Розділ 389 — Армагеддон (Часть 1)
Коли до Землі залишалося ще 10,000 кілометрів, а перед початком битви - всього п'ять хвилин, Теодор дивився на прекрасний пейзаж. Його погляд був недоступний для людей, які тепер живуть. І лише через багато поколінь людська цивілізація могла вийти на той самий рівень, щоб бачити те ж саме, що й він.
Те, що розтягнулося над самим небом... Нескінченний простір, вкритий міріадами зірок. Всесвіт...
Це був світ, з якого не могло повернутися багато найвидатніших дослідників. Навіть Теодор був наповнений страхом і радістю, дивлячись на цей чудовий пейзаж. Він був лише нікчемною сонечкою в порівнянні з цим нескінченним простором.
Хіба ж не вражає те, що так багато речей? Тео міг лише погодитися з твердженням. А ще він пам'ятав, що писали про космос в книжках... Коли смертні люди дивилися на всесвіт, нічого про нього не знаючи, їх вузький розум просто не витримав її велич і розмірів.
Проте, Обжерство дотримувалося цього приводу кількох інших поглядів.
- Ну, це не так і важливо. Фобії різні і вони є скрізь.
- Думаєш, це щось на зразок страху висоти?
- Не зовсім. Страх висоти виникає через усвідомлення того, що станеться коли впадеш. Це реакція на знання, а не на процес. Що стосується космосу... Так, найбільше це схоже на талассофобію (страх перед морем), однією з причин якої є когнітивний диссонанс. Цей страх відрізняється від того, який знаходиться в твоїй голові або відчуваєся твоїм тілом. Це дискомфорт і занепокоєння відносно того, що неможливо розглянути повністю... Ось через що у тебе, користувач, волосся встає дибки.
На щастя для Теодора, на нього цей факт не вплинув критично. Чарівник зміг відновити самовладання за допомогою простого розумового зосередження, після чого зосередився на неминучому руйнуванні.
– ... Воно вже близько.
Тіо все ще стояв біля арктичного льодовика, а на його правій руці яскраво сяяла золота мітка — адміністративні права на матеріальний світ.
Це означало, що він має обов’язок охороняти світ. Ці адміністративні права, які колись передав лорд Клепеус, були силою, яка не могла використовуватися, якщо світ не загрожувало глобальному руйнуванню. Однак, незважаючи на те, що мітка вже давно визнала наближення гніву, її не можна було використовувати для запозичення мани, як це зроблено минулого разу.
- Найімовірніше, гнів просто посилиться.
Отже, поки що Теодор був змушений обмежитися адміністративними правами щоб подивитися на безмежні простори космосу. На щастя, не було ніяких ознак того, що гнів зарахував загрозу навіть це. Отже, Теодор заспокоїв свій розум і тихо сказав:
- Обжерливість, відрахунку 10 секунд.
– Добре.
Магія була марною, оскільки відстань сягала тисячі кілометрів. Тепер йому потрібно було покластися на ще одне з Семи гріхів, обжерство.
З очей Теодора, який повністю зосередився на цьому, почало зникати світло і він почав думати, що сповільнюється саме час. Монстр наближався зі швидкістю понад десять кілометрів за секунду. Отже, якщо він допустить хоча б найменшої помилки, то втратить кілька кілометрів.
- Десять.
Коли обжерство почало відраховуватися, Теодор затримав дихання.
- Дев'ять, вісім, сім, шість...
Як тільки було сказано, "п'яти" Теодор підняв свою ліву руку до неба. Як і раніше, обмеження на використання адміністративних повноважень все ще існувало, але цю функцію можна було використовувати без особливих проблем.
▪ Відкриття дверей з обов’язками адміністратора « Теодор Міллер ».
Це був трюк, який Тео придумав ще кілька місяців тому. Стандартне заохочення вимагало тривалої підготовки і великих енергозатрат. Однак, ставши адміністратором, Теодор міг з’єднувати виміри на власний розсуд.
І ось ...
✔ Прийди, Фафніре!
Дракон, Фафнір, який охороняє Муспельхайм, що колись вже відповів на заклик Теодора і за сім секунд знищив Гордовиню.
Коли атмосфера Муспельхайма злилася зі світом, все навколо побіліло, а кисень почав кричати... Однак Арктика, де температура довкілля становила 50 ° C, не хотіла просто поступатися цій температурі.
✔ Перехід завершено. Тривалість активності в даному вимірі становить 43 секунди.
І ось, як тільки почули ці слова, у небі з’явилося святе біле полум’я, подібне до яскравого сонця.
У Епоху міфів Фафнір збив світове дерево, створивши таким чином місцевість, яка отримала назву Червона Плато. І тепер, слухаючись волі призовника, Фафнір підняв голову туди, звідки летів гнів.
– Два.
А в той момент, коли Обжерство дорахувало до двох...
– Фафнір, зараз!
✔ Винагорода.
За наказом Теодора Фафнір відкрив рот і скинув назовні подих, схожий на « озеро».
– ---- ----!
Після цього льодовик розтанув, а снігова метиль перетворилася на пару. Хоча дихання було спрямоване вгору, воно призвело до катастрофічних наслідків навіть тут на землі. Якби дія не відбулася в самому центрі Північної півкулі, то нацистська атака Фафніра стала б видною лише півсвіту.
Колоб світла, який піднімається з землі до неба, здавалося, проколов саму атмосферу.
- Чудово. Швидкість хороша.
Тим часом, в зворотному відрахунку залишилася лише одна секунда, а тому Теодор вже переніс ракурс огляду вгору з точки зору самої планети. І ось, в той момент, коли з атмосфери вирвався промінь світла, а його очі увійшли у контакт із гнівом...
- Ну привіт, шматок металобрухту! - Викрикнув Теодор, піднімаючи ліву руку, — Моє привітання трохи незвичне, але все-таки прийми його!
Маг не знав, дійде він до адресата чи ні. Однак лазер подолав відстань у 1000 кілометрів і врізався у свою ціль.
Це був руйнівний удар, якого Фафніром з усієї його сили. Шума не було. Тільки всередині темного простору, позбавленого повітря, палав яскраве світло дихання дракона.
У зв’язку з гнівом лазер викликав вибух. Приступити на матеріальний світ, було б знищено півконтинента. Проте Теодор все ще пильно спостерігав за тим, що відбувається.
[Пошкодження зовнішньої стіни. Перевірка змін фізичних властивостей від 1 до 14- го рівня. Самостійне відновлення. Запуск послідовного розділення.]
Гнів не міг захиститися від наймогутнішої атаки Фафніра, втілення Мусельгейма. Отже, частина величезної срібної сфери, діаметр якої становив кілька кілометрів, почала шепотіти, наче стара зміїна шкіра. Невиправні частини, що вийшли з ладу через величезний перегріва, замінилися функціонуючими.
Незважаючи на цей напад, гнів не був здивований і ні розгублений. На додаток до орхала, який міг витримати майже будь - яку температуру, він запускав контрміри протипізнаного лазера.
[Лазер Фафніра — примітивний тип надвиснього теплового випромінювання. Унікальна слабкість променівної атаки є зниженням теплопровідності. Ремонт. Простір на зовнішній стіні блокуватиме теплопровідність.
Після цього відкриття поверхня величезного срібного гніву зникла.
[Активнація просторової кордону. Назва простору - Кокитус. Діаметр 15 метрів.]
Простір розрив, який з’явився на зовнішній стіні гніву, почав поглинати більшу частину тепла. У абсолютному вимірі, як і Муспельхайм, панував вічний холод, який не мав дії жару.
« Це може бути проклятий металобрухт...!»
Контрамери заслуговували б справжнього захоплення, якби гнів не був ворогом матеріального світу. Отже, кілька приголомшений Теодор зрозумів, що Фафнір більше нічим не зможе допомогти. Гнів продовжував летіти через потік жахливого жару і за кілька секунд священний дракон був відреагований назад, так і не добившись хоча б скільки-небудь значущих результату.
"Кхек, навіть я такого не очікував".
Але все було не зовсім так, як подумав Тео. Хоч би якою великою була сила лазера, гнів був абсолютною зброєю, яка могла б розтрощити навіть зірку. Дивовижно, що Теодору вдалося пошкодити його зовнішню оболонку.
Тим часом у вакуумі, який так чи інакше, можна було назвати нескінченним простором, дув вітер. Він був наслідком сгенерованих сонячних хвиль, які з’явилися в космосі та інших енергій.
Межзірний вітер... Коли Теодор відчував цей вітер, який неможливо було відчути за допомогою людських почуттів, він викликав магію вітру, успадковану від екс-Мастера Белой Вежі, Хіткліффа. До того, як він став трансцендентним, ця сила була для нього незбагненною, але тепер він міг впоратися з даним вітром.
❖ Зберіться, вітру між зірками і планетами!
Без адміністративних повноважень Теодор не зміг би контролювати їх навіть одну секунду. Отже, постійно придушуючи міжзірковий вітер, який намагався вийти з-під його контролю, Тео пильно подивився на гнів. Загроза в обличчі Фафніра зникла, і через це зовнішня стіна гніву знайшла свій первісний вигляд. Це було зроблено для того, щоб якомога більше зменшити використання енергії і забезпечити ефективне "знищення".
«... Так, продовжуй дивитися на мене зверху вниз. Скоро я розіб'ю тебе на шматки."
◯ Суперварня, активація.
А потім Теодор відпустив брази управління міжзоряним вітром. Ця міжпланетна буря досягла жахливого масштабу, незважаючи на те що збиралася всього кілька секунд. У Тео просто не було вибору, крім як відпустити її, оскільки він не міг контролювати сили, що нагромадилися в цьому безмежному просторі. Сонячне світло, яке живило життя матеріального світу і з’явилось через припливи, було лише частиною тих сил у Всесвіті.
✔ Вихваляйте свою силу, Айолосе!
Зоряне світло пішло за жестом Теодора, і величезна сила миттєво окутала гнів. Ця буря була достатньо потужною, щоб в мить здути атмосферу цілої планети.
Тьху-ух. Кхр-рось...
Повітряні потоки викликали шум навіть у безмовному космосі, а частина стіни гніву стала подібною до кераміки. Його срібна поверхня була роздроблена міжзоряним вітром, обнаживши все такі-ж срібні нутрощі.
Чудова робота Теодора виявилася справді дієвою.
Але гнів швидко зреагував на неї, ніби знав, що вона з'явиться.
[Зафіксовано великий масштабний тиск. Межзірный вітер. Примітивна магія, яка покладається на стиснення і емісію. Пропонується створити вакуумну зону, одночасно з цим використовуючи відштовхуючу силу для компенсації тиску. Виготовлюється ремонт. Віддзеркалена функція розгорнута. Вздовж шляху слідування запущена вакуумна хвиля.]
Навіть абсолютні заклинання набагато переважали мощі, що контролювала міжзоряний вітер. Але її масштаб був настільки великий, що просто не залишалося місця для складних магічних формул. Виготовлення поля, що розсіює магію, призвело до того, ніби більша половина тиску зникла.
А як тільки через траєкторію руху гнів прокотився « навіжена хвиля», завіса з міжзоряного вітру була розірвана, і злість отримала необхідну колоду.
[Провідається прорив.]
Межзірний вітер розкидався на всі боки і Теодор, закашлячи кров’ю від отриманої користі, знову вирахував прискорений шлях гніву.
« Проклятье. Я чув, що він сильний, але це вже занадто ...."
Теодор вважав, що ці атаки достатньо для того, щоб зірвати з гніву хоча б сто метрів його оболонки, але розрахунки чарівника виявилися неправильними. Отже, дивлячись в небо, він просто покріпше стиснув зуби. Комета падала з величезною швидкістю, і хоча її все ще не було видно, вона мала стати помітною вже через п'ять хвилин.
І коли Тео зрозумів це, він перестав вагатися і перейшов до наступного етапу.
"Поїхали".
А потім його тіло перетворилося на кобальт.
Примушувати: друга фаза.
Режим "ІНДРА".
Це була не блискавка, а щось на наступному рівні. Це була плазма, яка в розвиненій цивілізації класифікувалася б як матеріал 4-го класу.
Ефективність і швидкість плазми були набагато вищі, ніж блискавка. Тому Теодор за лічені секунди проминув атмосферу своєї планети й досяг лютості на відстані тисяч кілометрів від початкового місця її існування.
У цьому безмежному просторі ніщо не стояло на його шляху, а тому швидкість становила 100 кілометрів за секунду і навіть більше.
"Я знищу його".
А потім Теодор Міллер досяг срібної сфери.