Розділ 127 — Час для життя (Часть 3)
Перше відчуття, яке Тео відчув тоді, коли його свідомість пробудилася - це вага пера, що утримується між його пальцями.
Він щось написав. Легке перо здавалося важким, наче металевий спис, і від кожного його руху пульсувало все, починаючи від зап'ястки та до ліктя. Теодору, який ще не повністю прийшов в себе, було боляче і неприємно.
Однак він спокійно взяв під контроль свої почуття і подумав: « Це... Це формула магічного поклику? ".
Його рука не втомилася писати магічну формулу заклику. І справді, швидкість написання була жахливою. Це було доказом того, що ця людина мала куди більше знаннями про магію заклику, ніж будь-хто інший.
Побачивши це, Теодор переконався, що все працює як слід. Власником цих сухих пальців був Сатомер, найкращий маг заклику поточної епохи. Тим не менш, Тео не встиг як слід вразити його працездатністю.
– ... Нет, нет.
Несподівано з його горла пролунав неприємний голос. Він був скрипучим і звучав так, ніби ця людина була хворий якоюсь серйозною хворобою. І справді, в його мокроті містилася кров і йому було важко дихати. Проте Сатомер вдарив по столу і закричав.
Бу-дум!
Перевернулась чорнильниця, забруднивши чисті аркуші паперу.
- Все не те! - Прокричав маг своїм охрипшим голосом і почав перетворювати свій кабінет в хаос. Він кидав на підлогу скляну качру ні в чому невинні стільці. Незнайоме тіло пульсувало від болю, але розчарування Сатомер було набагато сильнішим і неприємнішим.
Теодор не міг зупинити чуже тіло, а тому у нього не було вибору, крім як спостерігати.
Це буйство тривало кілька хвилин. Потім Сатомер зітхнув і повернувся, щоб кудись подивитися. На стіні висіло брудне дзеркало, при цьому настільки запилене, що навіть наблизившись неможливо було побачити своє відображення.
Зазвичай поверхня дзеркала промивала вологим рушником, але перед ним стояв маг.
- Очищення.
Брутальне дзеркало очистилось від одного слова, і в ньому з'явилося відображення обличчя людини середнього віку. У нього була чітко бліда шкіра і сухі, покусані губи. Під очима були мішки, які свідчили про безліч безсонних ночей.
"Останній чарівник заклику Сатомер"
Коли Теодор побачив його вигляд, то пригадав, що той чоловік не дожив навіть до 50 років. Сатомера мав слабке тіло, бо блукав по всьому континенту і накопичувався втому та токсини.
Якщо так, то Сатомер вже помер під час написання своєї книги.
І в цей момент...
- Ку-ху, ку-ху-хо, КУ-ха...
Чоловік середнього віку втупився у дзеркало своїми потьмянілими очима, а потім істерично засміявся, ніби більше не міг цього виносити. Сатомер хохотал, дивлячись на своє відображення, але у Теодора склалося враження, що Сатверт дивиться саме на нього. Ні, погляд був достатньо інтенсивним, щоб зрозуміти - йому так не здається.
Тож не дивно, що Сатомер першим заговорив до нього:
- Ку-ху, ти прийшов, щоб посміятися наді мною?
"А-а? Посміятися?»
- Не прикидайся, що не розумієш! Визнавайся, ти хочеш висміяти магію Сатомера?
Згідно з записами, можливості магії заклику впали ще тоді, коли Сатомер був живий.
Він витрачав величезну кількість грошей і матеріалів, але результати не були. Отже, в Магічній службі магія заклику вирішили розглядати як безексспективну. Вони не могли жодним чином обмежити тих, хто її практикував, але позбавили Сатомера та інших магів права входити в фракції, на які поділилося товариство чарівників.
Таким чином, врешті-решт Сатомер був змушений покинути башти магії і вивчати магію заклику в вежі припинився остаточно.
Цілі роки накопичувалися обіди Сатомера і з часом переросли у справжнє обурення, що не було зовсім на руку Теодора.
Тим часом Сатомер продовжував говорити:
- Не знаю, навіщо ти тут і знати не бажаю. Ти - маг 6-го Колоу, до того ж молодий. А я застряг на п'ятому Колоі до самої смерті. Навіщо тобі мої знання? Очевидно, що ти просто хочеш понасміятися наді мною!
Проте Теодор не знехтував таким негативним зауваженням. Натомість йому стало шкода цього чоловіка.
Сатомер був магом, який йшов по своєму шляху і не згорів від нього до самого кінця. Але замість поваги, інші люди просто глузували і ображали його. Це було ганебним для магів, але Тео не вважав життя Сатомера марним.
« Ви помиляєтесь, наставник Сатомер», - шанобливо сказав він.
Тим не менш, реакція Сатомера стала ще інтенсивнішою. Тиснувши собі в лице, він спитав, піднявши голос:
- Наставник? З якого дива я став твоїм наставником?
« Я не можу придумати більш правильне ставлення. Якщо вам так не подобається, я можу звертатися до Вас якось інакше".
– ... Що ж, гаразд. Забавний ти хлопець.
Що ж було причиною такої реакції? Сатомер плюнув на своє відображення у дзеркалі, після чого плеснувся в крісло. Потім він зітхнув, наче втомлений мандрівник, який цілий день не присів. Сатомер мовчки дивився перед собою, і Теодор терпляче чекав, поки той щось скаже.
Так, посидівши якийсь час з спустошеною обличчям, Сатомер нарешті заговорив. Оскільки через Синхронізацію він також отримав доступ до спогадів Тео, першим вчинком маг вимовив його ім'я:
- Ти Теодор Міллер?
"Так".
- Дитина, благословенна небом. Достигти 6-го Круга в двадцять років... Тобі справді сподобаються боги. Не знаю, чому така людина, як ти, хоче знань від такого невдаха, що я.
Сатомер все ще говорив неприємні речі, але цього разу вони вже були спрямовані на себе.
Теодор уявив собі, що хитає головою, і відповів: "Наставник - не невдаха"..
- Чорт, не намагайся заспокоїти мене. Я не хочу чути це від дитини, у якої ще навіть цуценя не виросла.
« Якщо ви загляните в мої спогади, то зрозумієте, що я володію гримуаром».
- Що, вирішив похвалитися?
Але потім у вуха Сатомера ввійшло те, що його дійсно зацікавило: « Я щось запитав у гримуара. Я запитав: чому магія заклику слабший, ніж будь-яка інша чари і чи те, що написано про неї в легендах - просто вигадка? "
– ... І що?
« У гримуара була відповідь. Причина, чому магія заклику не працює належним чином, не пов'язана з самою системою."
Сатомер так зосередився на словах Тео, що навіть забув, як моргати. Його очі напружилися, а склянка, який він тримав в руці, тріснув, через що вниз закопала кров. Сатомер міг прикидатись холодним, але його сутність нічим не відрізнялась від інших цікавих магів. Можливо, Тео спілкувався лише з фрагментом його душі, але чоловік на ім’я Сатомер був магом до кісток.
Отже, Теодор сказав йому правду, не утаївши ні слова: « Під кінець ери міфи стали ще більш перешкодами навколо матеріального світу, що дуже важко було запозичити з інших світів сили та заклику живих істот. Тисячі років тому вже неможливо було покликати людину старшого рангу, а в ці дні дуже важко запросити когось навіть з раним лейтенанта."
– ...
Теодор навіть не здогадувався, якою буде реакція на його різку відповідь. Причиною невдачі Сатомера крилася в тому, що його подорож була вже зруйнована. Сатомер якийсь час дивився в підлогу, після чого перевів погляд на пошарпану стелю і закусив губу.
А потім він шалено розхвилювався.
- Ха, ха-ха...
« Ні-наставник?» — з тривогою запитав Теодор, віщуючи, чи не зійшов Сатомер з розуму.
- Так, це воно! Ось чому вони не відповідали на мій виклик! Світ сам є проблемою, тому все безрезультатно незалежно від того, скільки разів я керую формулою! Матеріальний мир — перешкода сама по собі! Ці кляті часи! Ухо-ха-ху!
Теодор задавав питання: радість це чи безумство? Це була дивна реакція людини, праці якої зовсім марні. Але Сатомер, очевидно, так не думав і його обличчя прийняло жвавий вираз.
- Я не помилився! Мої дослідження не підвели мене! Моя магія... Моя мрія була реальною! - Досить вигукнув він.
Сатомер дуже радів. Він до кінця свого життя намагався корегувати магію заклику, але так нічого й не зміг досягти. Сатомер не міг викликати істот, про які мріяв з дитинства. Отже, життя чоловіка на ім’я Сатомер було просто беззмістовним.
Але це не було правдою. Його зусилля йшли в правильному напрямку. Магія заклику, про який він мріяв, існувала. Сатомер не міг подолати цієї сильної перешкоди. Таким чином, у нього не було причин шкодувати. Завдяки цьому просвітлення життя чарівника було врятовано.
Гордий маг, Сатомер, вклонився і висловив свою щиру вдячність:
- Дякую, Теодор Міллер. Я не знав, що ця затяжна проблема вирішиться саме таким чином.
"Що ви маєте на увазі...?"
- Ну, це нормально, що ти не розумієш. Це буде важко пояснити. До того ж залишилось дуже мало часу.
(Сміх)
Все було так, як він і сказав. Кабінет Сатомера вже почав заповнюватися невідомою темрявою, яка поглинула половину підлоги. Теодор відчув, що в той момент, коли темрява торкнеться ніг Сатомера, синхронізація закінчиться. Це було доказом того, що його час відведений у 40 хвилин і майже зник 25 секунд.
- Бери будь-які знання, які у мене є! З твоїми мізками ти зможеш отримати з них більше користі, ніж я, — швидко заговорив Сатомер.
"Наставник...!"
- Я дам тобі одну підказку. Якщо заклик блокує бар'єри матеріального світу, магу доведеться або зламати ці перешкоди, або запропонувати об"єктові запрошення окремої дверної проми.
Однак не можна було говорити про те, щоб прорватися крізь нього. Для того щоб подолати бар’єр матеріального світу, потрібен був принаймні легендарний архімаг. Навіть Вероніка не була здатна на це, і вже про сьогоднішній Теодор Міллер. Тому Сатомер розповів йому про другий шлях.
Немов даючи зрозуміти, що Тео правильне, Сатомер посміхнувся і додав:
- Ти ще молодий. Хотів би я, щоб у мене був такий молодший брат, як ти, але я все одно радий, що ми зустрілися. Якщо Бог є, то він явно не прогадав зі своїм вибором.
"Нас ...тавник..."
- Іди, немає сенсу прощатися з мертвим.
Потім Тео почав покидати тіло Сатомера, а в його вухах роздавалася прощальна фраза мага:
- Твоє тіло вже містить двері, що ведуть в інший вимір. Я не знаю, до чого це призведе, але якщо ти використовуєш цей прохід для магії заклику, то зможеш викликати істоту вищого рангу.
«...»
- Візьми того, хто підписав контракт зі мною. Я забув його ім'я, але він буде дуже корисним.
Потім скрипучий голос кращого мага заклику сучасної епохи Сатомера розчинився далеко. Теодор хотів би сказати йому "дякую". Цікаво, як би Сатомер зреагував на це? Теодор не міг посміхнутися цієї думки, починаючи занурюватися у темряву.
На межі втрати свідомості Теодор почув знайомий голос.
Синхронізація з об' єктом « Сатомер» завершена.
Синхронізація склала 76,4% без втрати знання.
Сатомер передав Вам координати контракту.
Якщо ви хочете укласти контракт з його істотою, вам потрібно буде пов'язати закляття виклику зі рядком координат.
До персня Мусельхайма додано нову функцію.