Розділ 246 — законний спадкоємець (Часть 2).
– Э-фи-ир? Яка дивна назва.
Лі Джоньюнґ був дуже спантеличений цим словом, але швидко відновив свою стійкість і знову став сміливим. Тим не менш, в його голову вже включилася здогадка, що техніка цього іноземця краще, ніж його власна.
Його противник зробив контратаку, яка планувала використати долоні для реверсивного удару силою самого ворога. Джоньюнґ добре це знав, оскільки був прямим нащадком Танцуючих Фей Лі. А ще він знав, що такими ударами не можна розкидатися лише після одного-двох днів навчання. Щоб опанувати цю техніку, потрібно було принаймні кілька років наполегливо тренуватися.
Тим не менш, цей західний іноземець умів її використовувати.
Джоньюнґу зрозумів, що Теодор зовсім не задушливий.
Оригінальний Танець Фей припускався собою потік ударів, а самі бійці були чимось на зразок кінчика юли, що надихав силу обертання своїм атакам.
І ось Лі Джоньюнґ перетворився на справжню стрілу.
« Ця задача буде складнішою» — подумав Теодор і, незважаючи на те, що його противник став сильнішим, без вагання зробив крок до нього назустріч.
Метою Теодора було закінчити Танець Фей. А ще він хотів вкрасти досвід, пов'язаний з використанням Танца Фей у людини на ім"я Лі Джоньюнг, і потім розібратися з родиною, яка втратила від роздору.
Крокаючи вперед, Тео по черзі виконав одразу кілька прийомів:
"Прямою блок Танца Фей".
"Довий удар рукою."
І "Солце і родюча земля".
Дві долоні уособлювали собою сонце і місяць, рухаючись одночасно в обох напрямках.
І ось ці дві долоні, які могли розтрощити навіть скелю, кинулися до живота Лі Джоньюнга за допомогою навколо нього руки ефіру.
Якби ця атака завершилась успіхом, вона б розірвала йому кишечник і розколола всі кістки.
Не дивно, що Лі Джоньюнг також викинув вперед обидві руки і виконавши:
"Прямою блок Танца Фей".
"Техніка ручної контратаки".
« Вітер вітру і місяць».
Здавалося, що руки Лі Джоньюнґ почали безперервно витримувати вітер і при цьому нагадали два півмісяці.
Джоньюнґ не став відбивати удар. Замість цього його руки м’яко потекли, деформуючи траєкторію атаки. Атака, яка могла розчавити навіть скелю, була безглуздою, якщо прийшла на порожнє повітря.
Тьху-ух!
І ось, коли долоні Теодора розірвали повітря, Лі Джоньюнг продовжував діяти так, ніби сподівався такого розвитку ситуації.
Танець Фей нараховував два різновиди контратак. Одна з них планувала повернення сили удару назад в ворога, як у випадку « Здіночої Вершиної» Теодора, яку той використав на початку. Проте, на жаль, Лі Джоньюнга був другим типом: « Вітер і місяць. Контратака була в той момент, коли сила ворога йшла у протилежному напрямку!
І ось, руки Теодора пішли в сторону, відкривши тим самим широку колоду. Цей прийом дійсно був гідним представника колись великої сім'ї. Тео, відкинувши руки назад, міг лише втішитися ним. Якби він затримався хоча б на мить, то пропустив би смертельний удар. Йому майже в останній момент вдалося заблокувати долоню, яка була націлена прямо йому у груди.
Невдовзі Теодор і Лі Джоньюнга зустрілися з ним.
"З цього моменту..."
«... Перемога!»
Коли двоє чоловіків подумали про своє, то кинулися один до одного і обдурив глядачів сильним поривом вітру.
***
Схватка між ними нагадувала справжній танець. Вони рухалися практично ідентично і деколи відскакували назад. Їх прийоми неодноразово зливаються, потрапляли в блок і парувалися. Сліди, залишені ними на землі були схожі на мазки пензля якогось художника.
Вони зближалися, кружляли і знову розходилися. Це були справжні рухи Танца Фей, в якому не було різниці між атакою і охороною, паруванням та контрударом.
- Ху!
- Тьфу-у...
Проте, кожен з цих двох людей діяв по-своєму. Лі Джоньюнг, який не соромився атакувати будь-який раз, коли знаходив хоч якусь колоду у захисті свого противника був схожий на шторм, в той час як Теодор здавався хмарою або туманом. Іноді шторм спускав гром і блискавки, але захист Теодора блокував усі атаки, наче неприступний залізний мур.
Кулак зустрічався з долонею, рукою і так далі. Стоянка Теодора постійно змінювалась, наче хмари, що пливуть по небу. Однак, це поняття дійсно підходило йому найбільше.
Але баланс поступово почав скочуватися в сторону Теодора. Здавалося б, що Лі Джоньюнґ продав свого противника, але насправді він дуже хвилювався через те, як з кожною хвилиною тиску, який висточив Теодор Міллер, тільки зростає.
Найбільша проблема для Лі Джоньюнга полягала в тому, що з кожним обміном ударів Теодор ставав дедалі сильнішою і сильніше.
« Я дещо зрозумів. Щоб дійсно чимось опанувати, практика просто необхідна."
Лі Юнсун навчив його усіх трюків, але до того як вони стали фактичною структурою. Якби Теодор не мав можливості застосувати їх на практиці, то всі ці методи були б такими ж голими. Але ось, волею долі йому випала можливість зустрітися з найкращим спарінгом-партнером з усіх можливих, Лі Джоньюнг.
Теодор вже довгий час практикувався в Танце Фей, але він залишався неповним. Однак тепер усі пропуски починали заповнюватися. Після кожного обміну ударами всі непотрібні дії починали відпадати самі по собі.
Теодор застосовував те, чого можна було навчити лише на практиці. Він поглинав багато років досвіду свого ворога. Саме в цей момент виявилась його здатність природженого генія. Спочатку це давалося йому важко, але рухи Теодора ставали все більш точними.
І з точністю до навпаки, Лі Джоньюнг не міг цього зробити. Йому потрібно було багато часу, щоб досягти досконалого виконання технік. Крім того, він не мав такого брудного засобу як Обжерство і тому не міг красти прийоми Теодора пряміком під час бою.
- Кхек, е-це неймовірно ...!
Поволі Лі Джоньюнга почали витісняти з поля бою, від чого він тихо простовав. Як би він не хотів цього визнати, в його грудях зародився відчуття неминучої поразки. Якщо все так і триватиме, він буде повалений.
І ось, відчувши глибокий розпач, по його хребті пробігнула хвиля холоду, яка передбачала повний кінець. Але в цей момент...
– Да.
Теодор, повністю домінуючий у схопленці, зупинив свою руку.
Тим часом Лі Джоньюнґ не упустив цього шансу і швидко відскочив назад. Він не знав, чому його противник зупинився, але це дозволило йому уникнути поразки.
Джоньюнґ запитав себе, чи не допоміг би йому відновити дихання. Але Теодор з абсолютно безтурботним обличчям лише пробурмотів собі під ніс:
- Як побажаєш, старший.
Джоньюнґ не міг зрозуміти цих слів, адже вони були сказані китайською мовою замість китайської. А потім, закінчивши говорити, Теодор недбало крокнув вперед.
Тепер очима Теодора Міллера на цей світ дивився Лі Юнсун.
- Нарешті моя черга.
У цей момент атмосфера змінилася.
Джоньюнґ несподівано захитався. Невже його противник, який весь цей час діяв від оборони тільки зараз вирішив перейти в наступ ...?
Проте Джоньюнґ не хотів відмовлятися від опору.
Побачивши таке ставлення свого противника, Лі Юнсун коротко кивнув і сказав:
- Добре, що ти не здаєшся незважаючи на розуміння моєї вищості.
А потім, витягнувши перед собою руки, Лі Юнсун насмішливо додав:
- А раз так, зараз ти усвідомлюєш марність своєї волі.
Лі Юнсун говорив з Лі Джоньюнгом дуже зарозумілим тоном, при цьому дивлячись на нього зверху вниз. Проте Джоньюнґ не міг відповісти на це запитання. І так відбувалося не тільки через тиск, який збивав все його тіло. Лі Джоньюнґ прочитав, що збирається зробити Лі Юнсун.
- Тільки не кажи мені... "Луна, що пронизує хмари"!
— Верно, — відповів Лі Юнсун. — Будь готовий піднести вказівний палець лівої руки. Ти можеш померти, якщо спробуєш протистояти цій технології.
- Це щось неймовірне! - Заорал Лі Джоньюнг і прийняв бойову стоянку. Який ідіот вирішив здатися під час битви через слова свого опонента? Навіть якщо це була таємна техніка, Танець Фей ніколи не був особливо сильним у атакі. А це у свою чергу означало, що його смерть була вкрай малоймовірною.
- Дурак, — розсміявся над ним Лі Юнсун, потім безжалісно викинув вперед руку, виконуючи:
"Прямою блок Танца Фей".
"Четири основні секретні техніки".
І "Луну, що пронизує хмари".
Дві руки Лі Юнсуна розмилися і створили хмару. Він зміг відтворити цю таємну техніку за допомогою вишуканої трансформації мани. Для Лі Юнсуна це нічим не відрізнялося від дихання.
Він був позбавлений таланту до використання аури, але ось магічних талантів у нього було хоч відбавляти. Отже, він зміг відтворити всі технології Танца Фей завдяки мані.
Лі Юнсун був людиною, яка навіть після перетину стіни 7-го Круга не використовував магію, віддавши перевагу бойовим мистецтвам. І ось, в хід пішла його перша ударна техніка « Лауна, що пронизує хмари».
Фсь-у-о!
Вітер якось дивно свистів, і простір навколо Юнсуна спотворено, наче туман. Навіть з близької відстані його руки не могли зрозуміти, де ноги і де вони були. Вони нагадували купчасті хмари, вкриті місячним світлом.
Лі Юнсун без вагань зробив два кроки в сторону Лі Джоньюнга і той, маючи гарну реакцію, спробував перехопити його контратакою. На шиї Лі Юнсуна мітилася гостра синя аура, яка пробиває сили якої було достатньо, щоб позбавити його голови.
Вшу-унь!
Але потім, як тільки Лі Джоньюнг вступив у контакт з туманним простором...
- Що?
Очі майбутнього майстра розширилися від подиву. Проте Лі Юнсуна лише зимно дивився на нього, навіть не бажаючи щось пояснити. Це була перша таємна техніка, що пронизувала хмари. Він створив шар аури у вигляді сітки, щоб спотворити почуття дистанції ворога і створити бар’єр. Потомок родини Танцуючих Фей Лі повинен був про це знати.
Якщо коротко, ця таємна техніка поєднує в собі обидва типи контратак. Вона дозволила не нападати проти ворога і водночас контратакувати його.
"Прямою блок Танца Фей".
"Техніка контратаки вільної руки".
І "Три атаки правого зап'ястка".
Права рука Теодора попрямувала у відкриту колоду, наносячи три послідовні удари в середину тіла Лі Джоньюнга.
І як тільки ці три удари закінчилися, Лі Джоньюнг відлетів назад, кашляючи кров'ю.
Ця атака була настільки сильною, що він навіть просто не зміг зробити.
"Це буде останнім ударом."
Відокремлюючи своє тіло з Лі Юнсуном, Теодор міг точно сказати, що майстер не став вкладати всю свою силу у останній удар. Інакше він би вбив Джоньюнга на місці. Він не знав чому, але Лі Юнсун вирішив пощадити його.
- Вставай. Якщо до того часу, як я зачитаю до п'яти ти не встанеш, то я вб'ю тебе. Один.
– Ку-у-ак...
Почувши вирок, Лі Джоньюнґ почав поспішно підніматися з землі. Навіть якщо він мав чудовий відновлювальний ефект від аури, його вурон просто неможливо було вилікувати за кілька секунд.
- А тепер ще раз, — холодному тоном попереджував свого опонента Лі Юнсуна, після чого виконав:
"Прямою блок Танца Фей".
"Четири основні секретні техніки".
"Луна, що пронизує хмари".
Лі Юнсун показав свою волю діям, а не словами, і простір навколо нього знову спотворено.
Якщо протягом останнього століття родина Лі могла лише зануритися все глибше і глибше на дно, то Лі Юнсун більше не був готовий турбуватися про неї.
Чоловік, який зруйнував сім'ю, в якій він народився, зробив ще один крок вперед.