Глава 156 - Рік потому (Часть) 2).
Звичайно, за рік Теодор багато зробив. Він збирав за паперами мудрість, а обсяг інформації, яку отримав від « запитів і відповідей» обжерливості, був просто величезним. Крім того, він навчився деяким складним заклинанням і суттєво просунутися в Словах Дракона.
Але це все одно не допомогло йому прорватися крізь стіну 7-го кола.
Одного разу Обжерство дала йому пораду: « Можливо, ти вже це зрозумів, але вміння не є тією сферою, до якої можна дістатися постійно піднімаючись сходами. Ти повинен змінити свій світогляд і знищити свої власні обмеження."
Один з чарівників давнини сказав: « Якщо процес просування від 1 до 4 кола схожий на підйом по сходах, то сходження із четвертого до шостого Кру виглядає як скелелазіння.
Тоді як тоді виглядала стіна 7-го кола, яка дозволяла стати майстром? Теодор все ще пам'ятав пояснення з книги, яка зберігалася на одній із найбільш непопулярних книг.
[Трансцендентність, або ж так зване вміння, передбачає володіння силою, яка виходить за межі розуміння смертних людей. Це акт руйнування обмежень і знищення кандалів, що обмежують вашу долю. Це те, чого не можна досягнути за допомогою природного таланту... Якщо ви читаєте цю книжку, бо хочете стати майстром, забудьте про ходьбу і біг. Відтепер вам потрібні крила]
Здоровий глузд вважав, що незалежно від того, наскільки далеко пункт призначення, зрештою можна до нього дістатися пішки чи бігом. Якщо людина повільно, але впевнено підніматися на гору, то рано чи пізно вона досягне вершини навколо хмар.
Однак, для чарівника було абсолютно нецілеподібно використовувати важку працю, щоб досягти майстерного рівня.
Майстер міг літати без крил і дихати під водою без зябра. Вони були трансцендентними істотами, які були здатні на абсолютно неможливі речі.
"Офіціальний" спосіб досягти цього рівня не існувало.
- Теодоре, ти тут? - перервав його роздуми стук у двері.
– ... Ти і сам знаєш, так що просто заходь.
Хіба ж Рендольф не був майстерним знаряддям у руках перцептивного меча, який мав кілька кілометрів? (п)/п: Перцепція - сприйняття, чутливість. Однак поки що автор не дає конкретного пояснення того, як саме діє Рендольфа.
Як тільки Теодор дав свою дозвіл, Рендольф відкрив двері і потиснув плечима та сказав:
- Я просто подумав, що ти можеш бути зайнятий чимось важливим. Хіба магів не дратують люди, які порушують їх особистий простір без попередження?
- Такі люди дратують не тільки магів, хоча...? Гаразд, щось сталося? Я думав, в цей час ти тренуєшся на задньому дворі.
- Угу, тебе хтось шукав.
Теодор згадав, як хтось наближався до його захисників. У цієї людини не було жодних ворожих емоцій, а тому він просто забув про нього... Мабуть, він зустрів Рендольфа, так що коли Тео запитав на свого товариша, то дістав лист з гарним орнаментом.
- Він попросив мене доставити листа власнику особняка.
– ... Маркіс Піріс, — пробурмотів Теодор і дивлячись на конверт. У нього були дивні стосунки з правителем цих земель, Маркісом Пірісом. Хоч вони були сусідами, але жодного разу не відвідували одні одних. Але головною причиною цих незвичайних стосунків було те, що Тео купив особняку за багно.
Побачивши, що вони без вагань витратили тисячу золотих грошей, Маркізу нічого не залишалось окрім обережності у цих двох незнайомців. Благородна людина з іншої країни, яка не хоче відкрити своє ім’я, може стати джерелом проблем і державного масштабу.
"Головне, що поки вони не знають хто ми"
Маркіз Піріс не знав, ким насправді є Теодор і Рендольф, а 1000 золотих вони легко виклали за палац завдяки даному Аквіло мішку.
- Не думав, що він приїде цього року...
Можливо, виникла невідома змінна. Після роздумів Тео запечатав на конверті печатку і почав повільно читати рядки, написані чудовим почерком. А через кілька хвилин його брови поповзли вгору.
– ... Він відвідає нас завтра вдень? І приведе з собою гостей?
Його насторожив лист від Марка Піріса. Теодор знав, що люди Маркіза дивляться за його палацом, але з якого погляду він вирішив зробити візит? Можливо, за цим стояло щось ще.
У голові Тео пронеслося безліч різних варіантів, і він відібрав найбільш ймовірні з них.
Хоч би як там було, відмова була неможлива. Не було жодного приводу, який він міг би використати, щоб відмовити у прийомі Маркизу Пірису.
— Я повинен підготуватися до зустрічі з гостями, — відклавши листа і зітхнув Тео.
Він відчував, що в раніше мирному Пірісі з'явилися деякі диссонуючі нотки.
***
Наступного дня, саме в той час, який було зазначено у листі, прибув Маркіз Піріс. А з ним ще хтось.
Першим з них був сам принц Ельсід, який зацікавився двома невідомими людьми і минулої ночі зустрів сім'ю Бекових. Як виявилося, голова родини Бек Чонмюн вільно розмовляв мовою континенту.
Бек Чонюн висловив бажання подивитися на місце, де вони житимуть. І ось, коли його погляду постав вигляд на розкішний палац Бек Чонмюн з захопленням вигукнув:
- Ох...! Він справді досить хороший, щоб стати нашим домом, як і обіцяв лорд Піріс.
- Вам подобається, майстер Бек?
– Да. Він також оточений просторими садами і пагорбами. Крім того, феншуй також дотримується.
Маркіз Піріс і Ельсід не знали, що таке фен-шуй, але, почувши захоплений голос Чонмуна, з полегшенням видихнули.
Людина, яка практикувала бойові мистецтва на Сході була схожа з благородною людиною на заході, а титул голови родини Коїм був майстер меча — еквівалентний маркизу або герцогу. Через обставини Бек Чонмуну довелося покинути свою державу, але навіть враховуючи це, до нього вже давно не зверталися як до звичайної людини.
- Радий це чути. Я заберу особняк назад і віддам його Вам, тому дозвольте мені закінчити підготовку - без зайвих формальностей вимовив Ельсід.
– Да. Дякую вам за щедрість, Ваша Високість.
Ельсіду, почувши відповідь на це запитання, трохи засмутився, бо він продовжував підтримувати ввічливість і офіційне ставлення до нього. Якби Ельсіда мав одного або двох першокласних воїнів, як цей майстер меча, то його королівство більше не залежало б від інших.
Сьогоднішній Королівство Солдун було шаховою дошкою, на якій билися люди віддані королівству і ті, хто був вірний сусідським державам і намагався висмоктати з Великобританії Солдон всі соки. Рішення про надання цього будинку Бек Чонмун було прийнято і взято під свою відповідальність самому Ельсідом.
Але несподівано Бек Чонмюн помер на місці.
- У чому справа, майстер Бек?
– ... Хо-хо.
Бек Чонмюн із захопленням подивився на околиці особняка, а потім пояснив причину своєї дивної реакції невибагливим супутникам:
- Що ж, там чудовий чаклун. Я бачив багато чаклунів, але ніколи не бачив, щоб хтось міг створити настільки досконалі обе́ги. Це дійсно західний континент.
– Чародей... Ви говорите про мага?
– Да. Не знаю, хто це, але я вражений.
Ельсид і Маркиз здивовано подивилися один на одного. Майстер меча хвалив мага, який знаходився в особняку?
Згідно з доповідь, там було лише двоє людей. Молодий чоловік на ім'я Тед і його охоронець. А значить, дотримуючись законів винятку магом повинен був бути саме Тед...
Але перш ніж два високопоставлені особи дійшли до такого висновку, вони вже опинилися перед головними ворітьми особняків, які негайно відкрилися і пропустили назустріч делегації молодого чорноволосого чоловіка.
- Ласкаво просимо, Маркіз Піріс.
Слідом за молодим чоловіком стояв світловолосий мечник, який явно був насторожі. Його зосередженість була доказом того, що мечник перебував поруч з молодим магом не тільки через гроші. І ось, коли Маркіз збирався повернути вітання...
– Ха-ха! Це ж буквально сплячий дракон! - Бик Чонмюн різко вигукнув, ніж привернув до себе загальну увагу. Майстер меча з захопленням оглядав двох людей. Обличчя Тео ж, навпаки, злегка похололо.
Сильні люди завжди відчували один одного, і тому в той момент, коли погляди трьох людей перетнулися, вони відразу зрозуміли силу та здібності протилежної сторони.
- Перший - неймовірно сильний маг, і в такому юному віці — дивлячись на Теодора, різав Бек Чонмюн.
Потім він подивився на Рендольфа і прямо-таки закричав:
- А другий експерт! Тепер я маю ширший погляд на світ!
Після цих слів над сім'єю зависла сильна тиша. Двоє чоловіків, які супроводжували Бек Чонмуна, були вражені його похвалою, тоді як Маркізу Пірісу і Ельсіду просто треба було часу, щоб зрозуміти значення сказаного.
Тільки Теодор, Рендольф і Бек Чонмюн вже зрозуміли навички один одного і навіть прокрутили у головах сценарій потенційного протистояння.
– ... Зачекайте! - Через кілька хвилин сказав Ельсид, що першим прийде в себе, як і належить принцу. Його повіки все ще підірвали від подиву, і він звернувся до свого гостя з проханням підтвердити сказане їм раніше:
- Майстер Бек, те що Ви щойно сказали... Це правда?
Ельсид молився богам, щоб це виявилося просто якимось дурним жартом. Тим не менш, Бек Чонмун безсердечно розвіяв його надії:
- Так, і ви повинні бути з такими людьми друзями, а не ворогами. Вони дуже сильні, тому вам не варто дивитися на них звисока.
– ... Це якась дурниця.
Принце Ельсід, який нарешті зрозумів наскільки безглуздою виявилася ситуація, все-таки не зміг втримати себе в руках і вигукнув:
- Але чому майстер меча ховається?
Його реакція була природною. Майстер меча був не просто потужною і стратегічною зброєю, яка в усіх державах вважалася стовпом держави. Також майстер меча був першокласним убивцею, який міг позбавити голови будь - якого короля.
Тому біля короля Мелтора завжди залишалися або Вероніка, або Бланделл. Присутність майстра меча в Солдуні, де не було нічого, що могло б йому протистояти, нічим не відрізнялося від прибуття до країни похмурого жнця. Очевидно, Ельсіду не варто було розмовляти з ними у такому різкому тоні.
Проте Теодор і Рендольф, як завжди, стояли з абсолютно неважливими обличчями. Вони були готові до будь-якого повороту справ, але майстер бойових мистецтв зі сходу не проявляв до них ніякої ворожості. Молода людина, яка здавався кимось з королівської сім'ї, був порядком схвильований, але на його обличчі теж не було ні найменшого ознак бажання боротися.
« Легше вирішити все за допомогою слів, ніж починати абсолютно безпідставний бій»
Член королівської сім'ї і майстер меча ... Гості виявилися набагато серйознішими, ніж сподівалися, але Тео швидко впорядкував свої думки. Цього явно було недостатньо, щоб змусити його хвилюватися. Особливо в порівнянні з тими заворушеннями, які відбулися рік тому.
- Вибачте, але я не думаю, що це підхоже місце для такої розмови — дуже недбало вимовив Теодор. Як і пропонував Маркіз Піріс, як щодо того, щоб розслабитися та поговорити всередині особняка?