Глава 106 — Екзотичні гості (Часть 4).
« Коли ж він є лише у другій формі, то ще й час. Проблема в тому, як мені все це пояснити."
Теодор спокійно згадав інформацію про Леветайна, почуту від обжерливості.
Світ, в якому все палало: і небо, й земля, і моря... Мусельхайм був запечатаний світом. Це був кристал сили, мета якого полягала в спалюванні всього живого. Він став одним з небагатьох гримуарів, які могли звільнити свої печатки без участі користувача.
Перша форма — це вогняна тварина, яка спалювала дерева. Друга форма — вогнетривкий велетень, втілення полум’я, яке вони бачили на проекції. Це вже було на рівні національної катастрофи і вимагало масштабної операції по її ліквідації.
Але все це було майже нічим у порівнянні з третьою і четвертою формами. Тео пригадав собі хвилювання, яке він відчув, коли вперше почув його.
«... Фафнір." - подумки вимовив він.
Третя форма була перехідною і мала бути вогняним вихром, який мав відтворити дракона. Четверта форма Леветайна, по суті, створила дракона, якого справедливо називали найсильнішими істотами у світі.
Це був злий змій, який існував лише заради того, щоб сіяти хаос і руйнування. Навіть повітря, яке торкалося його лусок, стало таким сухим, що жодне насіння на землі не могло прорости.
Там, де проходив Фафнір, лишалися безжиттєві пустища і не мали права на подальше життя.
Жадібний гримуар навів досить простий приклад: Червоне Плато — це лише результат дій Фафніра.
Правда, потім Обжерливість додала сумуючому голосом:
- Леветайн — це автономний гримуар маневреного типу, але він не діятиме аж до лісу. Усе це викликає безліч сумнівів.
- Ти думаєш, хтось навмисно створив цю ситуацію?
Це припущення мало сенс. Він не знав, що за виродок на таке зважився, але він явно був не надто розумний. Усе це могло призвести до такої великої катастрофи, яку навіть уявити собі було важко.
- У той момент, коли Леветай досягне четвертої форми, ця епоха підійде до кінця. Людина, яка це зробила, сама справжня дурниця, раз цього не розуміє.
Обжерливість, яка існувала в цьому світі вже тисячі років, дала справжню безпросвітну оцінку. Навіть якщо Бланделл і Вероніка, наймогутніші чарівники сучасного світу, приєднаються до Семів мечників Імперії, вони не зможуть навіть підібратися до Фафніру.
Цю форму неможливо було порівняти з п'ятою чи шостою, яка вимагала існування власника, але навіть такий противник був занадто сильний, щоб тягатися до нього. Отже, єдиний шлях для Теодора і його групи був у тому, щоб придушити Леветайна ще до того, як він досягне четвертої форми.
- Ти, огидне створіння... Як довго ти будеш псуватися в наших землях?
У цей момент з боку проекції, що плаває в повітрі, пролунав чийсь крик. Людина, яка вирішила проявити таку хоробрість перед лицем вогняного велетня, що спалював усе живе, напевно не могла бути звичайною.
Оскільки всі члени делегації виявили жваву зацікавленість особою цього хороброго чоловіка, вищі ельфи явно повісили:
- Ох, нарешті він прибув!
– Хранитель Еллаїм.
- Не знаю, що це за істота, але якщо поруч з ним є другий батько, про нього можна більше не турбуватися.
Серед усіх присутніх лише один вищий ельф напівсонно пробурмотів:
- Н-ні... Опа...но...
Невдовзі після цього, посланий Ельфхаймом, охоронець завдав удару вогненному велетню. Цей ельф не був лучником, як Едвін. Дерев’яний спис, що яскраво сяє срібним світлом, летів прямо в груди монстра.
- Угасни! - Прокричав воїн.
Магма затверділа, і полум'я, що спалювало дерева відразу ж погасло. Вогняний велетень почав окутати містичний холод. Дріади скористалися цією затримкою, щоб покинути небезпечну зону. У той же самий час зберігач вигукнув:
– Заморозка!
І вогняний велетень застиг. Його руки і ноги задубілі, а його тіло покрила товста корка льоду. Вогняний велетень намагався протистояти цьому впливу, але той, хто обкутав його лід не танув. Незабаром монстр повністю замерз, перетворившись у крижану статую.
– О-о-О....
Коли атмосфера в залі засідань розслабилася, Найя, тихий вищий ельф, вперше за весь час крикнула:
- Еллаїм, негайно йди звідти!
- Н-Найя?
Голос Найі завжди був напівсонним, а тому Еллаїм, багато здивований настільки раптовим зміною, різко відскочив назад. Більше того, подив викликав не тільки її гучний голос, але й тон, який суперечив з спокійної ситуації.
Та, хто вимовила ці слова, Найя була найрозумнішою з вищих ельфів, і її пророцтво виявилося правильним і цього разу.
Хру-ух!
- Що?
Земля, на якій був Еллаїм, розкололася і по ній топтала лава. Якби охоронець залишився на своєму місці, то від нього не залишилося б і сліду. По його хребті пробігала хвиля холоду, коли він побачив тріщини на крижаній корці вогняного велетня. Його спроба знешкодити монстра виявилася безглуздою.
Поки Еллаїм тарався на велетня, люди в залі засідань подивилися на Найю, яка попередила про напад раніше, ніж будь-хто інший. Вона все зібрання хропеля, а тому вони ніяк не очікували від неї такої активності.
– ... На що витріщилися? – запитала Найя з темними колами під очима. У них більше не було сонливості, що свідчило про надзвичайну ситуацію.
Алукард, який знав її довгий час, добре розумів, що значить той чи інший вираз обличчя його колеги, і поспішно запитав:
- Нуя, ти знаєш щось про цього монстра?
- Ну, частково.
- Частково?
Це була досить двозначна відповідь. Найя кивнула і ввела убік проекції.
- Я читала про це в старому міфі. Це втілення вогню з іншого світу, живе полум'я... Це ходячий занепад, який прагне спалити все життя на Землі називається Леветайном.
- Лівотайн?
– Да. Це давній кошмар, який спалив наших перших батьків, початкові світові дерева і наші пращури. Також згадуються згадки про велетня, який переформувався в дракона. Це все, що мені відомо.
Люди, зібрані в залі засідань, почали бурмотіти. Старі ельфійські міфи для людей і зовсім були давнім минулим. Зараз же були часи, коли більше не існувало архімагів 9-го кола, а мечники, які помахом свого меча могли перерубати гору, вважалися давно забутими героями. Жоден з присутніх тут людей і ельфів не міг протистояти тваринам, які в ті часи називались « Монстрами ».
Так чи інакше Теодор був єдиним, хто любив говорити.
« Добре, добре. Було б важко, якби я першим озвучив цю історію, так що тепер я просто можу прикріпити її до вже сформованого скелета. Це дасть мені можливість отримати допомогу від Ельфхайму, не викликаючи зайвих підозр."
В цьому залі він знав про Леветайна більше, ніж будь-хто інший. Однак йому не було до вподоби першим розкривати всі відомі відомості.
Якщо навіть ельфи не могли зв'язати цю істоту зі старим міфом, то як міг це зробити молодий чоловічий маг? Ні, Теодору не слід було брати в них кредит довіри, і він міг лише підштовхнути цю історію у бажаному напрямку.
І тепер, завдяки неперевершеному ельфу Найє, він міг розкрити частину інформації про Леветана. Теодор обережно підняв руку.
- Теодор? Щось сталося?
– Що...?
Елленя та Майстер Білої Вежі першими помітили рух Теодора і кинули на нього різні погляди. Тоді як Елленоя занепокоїлась, майстер Білої вежі боявся, щоб Теодор не з'їв дурниць.
Однак наступні слова з його уст стали поворотним пунктом у зборі.
- Я теж чув про Леветайн.
- Що?
– П... Правда?
Звичайно, реакція вищих ельфів була більш ніж бурхливою. Алукард підскочив зі свого місця, а очі Елленої та Люмії полізли на лоб, ставши в кілька разів більше звичайного.
Теодор повільно кивнув. Щоб нікому не дати можливості почати себе питати, він вирішив розповісти все сам:
- Вибачте, але я не можу розкрити джерело моєї інформації. У нашому королівстві є секретна збірка книг, поширення знань з якого суворо заборонено.
Цього разу прийшла черга тих, хто мав делегацію з Мелтора.
- Можливо... Це Нульова Бібліотека?
- Можливо. Цей молодий чоловік отримав національну власність з рук Його Величності, так що не можна заперечувати ймовірність, що він був допущений в Нулеву бібліотеку...
- Але таке знання в такому юному віці...
Тіо з задоволенням усміхнувся, почувши всі ці голоси. Він не думав, що вони так швидко повірять цьому виправданню. Проте Теодору було досить і того, щоб вони все списали на Нульову бібліотеку.
Одного разу Вероніка йому розповіла, що за безпеку Нулевої бібліотеки відповідає Майстер Білої Вежі, але він не цікавився усім її вмістом. Таким чином, неможливо буде вивести Теодора на чисту воду, не прочитавши всі книги в Нульовій бібліотеці.
Тому не дивно, що ніхто не просив Тео. Тепер йому просто потрібно було довести правдивість його інформації. Тим більше вищих ельфів не цікавило джерело його інформації. Навіть якщо вони достовірно знають, що він собою являє, це не змінить ситуацію. Єдине, що було для них тепер важливим — це спосіб подолати трагедію.
Найраніше відновило своє самовладання і лагідно сказала:
- Теодор. Я знаю про добрі речі, які Ви зробили для нас, але те, що відбувається зараз пов'язано з долею всього нашого народу. Будь ласка, зрозумійте, що вага ваших слів може стати тягарем.
- Так, я все розумію.
- І ще, вибачте мене, але чи можемо ми з цього моменту розмовляти через Рататоскр?
Перед тим як Теодор встиг якось відреагувати, Елленя схопився і сердито закричала:
- Найя! Ти смієшся сумніватися в щирості Теодора?
- Нам просто потрібно бути обережнішими, ніж зазвичай.
- Ні, це не так. Ти наполягаєш на цьому, бо Рататоскр не може пройти брехні!
Теодор усміхнувся, зрозумівши, чому Елена розсердилася. Безсумнівно, вона розуміла важливість цієї ситуації і наскільки важливими є її слова. Однак її довір’я та прихильність до нього були сильніші, і Еллена показала це в такий спосіб.
Тео оцінив жест її доброї волі і підняв руки.
Хлоп-благот.
Два вищих ельфи відразу ж повернулися до нього. Він був вдячний Елленові за її довіру, але також він розумів позицію Ельфхайма і Найі. Однак він хотів, щоб інформація була записана пряміком від пожадливого гримуара — обжерливості. А достовірність цих слів була більш вірогідною, ніж будь - які довідники та літописи.
Тео, мабуть, навіть хотів дотримуватися цього прохання.
- Я зроблю, як просить Найя.
Потім він викликав Мітру і взяв її до себе на руки. Елементаль облокувалась, і вони мали досить природні відчуття. Спочатку він трохи зніяковів, але невдовзі йому вдалося його подолати. Тому він тренувався всі останні дні.
Теодору було вже дуже легко підтримувати зв'язок з Рататоскром, і в його словах та у реальному світі.
І ось, він почав свою розповідь.
- Вогонь, який спалив первісні світові дерева Леветай, тепер виглядає як велетень, але якщо він продовжуватиме поглинати ліси такими темпами, то незабаром перейде в нову форму. Згідно з книжкою, це жива істота, яка росте від поїдання дерев.
Магі, які завжди були обізнані з знанням, настільки зосередився на тому, що навіть моргать, тоді як найвищі ельфи переконалися у правдивості його слів.
Дві з трьох країн, що підтримують баланс північного континенту, на даний момент повністю залежали від молодого мага.
- А ще треба прийняти до відома наступне.
Коли всі звернули на нього увагу, Теодор підняв руку і показав усім присутнім п'ять пальців. Потім він сказав:
- П'ять днів! Якщо за цей час ми не зможемо знищити Леветайн, північний континент буде знищений.