Розділ 122 — Перетин порожні (Часть 2).
Кількість магів і науковців, які намагалися розгадати причину цієї катастрофи, перевищувала десятки тисяч людей. Це не підштовхнуло жодної метеорологічної теорії, і навіть Бланделл повернувся з порожніми руками, хоча на той час вже був магом 7-го Коло.
Тим не менш, Обжерливість нудьгує відповіли:
- Ти хочеш знати правду про посуху?
– Да.
- Вибач, але я не можу відповісти безкоштовно. Якщо хочеш почути відповідь, я візьму одне з твоїх прав задати питання.
Чому було достатньо веської, щоб вимагати одного з його прав на питання і відповідь? Можливо, інформація того не коштувала. Однак Теодор з власного досвіду знав, що інформація була безцінною. Навіть якщо інформація гримуаром виявиться неефективною, одного дня це допоможе розплутати вузол, особливо коли мова йде про щось на зразок посухи.
Коли Тео без вагання кивнув, Обжерство розкрило рот і промовило:
– ... Хм-м, гаразд. Я розповім тобі те, що пам'ятаю.
Якби Тео зараз стояв посеред Королівства Остін, то його жителі почали б вирізати ножами в стінах своїх будинків маленькі дірочки, тільки б лише все почути.
Гримуар з комплекту « Сими гріха», який мав безцінну інформацію, був готовий розкрити завісу чергової таємниці. Тео не сумнівався, що Обжерливість, обізнана з подіями міфів про Епохи, не матиме можливості читати інформацію про сучасні катастрофи.
Тим не менш, Обжерство вдалося шокувати Тео лише однією пропозицією:
- Причиною посухи є піщаний дракон, Пустиніо, який живе в центрі пустелі Маас.
- Дракон?
- Саме він.
Найсильніша раса - дракони, які були над-існуями, що залишилися в цьому світі навіть після закінчення Епохи міфів. Це були монстри, які жили майже вічно і дивилися на інших звисока.
Іноді з’являлися герої, яких називали вбивцями драконів і які справді змогли вбивати дракона. Однак історія згадує лише кілька таких осіб. Дракони народилися найсильнішими і були расою, яка поширювала навколо себе свою власну життєву силу.
Але причиною цієї посухи був дракон...?
Тео не зрозумів відповіді, і Обжерство продовжили говорити, ніби натякаючи, що ще не скінчилося.
- Не варто трактувати мої слова так однобоко. Пустині спричиняє посуху не тому, що він злий. Дракон, який прожив майже мільйон років, вже ближчий до духу, ніж до живої істоти. Тому він просто впливає на навколишнє середовище навколо себе.
- Справді піщаний дракон.
- Якби пустиня була червоною драконом, навколо нього б текла лава і кожен цикл відбувалося виверження вулкана. У певному розумінні посуха носить помірний характер. Інакше кажучи, піщаний дракон Дико просто живе. Він є посеред пустелі, і він чекає кінця свого життя без жодного злоби.
Оскільки дракон є найсильнішим у матеріальному світі, він відплатить світові за свої природні сили і поверне своє тіло. Велетенське тіло Дикого поля, мабуть, просто перетвориться на пісчинки.
На цьому гримуар закінчив своє пояснення. Тим не менш, обличчя Тео прямо-таки перекосилося.
- Чушь якась. Отже, старий дракон чекає своєї смерті, а Королівство Остін страждає від наслідків?
– Да.
- Це вже занадто!
Тео навіть захворіла голова. Це не лютий монстр, який живе в пустелі і прагне покінчити з усім людством. Більше того, він напевно навіть поняття не мав, що доносить комусь серйозні проблеми. Люди були настільки слабкі, що не могли знести навіть одну його присутність.
Обжерливість співчутливо усміхнулася і додала:
- Так, все як ти і сказав. Це занадто. У стародавні часи драконів було набагато більше, і подібні явища відбувалися дедалі частіше. Тоді люди й представники інших рас вважали, що дракони займають надто великі території.
– ... Цього не може бути.
- Так, була війна проти драконів.
Велика війна того часу, також відома як «дракоманія », про яку досі існують деякі записи. Більшість рас матеріального світу об’єднали свої сили для полювання на драконів, яких тоді було приблизно 1000 одиниць.
Навіть дракони, найсильніші істоти, не могли протистояти сотням тисяч ворогів. Крім того, у ті часи практично в кожній країні були маги 9-го кола.
Під кінець руйнівної війни, коли вони знищили їх, залишилося лише кілька. Наслідки цієї могутньої війни можна було побачити і сьогодні.
Руки Теодора затремтіли, коли він раптом зрозумів один із секретів цього світу.
Через те що могутні дракони майже знищилися, він був настільки шокований, що жах затьмарив його цікавість. Тепер Тео зрозумів, що мав на увазі Мірдаль, коли говорив про «факт, який він не повинен знати».
Обжерливість порадила Тео, знаючи, як почувається.
- Отже, якщо ти хочеш вирішити проблему посухи, то забудь про це прямо зараз. Дракон - це істота, яка стає сильнішою за прожитий час. Якщо ти захочеш битися з ним, то не протримаєшся навіть секунди.
- Я розумію. Це історія, яку я поки що не можу собі дозволити. - відповів Теодор, відвернувшись від напряму Королівство Остін.
Тео не відступив навіть перед Гордовинею, але цього разу його противник був занадто великий.
Найбільший чарівник королівства Вероніка вбила дракона, який прожив лише 3,000 років. Тим не менш, вона постійно скаржилася, що в цьому процесі мало кілька разів не загинула. Тео навіть не уявляв собі, наскільки могутнім буде дракон, який прожив майже мільйон років.
На щастя, посуха не триватиме вічно. Згідно з Обжерством, наступний цикл не настане, якщо Пустино помре в найближчі 300 років. До тих пір Королівству Остін доведеться трохи потерпіти.
У незрозумілому настрої Теодор поплив назад.
***
- Тео, ти повернувся! - Привітав його Ведмідь, коли той повернувся до табору.
Як виявилося, табір вже був розбитий і на околиці пустелі розташувалися білі намети. Навколо табору була вибудована огорожа, щоб на його території не пролізли змії та скорпіони.
Те, що Меділь багато разів перетинав пустоту Сіпото було правдою.
- Так, вітер тут серйозний.
- Ха-ха-хо! Це роздратоване місце, напрочь позбавлене дерев! День тут пекло, але коли сонце сідає, стає холодно!
– ... М-м? Але якщо так, хіба не краще нам рухатися вночі? Коні, оскільки вона швидше встає на жарку спеку, то полюбував Тео.
- Хо! Верно подмечено! Якби це була типова пустеля або тропіки, то все було б саме так, - посміхнувся Ведмідь, — але на цих рівнинах є багато істот, які люблять вибиратися зі своїх нір вночі якраз з вказаної тобою причини. Особливо надягають піщані черв’яки та пустельні мурашки. Вони починають свою діяльність лише після того, як пісок охолоджується.
- Ага, ясно.
Це дійсно була відповідь досвідченого торговця. Тео переконався у логічному поясненні і подивився на прив’язаних коней. Оскільки телефонна система залежала від коней та візок, не було сенсу наймати більше охоронців для того, щоб вночі відбиватися від монстрів. Правда, якби Теодор розкрив свою силу, то вони могли б рухатися і вночі.
Проте Теодор просто слухняно сів туди, куди йому вказали.
« Їжа... Копчене м'ясо та овочевий суп? Звучить добре»
Але якщо організм не отримує необхідних поживних речовин, то через кілька днів можуть виникнути проблеми. Крім того, звичайна несмачна їжа негативно вплине на мораль групи та самовіддачу найманців. Саме тому провідні торгові компанії розробили базову і високоякісну їжу, яку можна було швидко приготувати під час довгих подорожей.
Шур-рх...
На жаль, він з’їв лише кілька супових ложок.
"...Що це за лоскотливе почуття?"
Теодору здавалося, що у нього здут шия. Подібний дискомфорт був співзвучним з тим, як якби його хтось лоскотав травінкою. Тео поставив миску і подивився у напрямку, куди вказували його почуття.
Порожня, розтягнута перед ним, дозволила йому бачити все як на долоні, але Теодор не бачив жодної присутності будь-яких живих істот.
- Тео? Що відбувається? — запитав Ведмідь, здивований раптовим рухом свого супутника.
- Зачекайте.
Замість того щоб відповідати, Тео використав Яструбовий Око і його очі засяяли золотим світлом. Це була вторинна магія, яка чудово відтворила зір яструба. Завдяки цьому Теодор міг бачити вночі навіть у темряві.
І ось наприкінці його надзвичайно чутливої області зору з'явилася слабка хмара пилу.
- Ворог! - Викрикнув він, побачивши їх особу.
"Скоріше, вороги..."
Місячне світло відбивалося від мечів, а тварини піднімали на них пристойну кількість пилу. Саме вони були причиною дискомфорту, який нагадував лоскотання шиї.
Теодор інтуїтивно зрозумів, чому попередження від його шостого почуття було настільки слабким, і подумки розсміявся.
"Противники настільки слабкі, що мої почуття майже не відчувають цього".
Якщо взяти до уваги це, то його вороги ще й досі були надзвичайно сильними. Від Старшого Лича, який народився за допомогою сили легендарного гримуара, Гордоні, яка вільно відтворила риси найсильніших істот і закінчувала Леветайном, котрий спалив первісні світові дерева... Зазвичай його почуття прямо-таки вопили, так що зараз він не зміг утриматися від посмішки.
Тео смикнув пил з коміра і озирнувся.
- Справді? Вороги?
- Всім зайняти оборону! Лучники, вибудуйтесь в ряд!
- Погасити вогнище!
На це відгуки торговців і найманців були не поганими. Вони швидко гасили всі вогні і, озброєні, зайняли оборонну позицію. Люди, які наймали Полонелль були досить компетентними. Проте Тео не сподівався оптимістичних результатів, оскільки з наближенням групи зрозумів, що сила атакуючих вище, ніж він думав.
Серед них було 10 користувачів аури, і капітан був майже на рівні майстра. Це був мечник, схожий на Ребекку, з якою колись сперечався Тео. Наслідники просто не могли б протистояти такій силі.
« Не знаю, хто вони, але це буде важко, бо я не можу розкрити свою особистість»
Товарний знак Тео, Магічна Ракета, в даний час була запечатана. Будь-яка магія 5-го кола і Перстень Муспельгейма також були запечатані. Єдиними інструментами, які він мав у наявності, була Мітра, магія 4-го Круга або нижче, ближній бій і артефакти. Умбра теж могла зійти, але тільки якщо використовувати її так, щоб це не було очевидним.
«... Гаразд, спробую його разок." - вирішив Теодор і швидко почав діяти.
Тео влив магічну силу на браслет, закріплений на його зап'яссті.
Вшу-у-ву-о!
У цей момент браслет почав видавати резонансний звук, і на ньому виявилися невідомі символи. Браслет, створений Майстром Залізної Вежі, був виготовлений з невідомих йому матеріалів і призначений для самозахисту Куртом III.
Магія високого рівня, яку вкинули на браслети, витворила перед Тео кілька воїнів.
Клац-клаць!
Це були обладунки. За винятком малих проміжків між зв'язаними ланками і шоломом, вони виглядали як повністю озброєні невидимі лицарі. Шість комплектів броні ступили на землю пустоші.
Закляття в браслеті називали « Життєдавцем ». Залежно від можливостей творця, які можуть бути слабшими за фермерів або сильніші за лицарів... У цій же ситуації проектував дані живих обладунків, як Майстер Жовтої Вежі.
- Захищати караван. Цей наказ повинен виконуватися доти, доки всі вороги не зникнуть у радіусі одного кілометра.
- Так, мій пане.
Тео попросив своїх супутників, які були явно здивовані появою кількох лицарів, не турбуватися і подивився на найближчих ворогів. Він не відчував жодного напруження і не зазнавав ні краплі страху. У порівнянні з ворогами, які він бачив сьогодні, ці люди були просто камінням на узбіччі дороги.
Слів активувати закляття не було сказано, але наступного разу над головою Теодора з’явився блискучий вогняний шар.