Розділ 166 — дорога додому (Часть 1).
- Сер Адольф, будь ласка, придивіться як слідує за нашим братом.
- Так, можете не хвилюватися.
Як і зазвичай, Бек Донґіль з похмурим виглядом залишив кімнату Теодора, і Рендольдф зітхнув, дивлячись слідом віддаляється спині. Рендольф захоплювався щирим ставленням Бек Донгіля і ввічливістю, але його безперервні візити були для нього чимось неприємним. Однак він не міг у цьому зупинитись.
Тому Рендольфу не було зручного місця.
« Ага. Включаючи сьогоднішній день, вже рівно тиждень." Рендольф згадав про кількість минулих днів, а потім подивився на Теодора, який лежав у сусідньому ліжку.
Саме Рендольф знайшов того, хто втратив свідомість Теодора, і він першим здогадався, що сталося. Теодора не потішило, і він не обливався холодним потім. З боку і зовсім могло здаватися, що він просто спить. Але реальність цього була іншою.
Як тільки Рендольф подивився на того, хто лежав без відчуттів Теодора, він відразу ж зрозумів.
Це був перехідний період, під час якого відбувся перехід за межі стіни майстра!
Смертне тіло і дух не могли справитися з силою трансцендентності. Тому смертні, досягнувши майстерності, повинні були розвинути своє тіло і розум до повного рівня.
Під час цього перехідного періоду з тілом відбувалися певні зміни: вони виправляли дисбалас, а фізичні здібності виходили за межі вроджених обмежень. Крім того, бонуса видалялася з організму всі відходи.
Рендольф згадав, що він пережив у той час, коли переживав те ж саме, і подумав, ніби перехідний період мага виглядає досить скромно.
— Ні, я дуже помиляюсь, — вимовив Рендольф, злегка зтиснувши зап'ястя Теодора і прийнявши серйозний вираз обличчя.
Його стурбованість була викликана вихром сили, що продовжував бушувати всередині тіла Тео з самого першого дня переходу. Потік був настільки великим і потужним, що Рендольф не міг втрутитися у нього навіть незважаючи на те, як майстер меч. Його не можна було ні приховати, ані заспокоїти.
Рендольфу нічого не залишалось, крім того як чекати, поки власник цієї сили Теодор Міллер сам не впорається з цим. Але найбільша проблема полягала в тому, що цей перехідний період міг закінчитися і невдачою. Що, якщо ця величезна сила Рендольф відчуває в Теодорі, вирветься з його тіла? Зруйнуються особливості міста, і його наслідки можуть бути небезпечними. Це було набагато серйозніше, ніж виведення з організму відходів.
Рендольф посміхнувся, подивившись на все ще спляче обличчя Теодора.
- Тео — особливий, чи всі маги такі?
Звичайно, обставини Теодора були особливими, але Рендольф не знав про це.
Так чи інакше, незважаючи на розуміння ризиків, Рендольф не кинув Теодора. Він вважав, що зможе зупинити кризу або що Тео сам зуміє подолати це випробування. Хоча це вважалося міфом, але в Імперії Андрас вірили, що чим вищий ризик під час свого переходу, тим більше потенціал такої людини.
Якщо це було правдою, то Теодор повинен був відродитися як безпрецедентний майстер.
– ... Ну, цілком можливо, що я просто помиляюся.
Рендольф вважав своє припущення веселим і розсміявся, піднявшись з ліжка.
Він залишався з Теодором від ранку до ночі. Це означало, що він не міг навіть нормально харчуватися. Рендольф пішов на кухню, щоб випити хоча б склянку води. Тривалість його відсутності становила максимум три хвилини.
Невдовзі після того, як Рендольф залишив кухню, він взявся за дверну ручку кімнати Теодора і відчув якісь невідомі відчуття.
Гострі почуття майстра дали йому зрозуміти, що за останні кілька хвилин щось змінилося. Нестабільний потік манів, як тайфуну, повністю заспокоївся. Але це могло бути лише однією причиною.
« Перехід закінчено», — мимовільно сковтнув Рендольф, після чого провернув дверну ручку.
Теодор або успішно перетнув стіну і став майстром, або був розорений бурхливою силою на шматки. Однак він міг дізнатися про результати лише після того, як відчинить двері і увійде в кімнату.
А потім Рендольф крокнув вперед, і ...
- Ха-ха-хо!
І він розсміявся, бо зрозумів, що всі його сумніви та почуття були абсолютно безпідставними. Біля ліжка стояв « він».
Його погляд став глибшим, ніж раніше, і він твердо стояв на своїх обох ногах. Після смерті Теодор Міллер нарешті повернувся.
— Вибач, що змусив тебе чекати, — сказав Теодор своєму товаришу.
Слабка усмішка на його обличчі супроводжувала прості слова вибачення.
— Це зайняло більше часу, ніж я очікував, — сказав Теодор, який знайшов у собі сім ревучих кіл.
У світі з'явився ще один майстер.
***
Його тіло не дуже змінилося, як було у випадку з користувачами аури. Але те, що він пропав цілий тиждень, звичайно, призвело до повної порожнечі в його шлунку.
Не кажучи ні слова, Рендольф пішов на кухню і приніс Теодорові миску супу з хлібом. Якби він розповів людям, що Теодор прокинувся, то в його кімнаті стало б надзвичайно шумно. А магу, який тільки - но завершив перехід, треба було якомога відпочити.
Звичайно, Теодор цінував його турботу.
- Дякую, — коротко подякувавши йому, Тео взявся за їжу.
Почавши з маленьких шматочків хліба і повільного потягування супу, він поступово збільшував споживання їжі. Тіло Теодора, яке голодувало цілий тиждень, втішало поживні речовини, наче суху землю дощової води.
Пригнічений, Рендольф подивився на Тео, який обголоднів і подумав: « Він дійсно змінився».
У Тлумачному тілі Теодора не відбулося ніяких видимих змін, але буря в його череві зовсім вщухла. Тиск, який змусило б нервувати кожного, хто міг відчувати ману, зник, наче ніколи не було.
Хтось міг подумати, що Тео був слабким, але інстинкти майстра меча Рендольфа попереджали його, ніби це далеко не так. Навіть якщо Рендольф був у повній силі, він не міг гарантувати своєї перемоги. Це стало свідченням того, що маг 7-го Круга - це істота, яка порівнялася з майстром меча.
Врешті-решт, Рендольф не зміг придушити свою цікавість і запитав:
- Сьоме коло, воно завершене?
– ... Я не впевнений. Неоднозначно називати цей процес завершеним.
- Що? Неоднозначно?
Від непевної відповіді Тео брови Рендольфа поповзли вгору.
- Число моїх кіл зросло до семи, але критерієм взяття майстерного рівня мага є не тільки кількість кола, — поглинаючи суп і пояснив Теодор.
- І що тобі ще потрібно?
- Ну, це в чомусь схоже на те, як користувачеві аури необхідно пробудити здатність аура. Маги мають щось подібне під назвою "чари". Крім того, магу потрібно розвивати свої власні унікальні атрибути.
Тео сказав, що "чари" схожі на здатність аури, але вони не були настільки істотними. Так само як і у майстрів, маги мали свої особливі особливості. Невірогідна просторова магія Майстра Білої Вежі і абсолютний контроль над водою Бланделли були засновані саме на цих самих «чарах ». І Теодор зрозумів це лише після того, як він досягнув 7-го кола, коли поліпшилася його здатність аналізувати магію.
« Так чи інакше, я не зможу це зробити навіть якщо з'їм оригінальну книгу»
Теодор думав, що зможе досягти подібних же результатів у просторовій магії або в керуванні водою, але тепер він знав, ніби це неможливо.
Коли він подумав про це, то зрозумів, що це цілком природно. Не дивно, що Теодор не міг зрозуміти основні принципи магії Бланделла, оскільки він не знав, які «чари» використовують.
Крім того, це був не єдиний момент, який відрізнявся мага від воїна.
Теодор подивився на Рендольфа і продовжив з посмішкою пояснювати:
- Чарівність відрізняється від здатності аури, яку можна використовувати відразу. Сьоме коло - це мінімальна умова, і наступним кроком є вивчення чар.
- Ага, тепер зрозуміло, — кивнув Рендольф.
З точки зору східної філософії, ці процеси можна було назвати « прозрінням » і « поступовим вивченням». Здатність аури була « провидінням » тоді як чари були "послідовним вивченням". Часи можна було пізнати тільки шляхом накопичення сил та знань. Теодор, який тільки-но ступив на 7-й Коло, все ще не міг використовувати свої власні унікальні атрибути.
Однак Рендольф лише задихнувся і поплескав його по плечу.
- Так чи інакше, ти подолав цю стіну! Хоч ти зробив це і з запізненням, але ласкаво просимо у світ майстрів!
- Якщо я став майстром зі запізненням, то як щодо самого Рендольфа, а?
- А, і годину не пройшло, а ти вже нос задираєшся? Такий молодий і такий нахабний!
Незважаючи на це докір, вираз обличчя Теодора сягнув. Як і сказав Рендольф, стіна 7-го Колоу була дуже високою, і її перетин означало, що...
Тепер йому можна не боятися сумних наслідків після трирічного ув’язнення! Крім того, Теодору вдалося уникнути своєї долі лише за пів на шостий термін про Мирдала. І що важливо, він зміг зробити це за допомогою своєї власної сили.
« Що ж, це сталося раніше, ніж я очікував, але я вже сумував на північ."
Тео в будь-якому випадку не міг опанувати чарами за один чи два дні, до того ж база знань, що зберігається у Магічному товаристві, прийшла б як можна для його досліджень.
Теодор подолав цю проблему, що і було його початковою метою, так що тепер він міг повернутися в безпечний Мелтор і остаточно завершити процес переходу на новий рівень. І ось, коли Тео думав про це, доїдаючи останній шматок хліба, Рендольф йому щось простягнув.
- Зовсім забув. Тобі прийшло письмо.
- Лист? - Перепитав Тео.
Який ще лист? Невже хтось дізнався про їхнє місце розташування?
- Від того хлопця з Сіпоти, Гібри. Думаю, все-таки їх не дарма називають найкращою інформаційною гільдією - вимовив Рендольф.
- Гібра... Дійсно, хто ще на таке здатний...
Озираючись назад, Тео міг дійти досить цікавого висновку: всі, хто знав про нього, за винятком Гібри, були ворогами. Проте, союзником Гібра теж не був. Але « Короля Миша» був єдиним, хто міг відправити йому листа. На центральному континенті була найкраща інформаційна гільдія, яка мала достатньо навичок та ресурсів для того, щоб знайти сліди.
Теодор, випробовуючи цікавість у перемозі з настороженістю, віщував: « Що ж такого могло статися, коли Гібра вирішив написати йому листа? »
Теодор розірвав конверт і витягнув аркуш паперу. Деякий час він дивився на його вміст, після чого спалив як саме лист, так і конверт. Рендольф здогадався, що Тео мав намір приховати існування листа і тому запитав:
- Це щось, про що не варто знати іншим?
— Ну, у надмірній обережності немає нічого поганого, — відповів Тео і водночас оточив їх заклинанням тиші. Мало хто хотів би підслуховувати майстра меча, але Теодор вирішив, що ліпше в ще раз перестрахуватися.
- Тут новини, пов'язані з Компанією Оркус. Мелтор отримав моє повідомлення і надіслав на центральний континент слідуючу групу. Тож Компанія Оркус була змушена перенести свою базу з південного заходу на схід.
- Е-е, вони як спеціально.
– Да уж. Загалом, ми не повинні виключати можливості наткнутися на них біля кордону з Каргасом.
Два товариші стали набагато сильніше, ніж під час їх перебування в Сіпото, але кидатися у бій проти незнаних ворогів було як і раніше не найбільш мудрим рішенням. Ці противники переслідували Теодора аж до Піратського Архіпелагу. Тео і Рендольфу в певному розумінні пощастило, що чернетки насмілювалися викликати гнів Аквіло. Інакше їх би чекав морський бій.
Якщо у Компанії Оркус був лицар смерті і корабель-привид, то цілком могли бути й інші козирі. Наприклад, майстер.
«... Я повинен повертатися додому."
Може переміщення Компанії Оркус на схід було свого роду знаком? Теодор спокійно підрахував, скільки їм знадобиться часу для того, щоб дістатися до Мелтора, і тихо зітхнув. Лист Ґібрали не вважав джерелом інформації, яка заслуговує абсолютної довіри, але й не довір’я.
Щоб уникнути можливих пасток, Теодор мусив діяти якомога обережніше. Ще трохи поміркувавши над цим і прийнявши єдине правильне рішення, Тео прибрав зі столу і встав.
- Ми поїдемо через тиждень. Я повинен закінчити роботу, яка у мене тут залишилася і попросити майстра Бека зробити останню послугу.
Коли Теодор вийшов зі своєї кімнати, у нього з'явилося передчуття. На той час існування підозрілого мага, на ім’я Тед, закінчилося. Відтепер був черга вийти на сцену Теодора Міллера, молодого Георгоя Королівства Мелтор.
Від думки, що незабаром йому доведеться побачити своїх товаришів, серце Тео закололося, і він замахав ще швидше.
Прийшов час повернутися на батьківщину в Мелтор.