Розділ 321 — Той, хто успадковує і ховається за лаштунками (Чаття 4).
Рейнольдс без найменшої вагання пройшовся по залишках повалених демонів, продовжуючи пильно дивитися в сторону чорношкірих. Цей чоловік достойний називатися героєм.
Народжений задовго до появи Башен Магії, його ім’я було увічнено в легендах та літописах. Він жив у епоху, яка закінчилася кілька тисяч років тому в кінці Темних Веків, де світом правила темряви, а за кожним кутом ховалися породження зла.
І справжнім злом тієї епохи і втіленням руйнування був піщаний дракон, Азі Дахака. Це був монстр, три голови якого спадали на міста всі види смертельного дихання. Лише за тиждень Азі Дахака спалив половину континенту, а потім... Перед ним з'явився великий герой.
« Це дійсно так...?»
Теодор досі не міг повірити почутому, що було цілком природно. Рейнольдс був справжнім героєм, який колись врятував матеріальний світ! Хоча Теодор Міллер вже не раз зустрічався з великими людьми, він все одно відчував благоговійний трепет перед цією людиною.
Його емоційний стан був переданий власникові тіла, і Рейнольдс задовольнився.
- А-ха-хо! Це просто приголомшливо. Навіть через тисячі років світ все ще пам'ятає мене. Для героя немає нічого складеного, ніж усвідомлювати цей факт.
«... Насправді я думав, що Ваші подвиги - вигадка."
Ніхто точно не знав, ким був Рейнольдс — воїном, лицарем чи чарівником. Але, очевидно, історія про його подвиги поширилась по цілому континенті.
Кожен, хто трохи цікавився історією, дійшов би такого ж висновку, як Теодор. Вбиті демони та чорнокнижки не залишали слідів після себе, а тому перекази з уст в уста були єдиними доказами того, що ця людина взагалі коли-небудь існувала.
Неможливо було довести і те, що Рейнольдс Спенсер став причиною смерті страшного трьохголового дракона Азі Дахакі.
Тим не менш, сам Рейнольдс вважав інакше.
- Що ж, це теж добре. Задача героя — пролити світло на темряву і дати надію тим, хто її потребує! Якщо я виконав цю роль, значить моє життя прожите не даремно.
У певному розумінні ці слова суперечили самі собі. Невже Рейнольдс Спенсер був настільки задоволений тим, що про нього продовжували пам'ятати в далекому майбутньому, щоб сумніви людей щодо достовірності його подвигів для нього не мали ніякого значення?
Однак, оскільки Теодор поділяв з Рейнольдсом Спенсером одне тіло і розум, він зрозумів, що мислення цієї людини відрізняється від способу мислення інших.
Рейнольдса не цікавилася особистою славою. Усе, чого він хотів - це справедливість і мирне життя для всіх людей на цій землі.
Справжнє призначення героя полягає в тому, щоб допомагати людям, які стикаються з труднощами, а не намагатися залишити слід у своїй історії. І Рейнольдс присвятив цьому все своє життя.
- Кінець кінцем, світ не відвернувся від праведності. І ти знаєш це краще за багатьох інших. Отже, не опускай переді мною голови, герой з майбутнього.
« Добре. Дякую Вам, сер Спенсер".
- На цьому вступ завершено. А тепер перейдемо до справи.
Рейнольдс говорив так, ніби все знав.
- Ти хочеш пізнати Калібр Душі?
"Так".
- Теорія проста. Магічна енергія очищається і виводиться з організму, приймаючи форму леза. Кліньки, створені на основі астрічної системи, стають жертвами матеріальних страждань.
"Ем-м... У мене вийшло створити астральне лезо, але...», - спантеличено пробурмотів Теодор.
- Я так і думав... Що? Вийшло!
Очі Рейнольдса полізли на лоб. Цей чоловік, який навіть не повів бров'ю при вигляді високого демона був по-справжньому вражений тим, що почув.
Невже Теодору вдалося досягти чогось неординованого?
- Калибр Душі є магічною магією, яка не має нічого спільного з здібностями чарівника. Меч може виявити свою силу лише тоді, коли в якості ядра використовується душа самого чарівника. У Спенсерових членів сім'ї немає проблем з використанням Калібра Душі, оскільки ми навчалися цього змалку, але я ніколи не бачив, щоб це міг використовувати хтось ще... — Прочитавши думки Теодора, пояснив Рейнольдс.
Сам Тео не зовсім зрозумів, що мало на увазі, а тому потомок Спенсерів підняв праву руку до неба і ... Прямою в його руці з'явився блискучий меч. Це був повністю матеріалізований Калібр Душі.
- Ху-у! - Видихнув Рейнольдс і наніс рубний удар.
Фьу-ух!
Рух меча викликав гучний свист. Теодор непритомно забив вуха і зрозумів, що опинився поза тілом Рейнольдса. Він не знав, як "як" але Рейнольдс видыв його зі свого тіла.
- Чому Ви це зробили, сер Спенсер? - З переляканим виразом обличчя запитав Тео.
- Я хочу дещо перевірити. Використай Калібр Душі.
Великий герой не зробить безглуздості. Теодор не був упевнений щодо причин, але він не сперечався і не виконав вимоги Рейнольдса.
- Калібр Душі.
Можливо, для інших магів все було інакше, але для Теодора концепція астральній магії зовсім не була незнайомою. Умбра зреагувала, і в його правій руці з’явився маленький зелений меч. Звичайно, він мав силу та блиск і завдяки цьому сильно поступався версії Рейнольдса. Але форма леза була видно досить чітко.
- Хох...! — Рейнольдс захоплений, — Ти дійсно вмієш його створювати. Крім того, зелений колір символізує життя і надію. Я вже давно не бачив такого чудового світла.
- Кхм, дякую.
- Але все так, як я очікував. Дивись уважно.
Рейнольдс підняв свій білий клинок, що світився. І в той момент, коли обидва меча торкнулися...
Крху-у-вух!
Калібр Душі Теодора зламався.
– А-а?
Він зламався, наче крекер. Клинок, виготовлений з великої кількості магічної сили, розсипався в труху. Теодор подивився на Рейнольдса, очікуючи пояснення, і той показав на свій Калібр Душі:
- Ти можеш створити Калібр Душі, але не зможеш відтворити його силу. Це не означає, що ти недостатньо вправний. Просто так було з самого початку.
- Як це з самого початку?
- У буквальному розумінні цього слова Калибр Душі є мечем душі. Його сила залежить від сили душі, яка утворює клинок. Мана може змусити її прийняти форму меча, але вона не компенсує його основну силу.
Калибр Душі Теодора був подібний до замку, утвореного з піщинок. Навіть незначна дія, безперечно, зламала б його. Ось чому клинок Теодора тріснув.
За допомогою Умбри та своїх восьми кіл Тео досягнув успіху у створенні Калібра Душі. Однак, на відміну від Рейнольдса, він не міг би розрубати такого меча навіть звичайних демона.
- Ось чому моя сім'я, клан Спенсерів, протягом багатьох поколінь з власної волі гасить свої душі і передаватимуть їх своїм наступникам. Я - остаточний результат цього процесу.
На відміну від спокійного голосу Рейнольдса, його слова були справді жахливими.
Душі предків підкріпляли клини наступних поколінь і цей процес відбувався в Клані все знову й знову... Такі історії не відкривають стороннім людям.
Але невдовзі Теодор зрозумів, чому Рейнольдс так сказав. Зрештою, саме Рейнольдс взяв на себе відповідальність за вибір своїх предків, які відмовилися від власних душ.
Коли Теодор усвідомив, що це великий тягар, він зблід. Однак Рейнольдс лише розсміявся і знизився плечима.
- Не варто забивати собі голову моїм минулим. Чи ж не варто тобі роздумувати над тим, як закінчити свій недосконалий Калібр Душі?
– ... А є спосіб зробити це? - тихенько перепитав Теодор.
— Не знаю, — відразу відповів Рейнольдс. — Якби такий метод існував, моя сім’я не мусила б передавати свої душі з покоління в рід. Ця магічна магія має свою силу лише з часом, нагромаджуючи досвід та практики. Немає жодного способу досягнути потрібного результату, окрім як довго і важко вчитися цьому. Принаймні, я про таке не знаю.
- Але на це немає часу...
Фундаментальна структура Калібра Душі знадобилося кілька поколінь, щоб досягти такого рівня, який був присутньою сім'ї Спенсерів.
Джерема було вже не за горами, і Теодор просто не міг зосередитися на Калібре Душі.
- Мені шкода, що я не можу допомогти. Якби це було можливо, я б і сам хотів простягнути руку допомоги ... - Пробурмотів Рейнольдс, у якого був доступ до пам'яті Теодора.
Чернекничок, який уклав угоду з Нідхьоґом - злим драконом, що має намір спалювати світове дерево... Навряд чи можна було придумати кращий ворог для людини, яку називали героєм. Якби Рейнольдс був живий, він би прямо зараз побіг в Ельфхайм. Але Рейнольдс Спенсер помер давно, а Теодор вів розмову всього лише з фрагментом його душі.
Розчарований Теодор задумався, як раптом в його голові проскочила одна думка.
Мертвий герой і фрагмент його душі...
Калибр Душі, який насправді був мечем душі.
Сила, що передалась від покоління до покоління...
Рейнольдс Спенсер...
Декілька розлогих паззлів, що літали в голові Тео, почали складатися один з одним.
Якби інший маг був свідком цього послідовного ланцюга, то напевно вибухнув би оплесками. Теодор, якому вже нічого було втрачати, висловив свою думку. А потім...
– ... Ти що, якийсь геній?
Рейнольдс був просто вражений.
***
Менш ніж через півгодини синхронізація з Рейнольдсом закінчилася, і Теодор прийшов в себе.
Фтух!
Він негайно схопився, не бажаючи втрачати секунди цінного часу, і кинувся шукати порожнє місце, де б не було ні ентів, ні дров.
Він так поспішав, ніби боявся, що хтось забере його новознайдену магію. Теоретично, все мало спрацювати. Однак на практиці чарівнику завжди слід було бути дуже обережним.
– Ху... Ху...
Зробивши кілька глибоких вдихів і видихів, він розлабив свої м’язи. Його кров нормалізувалась, напружені м’язи злегка розтягнулися і суглоби знову стали гнучкими.
Після короткої підготовки Тео закрив очі. Для чарівника його рівень зовнішніх факторів вже не був проблемою. Однак старі звички завжди допомагали зосередитись.
« Умбра», — сказав він подумки за допомогою мітки на правій руці.
Після того, як Теодор почав діяти, його почуття перейшли в зовсім інше царство. Водночас у його руці утворився меч.
- Гаразд, поки проблем немає.
Калібр Душі — астральне закляття, яке співдіяло з душею заклинача, — був видом магії, яку Рейнольдс вважав неефективною. Однак меч Теодора, який він приніс зараз, відрізнявся від його початкової версії. Цей клинок витіснив яскраве світло і виглядав набагато більше матеріальних речей.
А потім Тео помахнув своєю правою рукою, і ... Так само, як і Рейнольдс, це було схоже на удар блискавки.
Фьу-ух!
Простір було розділено, на мить показавши щось незабутнє матеріальним світом. Це була стіна темряви, через яку не могла пройти жодна фізична сила. І Теодор одного разу вже бачив щось подібне в техніці 2-го меча, Зеста Шпійтема. Чорна стінка, що з'єднує сам простір... Калібр Душі навіть її розрубив.
- Що ж, я не можу називати його своїм Калібром Душі, — відкликавши білий клинок і дивлячись на свою праву руку з усмішкою висік Тео.
Його слова могли здаватися досить дивними, але маг говорив зовсім не сам з собою. Він звертався до особи, яку неможливо було побачити.
- Що скажете, сер Спенсер?
– Добре! Сили трохи відсутні в порівнянні з моїм клинку, але жодна не зможе протистояти йому., — пролунав голос Рейнольдса, який виходить з мітки на правиці Теодора.
- Це обнадіює.
Замість того, щоб сформувати Калібр Душі за допомогою власної душі, Теодор перемістив душу Рейнольдса в Умббру і таким чином отримав можливість використовувати його білий меч.
У Теодора був лише фрагмент душі великого героя, який не міг зрівнятися з його силою за життя. Проте Калібр Душі Рейнольдса загартувався протягом кількох поколінь і був набагато сильнішим, ніж версія Теодора. Цього було достатньо, щоб зіграти певну роль у битві з Джеремом.
« Отже, один атакуючий засіб готовий. Калібр Душі сера Спенсера досить сильний, щоб убити Джерема".
Серед чаклунів, які перебували поза рамкою звичайного життя, були некроманти. Хоча Джерем отримав смертельну травму від Мітри, звичайні атаки все одно не несли для нього загрози, навіть якщо це були послідовні удари Інферно. Таким чином Теодору потрібно було отримати засіб, який би працював навіть проти Джерема.
- Будь ласка, подбайте про мене, сер Спенсер.
– Нет проблем! Ти ж до певної міри успадкував прізвище моєї сім'ї? А значить, ти перебуваєш під опікою самого Рейнольдса Спенсера!
Теодор отримав у свою сім'ю ще одну балакучу людину.