Глава 91 - скачок у чутливості (Часть 1).
Упродовж кількох днів переговори між двома державами продовжувалися.
Через перемогу на дуелі, який виявив милосердя Теодора, делегати з Імперії Андррас були змушені сидіти за столом переговорів у дуже несприятливому становищі. Щоправда, Ребекка була переможена не лише через те, що її подолали. Після того як з’ясувалося, що Ллойд Поллан не був присутній на гостині, делегація була змушена принести свої вибачення Великобританії Мелтору за будь - які незручності.
Через чотири дні було сформовано нову угоду між двома сторонами.
- Тоді я оповіду остаточну версію.
Головний представник Королівства Мелтор, Карлів, почав повільно зачитувати останню редакцію:
- Андрас і Мелтор пропускають термін існуючої угоди щодо перемир'я на 10 років. Андрас також передасть Мелтору прикордонні володіння Перт, Бегул і Герген. Крім того, керування трьома залізними копальнями і одним золотим приїком повинно бути віддане відповідно до назв. Співвідношення тарифів...
Десятки довгих і не дуже пунктів були зачитані гучним голосом Карлова, і жоден з них не був на користь Імперії Андррас. Чим довше лунали його голос, тим більше захитались обличчя членів делегації. У свою чергу представники Мелтора сміялись, дивлячись на їхні кислі обличчя.
Скільки ж сприятливих можливостей вони отримали від Імперії Андрасу, найсильнішої військової держави північної частини континенту? За довгу історію існування Мелтора подібні випадки можна було порахувати по пальцях однієї руки.
Карлів продовжував оплакувати текст угоди майже 10 хвилин, після чого, нарешті, закінчив.
- Все вірно. Імперія Андрас погоджується з пропозицією Королівства Мелтор і продає угоду про перемир'я на умови.
Особливо вражаючою була реакція Пана Елліонаса. Він без найменшого заперечення прийняв угоду, яка була непридатною для його держави.
У разі відмови Імперії Мелтор підготував багато контрдоводів, щоб вони просто не опустили такої легкої згоди. Однак Мелтор отримав те, чого хотів.
Після того як делегація припинила вести переговори, її змусили покинути Мана-віль через шість днів після прибуття.
***
"Шість днів - занадто швидко."
Теодор відклав книжку і подивився на делегацію, що проїжджала через ворота.
Подібний вигляд був доступний лише з одного з найвищих будівель Мана-віля, центральної вежі магії. Коли Тео активував Яструбовий Око, подивився на одного з учасників цієї делегації і побачив, що вона ще не настільки видужала, щоб їхати верхи на коні.
Зрештою вона отримала п’ять болісних ударів з відстані, не вклонившись ні від одного.
Тео подивився на пов'язку, яка все ще була обмотана навколо її передпліччя. Він знав, що аура - найкраща для оборони. Разом з цим оборонні здібності досвідченого лицаря були за грацією уяви. Нехай він не використав усю свою силу, але все чого йому вдалося досягти - це полагодити їй всього пару ребер?
Якби Теодору не вдалося відкинути більшість її ударів, то можливо ця схватка не закінчилася б простою подряпиною на його руці.
Прийде день, коли він знову відчуватиме на собі силу атаки ауроою. І якщо вони коли-небудь зустрінуться, то Ребекка буде в кілька разів страшніше, ніж зараз. Отже, Тео не міг собі дозволити насолодитися лаврами переможця.
– ... Думаю, все повинно бути в порядку, якщо я буду нею потроху рухати.
Тео кілька разів встромлював руку і обережно обмотав її руки від зап’ястка до ліктя.
На щастя, під нею загоїлась шкіра і залишився лише маленький шрам. Згідно з порадою цілителя, йому було ще надто рано для фізичних навантажень, але він не міг рухати рукою. Таким чином Теодор продовжив читати книжку, роблячи розміновані руками вправи.
Протягом останніх шести місяців багато палаців намагалися завербувати його, і тому тепер він ховався в бібліотеці.
- Теодор! Теодор Міллер! - Хтось почув голос у коридорі.
- Так, щось сталося? - Піднявшися, відповів Тео.
- Ах, ось Ви де! Я Енді з Магічного товариства. Мені доручили привести Теодора Міллера в головний офіс.
- Головний офіс? - Перепитав злегка здивований Тео.
Це був офіс, який лежав на вершині центральної магічної вежі, в яку багато магів за все своє життя не встигали потрапити навіть один раз. Типово, усі поточні завдання вирішувалися чотирма вежами, а сама служба виконувала лише юридичні процедури. У цьому ж кабінеті сидів президент Магічного товариства, причому переважно один.
- Так, Вас викликав прямо президент Магічного товариства. Він хоче, щоб Ви прийшли відразу ж, як тільки зможете.
- Добре, я розумію. Зараз прийду.
Бібліотека Магічного Повідомлення була досить високою. Але щоб піднятися на вершину вежі, Теодор мусив піднятись на декілька поверхів і відразу відклав книжку. Потім він пішов слідом за посланцем, Енді.
Кабінет був недалеко, тому два людини зупинилися перед його дверима вже через п'ять хвилин.
Як і завжди, Тео був залишений наодинці. Потім він обережно торкнувся дверей офісу Повідомлення. Двері виявилася набагато легше, ніж виглядала, і через мить він зайшов у простору кімнату.
— О, ти прийшов, — привітно сказав старий президент Товариства, якого в останній раз Тео бачив на загальних зборах.
Вероніка, що стояла поруч, помахала йому рукою. Теодор ступив вперед і вклонився. Він не міг почуватися комфортно з жодним із цих людей.
- Старший маг Красної Теодор Міллер, вітає президента і майстра Вежі.
- Радий тебе бачити. Вибач за такий несподіваний виклик, але є дещо, що нам потрібно зробити.
- Все нормально. Я якраз закінчив те, чим займався.
- Тоді я радий. А тепер сідай.
Тео зробив ще крок вперед, слухаючись слів президента, але тут вражений замір на місці. Ні, точніше було сказати, що він злякався.
– А-а?
Те, як виглядало « це" - форма якого вислизала в м'якому освітленні, було настільки шокуючим, що він майже машинально вистрілив у нього Магічною Ракетою. Можливо, він не відчув його присутності тому, що це була не жива істота? Найбільше "оно" було схоже на статую лисого троля.
"Статуя, статуя"
У будь-якому випадку, президент Магічного товариства не повинен був би розміщувати у своєму кабінеті елементи непотрібного декору. Крім того, динамічний вид цього жахливого творива показував, що троль може ожити в будь - який момент.
Але коли здивований Теодор опустився на стілець, ніхто йому так і не пояснив, що це таке.
Президент Магічного повідомлення, викручившись усміхнувшись, відкрив рот і сказав:
- Цього разу роботу було виконано більш ніж успішно. Я не думав, що делегація Андраса погодиться з цією пропозицією. Спершу ти зберіг найвищу ельфію, а тепер став ключовою фігурою цієї угоди.
- Ви переоцінюєте моє значення.
- Зовсім ні. Тепер ти знаєш? Про причини, з якої я тебе покликав.
Чесно кажучи, Тео мав одну ідею.
– Награда?
Від нерішучої відповіді Тео обличчя президента розтягнулося в широкому усмішку, і він відповів:
- Верно. Його Величність і я обговорювали це з майстрами Башен і вирішили нагородити тебе. Проблема в тому, що це як і раніше абсолютно секретно, і якщо нагорода буде видана публічно, нам не уникнути багатьох суперечок.
– Секретно...
- Ти маєш це на увазі. Про цей предмет не знають навіть у Жовтій Башні, за винятком хіба що мене і самих Майстерів Байшен. Тому ти не зможеш уникнути покарання, якщо відбудеться витік інформації.
Президент намагався попередити Теодора, але Вероніка відразу ж відрізала:
- Гей, старий, навіщо ти намагаєшся залякати дитину? Це ми вирішили дати йому нагороду, так що і відповідальність візьмемо на себе.
- Ні, це все ще...
- Малюк, ти вже і так все зрозумів, вірно?
Вероніка знову обірвала старого на півслові і посміхнулася Теодору.
Тео торопливо кивнув, дивлячись на те, як президент проковтнув залишок фрази. Він хотів провокувати щось стосовно сучасної молоді, яка втратила будь-яку повагу до літніх людей, але це було б більше схоже на задирання красивої дівчини. Більше того, в цьому кабінеті він не був старшим за лаштунку.
- З цього моменту, я можу пояснити?
У той же момент у кімнаті пролунав скрипучий звук, ніби хтось повів ножем по склу. Президент і Вероніка не дуже відреагували, але ось Теодор інстинктивно підскочив зі стільця. Цей різкий голос, здавалося, царапав його нерви.
Тео змінив свій погляд на джерело звуку, що знаходився за 10 метрів від нього. Як тільки він побачив його, на обличчі Тео з’явилося замішання.
– ... Статуя, це вона говорила?
Все було саме так, як він і припустив. Статуя, подібна до троля з лисою головою, рухалась наче жива істота. Вона розм’якшила свою затінку, а потім сіла на підлогу. Потім її очні яблука, вирізані з каменю, подивилися на Тео, а огидне обличчя засміялося.
- Ку-ха, ха, здивований? Давно, бачив, реакція.
Тео, звичайно, був здивований. Навіть легендарні горгульї не могли почухати свої крила, як це робили живі істоти. Те саме можна сказати про голеїв, які були створені стародавніми магами та дварфами. Вони мали найбільшу руйнівну силу, але рухалися наче ляльки. Незважаючи на всю свою силу, жодні історичні літописи не згадували про големи, які діяли як справжні люди.
Лисий троль напевно був на крок попереду сучасної магії. Але він не міг перевершити закони фізики.
Бу-дум-м!
Вероніка не витримала цього скрипучого сміху і з розворота врізала статуе ногою. Статуя була наполовину розбита цим сильним ударом і впала на підлогу кабінету, відразу ж припинив сміятися. У багатьох відношеннях це була незвичайна ситуація.
- Хіба я не казала тобі вже кілька разів не сміятися вголос, ти, чортів гремлін? Не лякай мого малюка, — промовила Вероніка на статую.
- Це, сила, стара ящірка...!
- Що-о-е? - Вероніка з пульсуючою жилеткою на лобі і пняла статую ще кілька разів.
Ду-дах! Бу-бум!
Один удар у живіт, а потім два удару по руках і ногах. Статуя була серйозно побита і втратила кінцівки. Удар Вероніки міг знести з петель навіть важкі двері, не кажучи вже про якусь статуетку, яка безумовно перевершувала сучасну магію.
Президент важко зітхнув і подивився на Теодора. Можливо, він вже кілька разів був свідком подібного видовища.
- Президенте, ця статуя ...? - Дивлячись на його реакцію, обережно запитав Тео.
- Хм, мені не хотілося б уявляти вас один одному в подібних кхм... незвичної ситуації, але тут вже нічого не поробиш, — сказав президент, показуючи на статую, яка була перетворена у купу хламу, - Як ти помітив, це незвичайна статуя. Її спосіб пересування, а також матеріали з яких вона складається не відомі. Це невідомий голий, яким може керувати лише маг 7-го Коло.
Це була одна з таємничих загадок веж магії.
- Майстер Залізної Вежі, Норден... Він контролює цю статую.