Розділ 248 — Злісна сутність (Часть 1).
В імперії, центральному королівстві східного континенту, панування імператора було абсолютною. І оскільки дуельне слухання відбувалося в присутності нотаріуса, який виступав на його посаду, результат був остаточним і не підлікував.
Саме з цієї причини вплив Лі Ін'юнга впав, а сварка в родині Лі, який тривав понад сто років, нарешті підійшов до кінця. Однак, сподіваюся, що процес об’єднання буде плавним і не проходив.
Війна між фракціями закінчилася, але більшість членів Танцуючих Фей Лі були не найвищої думки про 16-літню Лі Сюл.
Вони боялися всевишнього оку імператорської родини і вдавались покірними, але непрямий непослух не міг зупинити навіть прямий наказ Його Величності. Оскільки Лі Сюл не мав достатньої підтримки, зусилля Теодора могли бути пострілом у небо. Саме тому Тео без вагань був готовий залучити силу.
Але, на щастя, далі цю думку не пішло.
– ... Я дуже ціную вашу підтримку, — сказав Теодор Міллер чоловікові, який сидить перед ним.
Але Тео все одно не розумів, навіщо він вирішив їм допомогти. Ніхто б не робив таких добрих діл, не сподіваючись у відповідь певної компенсації. Однак, незважаючи на цю загальновідому істину, світ був широким і в ньому існували люди, які не дотримувалися цього принципу. Однак, дещо підозріле конкретно в цьому випадку все-таки існувало.
- Ваша підтримка є моїм обов'язком.
- Якщо це вже так, давайте говорити більш неформально.
Той, хто сидів перед Теодором Лі Джоньюнґом, ледве відмовився від свого люб’язного і формального ставлення. Після поєдинки тіло було вкрите ранами і пораненнями, але оскільки Джоньюнґ досяг майже високого рівня, його витривалість була набагато вищою.
Щоправда, неприродне честолюбство цього чоловіка було прихованим навіть бінтами, якими він щедро обмотаний.
- Якщо тобі важко вимовляти моє ім'я, можеш називати мене просто чужинцем.
– Добре. Отже, чужинець, можу я відповісти на твоє перше питання?
– Да.
Отримавши позитивну відповідь, Лі Джоньюнґ почав пояснювати:
- Для мене, як для члена Танцуючих Фей Лі, це правильне рішення. Дуельне слухання розставило всі точки над « і», а тому, якщо хтось з нас знову замислить викликати розкол, на нас може звалитися гнів імператора.
- Це поверхнева причина. Сподіваюся, ти розповіси мені про свої справжні почуття.
- Те, що я сказав... Це і є мої справжні почуття. Я знав, що мій батько переслідує лише свої власні бажання, але я вважав це необхідним злом, яке покінчить столітню розправу. Але тепер наша сім’я має більше способів, і я лише вирішив приєднатися до одного з них.
Насправді саме Лі Ін'юнг повинен був стати головою родини. Проте під час судового процесу його фракція зазнала поразки, і це призвело до втрати Ін'юнгу свого статусу. Під час перехресного розгляду усі секретні технології Танцуючих Фей Лі були показані зовсім не його сином, а іноземцем Теодором Міллером. Тому імператорський нотаріус призначив наступну сім’ю Лі Сюл.
Крім того, для сім'ї це був шанс відновити дві втрачені секретні техніки, а тому для Лі Джоньюнга, який народився і виріс у світі Мурама, зміна своєї позиції була цілком природним вибором (п/п: Мурам = загальноприйняте позначення світу бойових мистецтв).
Хоча Теодор мав дуже посереднє ставлення до світу Мурама, він не міг погодитися з цим.
"Він серйозний"
Його чутливість, яка еволюціонувала майже до парапсихічних здібностей, визнала, що слова Лі Джоньюнга були правдивими. Джоньюнґ був молодим і хоробрим чоловіком, а тому не приділяв особливої уваги падінню свого батька.
Він був людиною, яку навіть Теодору треба було боятися.
Але без допомоги Лі Джоньюнга на об’єднання сім'ї Танцуючих Фей Лі пішов би не тиждень, а місяці і навіть роки. Таким чином, незважаючи на те що Теодору було важко зрозуміти всі наведені причини, він все-таки повірив Лі Джоньюнгу і вирішив, що нехай воно так і буде. Причини не мають значення, поки Лі Джоньюнг не вирішив зрадити Сюл.
— Добре, я вірю тобі, — кивнув Теодор і запитав: — Але чи ти хотів зустрітися зі мною не тільки для того, щоб розповісти про це?
— Не тільки, — відповів Лі Джоньюнґ.
Майбутній майстер подивився на Лі Сюл, яка сиділа поруч з Теодором і сказав:
- Я думаю, що захисник гори знає про це.
– Да.
Коли Теодор почув цей титул, він здивувався, що брови підхопили. Інавгурація Лі Сюл ще не була проведена, але звернення до неї у такому вигляді означало, що Лі Джоньюнґ не вважає її головою сім'ї.
Проте Теодор відразу відкинув це припущення. Лі Джоньюнґ не був настільки дурним, щоб виливати свої почуття таким відкритим чином, навіть якщо він справді так вважав. А оскільки так, у нього мала бути більш вагома причина.
Не дивно, що Лі Джоньюнґ відразу дав пояснення.
- Під час двоельного розгляду було призначено інавгурацію Лі Сюл. Але її противники все ще мають можливість втрутитися у цей процес.
- Як?
- Щоб стати головою родини Танцуючих Фей Лі, претендент мусить відповідати трьом критеріям. По-перше, в принципі, вже не має значення, потрібно знати хоча б одну секретну техніку, яка передавалася протягом поколінь. По-друге, згода більшості. Це також не надто складно. Проблема в третій умові.
- І що ж це? – запитав порядок змогаючого Теодора. Але відповідь була дуже банальною.
- Вік.
- Вік?
– Да. Згідно з Законом, для призначення голови сім’ї треба бути принаймні 17 років. З огляду на це, я буду вважатись дорослою лише наступного року, — підтвердила Лі Сюл.
- Але з цього приводу був великий судовий процес, санкціонований імператором. Хіба цього недостатньо, щоб ігнорувати одну невелику вимогу?
Лі Джоньюнґ кивнув, ніби погодився зі словами Теодора. Але потім він почав кричати і пояснив:
- Так, зазвичай це не проблема. Однак закони самої імперії також існують. Рішення, винесене під час дуельного розгляду, не може бути скасовано. Але на даний момент існує достатньо підстав для покупки часу.
– ... Вони запитають відстрочку?
- Саме так.
Погрожуючи підборіддям, Теодор зрештою зрозумів, до чого підводив Лі Джоньюнґ. Противники Лі Сюл не могли протистояти висновкам і поставити під сумнів права призначеного їм голови, але вони використовували цю лазівку як привід для відстроювання інавугурації.
За допомогою діючого закону вони могли приховати свої справжні наміри.
« Вони не ставляться до неї як до керівника. Навіть якщо дівчина не є наївною і нерозсудливою, така ситуація може бути дуже напруженою. Значить, я був неправий, думаючи, що вони здалися після того, як програли у відкритому протистоянні."
Один рік — це недовгий, але й короткий. Оскільки на даний момент Лі Сюл не мав доступу до внутрішніх активів сім'ї Танцуючих Фей Лі, цього часу було більше ніж достатньо, щоб приховати їх.
А через рік вони будуть діяти так, ніби повернули лідерство Лі Сюл. Але насправді їхня влада буде зосереджена на них. Врешті-решт, ресурси та гроші зроблять своє і лідерство Лі Сюл знову буде порушено.
Разом з тим було дуже важко протидіяти такій кількості людей, які були в стані зробити це. Але перш за все Теодор сумнівався, що він залишиться на цьому континенті.
Проте замість того, щоб панікувати, Теодор поставив Джоньюнґу дуже логічне запитання:
- Отже, є рішення?
- Так, є дві ефективні заходи.
Теодор кивнув. Очевидно, перед тим як Лі Джоньюнґ прийшов до нього, він подумав про все і знайшов вихід. Окрім того, що цей чоловік досягнув великих успіхів у бойових мистецтвах, він був досить розумним. Джоньюнґ був майстром не лише меча, але й пера. Якби Теодор не опинився в цьому місці і тоді, то сім'я Танцуючих Фей Лі була б у його руках.
Чому ж тоді Лі Джоньюнґ усміхався?
У цій сім’ї вже давно не народжувалися тигри. Але так вийшло, що тигр народився у простого собаки.
Лі Ін'юнґ був лише обличчям фракцій, а її справжнім головою є Джоньюнг. Якби не таке поєднання фракцій, то це було б неможливо зробити настільки швидко.
Отже, не забуваючи про пильність, Тео з цікавістю продовжував слухати.
- Варіант перший. Я візьму на себе повну відповідальність і за допомогою сили сера Теодора понесу нищівний удар. Зрештою, інша сторона сама обере, захоче вона битися чи ні. Якщо вони задумаються чинити опір, ми їх переможемо і змусимо підкоритися.
- Ні, тут же відмовився Теодор. Чи правильно проливати кров за помилки, які ще не були вчинені?
- Це називається "зрізати траву і викорчувати коріння".
Зрізування трави і викорчовування коренів... Цей акт передбачав завчасне усунення проблеми. З короткострокової точки зору цей метод був дійсно ефективним, проте...
- За скрутних обставин ти не фермер, а бур'ян, який відкинув інших бур’яни. Чи ти вважаєш, що Лі Сюл треба так просто взяти і вбити інших членів своєї сім’ї лише на основі твоїх слів? - Цинично запитав Теодор.
- Що ж, в такому випадку є більш відповідне рішення.
Лі Джоньюнґ з самого початку знав, що Теодор Міллер так і відреагує на цю пропозицію, а тому не звертає особливої уваги на його вишукану підозру.
- Все буде вирішено, якщо сер Теодор стане тимчасовим головою.
- Що?
Від раптового вибуху тиску Теодора Лі Джоньюнґ випадково відштовхнувся назад, в той же час захоплюючись ним. Він думав, що зрозумів рівень сили Теодора під час дуельного розгляду, але її дійсний масштаб виявився куди більшим.
Отже, коли Лі Джоньюнґ швидко схилився і пояснив свою пропозицію.
- Якщо наступний голова сім'ї Танцуючих Фей Лі ще не відповідає всім умовам, то його місце може тимчасово зайняти опікун. Це правило ґрунтується на сімейному праві, і тому інші не можуть з цим погодитись.
– Но...
Попри внутрішній протест Теодор зрозумів, що це найкращий спосіб. Він відповідав першому критерію. Більш того, більшість не заперечувала б, оскільки Лі Ін'юнґ, глава найбільшої фракції, і без цього зобов’язаний був підкорятися волі Лі Сюн. Однак найбільшою проблемою було те, що Теодор не збирався залишатися в цьому місці надовго.
- Сер Тео... - Пробурмотала Лі Сюл, соромливо дивлячись на Теодора. Вона добре знала, що Тео збирався залишити схід у недалекому майбутньому.
Ця дівчина вже десять років виступала на захист гори і до самого кінця тримала свою гордість як члена сім’ї Танцуючих Фей Лі. Для Лі Сюл Теодор був першою людиною в її житті, яка вирішила вступитися за неї. Саме завдяки йому Лі Сюл вдалося об’єднати Танцуючих Фей Лі.
- Я дуже прошу Вас про це борг... - Принизившись, сказала дівчина.
Побачивши це, Теодор з гіркотою посміхнувся, знаючи, що не зможе відмовитися від її прохання.
« Ех, нічого не поробиш. Я все одно планував затриматися тут ще як мінімум на місяць ... Крім того, я повинен передати обидві загублені секретні технології."
Хоч би як там було, йому потрібно трохи часу, до того ж він мусив вивчити « Границю Небес і Землі» Лі Юнсуном. Хіба не було прислів'я, що все треба довести до кінця?
Повернення на західний континент все одно зайняло б кілька місяців, крім того було цілком природно, що саме він повинен нести відповідальність за те, чого зробив. Рішення залишитися раціональним відразу з ряду причин, а тому Тео потиснув плечима і злегка потряпивши Лі Сюл по голові, відповів:
- Якщо ти не проти моєї присутності протягом кількох місяців, то я побуду твоїм опікуном.
- Сер Тео!
- І ще. Можливо, для тебе я все ще іноземець, але вступаючи у ці права, я буду діяти як справжній глава. Це зрозуміло? - запитав Тео, повернувшись до Лі Джоньюнґа.
— Як накажете, тимчасовий розділ, — ввічливо відповів Джоньюнґ.
Тимчасовий розділ... Це був далеко не той титул, до якого звик Теодор. Але він лише зітхнув, бо зрозумів, що з цим нічого не вийде.
Таким чином Теодор Міллер почав діяти як голова сім’ї. І це була лише прелюдія до його подорожі по східному континенту.
***
Так минуло три місяці.
- Гаразд, з цим закінчене.
Додавши останню пропозицію, Тео відклав перо в сторону. Текст був іншого кольору, ніж той, який зустрічався на західному континенті. А літери жовтого паперу насправді були китайськими ієрогліфами. Лінії отримувалися трохи кривими, тому що він ще не звик до них, але будь-хто, хто почав би читати цю книгу, не міг би від неї відірватись.
Це була десята книжка з серії « Навики Танцуючих Фей Лі».
Спогади Лі Юнсуна були написані на папері. У Теодора спочатку не було планів, щоб розмістити стільки контенту, але Танцюючі Феї справді втратили половину того, що вміли раніше. У зв'язку з цим важко було б заповнити всі прогалини, не записувавши все в найбільш детальному вигляді.
Отже, Тео проводив за цією роботою щонайменше вісім годин на день.
« Проблем, я не просто сидів над книжками»
Знання теоретичні та практичні - це дві абсолютно різні речі. І Тео, чудово це розуміючи, присвятив навчанню всього себе. На відміну від магії, в якій він вже досягнув піку, Тео відчував, що з дня на день продовжує розвиватися.
Врешті-решт, нехай він і не зміг відкрити двері до остаточної секретної техніки але зате захопив першими трьома формами, які тепер вже міг більш-менш пристойно використовувати.
Теодору було цікаво: чи зможе він тепер протриматися п'ять хвилин проти 2-го мечника?
Його круги стали обертатися сильніше і плавніше, ніж раніше. Після того як Теодор здобув таємну техніку, тіло також стало набагато міцнішим і тому його більше не можна було назвати просто чарівником.
Час, який Тео присвятив бойовим мистецтвам, призвів до його загального розвитку. Відчуття недосяжності 8-го Круга знизилось, і тепер він міг повністю зосередитися на Танці Фей.
- Ну що ж, скоро прийде час йти? - Тихо запитав Тео у себе.
Він підійшов раніше, ніж планувалося, але в цьому навіть був свій плюс. Він майже закінчив з усією роботою, яку повинен був зробити, а завдяки підтримці Лі Джоньюнга, диссонанс в сім'ї Танцуючих Фей Лі практично припинився.
Як тільки він завершить останню книгу з серії "Навики Танцуючих Фей Лі", настане час прощатися.
– Потрібно буде поговорити про це з Лі Сюл, коли вона повернеться.
У цей час вона була присутня на зборі, який проводився в сусідньому маєтку. За минулий час вони були дружніми, але кожен з них мав пройти свій власний довгий шлях.
І ось, в той момент, коли Теодор вже збирався було встати ...
- Тимчасовий глава!
З прихожих донісся гучний крик, і до дверей Тео підбіг розбуджений слуга.
- І навіщо так кричати? Що відбувається?
- Вибачте! Несподівано прибув гість, який сказав, що дуже хоче Вас побачити!
- Що? Кто?
Тіо не розуміющі витріщився на слугу. Нехай родина Танцуючих Фей Лі і не була такою великою, як раніше, але все ще залишалася престижною. Хто міг посміятись переступати поріг її будинку без попереднього запису і вимагати зустрічі з головою? Хто міг дозволити собі таку грубість?
Але коли Теодор побачив цього чоловіка, його запитання відпали самі по собі.
Скр-р-рип.
"Вона" без коливань відкрила двері і посміхнулася, побачивши Теодора. Ні, Теодор міг лише здогадатися про те, що вона посміхнулася. Плюсобумна тканина все ще закривала її обличчя.
- Давно не бачилися, пане Теодор.
Все тим же був і її голос, який, здавалося, розтоплював барабанні перетинки того, хто його чув.
Цей голос і зловісне відчуття, яке вона витримала, змусили Теодора негайно підготуватися до битви. Цей чоловік був одним з небагатьох, хто мав доступ до його хребта.
Теодор був переконаний, що не тільки члени Танцуючих Фей Лі, але й ніхто інший не зможуть зупинити її, якщо вона захоче увійти в будинок.
– ... Радий зустрічі, Шим Самхо.
Вона була делегатом імператора і нотаріусом в дуельному процесі.
Жінка, яку назвали Шім Самхо, стояла перед Теодором Міллером.