Розділ 104 — Екзотичні гості (Часть 2).
Самовпевнена поведінка Теодора залагоджена Орландо. З огляду на двометровий ріст вождя, а в його жилах текла кров лева, Тео виглядав поруч з ним наче гном. Ельфи мали містичні сили, але навіть вони не могли піти проти його міцних м'язів.
Але чому ніхто не зупинив цього зухвалого чоловіка?
« Ні, від нього походить щось зловісне...»
Незважаючи на свій неуцтво, Орландо мав достатньо інтуїції. Інакше він би просто не вижив у Великому Лесі, де на кожному кроці стояла б якась небезпека. Коли Орландо потрапляв у дуже небезпечні ситуації, то без вагань втікав. Разом з цим, коли він розумів, що йому не перемогти, то схиляв голову. Це допомогло йому залишитися живим.
Тепер його інтуїція подавала тривожні дзвіночки.
– ... Не сміши мене!
Але Орландо не послухався перестороги. З якої стативи він повинен боятися м'якої та слабкої людини? Крім того, там було багато ельфів. Орландо виріс далеко від людських поселень і знав про людей лише за розповідями старших чоловіків свого племені, так що тепер він бачив непохитну впевненість у собі.
Хр-р! Хр-р!
Масивні м’язи Орландо роздулись, шкіра трансформувалася в шкуру і його кігті витягнули з - під контролю настільки гострої стальності, що могли розірвати її. У своїй звичайній формі він був не слабшим троля, але в цьому стані Орландо міг тягатися навіть з двомаголовими погроми. Ні тверді камені, ні великі дерева не змогли б витримати ударів кулаків.
Це була форма звіра, символ сили всіх звіролюд.
- Моя кваліфікація! Як тільки цей слабий чоловік наважився поставити під сумнів кваліфікацію Орландо! - Погрожуючи закричав вождь, піднявши голову. Його череп змінився, але розумніший вождь не став.
Орландо думав, що можливо цей чоловік був настільки самовпевнений, тому що він був "магом". Він не носив меча на поясі і не захищав своє тіло металом. Тільки маг став би так впевнено виходити вперед.
« Я зроблю так, щоб рот цього хлопця не зміг вимовити жодного заклинання!»
Він подивився на все ще усміхливий вираз обличчя Теодора і викрикнув, тикаючи пальцем:
- Плем'я Кам’яного Лева — це хоробре плем"я, яке використовує тільки свої кулаки! Якщо ти вважаєш себе кваліфікованим, доведи це своїм тілом! Лише обмін ударами буде справедливим і докаже, хто гідний цього!
Звичайно, це було несправедливо. Такий висновок був результатом безглуздої логіки Орландо. Якщо ворог не прийме виклик, він назве його боягузом і піде. Якщо ж прийме, то він зіб'є його до напівсмерті. Така магія, як вогонь і блискавка, вселяла в нього жах, але Орландо був переконаний, що легко впоратися зі своїм противником у кулачному бою.
Отже, реакція цього чоловіка викликала у нього ще більше здивування.
– ... Обмін ударами? Це все? - Теодор запитав, від чого інші маги не змогли стриматися від усмішки. Хтось і зовсім прикрив ласошкою рот, щоб стримати хихікання.
Хіба бойові чарівники не вбивали лицарів на полі бою голими руками? Крім того, Тео був чоловіком, який помазував Ребекку, молодого генія Імперії. Тому вони просто не могли посміхатися. Це був момент, коли всі вони подумали про Орландо, що він « відвалений, але недоумкуватий ».
Їхня реакція приголомшила Орландо, тоді як Тео ступив уперед і повернувся до Еллени.
Вона відразу зрозуміла сенс його руху і кивнула.
– Добре. Я візьму на себе роль секунданта від Ельфхайма для вас обох. Шефе Орландо, ви самостійно зробили цю пропозицію, так що потім від Вас не буде ніяких скарг?
- О, звичайно ж ні! - Орландо відповів і підійшов до Теодора.
З огляду на різницю у вазі, він міг прибити свого ворога одним ударом. Орландо сам кинув цей виклик, але з якоїсь причини відчував, як по його спині тече піт.
« Ні, цього не може бути! Мій кулак не можна зупинити!» - дивлячись на Тео, спробував змінити своє мислення Орландо.
- Я піду на деякі поступки. Зробіть це без поспіху, — сказав Тео.
Ці слова були вирішальними. Орландо роз’ярилася через ранню гордість, і його страх відразу розвіявся. А потім звір замахнувся кулаком.
– Угра-а-А- а-ак!
Орландо, оточений білою димкою, зревів. Ревши могутнього зверолюда, який правив одним із найбільш грізних кланів Великого Лісу, перелякав усіх птахів у окрузі. Але ще небезпечнішим був його кулак. Не було перебільшенням сказати, що його рука, яка була втіленням фізичної сили, могла зрівняти з землею невеликий пагорб.
"Умрі!"
Орландо з рішучістю викинув кулак вперед, і ...
Бум-м!
Ліва рука Теодора заблокувала його.
– ... Ваш удар слабший, ніж я думав. Моя черга?
Завдяки Пісні Боя, яку Тео отримав безпосередньо від самого автора, його фізичні здібності були на рівні, подібні до Орландо. А якщо говорити про бойові мистецтва, Теодор був у кілька разів менш технічним ніж вождь тваринного племені, який міг лише розмахувати кулаками.
Проте Орландо не знав про цю різницю, тому його просто збили з пантелику.
Тео зробив один-єдиний крок уперед і викинув вперед свій кулак.
Фжу.
А потім він вклав в нього трохи сили.
Бу-у-ум!
Звірина підкинуло в повітря. Орландо не міг навіть заволодіти, коли миттєво опинився догори тормашками. Його розум був просто спустошений від шоку. Запальний удар проник через його міцні м’язи і сильні кістки, завдаючи шкоди нутрові. Якби Тео хотів його вбити, Орландо негайно помер би. Що ще можна було сказати після того, як він відлетів на 10 метрів?
– У-е-Ех... Уе-ех...
- Що ж, пройдемо далі.
Коли група пройшла повз нещасний Орландо і піднялася дерев’яними сходами, то лице Еллені сяяло.
Деякі маги декілька разів пустили Орландо, але ніхто на це навіть не звернув уваги. У лева не залишилося ні краплі гідності.
***
— Це був не найрозумніший звір, — усміхнувся Теодор і зайшов до себе в кімнату та згадав про те, що сталося.
Сама по собі сила Орландо була непоганою. Ні, вона була просто відмінною. Якщо б Тео мусив боротися з таким лицарем, то мав би проблеми. Розгляньмо приклад Ребеки. Сила, узгоджена з технікою, перетворила її на велику загрозу.
Але удар Орландо їй і в підмітки не прилетів.
- Без техніки чи аури він не зможе впоратися зі мною. Тепер я розумію, чому ці племена були змушені втікати з континенту.
- Це не зовсім так. Упадок зверолюдів спричиняє набагато більшу причину, — відповів голос вислухавши цинічний висновок Тео.
- Який же?
- Вона неоднозначна. Це суміш інформації, яку я не можу вимовити без питання інформації, яка позбавлена особливого значення. Можливо, ти не зможеш цього зрозуміти, але якщо хочеш я скажу.
Обжерливість, здається, знала дещо про що Тео ще не чув. Якщо б у цій кімнаті були історики, вони з радістю пожертвували б свої нирки, лише щоб дізнатися відповідь. Проте для Теодора це було лише на рівні простої цікавості.
- Це сталося через те, що король тварин, Фенрір, був убитий певним чином, одним реченням пояснює Обжерливість.
– ... Я не знаю цього імені.
- Зате я його знаю.
Хоч обжерство і збудило в ньому цікавість, Тео більше нічого не питав.
Теодор прочитав багато книжок у бібліотеці веж магії, але Фенрір був для нього зовсім незнайомим. Напад тваринних племен почався лише 500 років тому. Однак, згідно з Обжерством, це було щось більше.
Однак його почуття про зверолюди тривали недовго.
- Це цікавий ліс. Світове дерево, яке відтворено з використанням сили Арви, притулок для жертв рас... Дивно, що саме в його центрі розміщено королівство ельфів.
- Ти говориш про Ельфхайму?
- Верно. Спочатку ельфи жили колоніями і ніколи не були расою з сильним почуттям прихильності. Так, вони сфокусовані на вищих ельфах, але така модель розвитку королівства йде в розріз з їх натурою.
Це було занадто складно. Тео було лише 20 років, тому що хоч би як він був розумний, то не завжди вмів рахувати гримуара. Можливо, цей обман знаходив у всьому цьому певний здоровий глузд, але щоб пояснити це Теодору - потрібно було вимовити багато слів.
Ельфи не повинні створювати свою державу? Чи, може, вони не могли цього зробити? Чи, може, Ельфхайм існував ще до цього?
Коли Тео почав перебирати в голові всі запитання, йому надали наступного удару.
- Я й не знав, що тут є гримуар. Здається, в цьому лісі мені не буде нудно.
- Що? Грімуар? У Великому Лесу!
Щоб зібрати і організувати інформацію про гримуарів, які з’являлися в історії людства. Деякі гримуари виглядали як книжки, а деякі могли самі вибирати свого власника. Були гримуари, які могли вільно подорожувати крізь простір. Були й ті, хто вибирав собі власника, незалежно від бажань останнього. Дехто мав здатність передавати знання, а дехто повністю контролював свої тіла.
Кожен гримуар був у чомусь особливим, але була й одна, яка їм присутня - грімуари рідко зустрічалися в світі людей.
Однак обжерливість сказала, що вона відчувала присутність гримуара у Великому лісі.
- Це правда. Я пам'ятаю хвилю цієї сили. Я відчуваю силу гримуара, який почав Рагнарок — війну, яка поклала край епохе міфології.
– Рагнарок...!
- Сурт, великий архімаг, захопив гримуаром і спалив першороджені світові дерева. Ім’я йому — « Левітайн».
Після того як Обжерство припинило говорити, перед очима Тео вискочила інформація про гримуар.
Леветайн.
Гримуар, в якому лежить вогняне царство Муспельхайм.
Під час Рагнарока Сурт повністю звільнив силу гримуара і спалив світове дерево, випустивши Муспельхайм на волю. Однак у свою чергу він був перетворений на попіл і його місцезнаходження стало невідомо.
* Клас предмета: легендарний.
* При поглинанні?
* При поглинанні?
* При поглинанні?
... Легендарний гримуар, що відповідає « Поклоні смерті »! Погляд Теодора тремтів, коли він прочитав інформаційне віконце.
Клас об’єкта був тим самим, що й гримуар, який за три місяці створив на світ Старшого Лича? Більш того, зміст інформації про Леветана був ще гіршим. Леветайн був громуаром з запечатаним світом, який колись спалив усі світові дерева. Очевидно, цього разу він вирішив націлитися на дерево Ельфхайма.
- Обжерство, ти сказав, що відчув його? Отже, ти знаєш, де зараз гримуар? - Нескінченно викрикнув Тео.
Однак, відповідь на це питання була дуже розчарування.
- Не знаю. Відстань занадто велика, і його сила виявилась лише на мить. Навіть я по чистій випадковості зрозумів, що це Леветайн.
- Тоді як мені його знайти в цій безкрай частіше? - Нервово запитав Тео.
Обжерство лише посміхнулося.
- Не хвилюйся, скоро він виявить себе.
- Як?
- Гримуар потребує жертв, щоб зняти друк і правильно використовувати свою силу. А улюблена їжа Леветайна прямо навколо нас.
Вогонь гримуара, який спалив світові дерева... У голові Теодора проскочила ідея.
Обжерство розкрило рот і вимовило, відповідаючи на ще не задане питання:
- Якщо він підпалить цей густий ліс, то зможе зняти принаймні дві печатки... Крім того, у цьому лісі є делікатес, який більше ніде не знайдеш.
– ... Світове дерево.
— Правда, це солодкий і водночас лукавим тоном, ніби демон, проголошувалось обжерливість, — заспокойся і почекай. Прийде день, коли наш рот добереться і до Леветайна.