Глава 109 — Стрибка (Часть 3).
Бж-Ж-ж. Бж-ч-Ж-ж!
Полум’я, яке охопило землю, замерзало. Спочатку В'юга була прогресивною магією 7-го Колоу, і тому діапазон Уьюгі Сільвії був серйозно зменшений. Все, що залишилося від базового ефекту знизилось до радіусу в 10 метрів. Проте у діапазоні цих десяти метрів Сильвія чудово відтворила заклинання 7-го кола.
Навіть полум'я Муспільхайма на мить застигло у льоду.
- Гайнц, через дві секунди!
Тим часом, Теодору вдалося передбачити ситуацію раніше, ніж будь-хто інший, і він вказав на наступного мага, який повинен був випустити заклинання.
Тактика групових боїв була більше присутньою лицарям, ніж магам. Але навіть їм було важко без спеціальної підготовки тримати свої руки і ноги так, щоб не заважати воїнам, які стояли поруч.
Єдиною, хто міг уловити потрібний час і потім довести це до інформації інших, був Теодор, який розбудив свої надприродні почуття.
Хайнц, старший маг Білої Вежі, миттєво відреагував на цю вказівку:
- Розривися, буря, полоніть ворога! Вихрове Заточення!
Через дві секунди вогняний велетень почав прориватися крізь товсту кригу, але відразу потрапив у бурю і не міг навіть відчути звільнення. Це було заклинання вітру 6-го Круга. Вихрове Заточення оточило велетня, скинувши його на місці. Тео читав, що навіть такі високоранго монстри як циклопи не могли вирватися з Вихрового Заточення. Усі їхні спроби вилізти заважали їм пірнати в нього ще сильніше і розривалися на шматки лезами з вітру.
Але Леветайна не змогла зупинити цього.
Ду-ру-ру! Ду-ду-ру!
Усередині вихору пролунав громоподібний рів, і вихор почав горіти, коли у нього врізалися два величезних кулаки. На всі боки виринули випадкові викиди розжареного вітру, а також кілька блискавиць. Сили заклинання було недостатньо, а тому вогняна сила, яка вже перевищила майстерню, зрештою знищила вихр.
Але в його очах не було жодного вогняного велетня під ногами.
- Олсон!
- Земля, візьми це зле створіння у свої руки!
Земля несподівано розійшлася і стала могилою для монстра. Сухий ґрунт поховав його швидше, ніж полум’я розтопило глину з чорною землею. Правда, тиск був недостатньо сильним, і для вогняного велетня це було не більш ніж спроба схопити його за кісточку, а тому врешті він виповз з-під землі.
- 30 метрів на 6 годин, через дві секунди! - віддав ще один холоднокровний наказ Тео.
Величезний айсберг впав прямо з неба і без дрібних погрібок занурився пряміком у тіло Леветайна. Шматок льоду був розміром з будинок, через що полум'я не могло миттєво розтопити його. Ще до того як велетень витримав айсберг, було готове заклинання.
- Орду, через три секунди!
Біля голови вогняного велетня відбулася серія вітряних вибухів.
- 46 метрів на 10 годин!
Зверху посипалися крижані стріли, розірвавши вогонь на шматки.
Ланцюжок магічних атак йшла безупинно. Як тільки чиєсь магія облетілася на велетня, слідом ішов новий удар. Безсмертний Леветайн ледве міг рухатися.
Два ельфи спостерігали за досконалим ланцюгом нападу і були шоковані. Сила кожного заклинання, яке могло зупинити вогненного велетня, просто знеохочувала. Але найчутливішою була здатність людини брати участь у цьому полі бою.
Без Тео цей ланцюг розірвався б набагато раніше.
– ... Дивно. Хіба це не схоже на здатність передбачати? Чи, може, якісь передбачення на основі досвіду? У будь-якому разі, це не ті здібності, якими можна володіти в такому юному віці.
- Так, я теж так думаю.
Ця техніка включала в себе розуміння, яке зчитувало ситуацію на кілька ходів вперед і тактичне мислення, що дало змогу зосередитися у правильному місці.
Теодор досить вміло діяв у сфері, яку можна було зрозуміти лише через кілька десятиліть після того, як він провів на полі бою. Незважаючи на це, він зовсім не знав наскільки безглузді і абсурдні його дії. Натомість він зосередився на тому, щоб максимально допомогти своїм союзникам вираховувати відстань і секунди для того, аби завдати удару ворогу.
«Чорт, ми вже тут? » — подумав Теодор.
Ті, хто нічого не розумів, могли подумати, що маги безумовно домінують у цій битві, але це було не так. У розпал цих лютих атак група повільно відштовхувала назад. При швидкості 3 кроки за 10 секунд, вони мусили відступати приблизно на 5 метрів за хвилину.
Крім того, ці циклічні атаки не могли тривати вічно. Буде надто небезпечно, якщо вони не досягнуть своєї основної мети протягом наступних 30 хвилин.
Тео згадав пораду Обжерства, яка виступала в його голові: « Незважаючи на те, що Леветайн є гримуаром, він не має розуму. Він керується інстинктами в ім’я власних цілей, але всі його дії повинні відповідати певним правилам. Правила - ось його слабкість.".
Третя форма Леветайна була всього лиш перехідним етапом для перетворення в четверту форму. Третя форма спалювалася лише для того, щоб спалити. Ось чому третя форма - це полум'яний шторм.
Але що станеться, коли друга форма не зможе отримати потрібної їжі і постійно руйнуватиметься?
Приблизно через 15 хвилин Леветайн дав відповідь на це запитання.
***
Ніхто не знав, хто це помітив першим, оскільки група людей, яка постійно закидала свого ворога магією, була надзвичайно чутливою до будь - яких змін у їхньому житті. Зрештою, вони мали намір стати вогняним велетнем, який міг розтопити будь - які метали.
Аж ось вогняний велетень раптово перестав боротися з магами і зійшов у клубок. Він став схожий на лялечку, яка очікувала вилуплення чогось нового, а тому спостерігачі раптом відчули сильну тривогу.
Едвін обережно поклав стрілу на тетиву, а Теодор відчув жах по його спині.
Смерть.
Магія захисту була марною, оскільки кожна істота на своєму шляху помре.
Як тільки ця реальність з'явилася в голові Тео, він відразу ж вигукнув:
- Алукард!
Вони б померли, якби не рада Обжерства, якщо б Тео заздалегідь не пояснив її у залі засідань і якби в цьому місці не було Алукарду.
– Шалена мати води, Ель-Маре! - Авукард відразу ж відповів, коли покликав Тео близько до крику.
Алукард також зміг вижити, зрозумівши небезпеку третьої форми. Брак їжі значно зменшувало силу Леветайна, але навіть у такому стані це створіння не було чим могли протистояти чарівникам, які не досягли рівня майстра.
- Ви звали? - Дуже швидко відгукнулася елемент води. Якби вони не були в цьому вогні, то група відразу прийняла б справжній душ і земля стала мокра. І ось, навіть не привітавшись з нею, Алукард раптово закричав:
- Захисти нас від могутнього полум'я!
– ... Лесотне дитя, я виконаю твоє прохання згідно з контрактом — відповів безтелесний голос.
Як тільки Ель-Маре заговорила, навколо групи обернувся синій щит. Це була душа елемента, який керує всією водою. Правда, він міг витримати тільки один або два раунди проти заклинання 7-го кола "Інферно". Тому було неминуче, що компаньйони все одно зазначені деякої дії.
Через кілька секунд на них завалився справжній пекло.
- -----!
Звуків не було. Здавалося, жар випалив навіть їх. Потім спалахнула ярочна лампа, яка загрожувала спалити сітківку очей. З очей Тео витекло кілька кривавих сліз і він ледве міг дивитися вперед.
Окрім світла, в щит проник і жар Муспельгейма. Це було справжнє чудо, що вони могли навіть дихати. Правитель елементів води був їхнім єдиним рятувальним колом.
– ... Справжнє божевілля — пробурмотів Тео, ледве опустившись і подивившись перед собою. Решта людей помітила різницю в оточенні лише через кілька ударів серця.
- ...!?
- ...!?
Вони побачили, що їх оточує лише яскраве світло і біла зела. Це не можна було описати як « похмуре видовище». Це був справжній пекло. Ніщо живе не могло вижити в цій палаючій землі. Повітря, вода і все необхідне для виживання просто зникли. Єдиний комфорт надавала залишкова рослинність десь далеко на горизонті. Якби йому на очі не потрапив цей зелений колір, він би дійсно подумав, що світ прийшов кінець.
Теодор заспокоївся раніше за інших і подумав: « Ну ось, як ми очікували».
Як грімуаром, котрий їв гримуарі, Обжерство не могло з’їсти книги, якої не було в цьому світі.
Отже, вогонь не міг знищити другої форми Муспільгейма. Хоч би скільки разів воно не руйнувалося, полум'я продовжуватиме спалахувати знову і знов, і ті, хто не мав богоподібного рівня, не зможуть йому протистояти. Однак починаючи з третьої форми, Леветайна мала тіло.
Від Тео потрібно було ще більше 20 кроків, щоб дістатися до центру цього запалюючого пекла.
- Миттєва намистинка.
У 20 кроках від нього виблискувала біла намистинка. Це був прохід, що сполучав матеріальний світ з Мусельхаймом, реальністю гримуара. І Теодор нарешті побачив тіло Леветайна і зробив крок вперед.
Фщ-ш-ж!
- Агх-ху!
Коли Тео зробив крок, його шкіра почервоніла. Незважаючи на щит правителя елемента води і захисне заклинання 5-го кола, людське тіло не могла протистояти цій жарі, особливо якщо людина не була майстром меча або магом еквівалентного рівня.
Можливо Теодор якось зміг би пережити 10 кроків. Після цього його тіло мало спалити, кров — висихнути й перетворитися на струмок.
Саме тому Тео мусив воювати самотужки.
- ...!
- ...!
У нього відбулася нескладна розмова з іншими.
Хтось побачив, що він зробив крок вперед і подумав,що потрібно терміново переглянути це рішення. Хтось надав йому магію захисту, хоча це було безглуздо.
Сильвія намагалася наздогнати його, але її вчасно схопив маг з Синей Вежі, в той час як Едвін опустив свою голову, немов вибачення за те, що він більше не може допомогти. Сила ельфа-майстри стала дуже слабкою у просторі, в якому були неефективні навіть елементили вищого рангу.
Тео змінив свої погляди і повернувся вперед.
« Ще ні... Ще трохи. Я зможу витримати це..."
Він зробив один крок, а потім ще один. Від спеки його шкіра покрилася вовдирями, але так само не могло його вбити. Його дисципліноване тіло і розум могли знести цей біль. На п’ятому кроці його червона шкіра була знята, і почали горіти м'язи. А потім Теодор дістав свій козир.
Вшу-у-вух!
З татуювання на правій руці з'явився смарагдовий світло і обернувся навколо всього його тіла.
Національна власність, Умбра. Скарб, який надав його власнику, у тому числі Флюїдізацію. Умбра мала здатність ігнорувати фізичні атаки, і тому Тео міг впоратися з цією жарою. Отже, після перших п'яти кроків тіло Теодора стало прозорим. Але він не повністю позбувся дії спеки.
« Кха...! Це поза законами фізики...."
Полум’я Муспільгейма наносило у нього навіть духам. Тео зробив ще сім кроків, після чого упертий жар почав руйнувати його тіло.
Йому вдалося пройти ще вісім кроків вперед. Але щоб бути в межах обжерливості, Теодору потрібно було зробити принаймні три кроки. Це означало, що на нього чекає в три рази більше пекла.
Теодор дійсно хотів просто зараз втекти звідси, але стиснув зуби і вистояв.
"Поїхали"
Якщо він не зупинить Леветайна тут - світ загине.
Навіть якщо проти гримуара виступить хтось невідомий з трансцендентною силою, Ельфхайм все одно буде знищено.
Можливо, було б краще не починати цю операцію, але Теодор розумів, що ніколи не пробачить себе, якщо він піде до кінця.
Тео зробив ще один крок.
Коли він терпеливо намагався витримати жар, який, здавалося, розтоплювала його кістки, Тео подумки скаржився на того, кого тут не було.
Він поскаржився на Майстра Білої Вежі Орту, який заявив, що не братиме участі в цій місії по знищенні.