ви вже розслабилися? - З неймовірним подивом простягнув Аізава-сенсей. - Це було не так, бо ваше випробування ще не закінчилося.
- Що? - Вздрогнув Мінета.
- Скоро почнеться спортивний фестиваль ЮЕЙ.
- Фух, просто шкільний захід. - Зітхнув з полегшенням коротун.
- Так, я вже й забув, що це просто школа.
Академія!
- Зачекайте! А хіба цей фестиваль не втече від усіх цих лих? Все пройде нормально?
І, всі розмови стихли, коли слово знову взяв Аізава.
- Не сумнівайтеся. Якщо фестиваль не скасували, то це означає, що академія впевнена, чи зможе справитися з будь - якою ситуацією. Вам слід більше думати про можливості, які ви отримаєте від цієї події.
Можливості видно неозброєним оком. Цей шкільний фестиваль дуже популярний в Японії. І багато хто буде спостерігати за випробуваннями. Це можливість заявити про себе. Лідери фестивалю зрештою отримають більше запрошень на навчальну практику від геройських агентств, і ви зможете вибрати собі у кого стажуватися.
- Зараз фестиваль Ювей це головна спортивна подія Японії. - Підтвердив мої думки вчитель.
- Це означає, що за нами будуть спостерігати всі найкращі герої. Можливо, вони захочуть підібрати когось із нас собі в напарники. - Озвучила свій висновок Яорозу.
Розумні люди сходяться.
- Гадаю, я теж скористаюся такою можливістю і стану напарником професіонала. - Життєрадісно заявив Камінарі.
- Є багато людей, які так і залишилися напарниками, упустивши шанс самим стати героями. - Підколола його К'єка, дівчинка з ушах-штекерами. - А ти досить тупий, щоб так і закінчити.
Електропарень вже зібрався огризнутися, але тут слово знову взяв Аізава-сенсей.
Звичайно, що потрапити до загону відомого героя підніме ваш статус і дасть досвід роботі в агентстві. Якщо вас помітять, то ваше світло буде забезпечене. Цей шанс випадає раз на рік, а отже, у вас лише три спроби. Не занедбуйте цієї нагоди.
Власне, на цьому класний час як такий закінчився.
Було ще багато часу до дзвінка, але вчитель сказав все що хотів і дав нам час обговорити новину. А сам заткнувся в свій смартфон і явно у щось грає. Проте учні дійсно розлютилися. Здається, що від напруження він кинувся. А Ідіда став активніший жестикулювати руками. Учні, які сиділи поряд з окуляром, не могли відхопити своїх аристократів. Хоч як це дивно, адже кожен повинен був знати про наближення спортивного фестивальу.
- На групових випробовуваннях будемо разом? - Відразу ж запитав своїх дівчат.
- Звичайно! - Бодро відреагувала Ашідо.
- Так! - Пилко погодилася Очако.
І на класній годині ентузіазму однокласники не припинили.
На уроках вчителя з якимось поблажливістю дивилися на нервових учнів і навіть не робили зауважень, коли хтось починав шепотіти про неминучий фестивал.
- Я знав про майбутнє фестивалю, але...
- Але нерви на межі!
- Якщо добре показати себе, це буде величезним скачком вперед для нас, як для початківців героїв.
Хлопці місця собі не знаходять від хвилювання.
- Це нормально, з нетерпінням чекати такої події. - Помітив Ііда, звертаючись до мене.
Бідолаха, завжди намагається триматися ближче до мене і Яорозу. Я починаю думати, щоб передати йому свою посаду старости. Але Момо така сексі, не хочу позбавляти статусу її начальника. Хоча, це все так умовно...
- Іїда дуже дивно демонструє свою радість. - Асуі помітила, спостерігаючи за жестами окуляра. - Чудак.
Міно тільки посміялася з цього.
- Ізуку. - Напружено гукнув мене Урака.
- Емм, так?
- Давай розмажемо всіх на цьому фестивалі! - Грозново заявила дівчина.
Вона заразилася загальним божевіллям. Але, мене це теж починає хвилювати трохи сильніше. Хоча, ось це вже зовсім не дивно. Я ж позер. А цей фестиваль такий чудовий шанс пофарбуватися перед дівчатами! Може мені вдасться привернути увагу милих диких кішок, і вони візьмуть мене на стажування? А там я зроблю масаж Регдолл або Мандалай, або Піксибоб, а краще всіх відразу. Тобто, всім відразу я про масаж. Да, просто масаж...
- Я збираюся перемогти! - Вигукнула Очако.
- Очако, все в порядку? - Навіть Ашідо була стурбована.
У нашої дівчинки явно був бойовий дух. Але, до обіду вона трохи розслабилася. У їдальні ми знову влаштувалися утрьох за одним столиком.
- Круто, мені теж не терпиться виступити. Покажемо всім, чого ми стоїмо! - Бодро заявила Ашідо.
- Так! - Ще більш оптимістично відреагувала Урака.
- Ммм, якось дуже бурхливо ти реагуєш на майбутній фестиваль. - Помітив я.
- Це ж такий шанс проявити себе! Можливо, вже на першому практиці я зможу піти в престижне агентство.
- Так, це важливо. Правда, напевно я не настільки амбіційна, хах ... - Усміхнулася Міно.
- Ти не хочеш зайняти перше місце на фестивалі?
- Хочу, але не так сильно як інші.
- До речі, Міно. А чому ти захотіла стати героєм? — Поцікавилася Очако.
- Просто, мені завжди це подобалося. Щоб боротися з хуліганами. Схоже, у мене така ж причина як і в Ізуку.
- Бо це забавно?
- Ага!
Ашідо підняла руку, і я відразу дав їй "п'ять".
- Очако, а ти?
- Ну... - Замилася дівчинка. - Героям добре платять...
- Через гроші?
- Так, думаю тому. - Шатенке відразу стало ніяково. - Блін, звучить паршиво, ніби я і не герой зовсім!
- Уті моя меркантильна пусечка. - Здохнув я.
Ашидо прикрила рот рукою, ховаючи своє хихікання.
- Я серйозно! – Змутнулась Урака.
- Серйозно. - Кивнув я. - Нічого поганого в бажанні достатки немає.
- Справа не в цьому. - Непомильно простягнула шатенка. - Мої батьки працюють в будівельній компанії. Але останнім часом замовлення мало і дохід сильно знизився ...
- Хмм, з твоєю примхою...
- Ага! Ви могли б значно полегшити працю будівництва!
- Я знаю! Про це я й казала батькам, але... - Дівчинка трохи засмутилася. - Вони хочуть, щоб я « здійснила свою мрію».
Це звучало дещо саркастично.
- Тому! Я стану героєм і зароблю купу грошей! - Водушилась шатенка. - Тоді мої батьки отримають життя, яке заслуговують!
Хоч це і було сказано в хорошому сенсі, але який зловісний підтекст так i новiл прослизнути у моїй уяві.
- Я ж кажу, це зовсім не погано. - Потисную плечима. - У тебе чудова мета в житті. Для мене бути героєм це просто хобі. Але якоїсь мети в моєму житті немає, тут нічого пишатися.
- Гаразд, давайте змінимо тему? Ізоку, як щодо нашого марафону на вихідних?
- Все добре, мама не проти.
- Чудово! - Зраділа Ашідо.
Я раптом згадав про дівчину, яку обробляв увагою, хоча обіцяв допомогти. Хатсум Мей, напевно, чекала на те, коли я зв'яжуся з нею щодо тесту її винаходів. Навіть соромно трохи стало за ігнор. І якщо я хочу їй допомогти, краще не приховувати це від моїх подруг. А-то ще запідозрять в чомусь. Але, перш ніж я встиг повідомити про це ...
- Марафон? - Зацікавлено простягла Асуї, сідаючи до нас зі своїм підносом.
- А? Ну, ми це ... спільно з переглядом фільмів... Дружня посиделка на вихідних... - Сумно промелила Урака.
Судячи з того, що він запав у шатенку, вона зовсім не думає про вечірки. Не дивно, взагалі-то.
- Дружня... - Обдумливо повторила жабошку. - А я можу піти з вами? Ми ж друзі?
- Це... - Ашідо вже зам'ялась.
Ми з дівчатами якось незручно переглянулися. Схоже, що всі були налаштовані не тільки на перегляд фільмів. І, тим не менш, хоч тон Тсую-тя був спокійний, щось в її поведінці змушувало нас відчувати провину при думках про відмову.
- Якщо ти любиш старі фільми жахів... - Непереконливо простягнула Міно, запитання явно подивившись на мене.
Я зігнув брову і потиснув плечима, а потім змінив погляд на Очако.
- Це надовго! – Видала Урарака.
- Так, точно! – Кивнула Ашидо. - Тому це і називається марафон. Мабуть, ми просимо перед телевізором всю ніч. Тому, Асуі-сан...
- Клич мене Тсу-чан. - Видала жаба.
- Так, добре, Тсу-чан. - Замилася Міно. - Навряд чи ти зможеш провести з нами всі вихідні...
- Це не проблема. - Принизила голову жаба.
- Ізуку? Очако?
- Я не проти.
- Я теж. – Здалася Урарака.
- Добре. - Зітхнула Ашідо, визнаючи поразку. - Якщо тебе відпустять, то в суботу ми разом підемо на марафон. Йде?
- Як скажеш. - Асуї.
Я ж подумки прикинув наші шанси на божевільну оргію. Всередині все здригнулося від очікування. Дівчата, схоже, вирішили, що не буде інтиму тепер, і з Асуі це дійсно перетвориться на дружній посиделку. Але я був сповнений надій.
На той час обідня перерва закінчилась, і ми поспішили на вивчення. Про дівчину-техніку я згадав тільки до кінця уроку.
- До речі, я хочу сьогодні зайти в інженерний відділ.
- Навіщо? - Примарно прикралася Міно.
- Ну, я ж обіцяв допомогти Мей з її винаходами...
- Ти обіцяв подумати. - Завулибалась демонетка.
- Саме так! - Наздогналася Очако.
Я тільки зігнув брову, висловлюючи весь прихований в мені скепсіс.
- Добре, але ми підемо з тобою!
- Ви так мило заздрите.
Ашідо усміхнулася в усі тридцять два, а Очако мила зарум’яна. Вони у мене просто краса.
У будь-якому випадку, я все ж вирішив допомогти обачної дівчини з курсу підтримки. А мої подружки вирішили мене проконтролювати, щоб я випадково не пішов на бік. І, чесно кажучи, мили в мене думки спробувати щось нове. Особливо коли я згадував пружні груди Хатсума, її оголені плечі, миле личко...
Вони добре стежать за мною, знають, що без нагляду я можу посперечатися.
І ось, після занять ми прийшли в інженерний відділ...
- Що? Допомогти? Мені?
Хатсум нас просто не впізнала.
- А-а! Зелений Гоблін і його помічниці! - Пригадалася дівчина. - Саме так! Ви ж хотіли допомогти мені з тестом нових малюків!
- Я не...
Власне, поправити винахідникку щодо мого прозвуча я не встиг. Дівчина відразу закрилася в глибині майстерні, риючись у гору свого мотлоху.
- О, так, вона така креативна особистість. - Насміливо дала демонетка, оцінюючи мою реакцію.
- Стоп, ти зараз теж п'ялася на її дупу, Міно?
- Теж!? - Напрягалася Урака.
- Ну, не заперечувати ж наявність у неї відмінних зовнішніх даних. - Знімаю плечима, старанно приховуючи збентеження. - Очако, не турбуйся, твою попку я ціную більше!
- Ізуку! - Одночасно обурився і змутився шатенка.
- Согласна. Тут є що цінувати. – Кивнула Ашидо, по-гезяйски поклав долоню на ягодиці Очако.
Я не міг задатись питанням, чи вона бі або просто приколюється над подругою? В принципі, нічого не маю проти обох варіантів.
- Усили! - Грімко вигукнула Хатсумум, знищуючи мої перекручені роздуми.
Дівчина поверталася з новими іграшками. Міцні металеві рукавички. І це були дійсно сильні кастети!
- А ще я виправила екзоскелет, його теж потрібно протестувати! Гоб...
- Клич мене Ізуку! - Перебив я її.
- Окей! - Бодро відреагувала Мей.
Ашідо насмішкувато фиркала, а Урарака мимовільно заспівала, милашка.
- Пінкі, Дзерфірка, для вас теж дещо є!
- Дзерка? – Опегила Урарака.
- Ха-ха. - Розсміялася демонетка.
Я відчуваю, як мої губи розтягуються в усмішку. Забавні делікатні прізвиська, дуже навіть підходять дівчатам. Хатсуме мав несподіваний талант.
Пізніше ми перемістилися на один з тренірових полігонів. Деякі винаходи Мей вимагали простору для маневру. В принципі все йшло непогано. Було досить весело, і дівчина так тішилася, коли її « мачухи » працювали як треба. Мені було дуже приємно допомогти їй. Не героїчно врятувати, а просто зробити товариську послугу.
- О, це Всемогутній. – Помітила Ашидо.
Я відразу напружився. Прослідкувавши за поглядом демонетки, я побачив Оллмайта, який дивиться на нас з вікна вчительської. На одних рефлексах я відразу прикрив обличчя сильним кастетом, який тестував для Хатсума.
- Що з ним? - Здивована Мей.
- Ірраціональний страх величезних брутальних чоловіків. - Пояснила демонетка.
- Пінкі! - Змутився я.
- Ха!
Оллмайт же, зрозумівши, що його розкрили, швидко сховався, і його квадратне обличчя більше не мілило у вікні. Він безумовно націлився на мене. Якби він просто хотів поговорити про деякі шкільні справи, то лише викликав би в вчительську! Ками-сама! Це що ж, він дійсно може опинитися ...
- А може Ізуку, насправді поза шлюбом сина Всемогутнього? Це ж все пояснює! - Зашепотіла Ашідо дівчатам.
- Вау! - Зараз же повірила Хатсумі.
- Не знаю, він нічого такого не говорив. - Усмухнулася Очако. - Але тепер, коли ти сказала, це дійсно може бути...
- Ні! - Перервав я їхню розмову. - Я не син Олмайта!
Після крику моєї душі якось з боку повіяв холод. Ми всі разом повертались до воріт полігону.
- О, Тодорики-сан. Ти теж хотів потренуватися тут?
Хлопець з барвистим волоссям оглянув нас, не ставши відповідати на питання, після чого розгорнувся і пішов. Це було грубо. І, схоже, його дуже шокувало те, що він почув.
- Може він теж позашлюбний син Всемогутнього? - Обдумливо простягнула Ашідо.
- Та ні, зовнішність, примха, він точно Тодорики. – Похитав я головою.
- Значить, проти того, що ти сам син Олмайта, заперечень немає?
- Так! І, на слово, наші з ним примхи зовсім не схожі. Так може здатися з боку, але якщо краще вивчити їх властивості, відмінності будуть просто очевидні. Плюс, ніякої зовнішньої подібності.
- Я-я-єсно. - Знущання дала демонетка.
Мені залишалось тільки полегшено зітхати.
Міні ще не раз підколювала мене на цей рахунок, але в кінці-кінців їй набридло. Хатсуме отримала нові дані для своїх малюків, але завантажувач вигнав її з майстерні, заявивши, що вже пізно і їй треба повертатися додому, щоб батьки не хвилювалися. Похитнувшись, Мей поїхала на реактивні ролики, які якраз тепер відкалібрували завдяки мені. Ми затрималися на полігоні, і цього разу я не відвідував девичю берлогу своїх подружок. Але, через це додому я, все ж, повернувся раніше, ніж зазвичай.
- Хех, звикла вже. - Посміхнувся я, відкривши вхідні двері.
Цього разу мама не зустрічала мене. Здається, вона чекала мене пізніше, але мене це не засмучує. Але, цікаво, вона не чула звук бавовни, коли я різко затримався перед будинком?
Залишивши взуття на спеціальному підставці, я пройшов далі. Спочатку в вітальню, потім оглянув весь перший поверх і, не знайшовши Інко, піднявся на другий. Не знаю чому, але я почав ступати тихо, а ще, з'явилося деяке занепокоєння. Мені вже було страшно, що я так і не знайду маму вдома. Звичайно, це ще не означає, що сталося щось погане. Може вона пішла в магазин? Але, все ж...
Що це за звуки?
Це ж з моєї кімнати...
Я обережно подивився на себе і зрозумів, що в мене відвисає щелепа.
- Ахх! Ахх! Ахх! Яаах! - Страшно знервували гучні стони.
Інко сиділа за моїм комп'ютером. І дивилася мою порнуху.
Дізнаюся цей ролик. І від усвідомлення, що Інко прямо на моїх очах мастурбує на відео про інцест матері та сина, просто зводить мене з розуму. Гормони забурили, вимагаючи дій. Підійти, обійняти... І це може її налякати. Такий розвиток подій може стати надто різким. З іншого боку, я можу прямо зараз показати, що не буду її критикувати за подібне.
- Ммм... - Сладко простонала Інко, шурша у себе між ніжок.
Це просто...
Потрясно.
Я сильно зковтнув.
У результаті, я вирішив діяти. Хоч щось зробити. Але спершу, потрібно дочекатися, коли вона закінчить. Перервати жінку на середині процесу не ввічливо. Гаразд, справа не в ввічливості. Тоді вона буде більш доброзичливою. Звичайно, вона злякається. Я б точно перелякався, застукай мене батьки за подібним. І соромно їй теж буде. Але якщо я не подолаю це, то не зможу зайти далі, вірно?
- Ммньях... - Сумно зітхнула мама.
І пристрасно здригнулася, від задоволення, закинувши голову назад. Вона б навіть могла помітити мене, якби не закрила очі. Коли вона калічила себе, я почав повільно підходити до них і намагався не видавати зайвих звуків. Проколена спритність дозволяла рухатися безшумно.
- Ох, Ізуку... - Блаженно дала Инко.
У мене аж дихання перехопило, і серце забилося ще швидше.
То вона про мене думала?
- Я тебе люблю. - Видихнула вона, не відкривши очей.
Хоч вона ще балдела і мені не хотілося рушити момент, але тут я вже не витримав.
- Я тебе теж люблю, мамо. - Мої губи розтягуються на веселу посмішку.
Кладу руки на плечі Інко і починаю їх масувати. Як я й очікував, вона застигла в страшному стані і її м’язи були наче скам’янілі. Але ж я не змарнував навики масажу. Під моїми руками її плечі швидко розслабилися, а потім вона повністю розтанулася.
- І візуку... - Злякано простонала вона.
- Нічого не кажи, я все розумію. - Заспокою її гладким тоном.
Коли я нахилився, то закопав обличчя в її м’яке волосся. Вони приємно пахнуть, фруктовий шампунь.
Інко вся червона від сорому.
Ненадовго перервавши масаж, я поліз уперед, нависнувши над мамою, щоб дістатися до мишки. На моніторі картини та звуки динаміки трохи заважають моїм спробам заспокоїти Інко.
- Давай, я приготую вечерю. - Добавляю спокійним тоном, ніби нічого незвичайного не сталося.
Мамі дуже сподобалась реакція на це.