Розділ 204 — Спільно з драконом (Часть 1).
Відвідування щорічного магічного конкурсу, який проходить в Мана-вілі, виявилася втричі більшою за очікуване. Це не означало, що в ньому брали участь куди більше магів, ніж зазвичай. Хоча цей розпорядок не відрізнявся від попередніх, він був утричі масштабніший з огляду на те, що Мелтор відвідав набагато більше простих людей.
І пов'язано це з символом Ель-Еллею, найвищим ельфом.
З моменту заснування Ельфхайма і введення табу на рабство, ельфи стали справжньою рідкістю, через що деякі навіть сумнівалися в їх існуванні.
Лише на церемонії відкриття найвищого ельфа було достатньо, щоб люди зрозуміли: все це правда. У Мелторі зібралися визначні фігури з усього континенту і замість очікуваного розміру, вони були змушені просто-напросто бити в усі дзвони.
- У Мана-віль прибув найвищий ельф з Ельфхайму!
- Куди б вона не пішла, скрізь розпускаються квіти!
- Це знак! Скоро баланс між Північними державами зникне!
- У неї глибокі стосунки з молодим героєм Мелтора!
З поширенням чуток до Мелтора прибували дедалі більше кораблів і карет. Навіть якщо один з цих чуток був би правдою, то ця подія була б переломною в історії. І нехай жоден з них не мав можливості хоч якось на це вплинути, вони просто не могли залишатися осторонь.
Хтось прибув до Мана-вілья, щоб налагодити торгівлю з Ельфхаймом...
Інший привів до берегів магічного королівства свій корабель з наміром дати знати про своє існування.
Хтось найняв екіпаж, щоб скористатися рідкісною можливістю і побачити красу найвищого ельфа.
А ще хтось перетнув кордон для того, щоб краще вивчити ситуацію на півночі.
У міру того як основні держави продовжували вести свою гру, зростала кількість людей, які хотіли спостерігати за цим процесом. Один чоловік змінив десять, а десятеро з них пішли на стайні і виросли до тисячі. У зв'язку з цим вартовий на контрольно-пропускних пунктах Мелтора була більш зайнятою, ніж будь-коли раніше, а казна магічного королівства поповнилася круглій сумі золота.
Магічний конкурс тривав два тижні, і аж до останнього дня його проведення в столицю продовжували прибувати нові гості. А потім, нарешті, настав ранок наступного дня.
Атмосфера в палаці була важкою.
– ... Казча, будь ласка, доповідайте про результати Магічного конкурсу.
— Так, Ваша Величносте, — відповів один з найперспективніших і вийшов уперед. Навіть якщо ми використовуємо лише половину бюджетних коштів, то зможемо реалізувати більшість наших поточних національних планів.
- Що щодо торгових запитів з інших країн?
- Три з Остіна, два з Солдуну, вісім із Каргаса. Крім того, було чотири пропозиції релігійного Лайона...
Почувши про Лайрон, брови Курта здригнулися і він похитав головою. Магам і релігійним провідникам було не по дорозі. Уряд Королівства Лайрон намагається змусити магів поклонитися своєму богові, що обов’язково вплине на стабільність дипломатичних стосунків.
- Запити від Лайрона не приймати.
- Як накажете, Ваша Величносте.
Після того як з звітом було повернуто до свого місця, Курт знову повернувся до голови Магічного товариства.
Літній маг швидко зрозумів суть королівського погляду і відразу ж доклав:
- Набір чарівників пройшов досить гладко. Загалом було зареєстровано 214 магів, 117 з яких були обрані для натуралізації. Серед них 45 чоловік 4-го Круса і вище. Це трохи більше, ніж минулого року.
- Непогано. Як їх збираються розподіляти між Вежею Магії?
- Це рішення ще не прийнято. І я не думаю, що воно спуститься з місця поки не повернеться Майстер Красної Вежі.
Звичайно, це було цілком природне пояснення. Зрештою, лише Майстер Башен мав привілей приймати нових магів. Хоча старійшини не мали обов’язків старшого, то вони не були уповноважені робити рішення щодо персоналу в відсутності якогось Майстра Вежі.
Однак Курт III просто не міг нахмуритися.
"Так, Вероніка все ще не повернулася..."
У цей момент присутні на засіданні люди зрозуміли, про що думає король, і також мимовільно помарнили. Це було пов'язано з тим, що дослідна група, спрямована на вивчення руїн, до цих пір не повернулася.
Курт не думав, що місія буде провалена, оскільки в ній брала участь сама Вероніка; але не турбуватися він теж не міг, тому що з моменту їх відсилання пройшло вже досить багато часу.
Король переживав не за Вероніку. Зрештою, оскільки вони обидва були стовпами Королівства Мелтор, Курт був одним з тих людей, які знали її краще за будь-кого. У цьому світі існувало всього декілька речей, які загрожували Майстеру Красної Вежі Вероніке.
Якщо її невзнай поховає землетрус, вона проб'є землю і вибереться назовні. Якщо на неї спаде цунамі, вона забруднить навколо себе всю воду. Якщо на неї нападуть лицарі Андраса - вони помруть.
Проблема полягала в чотирьох чарівниках Кватро. Якщо хто-небудь з перспективних молодих магів, які вважалися наступниками сучасних Майстра Башен помре, то Мелтор понесе серйозні збитки. До того ж був герой, Теодор Міллер!
— Майстер Білої Вежі, — тихо сказав Курт, на що Орта негайно відповів:
- Слухаю, Ваша Величносте.
В калічній білій мантії і білої масці... Людина, яка завжди приховувала свою зовнішність, і той, хто був поруч з троном, коли це було необхідно. Він прибув на засідання тільки зараз? Чи, може, був тут від самого початку?
Але найжахливішим було те, що ніхто не знав його справжніх здібностей. Він мав неймовірний мобільний телефон і кілька разів виходив переможцем від бою з майстрами меча. Орта — це головний герой великої зачистки, яка відбулася після коронації Курта III. Навіть тепер Орту почали називати немезидою палаців.
- Ти зробив те, що я доручив?
— Звичайно, - безстрашно відповів Орта, після чого розповів про все в деталях: на кордоні з пустелею Маас ліквідовано 20 теней і 76 їхніх оперативників. Після цього я залишився і продовжував спостерігати за ситуацією, але більше ніхто не з’явився.
Голос Орти був начисто позбавлений емоцій. І це при всьому тому, що він убив майже сто чоловік. Навіть якби всі ці люди були експертами у використанні аури, вони не мали б навіть шансу скористатися своїми навичками. Результати партизанської тактики Орті були трагічними.
Курт був стурбований тим, що дослідницька група може чекати на засідку, а тому, згідно з королівським наказом Орта зробив очищення околиці пустелі Маас.
– ... Але чому досі немає новин?
Зрештою Курт не зміг приховати своє нетерплячня.
Це був його вибір. Саме він послав туди Вероніку і Кватро. Курт III мав усі необхідні королівські риси, і його вибір ніколи не був поганим. Навіть якщо результати були не дуже добрими, вони ще ніколи не були жахливими.
Іншими словами, до цих пір все складалося досить непогано, а тому Курт сподівався, що і цього разу його рішення виявиться правильним.
- Ваша Величність! - Раптом почувся голос, що з'явився на порозі Бланделла. Побачивши, що проходить зібрання, пан Сіней башти на мігнові застиг.
- Бланделл, що відбувається? Не схоже, щоб ти приніс хороші новини.
Пропозиція Курта була недалеко від правди. Біла борода і волосся Бланделла були насичені потім, а його вічно розслаблене обличчя уособлювало собою самий справжнє замішання. Побачивши все це, Курт попросив Бланделла пояснитися, але той у відповідь лише закричав ще голосніше:
- Ваша Величність, Ви повинні вийти і побачити це особисто!
Усі присутні в кімнаті з подивом переглянулися між собою, тоді як Курт мовчав на Бланделла. Але вже через мить він піднявся з трону і рішуче вимовив:
- Тоді веди мене.
***
Поблизька лускою промеж білих хмар, в небі над Мана-вілем ширяв дракон.
Перший чоловік побачив це дивовижне видовище на сторожовій вишці. Не вірячи своїм очам, він з відвислою щелепою втупився у небо. Боржник, який вперше у своєму житті побачив дракона, просто не знав, що йому робити. Потім він з невеличким запізненням доклав про це своєму капітану, який відразу зв’язався зі своїм королівським палацом і Магічною службою.
І ось, Бланделл зреагував швидше, ніж будь-хто інший.
« Тільки подумайте, щоб дракони літали над містами цієї доби! Чортовщина якась!»
Відсутність Вероніки дійсно давала про себе знати. Бланделл, погладивши свою білу бороду, відчайдушно розтрощив собі голову над причинами цієї події, але так і не з’явився. Якби хтось уважно дослідив історію Мелтора з самого його основи, він би виявив, що не існує задокументованих інцидентів, в яких Монтор роздратував дракона.
"Ні, хіба це через..."
Теодор воював разом з морським драконом на території Піратського Архіпелаґа, і тому він міг стати його ворогом.
А втім, ситуація з Аквіло була іншою. Спочатку сині дракони вважалися абсолютними індивідуалістами. Крім того, навіть якщо вони мали стосунки з кимось із людей, то спілкувалися лише з цією людиною і не виявляли особливої зацікавленості до інших.
Отже, що ж в Мана-вілі забув дракон?
– ... Я все ще нічого не розумію, - пробурмотів Бланделл, дивлячись на стривожені обличчя короля і двірян.
Проблиски сонячного світла яскраво висвітлювалися на його синіх лусках, підкреслюючи плавні згини тіла; дракон був достатньо красивим, щоб змусити кого завгодно втратити свідомість.
Вид дракона, що ширяв у небі, був досить дивним, але здатність до польоту з самого початку не входила в природжені якості морського змія.
Загалом, для того щоб триматися в повітрі, будь-який дракон повинен був би куди великі крила, а власна вага повинна була зменшитися до однієї третьої від початкового. По суті, всі дракони літали завдяки власній силі.
Червоні дракони витікали гаряче повітря, що дало їм змогу літати на високих швидкостях, тоді як синє змія контролювала атмосферну вологість, щоб підтримувати себе на плаву. Хоч синій дракон і не міг зрівнятися у швидкості польоту з червоним, виглядав він куди красивіше.
... Щоправда, дехто не погоджувався з цим.
- Ти виглядаєш як черв'як, що звивається в повітрі! Ти можеш не звиватися, а просто прискоритися!
Почувши претензію Вероніки, Аквіло дрнула хвостом і заперечила:
- Це моя найбільша швидкість! Не для цього створені морські дракони!
- Хіба ти не чистокровний дракон? Навіть я можу летіти швидше за тебе!
- Тоді геть з моєї спини! Якби не хлопчик, я б ні за що не дозволила тобі на себе сісти!
– Боляче треба! - Вигнала Вероніка і одночасно з цим стрибнула зі спини Аквіло.
Вони були за сотні метрів над землею. Ця висота була достатньою, щоб перетворити людину на справжню відбиту, але Вероніка стала набагато міцнішою за звичайну. Вона навіть не використала жодних заклинань, які б дозволили пом'якшити посадку.
Бу-ду-м-му-у!
Від удару мармурова підлога розлетілася на шматки, поставивши людей поблизу відпрягти назад.
- Ува-а-ак!
- Дракон завдав нищівного удару!
- Що це?
- Майстер Синей Вежі, що нам робити?
Тим часом Вероніка підняла голову і зі подихом пробурмотала:
- Уф, ви збожеволіли?
Вероніка вирішила почекати, поки люди в безпеці. І ось, забарившись, вони поступово заспокоїлися.
- К-кхек! Майстер Червоної вежі повернулася!
- Вас так довго не було. Все пройшло добре?
- Хлопці, у мене зараз немає часу на розмови. Де Його Величність і Майстра Башен?
Вероніка знехтувала їхніми збудженими обличчями і невдовзі виявила Курта та Господарів. На відміну від свого звичного виду, всі три особи виглядали просто збентежено. Зрештою Вероніка тільки що впала з дракона, який ширяв у небі. Зрозуміло, що вони хотіли б дізнатися про це.
Однак Вероніка поставила перед ними запитання.
- Хвилиночку, Ваша Величносте. Решта все ще знаходяться на цьому черв"якові, що звивається, тому давайте їх дощем і потім про все поговоримо.
- І звучав...?
Коли Курт III почув, що його черв’як є найсильнішим у світі расовим представником, то тупо втупився до неба.
Тим часом дракон поступово наближався.
Вху-у-о!
Невдовзі перед групою людей приземлилося велике тіло, вкрите синіми лусочками. А ще через мить на землю зістрибнули Кватро і, чудово підгадавши час, разом з Веронікою спустилися перед королем на одне коліно.
Вигляд блакитного дракона, що стояв позаду них, був справді вражаючим.
— Ми, Майстер Красної Вежі Вероніка і четверо членів "Кватро" виконали наказ Вашої Величності, захопили руїни та повернулися додому; у Унісон оголосили п'ять магів.