Розділ 336 — 5 років (Часть 1).
- Хум-м...
Лежачи на своїй громіздці ліжку, чоловік з чорним волоссям і голубими очима повільно відкрив очі. Не побачивши нікого поруч, він посміхнувся, після чого підняв своє грандіозне тіло.
Минуло кілька років відтоді, як цей сон був реальністю, але він все ще згадував про нього.
- Що ж, я вже не підліток, що все ще переживає статевий дозрівання.
Теодор поправив розмиті простирадла і ковдру, після чого відкрив вікно.
Тьху-ух...
Темна кімната тут же наповнилась яскравим світлом.
Єдиною пристосуванням у спальні Тео, яке надавалося магією, була тінь, яка перешкоджала проникнення світла, а тому плазунучи в напрямку до зеніту сонце на додачу до всього Мана-вілу тут же осяяло контури його кімнати.
Столичні будівлі були набагато вищі, ніж кілька років тому, а вулиці були освітлені магічними вогніми навіть у досить світлий ранковий годину. Сьогодні вони горіли м'яким голубим світлом без найменших ознак червоноговатого відтінку, які проголошують щось надзвичайного.
Сьогоднішній день обіцяв бути мирним і нечутливим.
Після великої битви в Ельфхаймі цикл подій, центром яких був Теодор, нарешті пішов на спад.
Громадянська війна в Андрасі та хаос у центральній частині континенту, що з'явився після зникнення Лайрона, стали джерелом головного болю і для Мелтера, але все це вже не мало значення. У порівнянні з чорноклінжником 9-го кола, який намагався пришвидшити світове дерево Нідгеггу, міжнаціональні дризки видавалися в деякому ступені навіть милим.
На кілька секунд Теодор задумався про події минулого, після чого розгорнувся і вимовив:
- Гоєтия.
- Так, пане.Він з радістю відгукнувся на кільце, яке лежало на його правій руці.
- Що у нас сьогодні за розкладом?
- О восьмій годині ранку у залі засідань королівського палацу відбудеться збір. О другій годині пополудні Роберт Альпенхаймер приєднає військову академію, щоб створити стратегічний клас і о сьомій вечора на Вас з Веронікою заброньований столик.
- Я забув про цей збір. Треба поквапитися.
Після того як Теодор вислухував Ґоетію, що працює його асистентом, він подивився на дерев’яний годинник і почав збирати.
Сонце лише почало свій шлях небозводом, але справжні чарівники не витрачали жодної хвилини. Люди з насиченим графіком часто ставали совами. Проте люди з такою фізичною силою, як Теодор, були дуже сонними і в них не було перших променях сонця.
Він відкрив свій гардероб, який за останні кілька років став набагато більшим. У ньому був самий одяг, який використовувався в залежності від ситуації. У неї входив ряд мантій для зустрічей на державному рівні, публічних церемоній і прийомів.
«... Вони мовчатимуть, навіть якщо я прийду в чому попало» - одного разу сказав Бланделл. І це була чиста правда, тому що ніхто не міг зупинити або проконтролювати дії мага 8-го Круга.
Щоб переконатися в цьому, достатньо було просто подивитися на Вероніку, для якої правил не існувало. Одного разу вона прийшла на офіційний королівський збір у відкритому вечірньому плаття, що для когось іншого було б чимось нечутливим. Проте Теодор не хотів мати на собі косих поглядів урядовців, тому вирішив одягнути відповідний одяг. Нехай цей одяг і не був зроблений чарівниками, але сидів він на ньому добре.
« Він не подобається мені, але я думаю, що дизайн досить непоганий".
Це була чорна мантія з золотими прикрасами, які відразу давали зрозуміти: її власник - людина високого статусу. Теодор розправив складну матерію і за звичкою декого привітав:
- Пане Спенсер, Ви тут?
Кілька секунд висіла повна тиша, після чого з правої руки Теодора прийшла відповідь:
- Тут, тут. Цей старий служив довше, ніж думав.
- Ха-ха, будь ласка не думайте так. Ви володієте чудовою силою.
- Эх, але зараз-то я безполезен.
Почувши бурчання легендарного героя Рейнольдса Спенсера, Теодор посміхнувся. Після поглинання Калібра Душі душа героя залишилася в правій руці Теодора і протягом п’яти років віддавала йому всю свою силу. Отже, Тео кожного ранку перевіряв його присутність, оскільки Спенсер міг зникнути майже в будь - який день.
Однак сам Рейнольдс вважав, що це не обов’язково.
- Але я про це не шкодую, бо знайшов гідного наступника. Не сумуй і не оплакуй мене. Не треба прощатися з душею, яка давно померла.
- Може, я просто хочу сказати їй "дякую"?
- Ось же упертець.
Теодор міг заручитися, що в цей момент Рейнольдс криво посміхнувся.
Мислливо посміхнувшись, маг деактивував аварійне закляття. "Аварійна магія" не мала для нього жодного значення, оскільки він і так відразу прокидався, коли відчував чиюсь наближення. Однак, це був офіційний пристрій забезпечення безпеки, який він входив просто за звичкою.
А потім його почуття зафіксували за дверима слугу, який, отримавши дозвіл увійти, ввічливо вклонився Теодорові і привітався:
- Вибачте, Майстер Башен.
Коли Тео почув свій титул, до якого він ще не звик, то кивнув головою. Тим часом слуга обережно продовжував говорити:
- Його Величність запросив Майстра Башен на спільний сніданок. Якщо хочете, я проведу Вас в трапезу.
- Будь ласка, будьте такі добрі.
- Виконую! - Розгорнувшись на місці, відчекав слуга. Теодор з гіркою посмішкою пішов за ним. Коли він був дитиною, йому хотілося багатства і слави. Тепер усе це його зовсім не принизило. У нього були сили, які могли порівняти з землею гори і змінити клімат. Хіба гроші і статус могли тепер щось значити?
Теодор Міллер, вершина всіх Господарів Башен, мав власні проблеми, недосяжні для розуміння інших.
***
Майстер Башен був людиною, яка стояла над усіма вежами магії. Вперше в історії Мелтора цей титул знайшов свого володаря, хоч і сталося це порівняно недавно.
Два роки тому, Бенедикт, змучений війною з Андрасом, подав у відставку. Весь цей час він був абсолютно вільним магом, який не належав до жодної з башт магії. Завдяки цьому Бенедикт зміг зберігати баланс між вежами свого, досить об’єктивного погляду та здійснювати роль голови Магічного товариства.
Проблема полягала в тому, що після того як він пішов на пенсію, ніхто не зміг би отримати звільнення від відповідальності голови центральної вежі. Найстарші чарівники, які пройшли через незліченну кількість війн, були занурені у свої магічні дослідження і не палали бажанням брати на себе додаткові обов’язки. Однак вони і без того багато зробили для Мелтора, а тому ніхто не хотів їх турбувати. Але перш за все, кандидат в майстра тієї чи іншої вежі повинен був мати 7-им Колом і вище. Зі смертю Майстра Сіней Вежі, Бланделла, залишився лише один чоловік, достатньо компетентний, щоб стати головою центральної башти.
« І ця людина - я», — зітхнув Теодор, згадуючи події тих днів, « якби мене тут не було, Бенедикту довелося б почекати на пенсію.
Теодор Міллер, наймолодший чарівник, який досяг 8-го кола, був героєм. Він повністю підтримав усі вимоги бути майстром однієї з башт. Крім того, Майстер Красної Вежі Вероніки була жива і здорова. Тому ніхто не боявся, що Червона Башта розвалиться якщо Теодор залишить її без уваги. Ну і на завершення, про це знали небагато людей, але Вероніка перебувала в підлеглому становищі щодо Теодора.
Таким чином, від початку до кінця ця посада була призначена для Теодора Міллера.
Процес призначення пройшов досить швидко. Звичайно, Вероніка погодилася і без найменшого поштовху проголосувала за нього разом з Майстром Білої Вежі та Майстерем Жовтої вежі. Місце Майстра Сіней Башта на той момент пустило, і тому його голос розглядався як утриманець, в зв'язку з цим рішення було прийнято на основі більшості проголосів.
Так уперше за історію Мелтора народився Майстер Башен. Це було доказом того, що Теодор був найбільшим магом свого часу. Проте, крім чудового титулу, це призвело до збільшення обсягу роботи і тому Тео міг лише вдихнути повітря, коли знову побачив засідань.
- Це нікуди не годиться! Ми повинні організувати в Остіні повноцінний збройний протест! Вони зовсім забули про доброту, яку ми виявили до них, і тепер хочуть подвоїти ціну на всі наші товари!
Хоча Роберт став старшим і мудрішим на п’ять років, він все ще блукав на засіданнях, критикуючи владу тих чи інших країн.
У цьому випадку під його гарячу руку потрапив Остін. Після того як посуха, спричинена піщаним драконом, зникла, невелике безлюдне королівство поступово почало розвиватися. Все це було винятково завдяки діям Теодора, але держава, в якій рука про руку діє як громадянська влада, так і релігійна, виявила по-справжньому дивовижний імпульс.
Проте коли Королівство Остін зникло, воно почало діяти дещо безсердечно.
- Ну вже ні, збройний протест — це занадто! Хіба Вам не здається, що це зробить нас схожими на якихось імперців? Хоч би якою безсоромною була Остін, було б неправильно використовувати зброю!
Сьогоднішній збір нічим не відрізнявся від усіх інших, коли два міністри, Роберт і Джером намагалися перекричати один одного.
- І що? Сьогодні вони підвищують ціну, а завтра підуть на нас війною! - З випущеними очима оголосив Роберт.
— Метою цієї зустрічі є знайти дипломатичний вихід!
Як і завжди, у словах кожного з них була своя логіка. Мелтор виграв Північну війну, і завдяки цьому набув багато нових територій та ресурсів. Таким чином, магічному королівству вдалося вийти далеко за межі того де воно було п'ять років тому. Однак щоб використовувати ці землі та ресурси, потрібно було людей. Таким чином, в даний час населення і військо Мелтора були розкидані по всій своїй величезній території. Крім того, післявоєнна атмосфера в королівстві тільки недавно стабілізувалася, а тому війна або навіть вторгнення до будь-якого військового конфлікту могли її порушити.
А в наступний момент підняв руку маг, одягнений у синю мантію.
- Я скажу.
- Ум-м.
- Кгм-м.
У той же самий час і Джером, і Роберт відразу замовкли, оскільки статус мага був набагато вищим від їхнього власного. І ось, головне обличчя на цій зустрічі Курт III повернувся в сторону промовця і вимовив:
- Будь ласка, Майстер Синей Вежі.
- Так, Ваша Величносте.
Це була вона. За останні п'ять років ця все ще боязка дівчина сильно змінилася і була визнана Майстером Сіней Вежі. Її срібне волосся було схоже на м’яке місячне світло, а блакитні очі — на спокійне озеро. Здійснюючи свою мудрість і силу, вродлива жінка піднялася зі свого місця з палицями, що символізували попереднього Майстра Сінея Вельми.
«... Сильвія»
Це була Сильвія Адрункус. Після смерті Бланделла на три роки з головою пішла в магію, забувши про все інше.
Теодор часто бував у неї, але все, що він міг зробити - це провести коротке спілкування. У її очах палав занадто інтенсивне світло, щоб навіть спробувати його зупинити. Вероніка сказала, що вони зможуть нормально спілкуватися лише тоді, коли Сільвія досягне своєї мети.
І ось, ця дівчина дійсно змогла виправдати надії свого дідуся та вчителя. Роками інтенсивних тренувань і навчання вона досягла межі. А потім, використовуючи свої власні зусилля і таланти, вона пробила висотну стіну.
Тепер ніхто не міг ігнорувати Сильвію, яка досягла 7-го кола приблизно в тому ж віці, що і Теодор Міллер.
Деякі бачили в цьому знак нескінченної слави Мелтора, тоді як інші були зачаровані її красою.
"Настала нова...ера"
Вакантні місця, які залишилися після людей, були заповнені і колесо історії продовжили свій хід.
На мить погляд Теодора заглибався, але невдовзі він повернувся до нормального стану.
Сільвія була не єдиною, кому довелося кілька років стояти обличчям до стіни. Перед Теодором Міллером височіла його власна, висока і непереборна стіна 9-го кола.