Розділ 219 — Тотальна війна (Часть 3).
« Найшвидший спосіб покласти край громадянській війні — вбити герцога Корнуолла".
У той час, як центром королівської сторони був принц Ельсід, центр дворянської фракції явився Герцог Корнуол. Він також був відповідальним за угоду з Лайроном і тим, хто мав союзні стосунки з Ферґаною.
Іншими словами, якщо Герцог Корнуол помре - все закінчиться.
Крім того, не було іншого палаца, який міг би претендувати на королівське місце, бо його просто б розірвали багато конкурентів.
Проблема полягала в тому, що вбивство Корнуолу було можливим.
— Це буде непросто, коли Теодор прищеплюється мовою.
Близько ста лицарів і тридцять магів 4-го Круса складали конвой одного літнього чоловіка, який, очевидно, був герцогом. Крім того, поряд з ним стояв чоловік у срібній броні. Очевидно, це і був той самий хрестоносець, про який ходили чутки.
Щоб розібратися з такою кількістю противників, йому знадобиться магічне заклинання, подібне до Абраксасу. Тим не менш, процес його активації не зможе залишитися непоміченим через велику кількість генераційної магічної сили.
Ну і, перш за все, не був відомий рівень сили самого хрестоносців.
У результаті спостереження через очі Х’южина Теодор дізнався, що хрестоносці називають Рубеном. На його поясі висів довгий меч, а позаду стояв великий щит.
Після того як було досягнуто професійного рівня, знайти відповідну зброю було досить важко. І пов'язано це з тим, що мечі просто не витримували руйнівної сили майстра якщо тільки не були « легендарними ».
Крім того, майстри меча мали нанести удари з блискавичною швидкістю і уникати ворожих контратак. Для цього їм потрібно було швидко рухатись та пристосовуватись до складних бронь та щитів у руках. Ось чому в Андрасі вже давно перестали існувати низькорейтингові щити.
"Може бути, в цьому і полягає різниця між хрестоносцем та ремісником меча...?"
Різниця між представниками двох бойових професій - ремісниками меча, які використовували тільки свою ауру та її здібності, і хрестоносцями, котрі оперували божественною силою, могла бути більше ніж він думав. Теодор не знав, чи його здогадки правильні, а тому вирішив продовжити спостереження за Рубеном.
Він вперше за весь час побачив хрестоносців, і його присутність разюче відрізнялася від люті аури та величності магії. Можливо, це явище варто було назвати чимось на зразок « Святості»?
Хрестоносець, здавалося, був одночасно і відкритий, і повністю захищений; він був як близько, так і далеко. В певному розумінні саме це і слід було назвати « божественною сутністю».
Теодор відчув туску Дмітри та Айолоса, частинки яких були всередині нього і тихо пробурмотів:
- Хрестоносець...
- Хрестоносець! Який хрестоносець? — Несподівано збурилося обжерство, — неможливо, щоб після краху Пантеона народилася нова божественна сила! Хрестоносці просто не можуть існувати!
- Пантеон? Що це?
- Колибель богів. Це храм, який неприкаяний для богів, що стали надто близькими до людей. Я чув, що він був зруйнований в кінці епохи міфів ... - Промовив збуджений гримуар.
Існування "хрестя" було несподіваним у багатьох відношеннях, і завдяки своїй взаємодії з свідомістьм обжерливості Теодор відчув це. Але його замішання тривало недовго, і невдовзі стало відомо.
– ... Що... Користуваче, ти хочеш сказати, що он той наполовину-відкис - хрестоносець?
Якби об'єкт почув це, то напевно прийшов би в лють.
– Напівовину-відкирос?
- Ні, здається я перехвалив його, — додав заспокоючий гримуар, - ця напівлюдина просто покидьок. Якби він побачив хрестоносця, то покінчив би життя самогубством.
- Почекай-но, значить цей чоловік на ім'я Рубен є фальшивий хрестоносців?
- Звичайно. Справжній хрестоносець є посланцем бога, надлюдиною. Полубог, якщо так зрозуміліше.
На цей раз прийшов час Теодорові затамувати подих. Я міг би назвати когось на зразок Парацельса, який навіть у Епоху міфів прочул чудовим майстром. Напівбоги були трансцендентними істотами, які могли одним ударом зруйнувати гору, висушити море і перевернути наверх ногами небо й землю.
Якщо обжерливість говорила правду, то не тільки Рубен, але й усі інші хрестоносці були фальшивими. Якби хрестоносці дійсно мали ту силу, про яку йшла мова, весь континент давно був би підкоренений Королівством Лайрон.
Але, подумавши про це, Теодор дещо зрозумів: « Ні, автентичність цього хрестоносців просто зараз не має значення».
Не називай їх, але ці хрестоносці все одно нічим не поступалися у силі майстрам меча. Таким чином, тепер Теодору потрібно було подумати про те, як йому змінити ситуацію на цьому полі бою на користь королівської фракції.
- Може, дочекаєшся початку битви і потім нанести удар з тилу?
Це була цілком непогана ідея. Один маг 7-го Круга міг знищити всю армію. Було говорити, що всі ці солдати ніколи не мали справи з магами-майстром. Проте Теодор лише похитав головою. Досвід Альфреда Беллонтеса, який залишився в його голові, підказав, що це не найкращий план.
- Для мене одного їх все одно забагато. До того ж, навіть у тилу герцог напевно буде знаходитися під захистом ... Це не спрацює.
Крім того, почуття Теодора застерігали про ще одну загрозу для хрестоносців. Теодор ще не зрозумів, в чому саме вона полягає, але його інстинкти несвідомо відфільтрували її серед усіх інших присутніх у окрузі. Отже, Тео занурився в роздуми про те, як йому перемогти якомога більше людей, звівши до мінімуму ризик і втрати зі свого власного боку.
Але через кілька хвилин...
– ... Е-е?
З уст Теодора, який переглянув дві протирічі сили, з’явився короткий виклик. Зі стіни маєток Атрона зістрибнув один знайомий йому чоловік, в той час як з боку позицій Герцога Корнуолла вийшов закований у облозі хрестоносців.
- Битва один на один?
Бек Чонюн і Рубен. Майстер меча і хрестоносців...
Два ворожі війська стали акуратом посеред поля бою. Спочатку Теодор не розумів, чому він вирішив це зробити, але потім зрозумів думки двох командирів.
- Принцу бракує сил, тому він не хоче витрачати свої війська. Тим часом, герцог не хоче втрачати час.
Якщо виграє хрестоносець, Герцог Корнуоллу більше не доведеться битися і він виграє війну. Крім того, не можна було забувати і про різницю у кількості майстрів. Навіть якщо хрестоносець програє, у Герцога Корнуолла залишиться Маркіз Фергана, а тому війна на цьому не закінчиться.
- Що ж, це може стати хорошим шансом для мене.
Два майстри зійшлися в бою, і коли їх протистояння досяг точки кипіння Теодор покинув своє місце. Він мусив змінити свою позицію, щоб реалізувати один заготовлений метод.
... Чи міг він дозволити, щоб батько його учень помер?
***
Бек Чонюн, тепер вже мартиз помеття Атрон, виглядав трохи інакше, ніж раніше. Він був екіпірований в обладунки з міфічного сплаву і носив усі види артефактів, які підсилюють його тіло. Бек Чонюну це було не до душі, але він знав, що зараз далеко не той час і місце, щоб боротися « голими руками».
Отже, Бек Чонюн обнажив свій клинок і злегка зітхнув.
- Мені не подобається битися за таких обставин, але... Я повинен слухатися волі свого правителя — пробурмотів Чонмюн, після чого привітався зі своїм опонентом. Приємно познайомитися з вами, іноземним релігійним охоронцем. У моєму рідному місті є такі ж люди, як і Ви, які підтримують божественні доктрини.
- Що? - Перепитав Рубен.
Вітання було проголошене без будь - якої образи, але воно нанесло відчутний удар по фанатизму вірного слуги Лайрона. У цьому королівстві не було іншого бога, крім Лайрона. Тих, хто не послухався волі Лайрона, неминуче карали. Таким чином, той факт, що єретик із східної країни дикунів, про яку не згадувалося в їхній релігії, наважувався сказати слово « бог» було богохульством чистої води.
Погляд Рубена став жорсткішим.
– Єретик з землі дикунів... Як ви смієте згадувати про існування Бога своїм брудним ротом? Рубене, це не так жартує. Та я розрву тебе на шматки!
Вшу-вхо!
Ярність Рубена породила силу, яка закупорилася над його тілом, наче пара. Ця біла енергія була різною від аури та магічної сили. Це була сила бога, який давно зник з матеріального світу. Через мить ця сила перетворилася на золото, яке змінило колір і срібну броню Рубена та його меча зі щитом. Це було фантастичне видовище.
- Але спершу я вирву твій брудний язик! - З налитими кров'ю очима прокричав Рубен.
– ... Хм, він не в собі, — поцокав мовою Бек Чонмюн, спостерігаючи за сплячим Рубеном. Він не розумів, що саме сказав, але стан Рубена явно був ненормальним. Воно нагадувало демонічне божевілля, яке інколи з’являлося у східних бойових мистецтвах.
Фьу-у.
Бек Чонмюн активував свій м'який меч.
- Попрощайся зі своїм життям, єретик! - Зрестав Рубен і стрибнув вперед.
Фу-дух!
Потоки повітря прямо-таки вибухнули, що викликало ударну хвилю, яка розколола землю.
Принцип, що стоїть за цим, був невідомий, але Рубен відразу використав своє божественне прискорення і крокнув вперед. Його швидкість була вища, ніж у стріли - льоту, і він був ближче до блискавки, що робило золоту броню подібної на комету.
У його нападі було достатньо руйнівної сили, щоб знищити ворота замку! У відповідь Бек Чонмюн зупинився і вказав кінчиком свого меча на Рубена, ніби погоджуючись на це лобове зіткнення. А потім він закрив очі і пробурмотів:
- Стиль пронзування Місяця.
Аура сріблястого кольору, що нагадує місячне світло, зібралася в одну точку, а секундою потому...
Пдзи-н-нь!
Роздався металевий звук.
- Укх!
- Кху.
Два воїни майже одночасно випали. Рубен, який зробив шалене прискорення, також отримав відповідний шок від удару мечем Бек Чонмуна. Мабуть, у випадку дві потужні атаки прийшли один на одного.
И... Їм не вдалося пробитися один через одного.
Рубен був одним змахом свого меча, який руйнував міцні стіни. Тоді як Бек Чонмюн одного разу вдарив усіх своїх ворогів на те світло. Вони були повністю впевнені у своїй силі, і тому перебували в шокі від того, що їхні атаки опинилися заблокованими.
Бек Чонмун був у своїй рідній країні, щоб воювати з декількома майстрами.
"Якщо він заблокував мій перший удар, то як щодо цього?"
А потім в сторону його ворога полився справжній дощ з енергії, яку він виробляє. Меч повністю розмився, і між двома майстрами проскочило кілька срібних спалахів.
Фду-фгу-фуда-фту!
Тридцять шість ударів, які залишають горизонтальні і вертикальні смуги в повітрі, були зроблені з точністю уколу голкою. Сьогодні Чонмюн використовує щось набагато потужніше, ніж під час свого бою з Теодором Міллером. Коли він активував свою здатність аури, ці удари стали майже нерозбірливими.
Його атаки падали швидше і голосніше, ніж раніше. Ця жахлива техніка містила в собі саму сутність родини Беків, від якої Рубен мав перетворитися на вулик. Однак замість посмішки на обличчі Бек Чонмуна висіло похмуре слово.
«... чому?»
Незважаючи на постійні атаки, йому довелося відступити.
І, дивлячись прямо на цей смертельний дощ, Рубен крокнув вперед, і Бек Чонмюн був змушений зробити кілька кроків назад. Через природу його м'якого мечника, Чонмуну потрібно було підтримувати визначену відстань до своєї мети.
Бу-дух!
І знову удар Бек Чонмун був заблокований золотим щитом Рубена. Це був удар, який містив всю силу майстра, але не зміг пробити метал.
Брові Бек Чонмуна дрогнули, і майстер зі сходу був змушений перейти на захист.
« Це була проблема щита! » — сказав він лише тому, що дивився на зброю свого противника.
Майстер меча з одного погляду зрозумів, що в Рубена не було нічого поганого. Здавалося, що вона була частиною тіла хрестоносців. Інакше він не міг захиститися від аури.
- ...!
Можливо, це був збіг або пастка... Але великий щит, що покривав тіло хрестоносців, відхилився на кілька сантиметрів. Бреша була всього кілька пальців в ширину, і насправді її не можна було називати брезентом як таковий, але це була хороша можливість для Бек Чонмуна.
На мить майстер меча серйозно занепокоївся, чи його слід використати для цього колоди, адже він принесе перемогу або до бою.
« Я можу це зробити»
Тим не менш, його інстинкти, відточені за десятиліття бойової практики, вселяли в нього впевненість у собі. Зрештою Бек Чонмюн зробив свій вибір. Він глибоко вдихнув і зібрав максимум сили для нанесення смертельного удару.
Фшу-у-о!
Повітря пронизало гучний звук. На швидкості, невидимою навіть очей майстра, одна-єдина срібна нитка встромилася у бреши між золотим щитом Рубена і його довгим мечем. Це був удар, який він відшліфовував уже понад півстоліття.
Коли Бек Чонмюн сподівався своєї перемоги, він усміхнувся підсвідомо, бо атака була чудово відкладена до мілісекунд.
Потім на нього обвалився меч Рубена.
Фу-дух!