Глава 102 — Великий ліс (Часть 4).
- Рататоскр?
- Так, так у стародавніх міфах називали спеціальну мережу для спілкування. В Іґдрасі є особлива ділянка простору, в яку можуть потрапити лише вищі ельфи.
Елленоя передала Мітрі насіння світового дерева, але вона не знала, що все відбудеться саме так. Вона думала, що в кращому випадку це підніме здібності Мітри.
– Дмитра... Посадивши насіння світового дерева в втілення божества землі... Можливо, вона навіть вища за нас... Хм-м... - Промовив до сих пір мовчазний вищий ельф.
- С-серйозно?
- Я точно не знаю... Просто припущення... Можливо, я правий лише наполовину...
Якщо це так, то Елленоя ненавмисно створила великий інцидент. Але найвищий ельф, який підкреслив цей факт, зовсім не був злим. Його голос був настільки м'яким, що Теодор навіть почав злипатися очі.
- Чоловіку дозволено увійти в Рататоскр. На щастя, чути голос лісу - малопогано... У кращому випадку він може взяти з лісу трохи мани ...
- Хм-м, це не буде великою проблемою.
- Так, такий рівень впливу цілком прийнятний.
Голоси погодилися з озвученим. Сила телепатії і можливість запозичити ману в лісі були привілеями тільки вищих ельфів. Але перш за все рішення передати насіння світового дерева було прийнято самі вищими ельфами, так що вони не могли звинуватити в цьому Елленю.
У будь - якому випадку Теодор Міллер був винятковою людиною.
Як тільки це питання було вирішене, веселий ельф голосно промовив:
- Тодi давайте змінимо тему. Делегація Мелтора вже в лісі? Вони прибули раніше, ніж сподівалися, так що вже пізно вітатимуть їх. Але хто хоче піти? Ти? Або, може бути, я?
- Не я. Але й ти не можеш.
– ... Я пішов спати.
- Я хотіла б їх побачити, але гадаю є більш відповідний претендент.
Чотири найвищі ельфи висловлювали свої думки.
Тихий вищий ельф, Елленя, повільно підняла руку ... Теодор не міг цього бачити, оскільки тільки чув їхні голоси, але міг це відчути. Врешті-решт, ельфи дійшли згоди, що вона зустріне їх.
Як тільки все було вирішено, вищі ельфи почали покидати Рататоскр.
- Ти сказав, що тебе звуть Теодор? Ну, побачимося! - Голос лунав, з кожним словом віддаляючись все далі і надалі, поки не зник остаточно.
- Я підготую зустріч. З нетерпінням чекаю нашої зустрічі.
Виразивши свою повагу, пропав і власник ніжного голосу.
– ... На добраніч, – Скоро попрощався сонний найвищий ельф.
Вони були дійсно унікальними особистостями. Тео міг відрізняти кожного з них, просто слухаючи їхні голоси. І він з усмішкою з кожним попрощався.
Зрештою Теодор і Елленя залишилися єдиними підключеними до Рататосру.
- Давно не бачилися, Теодор! Рада знову чути тебе, - знервовано вимовила Елленя.
- Дякую тобі за запрошення, Елленя. Я не думав, що ти запросиш мене в гості.
- Я й сама не знала, що так станеться. Так, у мене є певне становище, але я цього не робила.
Все було не зовсім так, як вона заявила. Едвін був майстром і одним з найбільших ельфів-винів, який дуже поважав найвищі ельфи. Саме тому він не міг знехтувати добродійником, який врятував Елленю.
Але Еллена вважала, що це буде тягар, бо вона народилася в невеликому лісі, а не у Ельфхаймі.
- Хіба не дратує нас спілкування через Рататоскр? – запитала Елленя, після чого вимовила незрозумілі Теодору слова. - Отже, я піду до тебе.
– А-а? Як?
- Хе-хе, скоро дізнаєшся, — Елленя засміялася, після чого обірвала зв’язок з Рататоскром. Вона не розповіла йому, як саме збирається прибути до них з Ельфхайму, до якого було ще дуже далеко.
Коли Тео закінчив розмову і відкрив очі, то відразу побачив перед собою дещо обличчя.
- Благодар!
- Ах, сер Едвін?
Едвін присунувся до нього ще перед тим, як переляканий Теодор встиг відступити.
- Ви розмовляли з ними? Через Рататоскр, місце доступне лише старшим танцюристам?
- Можливо.
- Ох! Ви справді незвичайна людина!
Тео, звичайно ж, відрізнявся. Він був власником гримуара, підрядчиком стародавнього елементаль і людиною, яка успадкувала досвід героя війни... Навіть якщо б він мав лише один титул, слово « незвичайний» не відповідає йому.
Використовуючи реакцію Едвіна, звичайний ельф не міг увійти в Рататоскр незалежно від своїх здібностей. Доступ до нього мали лише вищі ельфи.
"Ах, це може бути небезпечно"
Реакція Едвіна призвела до того, що інші маги дивилися на нього вкрай збудженими поглядами, через які у Тео почала пітніти спина. Їх цікавість була викликана словом « Ротатоскр », про який вони раніше нічого не чули. Тепер йому доведеться відповідати на нескінченну кількість запитань.
У цей момент довкілля їх мана почала дивно вібрувати.
Ж-ж-Ж-н!
Дерев’яні корені й трава почали видавати мелодію, схожу на флейти. Вітер, здавалося, почав прасувати їх шкіру. Це відрізнялося від потужної аури або прекрасної магічної сили. Однак тільки Тео і Едвін могли відчути цей вплив.
- Це...!
Це було не що інше, як життєва сила, яку також називали праною.
З землі виросло зелене світло, а земля, коріння і листя дерев утворили форму людини. Навіть багатодосвідчені чарівники були вражені цим відкриттям.
Вона була оточена пранням.
- Добрий день.
Перед делегацією стояло втілення Еллени, з прекрасно відтвореною її природною красою.
— Едвін, син Клана Буков, третій віття пологового дерева, вітає шосту танцовщицю, — ввічливо поклонився Едвен.
- Не потрібно кланятися, Едвін. Це тіло є просто клоном, створеним з Рататоскром.
- Тим не менш, нехай Ви і не тут, в ньому все одно зберігається ваша воля.
Елена зітхнула і змінила своє ставлення до Тео. Теодор зрозумів суть її погляду і, крокнувши вперед, сказав:
- Я не думав, що найвищі ельфи здатні на таке. Я дуже здивований.
Це була не просто лестощі. Він дійсно був здивований. Вона створила нове тіло, перебуваючи в десятках або навіть сотні кілометрів звідси. Неможливо відтворити це явище за допомогою магічних знань Теодора. Очевидно, Рататоскр не просто міг передавати слова вищих ельфів.
Елленя усміхнулася весело і махала рукою.
- Нещодавно я навчилась цього. Далі поведу вас я. Спочатку я припускала, що подорож займе у вас два тижні, так що ви опинилися тут дуже швидко.
Майстер Білої Вежі зробив один крок вперед і ввічливо сказав:
- Перш за все, дякую Вам за турботу, вищий ельф Елленоя... Якщо це можливо, я можу вас запитати?
- Так, звичайно.
- Я вдячний Вам, що Ви прийшли сюди, але вам не варто було так тяжко працювати. Хіба допомога шанованого сера Едвіна буде недостатньо?
У його словах був сенс. Едвін був компетентним провідником, тож навіть без допомоги Еллени не змогли б подолати жодних труднощів. Крім того, не слід забувати про здібності Тео. Отже, Орта не хотів без причини турбувати вищого ельфа.
Але Елленя посміхнулась, наче чекала чогось подібного.
- Це було частиною початкового плану, так що Вам не про що турбуватися. Я не збираюся принижувати здібності Едвіна, але в цьому лісі немає провідника краще, ніж вищий ельф.
Витвір цих слів, вона різко повернулася і показала в той бік, куди повинна була рухатися група. Як і після наказу, гілки дерев, коріння та листя швидко роз’їхалися. Це був простий рух, але воно викликало справжнє чудо.
- Хах...!
- Це просто немислимо...
Там, де раніше була глуха чатія, з’явився шлях. Зростаючість поступалась їм сама по собі: коріння роз'їжджувалося в сторони, щоб не заважати їхнім ногам, а листя та гілки більше не звисали над головами. Навіть нерівні ділянки поверхні вирівнювалися, наче спричиняючи рух групи.
Тепер у Великому лісі з’явився прямий шлях, який веде крізь густу рослинність!
- Це дійсно приголомшливо.
Навіть майстер Білої Вежі, обличчя якого було сховано за маскою, відвисла щелепа. Не наносячи жодної шкоди природі, вона могла контролювати сотні тисяч рослин, щоб відкрити їм шлях. Навіть маг 8-го кола, такий як Бланделл, не зміг би відтворити щось подібне.
Орта підняв оцінку Ельфхайма на три сходи. Принаймні в межах Великого Лісу ельфи були могутньою расою, на яку не могли посягнути ні Мелтор, ні Андррас.
- Сила світового дерева буде перешкоджати тваринам підійти до цього шляху. Якщо ми підемо цією дорогою, то досягнемо Ельфхайма набагато раніше.
Майстер Білої Вежі спокійно подивився на відкритий Елленій шлях і сказав:
– ... Природна сила, яку виробляє світове дерево... Це дійсно геніально - придумати використовувати її таким чином.
Мощ Іггдрасіля була достатньою, щоб убити будь-якого монстра. Його коріння віщувало будь - яку істоту, позбавлену права на прохід. До місця, куди доходило його дихання, рідко коли заходили навіть найнебезпечніші створіння. І ось ця дорога, створена за допомогою нейронної мережі Гіггдрасіля, під назвою Рататоскр, також була здатна відганяти істот.
Але монстр Вероніка міг спалити все це. У голові Майстра Білої Вежі з'явилися тривожні спогади, і він запитав:
- Ми просто підемо шляхом?
- Так, це займе близько трьох днів.
- Хм, тоді нам вистачить і пів дня. Елленя, ця форма не має такого ж магічного опору як ваше реальне тіло?
- Не володіє, але... Чому пів дня?
Поки Елленоя перебувала в замішанні, Орта витягнув коробочку.
Через деякі фактори, такі як магія, не можна було використовувати в лісі. Але якщо перед ними відкривалася пряма дорога, то це вже була зовсім інша історія.
Члени делегації мовчки розмістили срібні кільця на своїх пальцях.
Нарешті клон Елленої також одягнув кільце, і Майстер Білої башти став на чолі групи.
Зелене світло освітлювало їхню дорогу.